Комплексний підхід до діагностики та лікування різних видів алопецій
Ведення трихологічного пацієнта
Алопеція, або надмірне випадіння волосся, є поширеним станом, який може мати значний вплив на якість життя людини. Цей стан може виникнути в будь-якому віці і вражає як чоловіків, так і жінок. Розглянемо різні варіанти лікування алопеції та обговоримо важливість комплексного підходу до лікування.
Марина Бірзул, лікар-дерматолог, трихолог, косметолог, лікар дерматологічного простору Derm Space (Україна)
Анна Халдєєва, лікар-дерматолог, трихолог, косметолог, член EHRS, UHRS, EADV, АТУ, УАДВК, президент Асоціації дітей з гніздовою алопецією «Разом в гармонії», засновник дерматологічного простору Derm Space (Україна)
Алопеція: введення
Існують різні типи алопеції, зокрема андрогенетична алопеція, вогнищева , рубцева алопеція та телогенове випадіння( telogen effluvium) , кожна з яких має свій набір потенційних причин і варіантів лікування.
Психологічні наслідки алопеції можуть бути значними, оскільки волосся часто пов’язане з особистістю та зовнішнім виглядом. Люди з алопецією можуть відчувати низьку самооцінку, тривогу та депресію внаслідок надмірного випадіння волосся. Для лікарів, які займаються трихологією, важливо усвідомлювати вплив алопеції на емоційне благополуччя людини та розглядати ці проблеми як частину плану лікування. Загалом вплив алопеції на якість життя може бути значним і багатогранним, що підкреслює важливість ефективних підходів до лікування.
Хоча існують різні методи лікування алопеції, важливо підходити до лікування комплексно, враховуючи потенційні причини, що лежать в основі, й індивідуальні потреби людини.
У цій статті ми розглянемо різні варіанти лікування алопеції та обговоримо важливість комплексного підходу до лікування.
Типи алопеції та потенційні основні причини
Існує кілька типів алопеції, кожен з яких має свій набір потенційних основних причин.
Андрогенетична алопеція, також відома як чоловіче або жіноче облисіння, є найпоширенішим типом випадіння волосся, яке спричинене поєднанням генетики та гормонів. Зазвичай воно проявляється поступовим порідінням волосся на маківці у чоловіків, жінки ж частіше за все при цій формі алопеції починають помічати розширення проділу .
Гніздова, або вогнищева алопеція – це аутоімунне захворювання, яке спричиняє втрату волосся невеликими округлими ділянками на шкірі голови й тілі. Вважається, що це спричинено поєднанням генетичних факторів та аутоімунних процесів в організмі .
Телогенове випадіння – це тип тимчасової втрати волосся, який виникає, коли волосяні фолікули передчасно переходять у фазу спокою. Це може бути спричинено фізичним або емоційним стресом, певними ліками та гормональними змінами. Інші типи алопеції включають рубцеву алопецію, яка спричинена утворенням рубців на шкірі голови та пошкодженням волосяних фолікулів. І тракційну алопецію, яка спричинена тугими зачісками. Для лікарів важливо визначити тип алопеції, щоб підібрати найбільш відповідний підхід до лікування. У деяких випадках може знадобитися додаткове обстеження, щоб визначити основну причину випадіння волосся.
Огляд варіантів лікування
Існує кілька варіантів лікування алопеції, включаючи медикаменти та хірургічне втручання. Ліки часто є першою лінією лікування та можуть бути ефективними при певних типах алопеції, таких як андрогенетична та гніздова алопеція. Часто використовувані ліки від випадіння волосся включають фінастерид, дутастерид і міноксидил. Це препарати доступні у вигляді таблеток для перорального застосування, розчинів для місцевого застосування та у вигляді ін’єкцій для шкіри голови. Фінастерид – це ліки, що відпускаються за рецептом, приймаються перорально і блокують дію гормону на фолікул волосся. Міноксидил – це лікарський засіб, який є вазодилятатором, що використовують для місцевого застосування. Він наноситься безпосередньо на шкіру голови та діє, посилюючи приплив крові до волосяних фолікулів. Інші ліки, які можна використовувати для лікування алопецій, містять місцеві та пероральні кортикостероїди, які допомагають зменшити запалення та стимулювати ріст волосся, а також пероральні імуносупресори, які можуть допомогти придушити аутоімунну відповідь у випадках вогнищевої алопеції.
