Гідратація шкіри: засоби для боротьби зі зневодненням

Наш організм складається переважно з води: відносний її вміст найвищий у немовлят – 75% від загальної маси тіла. Вода відіграє роль розчинника, охолоджувача і транспортного засобу, регулює температуру тіла, транспортує поживні речовини, виводить продукти розпаду і бере участь абсолютно в усіх процесах, що відбуваються в клітинах. 

З віком спостерігається поступове зменшення вмісту води в організмі: спочатку до 65%, а в літніх людей – до 55%. 

Зневоднення організму негативно позначається на нашій працездатності, розумовій діяльності, сні. До того ж призводить до зростання ризику виникнення різних захворювань, оскільки знижується об’єм циркулюючої крові, натомість концентрація холестерину, жирів, глюкози та продуктів розпаду збільшується. Слід також звернути увагу на те, що зневоднення негативно позначається на стані шкіри, що насамперед виражається в сухості і зниженні її тургору. І це абсолютно закономірно, оскільки шкірний покрив на 70% складається з води і першим реагує на зневоднення (як і на гіпергідратацію).

Від рівня вмісту води в шкірі залежать не лише її фізіологічні процеси, а й естетичний вигляд. Зневоднений покрив сухішає, вкривається сіткою дрібних зморшок, наявні зморшки поглиблюються, знижується тургор тканин, збільшується ламкість судин, внаслідок чого можуть виникнути судинні «зірочки». Звичайно, принципи зволоження шкіри мають свої особливості залежно від причин, що спричинили сухість.

Особливості гідратації шкіри

Серед чинників, які впливають на гідратацію шкіри, необхідно назвати:

1. Генетичні особливості: у людини генетично закладений тип, гістологічні та біохімічні особливості шкіри, які й будуть визначати, зокрема, рівень гідратації шкіри і здатність протистояти агресивним чинникам.
2. Вік: шкіра людей, які старіють, містить майже вдвічі менше води, що зумовлене зниженням вологоутримуючої здатності природного зволожувального фактора (NMF), а також розладами мікроциркуляції; виникають зміни на рівні клітин і в обмінних процесах, що відбуваються в шкірі.
3. Соматичний стан організму: від нього безпосередньо залежить здоров’я шкіри та кількість води в ній; негативно позначаються на шкірі захворювання серцево-судинної системи, нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту, гострі та хронічні інтоксикації.
4. Продукти харчування: незбалансоване харчування спричиняє розлади в різних органах та системах; продукти, непереносимі організмом, зумовлюють порушення в біохімічних реакціях, сприяють виникненню водно-сольового дисбалансу, що проявляється перерозподілом води між клітинами та міжклітинною речовиною. 
5. Психоемоційне тло: невротичні розлади, токсичний вплив інфекцій, алкоголю, нікотину стають причинами розладів нейровегетативних функцій, що також впливають на шкіру.
6. Умови праці та побуту: сприяють дегідратації шкіри тривале перебування в приміщеннях із сухим, гарячим повітрям, а також на відкритому повітрі, часті контакти з хімічними речовинами.
7. Кліматичні умови: холод, вітер, сонце, вологість, рівень інсоляції, стан екології (вихлопні гази, продукти переробки хімічної, нафтової промисловості й інших підприємств, радіація) порушують функції шкіри, спричиняючи зневоднення. 

Неадекватний естетичний догляд – найпоширеніша причина порушення механізмів гідратації шкіри: неякісна дешева косметика, засоби, що містять агресивні інгредієнти, руйнують захисний бар’єр шкіри і негативно впливають на її вологоутримуючі субстанції.

Механізми дегідратації

Епідерміс еволюційно призначений для захисту шкіри від впливу агресивних факторів довкілля. Від його цілісності, надійності залежить нормальна життєдіяльність всіх структурних елементів дерми. З іншого боку, іннервація і кровопостачання клітин епідермісу здійснюється з дерми, тому нормальне функціонування кератиноцитів залежить від її стану. В епідермісі немає кровоносних судин, тому його зволоження відбувається за рахунок води, що надходить із дерми. Своєю чергою, її водонаповнення, а також власне епідермісу безпосередньо залежить від швидкості випаровування води крізь роговий шар, який є останньою перешкодою на цьому шляху. У роговому шарі порівняно з іншими тканинами вміст води дуже низький і становить близько 15 %. Водночас більша її частина міститься в корнеоцитах, оскільки кератин, як і всі білки, має здатність зв’язувати молекули води, яка надає клітинам еластичності й пластичності. Крім того, на поверхні власне корнеоцитів перебувають молекули NMF, які також володіють вологовтримуючою здатністю. У міжклітинному просторі, заповненому ліпідами, води дуже мало.

