Дифузна алопеція: питання діагностики

Протягом життя у людини відбувається 20-30 циклів оновлень кожного фолікула. За день випадає від 35 до 180 телогенового волосся, а його загальна кількість становить 75-150 тисяч. Циклічна активність росту волосся має мозаїчний характер, при цьому в кожному фолікулі є індивідуальний механізм контролю фаз циклу росту волосся. Збільшення відсотку у фазі телогену понад 20% призводить до підвищення патологічного випадання волосся із булавоподібною цибулиною.

Регулює роботу фолікула волосся внутрішній гомеостаз через ендокринну, паракринну, імунну, нервову системи. Вважається, якщо є видиме просвічування шкіри голови, то втрата волосся становить 20-30%.

Термін Telogen effluvium був запропонований Клігманом (Klbgman) 1961 року. У цього стану з’явилося багато синонімів: симптоматичне, телогенове випадання волосся, аlopecia diffusa, seu deffuvivum capillorum, оборотне випадання волосся.

Дифузна алопеція – це надмірне випадання нормального волосся по всій шкірі голови з великим залученням у процес тім’яної, скроневої та передньої ліній росту волосся, але без участі нігтьових пластин, брів і вій. Цей стан відбиває порушення циклічності волосся. Мовою трихолога – це завчасний перехід волосяних фолікулів зі стадії анагену в стадію катагену і далі – телогену. При цьому посилюють і «підігрівають» зазначений стан тривога, страх і відчуття безвиході ситуації у пацієнтів. Однак головне, що ми маємо пам’ятати, що цей процес при правильному та коректному лікуванні є оборотним.

Дифузне випадання волосся за тривалістю процесу може бути гострим – до 6 місяців – і характеризуватись чіткою, різкою втратою обсягу у скроневих зонах та хронічним – понад 6 місяців.

Уайтінгом (Whiting) 1996 року окремим діагнозом було виділено хронічний перебіг Telogen effluvium. Може відбуватися самостійно або на тлі сукупності системних поломок. Наприклад, синдром мальабсорбції, хронічний дефіцит нутрієнтів, захворювання гепато-біліаронної системи, щитоподібної залози, нирок, системні аутоімунні процеси, імунодефіцитні стани. Найчастіше пацієнтами є жінки у постменопаузі, проте частка клієнток дітородного віку становить близько 20% і чоловіків – 10%.

Внаслідок багатоликості, різноманітності й сукупності патологічних факторів, станів і тривалості їх впливу на фолікул волосся, прихованого, латентного періоду, часу впливу на волосяний фолікул патологічного агента, діагноз може бути поставлений неточно або неправильно. Також багато фахівців вказують на дефіцит наукової інформації на цю тему.

Інтерпретація трихоскопічної картини

Як відрізнити дифузне випадання волосся від інших типів алопеції?

Добре зібраний анамнез дає 50% правильного діагнозу. Якщо залучається коректно проведений огляд і трихоскопія, цей відсоток збільшується, але часто телогенове випадання волосся є першим маніфестом андрогенетичної алопеції. У сумнівних випадках, із спірною трихоскопічною картиною на допомогу приходить біопсія та патогістологічний діагноз. Наприклад, рубцева алопеція.

При збиранні анамнезу варто чітко розуміти, які питання потрібно ставити. Особливу увагу слід приділити прийому лікарських препаратів пацієнтом.

Як правильно інтерпретувати трихоскопічну картину? Волосяний фолікул перебуває в активному динамічному циклі. Враховуючи фізіологію ВФ і циклічність, ми знаємо чітке відсоткове співвідношення всіх фаз: анаген – 80%, катаген – 5%, телоген – 15%. Якщо співвідношення змінюється у бік збільшення відсотку телогену, понад 15-20% відповідно, кількість ВФ передчасно вступає у фази катагену і далі телогену, пацієнти отримують інтенсивне випадання волосся.

Наступний етап – зрозуміти, коли відбулася патологічна подія або низка несприятливих заходів, що спричинили порушення процентного співвідношення циклів волосяних фолікулів. При стандартній картині кількості волосся на шкірі голови потрібно враховувати тривалість кожної фази: анаген – від 3 до 8 років; катаген – 2-3 тижні й телоген – від 2 до 4 місяців. У середньому кількість волосся у цих фазах становить 9:1.