За останнє десятиліття вдалося досягти значних успіхів у лікуванні аутоімунних захворювань завдяки розробці біологічних засобів ,спрямованих на запальні цитокіни. Так, увагу провідних трихологів привертають препарати з групи JAK (інгібітори янус-кінази). На підтвердження цього ми маємо перший схвалений FDA таблетований препарат для дорослих із важкою вогнищевою алопецією «Олуміант».
Крім медикаментів, існує також хірургічний метод лікування алопеції. Операція з трансплантації волосся передбачає переміщення мікрооргану – фолікулу волосся – з гормон незалежноі та більш загущеноі зони на зону порідіння чи відсутності волосся. Операція з пересадки волосся – це, безсумнівно, ефективний метод, але він є інвазивним, і тому перш ніж планувати такий вид втручання, необхідно звернутися до фахівця – трансплантолога за детальною консультацією для вирішення усіх питань і тонкощів.
Також потрібно зазначити, що лікування алопеції не завжди може бути успішним, і важливо, щоб люди мали реалістичні очікування щодо потенційних результатів лікування.
Важливість врахування індивідуальних потреб і переваг при плануванні лікування
Коли йдеться про лікування алопеції, лікарю важливо враховувати індивідуальні потреби та переваги в процесі планування лікування. Це передбачає врахування типу й тяжкості випадіння волосся, основної причини випадіння волосся (якщо відомо), загального стану здоров’я людини та історії хвороби, а також особистих цілей і очікувань щодо лікування. Наприклад, особа, яка відчуває помірне випадання волосся внаслідок телогенового випадіння, може мати інші цілі лікування, ніж особа з сильним випаданням волосся через гніздову алопецію. Для лікарів, які займаються лікуванням випадіння волосся, важливо мати відкриту й чесну розмову з пацієнтом про різні варіанти лікування та їхні потенційні ризики та переваги, а також розробити план лікування, який буде адаптований до його конкретних потреб і уподобань.
Роль суміжних спеціалістів і підтримуючої терапії для успіху лікування
На додаток до медикаментів і хірургічного втручання одну з ключових ролей в успішному лікуванні алопеції може відігравати підтримуюче лікування, наприклад, консультування та зміна способу життя. Психологічний вплив випадіння волосся може бути значним, тому людям важливо мати доступ до ресурсів і підтримки, щоб допомогти їм впоратися з емоційними проблемами, які можуть виникнути. Консультування медичного психолога може бути ефективним способом для людей позбавитися почуття низької самооцінки, тривоги та депресії, які можуть бути пов’язані з випадінням волосся. Також корисно спілкуватися з іншими людьми, які стикаються з подібними проблемами, через групи підтримки чи онлайн-спільноти.
Для визначення правильного діагнозу та причини виникнення алопеції застосовуються додаткові методи, такі як лабораторні, інструментальні методи дослідження, а в деяких випадках біопсія.
Якщо у пацієнта діагностований гормональний дисбаланс, то обов’язковою є консультація ендокринолога , а в подальшому і тісна співпраця з ним для отримання кращого результату.
Якщо ми говоримо про пошук причин вогнищевоі алопеці , то частими «знахідками» можуть бути паразитарні інвазії, або ферментопатії. В цьому випадку ми обов’язково співпрацюємо з гастроентерологом, паразитологом .
Іноді в процесі лабораторного дослідження ми знаходимо паралельні аутоімунні захворювання ( наприклад, аутоімунні стани щитоподібної залози), про які людина навіть не підозрювала, хоча, як потім з’ясовується, вже деякий час мала характерні скарги (зокрема підвищена дратівливість, погана концентрація уваги, відчуття втоми), але не надавала цьому особливого значення. Звичайно ж, в таких випадках також необхідна співпраця з ендокринологом.
Зміна способу життя також може бути важливим аспектом лікування алопеції. У деяких випадках певні фактори способу життя, такі як дієта та рівень стресу, можуть сприяти випадінню волосся. Зміна цих факторів може допомогти покращити загальний стан волосся та підвищити ефективність інших варіантів лікування. Наприклад, здорова дієта, багата поживними речовинами, які підтримують здоров’я волосся, такими як білок, залізо та цинк, може бути корисною. Крім того, заняття діяльністю, що зменшує стрес, наприклад фізичними вправами й техніками релаксації, можуть допомогти покращити здоров’я волосся, зменшивши негативний вплив стресу на організм.