Епідерміс розташований на межі двох середовищ – водного, яке перебуває під ним (це наша дерма), і повітряного, який оточує його зовні. З огляду на різницю вмісту вологи в шкірі й атмосфері, вода мала б дуже швидко випаровуватися, зважаючи на величезну площу шкірного покриву людини. Проте цього не відбувається. Перешкоджає перерозподілу води і розчинених у ній речовин шар ліпідів епідермісу. Відомо, що вони формують у роговому шарі впорядковані структури, і це зумовлене тим, що зазначені молекули мають гідрофобну голову та гідрофільний хвіст. Якщо таких молекул багато, вони утворюють дво- та багатошарові структури – гідрофобні зовні та гідрофільні всередині. Таким чином, вода і розчинні речовини не можуть вільно проникати й виходити з неї. Саме обмеження вільного доступу в організм дозволило об’єднати структури ліпідів епідермісу під загальною назвою ліпідний бар’єр.

Ліпідний бар’єр – дуже крихка структура. Він легко руйнується за механічних ушкоджень шкіри і в разі впливу на неї хімічних агентів, таких як мило чи емульгатори, що входять до складу більшості косметичних засобів. В разі порушення захисної функції епідермісу або підвищенні його проникності шкіра швидше втрачає вологу, її тургор знижується, утворюються складки. Особливо небезпечно це в зрілому та літньому віці, коли основний резервуар води – природний зволожувальний фактор не здатний швидко та повноцінно відновлювати запаси вологи.

Ось чому для нормальної гідратації шкіри дуже важливою умовою є дбайливе ставлення до ліпідного бар’єру, а також проведення заходів, спрямованих на відновлення його цілісності. 

Утримання вологи

У дермі присутні два шари: сосочковий, поверхневий (визначає рельєф шкіри) і сітчастий, глибокий (слугує своєрідним каркасом для шкіри). У дермі розташовані еластичні та колагенові волокна, а також фібробласти – клітини, які виробляють ці волокна та глікозаміноглікани. Колагенові волокна вирізняються малою розтяжністю й великою міцністю на розрив. Вони здатні чудово втримувати воду, особливо в молодому віці. Еластичні волокна відповідають за еластичність і розтяжність шкіри. Простір між волокнами та клітинами заповнює основна речовина (або матрикс), що є базою для формування природного зволожувального фактора (NMF). NMF – це комплекс гігроскопічних молекул, здатних добре утримувати вологу, що надходить ізсередини (крізь кровоносні судини) і ззовні (з повітря, внаслідок проведення водних та косметичних процедур). Природний зволожувальний фактор формують сечовина, молочна кислота, ненасичені жирні кислоти, протеїни й амінокислоти, кераміди, гіалуронова кислота, колаген I типу. З віком водоутримуюча здатність NMF знижується, порушуються механізми, які регулюють процеси гідратації, що призводить до зневоднення та старіння шкіри, а також зменшення кількості волокон, внаслідок чого знижується її пружність та  еластичність, шкіра починає в’янути. Використання під час лікування органічних речовин, які входять до складу NMF, поліпшує вологоутримуючу здатність шкіри й уповільнює процеси старіння. 

У нормі молода шкіра отримує всю необхідну рідину крізь численні кровоносні та лімфатичні капіляри. NMF, за наявності води, миттєво зв’язує її. Таким чином, завдяки взаємодії води та компонентів NMF ми отримуємо гелеподібне середовище, точнісінько таке, що утворює основну речовину шкіри, або матрикс.

Вологість шкіри залежить від:

• надходження води в дерму крізь кровоносні та лімфокапіляри;
• стану власне дерми, а саме матриксу та волокон – основних складових NMF;
• стану епідермального бар’єру.

У нормі між рідиною шкіри й атмосфери відбувається, хоча й незначний, але безперервний обмін. При нормальному функціонуванні матриксу NMF постійно «віддає» воду і відразу поновлює її вміст через надходження з капілярів. При цьому тургор шкіри залишається абсолютно неушкодженим, оскільки кількість випаровуваної води завжди дорівнює вилученій з організму. Випаровування майже не залежить від факторів довкілля: при підвищенні температури або зниженні вологості повітря його збільшення не відбувається, тому що цьому перешкоджає ліпідний бар’єр. Виключення становлять екстремальні ситуації (різкі зміни температури, вологості, рН довкілля), коли відбувається порушення цілісності ліпідного шару.

