Діагностика типу шкіри: до питання індивідуалізації доглядових програм

Новий погляд на типи шкіри?

Саме на першій консультації й огляді пацієнта фахівцем приймається рішення щодо стратегії і тактики естетичного втручання, в цей час вибудовуються взаємини з пацієнтом, які (в ідеалі) мають бути тривалими.

На перший погляд, жодних труднощів у діагностиці типу шкіри й об’єктивній оцінці її стану не має виникати, однак на практиці нерідко трапляються прикрі помилки, які іноді можуть бути пов’язані з нечіткими діагностичними критеріями, неправильним трактуванням шкірних реакцій і, як наслідок, дискредитацією низки високоефективних косметологічних процедур.

Неточне визначення типу шкіри або характеру її старіння, нехтування status praesens прирікає на невдачу найблискучішу омолоджувальну терапію, оскільки вона суперечить конституціонально обумовленим особливостям шкіри.

Класифікація, яка грунтується на чотирьох активно взаємопов’язаних характеристиках шкіри – жирність, зволоженість, тонус та еластичність – здається досить зручною. Ці показники пов’язані з морфофункціональними структурами шкіри, що визначають алгоритм її життєдіяльності. Тип секреції сальних залоз формується з настанням періоду статевого дозрівання і на багато років обумовлює тип шкіри: себорейна, себодефіцитна, нормальна (наголосимо, однак, що всі ці типи є нормальними!). 

Надамо коротку практичну характеристику типів шкіри за пропонованою класифікацією. 

Нормальна шкіра: за візуальною оцінкою гладка, з дрібними чистими порами, можливо, найбільш вираженими в Т-зоні; добре сприймає умивання водою, звичайний догляд, температурні перепади тощо. Процес старіння перебігає повільно і найбільш гармонійно.

Себодефіцитна шкіра: за візуальною оцінкою це шкіра з мінімальною пористістю, гладенька, замолоду – дуже гарна. Розподіляється на два підтипи: а) зволожена (гідратована) і б) зневоднена (дегідратована). Зволожена себодефіцитна шкіра візуально чиста, з майже непомітними порами, за характеристиками наближається до нормальної. Для неї властиво відчуття стягнутості після вмивання, лущення у відповідь на граничні температури. На дегідратованій себодефіцитній шкірі лущення може бути помітним навіть при ретельному догляді. За такого типу дуже рано з’являються дрібні мімічні зморшки і виражена атонія в ділянці повік та шиї. Серед особливостей фізіології – відчуття стягнутості, схильність до гіперчутливості, вимоглива до засобів догляду.

Себорейна шкіра: завжди пориста, з комедонами. Також ділиться на зволожену та зневоднену. 

Зволожена себорейна шкіра візуально має жирний блиск, що з’являється майже відразу після вмивання, комедони, іноді запалені. Не сприймає зволожувальних або живильних косметичних засобів, вимагає регулярного проведення очищувальних процедур. Себорейна зневоднена шкіра зовнішньо без блиску, але з численними комедонами, зокрема одиничними запаленими. Схильна до лущення, відчуття стягнутості. Використання зволожувальних або живильних косметичних засобів найчастіше призводить до появи вугрових висипань. Пацієнтові важко самостійно підібрати засоби для очищення та догляду. 

Апріорі передбачається, що тільки нормальна з погляду секреції шкірного сала шкіра має достатню зволоженість. Однак як себорейна, так і себодефіцитна шкіра можуть бути добре гідратованими. 

З віком на перший план висуваються дві інші визначальні характеристики шкіри – тонус і еластичність. Виражена атонія і втрата еластичності згодом «переважують» усі інші проблеми.

Вікова дегідратованість шкіри має інший генез, ніж у молодості: трансепідермальна втрата води збільшується незначною мірою і пов’язана з ферментативним дисбалансом в епідермісі, що призводить до зниження швидкості ліпідного синтезу. Це насамперед позначається на якості та швидкості репарації ліпідного бар’єру й епідермісу загалом при його ушкодженні. Однак провідним чинником погіршення якості вікової шкіри є зниження вологоємності дерми, що постачає вологу в епідерміс. Тому часто використовують термін «атонічна», або менш коректний – «в’януча» шкіра.

Атонічна шкіра: характеризується появою ознак гравітаційного птозу (крім мімічних, постуральних, атонічних зморшок). Тести на тонус та еластичність – незадовільні. Виділяють атонічний себодефіцитний та атонічний себорейний підтип.  У першому випадку переважає дрібнозморшкуватий тип старіння. Домашній догляд не вирішує всі проблеми. Згодом з’являється або посилюється відчуття стягнутості, виникає лущення, реактивність на атмосферні впливи, емоційні перевантаження, аліментарні чинники. За другого підтипу найчастіше розвивається деформаційний тип старіння з переважанням ознак птозу тканин. Традиційних професійних процедур (масаж, поверхневі пілінги, косметичний догляд) недостатньо. Необхідне залучення інвазивних методик. 

Але за будь-якого ступеня вираженості старіння шкіри підібрати адекватний догляд і терапію можна лише з урахуванням первісного конституціонального типу. Так, і в зрілому віці варто обмежувати або уникати використання косметичних препаратів з комедогенними компонентами, якщо конституціонально шкіра пацієнтки є себорейною.