Клінічний випадок
Пацієнтка О., 28 років. Діагноз: вогнищева алопеція, універсальна форма.
Вперше пацієнтка звернулася до клініки зі скаргами на появу на волосистій частині голови однієї ділянки без волосся. Цьому, зі слів жінки, передувала значна стресова ситуація. Об’єктивно: ділянка округлої форми. Брови, вії, нігті на руках та на ногах без змін. Трихоскопічна картина відповідала гострій стадії вогнищевої алопеції.
Було призначене лабораторне обстеження й топічне лікування стероїдними препаратами. Відзначалася позитивна динаміка. Під час лабораторного обстеження було виявлено аутоімунне порушення функції щитоподібної залози та деякі дефіцитні стани по мікронутрієнтам. Була проведена фармакологічна корекція цих дефіцитів. Також пацієнтку було направлено до ендокринолога для налагодження коректної роботи щитоподібної залози.
Враховуючи позитивну динаміку, пацієнтка не з’являлася на прийомі приблизно рік.
З початком війни в Україні стан пацієнтки різко погіршився. В неї з’явилося одразу декілька вогнищ. Спочатку надавалися консультації дистанційно . Коли з’явилася можливість, пацієнтка прийшла на «живий» прийомі. Об’єктивно, на волосистій ділянці голови було наявно декілька вогнищ округлоі форми, деякі з яких мали тенденцію до злиття. Трихоскопічні ознаки гострого процесу. Також з’явилися зміни на нігтьових пластинах пальців рук та ніг.
Було призначено курс мезотерапевтичного введення синтетичного кортикостероїдного препарату у вигляді ін’єкцій безпосередньо у вогнища. Також пацієнтку було направлено до психотерапевта задля стабілізації психоемоційного стану.
Весь цей час пацієнтка перебуває під наглядом ендокринолога через аутоімунний стан щитоподібної залози.
На жаль, незважаючі на чітке дотримання рекомендацій та проведення курсу ін’єкційних процедур, позитивної динаміки не спостерігалося, стан загострювався і врешті було втрачено все волосся, включно з волоссям на тілі, брови та вії. Тобто вогнищева алопеція поступово перейшла з локальної форми в універсальну. Варто зазначити, що наша пацієнтка перебувала в стані перманентного сильного стресу.
Після зважування усіх «за» та «проти» разом із пацієнткою було прийняте рішення перейти на системне лікування препаратом з групи селективних імуносупресантів. На цьому етапі ми отримали позитивну відповідь. На представленому фото бачимо відростання волосся на голові,а також дуже добре помітний результат на віях і бровах.
Наразі лікування триває. Пацієнтка дуже лабільна у своєму психоемоційному стані. А це, як відомо, дуже часто виступає тригерним фактором у питанні вогнищевої алопеції.
Висновки
Зважаючи на те, що алопеція – це складний мультифакторний стан, то не може бути єдиного правильного рішення або схеми лікування. Кожен новий випадок може кардинально відрізнятися від попереднього та потребувати від лікаря клінічного мислення для пошуку можливих причин, встановлення вірного діагнозу та, звісно ж, вибору методу лікування.
Трихологія як окрема спеціальність виокремилася відносно нещодавно. На сьогодні в Україні не існує затверджених протоколів лікування алопеції. Поки що є рекомендації, а також тісна взаємодія з міжнародною трихологічною спільнотою . Українські лікарі мають доступ до сучасних наукових досліджень та методів лікування.
Проте пошук причин дуже часто потребує від лікаря та пацієнта часу й терпіння.
На жаль, навіть дуже досвідчені трихологи не завжди можуть досягти успіху в лікуванні. Особливо, якщо йдеться про дитячу алопецію. З дітьми для лікаря доступні далеко не всі методи. На завершення хочеться сказати, що досвід наших колег суміжних спеціальностей часто є дуже доречним і допомагає в пошуку правильних рішень.
Тому хочемо звернути увагу на те, що ведення трихологічного пацієнта потребує мультидисциплінарного підходу.