Історія боротьби з пігментацією: від отруйних засобів до біотехнологій

Одним із найвідоміших і водночас найнебезпечніших засобів був венеціанський церуc, що набув популярності в Середньовіччі. Його використання спричиняло сильні отруєння та навіть смерть серед аристократів і заможних людей. Однією з жертв цього тренду стала королева Англії Єлизавета I, чию смерть, імовірно, спричинив хронічний свинцевий токсикоз, а також використання косметики, що містила ртуть і миш'як.

Перші випадки смертей, пов’язаних із використанням церуcу для освітлення шкіри, були зафіксовані ще у XV столітті. Однак, незважаючи на докази його небезпеки, цей засіб застосовували понад триста років. Від отруєння свинцем 1760 року померла знаменита лондонська світська левиця Марія Ковентрі, графиня Ковентрі. Вона активно користувалася церуcом і, ймовірно, померла у віці 27 років через захоплення токсичною косметикою.

Сучасні небезпечні засоби для відбілювання шкіри

На жаль, токсичні засоби для освітлення шкіри досі доступні у продажу через такі платформи, як Amazon, eBay, AliExpress та інші онлайн-магазини. За даними досліджень Zero Mercury Working Group, багато відбілювальних засобів містять ртуть у концентраціях, що перевищують допустимі норми.

2022 року було опубліковано дослідження, яке показало, що майже половина зразків косметики для освітлення шкіри містила ртуть у кількостях, що перевищують законодавчі обмеження.

Ці продукти продаються по всьому світу, і в Європі та США вони особливо популярні серед жінок африканського, індійського та карибського походження. Проте значна частина цієї небезпечної продукції виробляється саме в США, Великій Британії та країнах ЄС.

У більшості країн світу, включаючи США, ЄС і Велику Британію, використання ртуті в косметиці заборонене через серйозні ризики для здоров’я. Вона може спричинити:

• Ураження нирок
• Психічні розлади, депресію
• Неврологічні захворювання
• Іноді навіть летальні випадки

Інгредієнти для освітлення шкіри в косметиці

Традиційно для освітлення шкіри використовували рослинні екстракти та відлущувальні засоби.

У XX столітті на ринку з’явилися нові синтетичні речовини, здатні блокувати синтез меланіну. Серед них:

• Гідрохінон
• Ретиноїди (ретиноєва кислота, третиноїн, ретинол, ретинілальдегід)
• Гідроксикислоти (гліколева кислота, азелаїнова кислота, коєва кислота, саліцилова кислота)
• Стероїдні гормони (топічні кортикостероїди, такі як флуоцинолон)

Хоча всі ці компоненти ефективно зменшують пігментацію, жоден із них не є повністю безпечним.

Одним із найбільш безпечних інгредієнтів вважається ніацинамід (при використанні у високих концентраціях). Він діє не так, як інші засоби: ніацинамід не руйнує меланін, а лише частково блокує його транспортування до поверхневого шару шкіри, що поступово вирівнює тон.

Чому гідрохінон був заборонений?

Монобензиловий ефір гідрохінону (MBE) був відкритий 1939 року як потенційний засіб для лікування гіпермеланозу. Згодом виявилося, що працівники шкіряного виробництва в США, які контактували з MBE (антиоксидантом у гумових рукавичках), отримували локальні ділянки депігментації. Це наштовхнуло вчених на ідею використовувати MBE для лікування пігментних порушень.

Однак зовнішнє застосування MBE спричиняло подразнення, сенсибілізацію шкіри та особливий тип депігментації – лейкомеланодерму. Плями депігментації часто поширювалися навіть після припинення використання засобу, що зробило його небезпечною та неефективною терапією гіперпігментації.

Гідрохінон: «золотий стандарт», що втратив довіру

Гідрохінон, який тривалий час вважався найефективнішим засобом проти гіперпігментації, застосовувався з 1960-х років. Його дія ґрунтується на блокуванні активності тирозинази – ключового ферменту у процесі синтезу меланіну.

Один із перших ефективних протоколів лікування мелазми був розроблений у 1960-х роках доктором Резніком. Він рекомендував:

• Відмову від оральних контрацептивів
• Зменшення сонячного впливу та використання сонцезахисту
• Нанесення 2–5% гідрохінону двічі на день на уражені ділянки

Клігман та його колеги 1975 року розробили так званий трифазний крем, який містив ретиноєву кислоту, кортикостероїд дексаметазон і гідрохінон. Незважаючи на ефективність, засіб має високий ризик серйозних побічних ефектів, таких як охроноз – незворотне потовщення шкіри та її посиніння. Особливо ризикують люди з темним типом шкіри.

Через це 2006 року FDA (Управління з контролю якості харчових продуктів і медикаментів США) відкликало схвалення гідрохінону та запропонувало заборону всіх препаратів, що відпускаються без рецепта.

Офіційна заборона гідрохінону в США набула чинності 2020 року в рамках реформування ринку безрецептурних препаратів. Головними причинами заборони стали:

• Ймовірна канцерогенність
• Підвищена вразливість шкіри до УФ-випромінювання
• Зв’язок з розвитком охронозу
• Підвищений ризик раку шкіри

США долучилися до Японії, Австралії та Європейського Союзу, де гідрохінон було заборонено раніше.