До основних причин дегідратації належать:

1. Зменшення водопостачання (аліментарне зменшення споживання води, порушення окисно-відновних процесів, судинні розлади).
2. Порушення водоутримуючої здатності NMF (порушення біохімічних реакцій, дефіцит ферментів, що беруть участь у синтезі факторів NMF, аліментарне порушення).
3. Порушення процесів випаровування (ушкодження епідермального бар’єру різного характеру).

Тактика догляду

Відновлення епідермального бар’єру і гідратація мають передбачати чотири етапи:

• очищення шкіри м’якими, адаптованими до її стану засобами;
• зволоження (засобами, що тимчасово підвищують вологість шкіри); 
• живлення (постачання клітин будівельним матеріалом);
• захист (запобігання ушкодженню шкіри в період відновлення). 

Як правило, для молодих і людей середнього віку достатньо проведення перших трьох етапів.

Очищення

Для очищення необхідно використовувати засоби, що мають одночасно очищувальні та зволожувальні властивості, до складу яких входять дерматологічно м’які поверхнево-активні речовини, які не є милом, із рН, наближеним до фізіологічного значення 5,5. Як зволожувальні компоненти, як правило, виступають ліпіди рослинного походження, вітамін В5 і компоненти NMF.

Зволоження

До складу зволожувальних засобів можуть входити речовини, що створюють на поверхні водонепроникну плівку, так звані оклюзивні зволожувальні креми. Для нормальної шкіри без грубої патології використовуються неоклюзивні зволожувальні засоби. Зазвичай це гелі або емульсії, що містять гігроскопічні молекули – компоненти природного зволожувального фактора: молочна кислота, сечовина, амінокислоти, глікозаміноглікани, колаген I типу, кераміди, поліненасичені жирні кислоти. Чимало зволожувальних засобів містять природні олії та воски (жожоба, бджолиний віск, авокадо, рисові, арахісові). Гіалуронова кислота в складі косметичних засобів добре розподіляється поверхнею шкіри, утворюючи легку плівку, що інтенсивно вбирає воду з повітря. Це сприяє збільшенню вільної води в роговому шарі та зменшує випаровування з поверхні шкіри. Зволожувальні засоби слід застосовувати насамперед для захисту шкіри при контакті із подразнювальними речовинами, при сухості повітря через наявність кондиціонерів і штучного опалення. Зволожувальні креми частково усувають наслідки порушення ліпідного бар’єру.

Захист 

Для захисту шкіри від ушкодження і як компонент косметичних засобів сьогодні використовуються антиоксиданти, які знешкоджують вільні радикали. Антиоксиданти запобігають насамперед перекисному окисненню ліпідів, а відповідно, порушенню цілісності епідермального бар’єру. До них належать вітаміни Е, С, біофлавоноїди зеленого чаю, червоного та білого вина, червоного винограду, гінкго білоба, суперфікодисмутаза (аналог СОД, отримана з бурих водоростей) тощо. До того ж важливим є той факт, що саме антиоксиданти забезпечують ефективну профілактику та корекцію фотостаріння.

Живлення

Із цією метою використовуються ліпіди, серед яких, звичайно ж, кераміди, незамінні жирні кислоти, холестерин, вітамін F, три поліненасичені жирні кислоти, необхідні як будівельний матеріал. Для відновлення епідермального бар’єру в складі косметичних засобів застосовуються також природні олії, що містять незамінні жирні кислоти (жожоба, каріте (ши), огірочника, примули вечірньої, бабасу тощо). Деякі речовини виявляють стимулюючу дію на синтез епідермальних ліпідів. Наприклад, рослини, що продукують речовини, за впливом подібні до статевих гормонів – фітоестрогенів. Ензимні та поверхневі пілінги з АHА-кислотами (особливо молочною) можуть застосовуватися для зменшення симптомів сухості шкіри, оскільки активують біосинтез ліпідів в епідермісі, прискорюють відновлення епідермального бар’єру. 

Замість висновку зазначимо, що приведення рогового шару в нормальний, фізіологічний стан безпосередньо сприятиме продовженню молодості та здоров’я власне шкіри, а також забезпечить профілактику деяких її захворювань, що пов’язані з дегідратацією.