Міждисциплінарний консиліум: ожиріння та харчова нестерпність

Суть цих програм у тому, що за аналізом крові визначається здатність організму засвоювати різні продукти, після чого складається список «корисних» і «шкідливих» продуктів (при цьому деякі продукти виключаються з раціону на 3-6 місяців з подальшим поступовим введенням їх назад). Спочатку подивимося, як відбувається визначення здатності організму перетравлювати певні продукти. У спеціальних лабораторіях, яких останніми роками в Україні з’явилося досить багато, беруть кров із вени та виділяють із неї фракцію нейтрофілів – певного виду лейкоцитів. Нейтрофіли беруть участь у неспецифічних імунних реакціях організму та відповідальні за фагоцитоз – фізичне поглинання сторонніх тіл (бактерій, зруйнованих частин відмерлих клітин, окремі молекули білка тощо). При цьому нейтрофіл ніби обтікає стороннє тіло і після того, як воно опиняється всередині клітини, «перетравлює» його.

При цьому як «шлунковий сік»  нейтрофіли використовують сильні окислювачі на кшталт перекису водню, які за участю спеціальних ферментів виділяють атомарний кисень, що руйнує сторонні тіла. Ця реакція супроводжується слабким світінням (так звана хемолюмінісценція), яке можна зареєструвати за допомогою спеціальних приладів.

Потім до нейтрофільної фракції крові випробовуваних по черзі додають витяжки з понад 130 харчових продуктів і за активністю реакції хемолюмінісценції визначають стерпність або нестерпність того чи іншого продукту.

Начебто все просто, проте питань, як завжди, залишається більше, ніж відповідей. І найголовніше питання, що має зацікавити людину, яка зібралася пройти процедуру тестування на харчову нестерпність (до речі, треба сказати, що сама процедура не така вже й дешева), – а що ж таке «харчова нестерпність»?

Класифікація харчових алергій

Вперше робоча класифікація патологічних реакцій на їжу була запропонована 1984 року Комітетом з несприятливих реакцій на їжу Американської академії алергії та імунології (AAAI) спільно з Національним інститутом алергії та інфекційних захворювань (NIAID) та опублікована в рекомендаціях. Ця класифікація систематизувала різні несприятливі реакції на їжу, але була складною для практичного застосування.

Сьогодні використовується класифікація патологічних реакцій на їжу, яка була запропонована на XV Конгресі Європейської академії алергології та клінічної імунології (Стокгольм, 1994). В основу цієї класифікації були покладені механізми розвитку патологічних реакцій, які поділяються на два види – токсичні та нетоксичні реакції.

Токсичні реакції розвиваються після вживання продуктів, що містять токсичні для організму людини речовини природного або штучного походження. Наприклад, натуральні токсини з кісточок фруктів і ягід (ціаніди), токсини, що утворюються в їжі в результаті її зберігання (біогенні аміни), забруднення (афлатоксин цвілі в злаках, PSP- і DSP-токсини морських водоростей у ракоподібних та молюсках) або термічної обробки (гемаглютинини у недоварених бобах). Промислові харчові добавки (консерванти, барвники, наповнювачі, підсилювачі смаку, загусники), кількість яких помітно збільшилася в продуктах харчування останніми роками, теж здатні токсично впливати на організм людини.

Нетоксичні реакції, своєю чергою, поділяються на імунопатологічні й імунонезалежні.

Імунопатологічні (імуноопосередковані) реакції – це справжня харчова алергія (від грецького alios – «інший», ergon – «дія»). Цей стан пов’язаний з імунними механізмами та розвивається внаслідок реакції гіперчутливості негайного типу, опосередкованої імуноглобуліном Е (IgE). Справжня харчова алергія є як однією з найчастіших причин, так і наслідком багатьох гострих і хронічних захворювань не тільки інвалідизуючих хворих, але іноді й небезпечних для життя.

За оцінкою Британської алергологічної асоціації, на справжню харчову алергію страждає 1,5% населення. Вона зазвичай розвивається у дитинстві, найчастіше – в осіб із явною спадковою схильністю до атопії. До 20% немовлят мають алергію на один або кілька продуктів, найчастіше на коров’яче молоко, але з віком кількість дітей з харчовою алергією скорочується, так що на неї страждають 6% дітей старшого віку, 4% підлітків і 1–2% дорослих.