Циклічність волосяного фолікула безпосередньо залежатиме від впливу пошкоджувального фактору, його тривалості й сили впливу. Відповідно, телогенова патологічна фаза у більшому відсотку настає приблизно від 1,5 до 4 місяців до першого випадання волосся, коли була дія патологічного агента, і може початися навіть через два тижні після впливу провокуючого фактору. При припиненні дії патологічного процесу випадання волосся може припинитися через 4-8 тижнів. У середньому кількість нового волосся має відповідати числу того, що випало.

Фази випадання волосся

Першим починає випадати волосся, що перебуває в кінці телогенової фази. Потім – у початковій телогеновій фазі.

Диференційний діагноз слід проводити з дифузним випаданням при андрогенетичному порідінні волосся, гніздовій алопеції та рубцевих видах алопецій.

Тривалість початкового періоду анагенової фази залежить від індивідуальних генетичних особливостей, віку, анатомічної зони та статі. В анагені кератиноцити матриці волосся демонструють дуже високу проліферативну активність.

Після фази анагену виникає наступний етап – період катагенової фази. Тут спостерігається незворотна редукція фолікулярних кератиноцитів із подальшим переходом у період телогенової фази.

Причини втрати волосся

Інгібують випадання волосся такі фактори: сильний психологічний стрес, агресивні дієти, гострі кровотечі, злоякісні анемії, дефіцит заліза, пологи, різке переривання вагітності, припинення грудного вигодовування, висока температура, хірургічні втручання, тривалий наркоз, патронажні стани лікарських засобів. При цьому механізми, що залучають ВФ до дифузного випадання волосся, різні. Умовно їх можна розділити на п’ять типів функціональних запалень.

Перший тип: передчасне закінчення анагенової фази. Виникає внаслідок прийому деяких лікарських засобів, гострих гарячкових станів, тривалого психо-емоційного напруження та стресів, травм.

Другий тип: Збільшення анагенової фази. Причина – вагітність, постродове випадання волосся.

Третій тип: синдром короткого анагену. Характеризується виразним і тривалим за часом випаданням волосся. Клінічно очевидним стає після зменшення щонайменше на 50% тривалості анагенової фази.

Четвертий тип: фолікули у телогеновій фазі достроково виштовхують зріле волосся. Імовірно, спричиняється впливом лікарських препаратів або під дією міноксидилу.

П’ятий тип: затягування фази телогену. Цей феномен характерний для тваринного світу, допомагаючи оновлювати шерсть після холодного періоду. Провокується впливом світла і може бути простежений у людини у видозміненому стані. Іншими словами, фактори довкілля через оптичний шлях та нейроендокринну систему фенотипу, що визначає особливості волосяного покриву, змінюють залежні від світлового дня характеристики мікросередовища.

При діагностиці ми можемо користуватися тестом натягу волосся. Під час пул-тесту, потягнувши пасмо з 50-60 волосся, зріле волосся не перевищує більше ніж п’ять штук.

При трихоскопічному огляді пацієнтів з підозрою на телогенове випадання волосся ми спостерігатимемо картину, однакову й не суттєво відмінну, в лобовій і потиличній областях: однорідність діаметра волосся (зменшення діаметра може бути до 10%), поодинокі фолікулярні юніти, «жовті точки», вертикально відростаюче волосся, неяскраво виражені перепілярні знаки, відсутність трихоскопічних ознак інших діагнозів.

Висновки

Прогнози й лікування залежать, у тому числі, від психологічної підтримки та правильно поданої інформації про причини телогенового випадання, особливості фізіології ВФ. Підхід лікаря має бути персоналізованим та передбачати огляд, скарги, трихоскопію, лабораторні й інструментальні методи дослідження. Необхідно пам’ятати, що часто для досягнення стійкого терапевтичного ефекту таких пацієнтів доводиться вести у тандемі із суміжними фахівцями. Застосування топічних продуктів дасть більш виражений ефект у зв’язку з аналізом внутрішнього стану й усуненням патологічної причини Telogen effluvium.