Гідратація шкіри: прості й ефективні правила зволоження

Прописні істини

Як відомо, шкіра – це найбільший орган людського тіла, який займає площу близько 2 м2 і є межею контакту організму із зовнішнім середовищем. Її головна функція – створення справжнього бар’єру як щодо зовнішнього середовища (захист від ультрафіолетових променів, проникнення мікроорганізмів, забруднюючих чи токсичних речовин, а також від ударів), так і щодо внутрішнього середовища (обмеження втрати вологи завдяки герметичним властивостям).

Ідеальною зазвичай називають гладеньку шкіру із невираженими порами, оксамитову й тонку, без блискучих чи жирних ділянок. По суті, ідеальним є нормальний тип шкіри, однак його рівновага є дуже хиткою.

Гідратація шкіри, тобто епідермісу й дерми, залежить від трьох основних факторів:

• внутрішньої гідратації, яка переважно пов’язана із кровообігом;
• зовнішньої гідратації, яка залежить від умов навколишнього середовища, ступеня пото- і саловиділення та від застосовуваних косметичних засобів;
• здатності утримувати воду, що залежить від наявності відповідних молекул в епідермісі й дермі.

На рівні епідермісу вода присутня в обмеженій кількості – здебільшого у формі внутрішньоклітинної рідини. Чим ближче до поверхні, тим більше епідерміс має тенденцію до дегідратації й ороговіння, тобто перетворення на роговий шар – скупчення пластинок висохлих корнеоцитів. Рогові лусочки зв’язуються між собою за допомогою ниток (міжкорнеоцитарних містків) та цементуючої речовини, основним компонентом якої є цераміди. Таким чином, створюється захисна плівка, що відокремлює внутрішнє середовище від зовнішнього та регулює рівновагу між ендогенним надходженням води (шляхом дермальної транссудації) й секрецією потових залоз та екзогенним надходженням води з навколишньої атмосфери.

На рівні дерми вода є інтерстиціальною. Утримання води й регуляція цього процесу перебуває під контролем глікозаміногліканів (хондроїтинсульфатів, гіалуронової кислоти тощо), із яких здебільшого складається міжклітинна речовина дерми.

Зазнаючи агресивних зовнішніх впливів, власна система захисту шкірного покриву слабшає, і при кожному новому несприятливому впливі шкіра стає дедалі більш схильною до втрати вологи, особливо у випадку постійного використання невідповідних засобів догляду (звичайне мило, занадто часті гомажі й пілінги) або за відсутності щоденного застосування зволожувальних засобів. Інтенсивність дегідратації варіюється також залежно від віку, адже природна система захисту шкіри є недостатньо розвиненою в дитинстві та стає дедалі менш ефективною по мірі старіння.

Зволоження – джерело життя

Суха шкіра – це одна з найрозповсюдженіших проблем, із якою зіштовхуються дерматологи. Понад третини пацієнтів потерпають від дегідратації шкіри. Близько чверті населення вважають свою шкіру сухою, і ця пропорція значно збільшується в людей із чутливою шкірою порівняно із людьми з нечутливою шкірою. Дегідратація супроводжується відчуттям дискомфорту, шкіра стає шорсткою, чутливою й тьмяною, втрачає гладкість і м’якість. Таким чином, основною метою створення гідратуючої косметичної продукції є збереження оптимального водного балансу в шкірі, відновлення рівня вологості в роговому шарі, а також кількісний і якісний баланс ліпідів і глікопротеїнів, які зв’язують і щільно утримують клітини епідермісу.

Зволоження завжди було такою ж життєво необхідною дією для людини, як дихання, харчування тощо. Адже вода – це джерело самого життя.

У медичному відношенні зволоження шкіри є невіддільною частиною загального зволоження тіла, яке на 70% складається з води.

Однак на частку рогового шару шкіри припадає лише 30%, тож він постійно відчуває брак цілющої вологи, і навіть найменше порушення балансу може призвести до зневоднення. Тому вчені приділяють величезну увагу проблемі зволоження, вважаючи його першоосновою догляду за шкірою будь-якого типу та в будь-якому віці.