Імунонезалежні (неімунні) реакції – справжня харчова нестерпність (food intolerance; синоніми: delayed food allergy – харчова алергія уповільненого типу, masked (hidden) food allergy – замаскована (прихована) харчова алергія). Харчова нестерпність також пов’язана з імунними механізмами, але тут є реакція гіперчутливості уповільненого типу, ймовірно, опосередкована імуноглобуліном G (IgG).

Механізм виникнення харчової нестерпності

Синдром нестерпності їжі або харчової алергії уповільненого типу, не опосередкованої пов’язаними з IgE реакціями, був уперше описаний американським лікарем Гербертом Рінкелем ще 1936 року. До останнього часу нестерпність їжі, особливо прихована алергія, не розглядалася як суттєвий фактор у розвитку хронічних захворювань. Однак нещодавніми дослідженнями було встановлено, що не всі продукти харчування розщеплюються до своїх елементарних молекулярних складових, які потім надходять до системи кровообігу через стінку кишківника. Частина харчових компонентів (найчастіше це білки) у вигляді незруйнованих повністю макромолекул може потрапляти через стінку кишківника в кров, що в разі регулярного повсякденного проникнення може призвести до різних хвороб та порушення нормального функціонування наших органів, систем і тканин. 

Звичайно ж, імунна система не залишається байдужою до появи макромолекул у крові. Розцінюючи їх як чужорідні, вона організує боротьбу з ними, виробляючи IgG4 антитіла як у місцях проникнення їх у кров (у стінці кишківника), так і в системі кровообігу й у тканинах, куди макромолекули можуть бути занесені кровотоком. У результаті імунної відповіді утворюються імунні комплекси, які можуть пошкоджувати різні клітинні структури у тканинах організму людини.

Формуванню харчової нестерпності сприяє наявність захворювань шлунково-кишкового тракту: гастриту, хронічного холециститу, хронічного панкреатиту, коліту, дисбактеріозу кишківника.

Відмінності псевдоалергічних реакцій від істинної алергії полягають у тому, що, незважаючи на схожі з істинною алергією клінічні симптоми, у псевдоалергічних реакціях не беруть участь специфічні антитіла або сенсибілізовані лімфоцити до компонентів харчових продуктів.

Причини виникнення реакції харчової нестерпності

• Часте вживання гістаміналібераторних продуктів (яєчний білок, раки, краби, полуниця, риба, арахіс, алкоголь тощо). Це призводить до прямого пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, дегрануляції опасистих клітин та викиду гістаміну.
• Часте вживання продуктів, що містять у великих кількостях гістамін або інші біогенні аміни (тирамін, фенілетиламін, гістидин, скомбротоксин). Надмірні кількості гістаміну наявні в червоному вині, шипучих алкогольних напоях, твердокопчених ковбасах (особливо в салямі), помідорах, кетчупі, баклажанах, бананах, твердих сирах, квашеній капусті, тунці, сардельках. Тирамін міститься у великих кількостях у маринованому оселедці, дріжджах, пиві, цитрусових, сирах – рокфорі, чеддері, брі, камамбері. Фенілетиламін містять шоколад, сири, горіхи, червоне вино, какао. Гістидину багато в тунцевих рибах (тунець, скумбрія, макрель). При неправильному зберіганні риби внаслідок мікробного бродіння гістидин трансформується на скомбротоксин, який спричиняє симптоми отруєння.
• Порушення в організмі біохімічних процесів інактивації гістаміну й тираміну (дефіцит ендогенного синтезу діамінооксидази).
• Нестерпність їжі як наслідок дефіциту травних ферментів. Наприклад, нестерпність молока внаслідок вродженого чи набутого дефіциту лактази – ферменту, що розщеплює молочний цукор.
• При целіакії (порушення травлення, спричинене пошкодженням ворсинок тонкої кишки деякими харчовими продуктами) спостерігається харчова нестерпність продуктів, що містять глютен (білок гліадин). В основі механізму розвитку цього захворювання лежить аутоімунне запалення, що призводить до підвищення проникності та пошкодження слизової оболонки кишківника, а в подальшому до розвитку атрофії.