Корекція постакне: методи усунення наслідків вугрової хвороби

Вугрова хвороба (ВХ) – одне з найпоширеніших захворювань шкіри, запальні прояви якого можуть призвести до формування стійких дефектів шкіри, об’єднаних поняттям «постакне».

До постакне належать:

• розширені пори; 
• судинні зміни (застійні плями, стійка еритема, розширені капіляри);
• неоднорідна текстура шкіри (атрофічні або гіпертрофічні рубці);
• дисхромії (гіпер- і депігментації).

Кожен вид постакне має свої особливості, проявляється різними ознаками і, відповідно, специфіка лікування кожного вида має відмінності.

Існує низка професійних косметологічних процедур, щоб позбутися постакне на обличчі та інших ділянках шкіри. Про них ми поговоримо докладніше у статті.

Розширені пори

Розширені пори – це стійкий дефект, що виникає внаслідок постійного накопичення шкірного сала, змішаного з корнеоцитами й різними зовнішніми забрудненнями, і призводить до розширення устя волосяних фолікулів та подальшого ущільнення їхніх стінок. Корегувати цей недолік можна за допомогою своєчасного застосування препаратів, що сприяють зменшенню активності сальних залоз (системне і локальне застосування препаратів вітаміну А); шляхом видалення комедонів, що розширюють устя фолікулів (ультразвукова, вакуумна, механічна чистка). Сучасна процедура видалення комедонів передбачає такі етапи: очищення та дезінфекція; передпілінг; пілінг; розігріваючий комплекс; поетапна комбінована чистка; дезінфекція й адсорбція відділюваного; протизапальна маска, яка звужує пори; відновлення водно-ліпідної мантії. Ефективним також є застосування препаратів, що зменшують явища гіперкератозу (з вмістом фруктових, саліцилової та азелаїнової кислот).

Судинні зміни шкіри

Такі зміни виникають внаслідок порушення мікроциркуляції у вогнищах запалення (папули, пустули, вузли, кісти) після травматичного видалення або постійного механічного впливу на ці елементи. Для корекції цього дефекту застосовують висвітлювальні препарати, але через тривалість лікування і часто не цілком задовільний результат ефективнішою вважається своєчасна профілактика, що передбачає активну локальну протизапальну терапію.

Серед методик, що широко використовуються для корекції судинних змін шкіри, виділяють:

1. Застосування розчинів, що містять іхтіол, ізопропіловий спирт, камфору, нікотинову кислоту, ментол – це препарати подразнювальної та судинорозширювальної дії, посилюють приплив крові до поверхневих шарів шкіри й активують обмінні процеси, запобігають розвитку парезу судин, що сприяє зменшенню площі постзапальної еритеми.
2. Проведення комбінованих хімічних пілінгів з протизапальним ефектом.
3. Використання висококонцентрованих препаратів вітаміну С, що містять 10-17% стабілізованої L-аскорбінової кислоти, яка не руйнується при зовнішньому застосуванні та сприяє зміцненню стінок судин, активації обмінних процесів і поліпшенню репаративних процесів шкіри.
4. Для прискорення розсмоктування гематом і скорочення капілярів використовуються локальні препарати з вітаміном К.

Неоднорідна текстура шкіри

Рубці – це стійкі зміни шкіри, що виникають внаслідок запального процесу в дермі, а також агресивних косметичних маніпуляцій (таких як електрокоагуляція запальних елементів, розкриття закритих комедонів, безконтрольне проведення механічних чищень). Рубці після акне переважно атрофічні, зрідка гіпертрофічні або келоїдні.

Для успішної корекції атрофічних рубців у період їх формування слід приділити особливу увагу методам, що стимулюють колагеногенез: внутрішньошкірні ін’єкції гіалуронової кислоти, колагенові маски, що насичують шкіру мукополісахаридами та БАР, мікрострумова терапія. 

Сформовані атрофічні рубці можливо коригувати двома способами:  

• згладжування рельєфу шкіри, що оточує рубці;
• підняття дна рубців до рівня здорової тканини.

Згладжування рельєфу шкіри досягається шляхом відлущування рогового шару епідермісу до рівня рубцевої тканини. Із цією метою використовуються хімічні пілінги (на основі гліколевої або трихлороцтової кислоти), лазерне, радіохірургічне або механічне шліфування. За розміру рубців 1-1,5 мм ефективні поверхневі та серединні пілінги, за 3 мм і більше, великих рубцевих змінах застосовуються глибокий пілінг, шліфування за допомогою СО2-лазера або глибока механічна дермабразія, що не лише згладжує межі рубців, а й, травмуючи епідерміс над зоною атрофії, стимулює процес регенерації рубцевого дна. При великих поодиноких рубцях виправдане застосування кріодеструкції та електрокоагуляції.

Підняття дна рубця до рівня здорової тканини здійснюється за допомогою стимулюючої терапії: регулярне застосування поверхневих хімічних пілінгів і препаратів, що містять ретинол та його похідні, вітамін С і фруктові кислоти. Для корекції старих і досить глибоких рубців використовуються штучні наповнювачі на основі колагену чи  гіалуронової кислоти.

Вибір методу лікування гіпертрофічних рубців залежить від ступеня зрілості цього недоліку. На стадії його формування важливу роль відіграють фізіотерапевтичні методи: ультразвук та мікроструми. При лікуванні сформованих гіпертрофічних рубців перевага надається різним методам дермабразії, радіохірургії.

При корекції келоїдних рубців застосовуються не лише традиційні методи деструкції, а й кортикостероїдна терапія (обколювання рубця пролонгованими кортикостероїдними препаратами перед його деструкцією). 

Дисхромії

Дисхромії представлені двома формами: гіперхромією або депігментацією.

Гіперхромії є наслідками тривало існуючого запалення або механічної травматизації. Ці дефекти переважно виникають у людей з III або IV фототипом шкіри. Для корекції застосовуються препарати з вмістом речовин, що пригнічують меланогенез: арбутин, коєва кислота, вітамін С. Найбільш ефективними виявляються комбіновані висвітлювальні засоби з вмістом кислот, що полегшують пенетрацію інгібіторів синтезу меланіну в епідерміс, а також відлущують пігментовані ділянки. Пацієнтам, шкіра яких схильна до пігментації, необхідно забезпечити надійний фотозахист не лише в період лікування, а й у майбутньому. Також гіперпігментацію прибирають за допомогою хімічних пілінгів, лазерів. 

Депігментовані плями виникають унаслідок руйнування меланоцитів у разі глибокого запалення, у місцях утворення рубців тощо. Відновити пігмент на депігментованих ділянках, на жаль, практично неможливо. Частково можуть допомогти відбілювальні та освітлювальні засоби, щоб трохи освітлити ділянки, прилеглі до депігментованих плям, і зробити білі плями менш контрастними.

У більшості випадків спостерігається поєднання різних явищ постакне, тому найбільш ефективним є застосування комбінованих препаратів і методик, що дозволяють одночасно купірувати загострення ВХ і стимулювати репаративні процеси, зменшуючи таким чином утворення важких форм постеруптивних змін шкіри.

Своєю чергою, найкращим методом профілактики формування шкірних змін при акне, що важко піддаються корекції, є своєчасна адекватна комплексна терапія цього захворювання.