Основне в догляді за шкірою – це повернення вологи та перешкоджання її випарюванню. Зволоженість епідермісу залежить від умов середовища (атмосферна вологість), нанесення зовнішніх косметичних засобів та цілісності специфічної жирової плівки (гідроліпідна мантія). Здатність глибоких шарів шкіри утримувати вологу визначається наявністю певних речовин – полісахаридів. Саме ці речовини затримують вологу, тому в глибоких шарах шкіри частина вологи присутня всередині клітин, наче в губці. Несприятливі умови зовнішнього середовища, неповне очищення шкіри, прийом лікарських препаратів можуть значно впливати на цей процес.

Для формування гідро-ліпідної мантії необхідно постійне надходження в організм незамінних жирних кислот. У першу чергу це стосується лінолевої та ліноленової кислот, які не синтезуються в організмі людини, а постачаються в організм із їжею. Брак цих речовин призводить до різкого уповільнення синтезу ліпідів та порушення ліпідної мантії. У принципі, здорова шкіра може самостійно відновити мантію протягом кількох днів, однак якщо зовнішні негативні впливи не припиняються, а внутрішніх резервів шкіри недостатньо, необхідне цілеспрямоване відновлення ліпідного шару.

Заходи щодо цього мають включати: 

• обмеження дії зовнішніх агресивних факторів;
• нанесення поживних і захисних кремів;
• введення в організм специфічних компонентів, необхідних для побудови гідроліпідного шару.

Зволоження тіла й обличчя наразі становить невіддільну частину щоденного догляду жінок за собою. Проте сьогодні залишається чимало застарілих помилкових думок, а дії наших пацієнтів щодо зволоження поки що є недостатніми та переважно нерегулярними задля збереження гарної шкіри.

Більшість жінок схильні зволожувати шкіру переважно взимку та влітку, а не протягом усього року. Це правда, що взимку та влітку шкіра зіштовхується з більш несприятливими кліматичними умовами, ніж у проміжні пори року, і тому відчуває потребу у зволоженні та захисті. Проте ми часто забуваємо, що потреба у зволоженні актуальна протягом усього року.

Щодо різних типів шкіри та зволоження, дві омани досі живі й у наші дні: жирна шкіра (так само як і молода шкіра) нібито потребує менше зволоження. Але реальність свідчить про інше: усі типи шкіри ризикують втратити вологу, і необхідно попереджувати зневоднення, підібравши відповідний косметичний засіб.

Жінки зволожують обличчя частіше і регулярніше, ніж тіло, яке, так само зазнає впливу агресивного зовнішнього середовища та вимагає регулярного зволожувального догляду.

Практичні поради

Якби наша шкіра завжди перебувала в ідеальних умовах, їй не знадобилося б зволоження. Але реальність робить необхідними придбання деяких корисних звичок і регулярний догляд.

Отже, порадьте своїм пацієнтам:

• якнайкраще захищатися від численних щоденних агресивних факторів – від морозу, тютюнового диму, вітру чи стресу, які здатні спричиняти пересихання шкіри;
• щодня зволожувати шкіру – це правило є актуальним для всіх вікових категорій (від новонароджених дітей до дорослих і особливо людей похилого віку) і типів шкіри у будь-яку пору року;
• під час вранішнього й вечірнього туалету уникати деяких засобів (таких як звичайне мило) і віддавати перевагу нейтральним засобам для шкіри, які містять зволожувальні активні речовини (наприклад, деякі туалетні мила, збагачені зволожувальним комплексом, або гелі для душу, котрі забезпечують інтенсивне зволоження);
• уникати тривалого контакту із водою, віддавати перевагу прийняттю душу, а не ванни;
• уникати як занадто гарячої, так і занадто холодної води;
• висушувати шкіру, промокаючи, а не розтираючи її;
• після вранішнього й вечірнього туалету зволожувати всю шкіру (обличчя, тіло, руки, ноги);
• зволожувати тіло, принаймні раз на день, переважно відразу після очищення за допомогою відповідного засобу (наприклад, поживне й зволожувальне молочко, яке поліпшує еластичність шкіри та надає їй м’якості);
• наносити захисний денний крем для рук кілька разів на день, щоб руки були ніжними й гарними;
• зволожувати обличчя вранці та ввечері.

Дотримання цих простих і ефективних правил допоможе вашим клієнтам зберегти здоров’я та красу шкіри.

---

За матеріалами «Les Nouvelles Esthétiques Україна»