Тату: косметична процедура, макіяж чи бізнес?

Таїсія Міліч , заввідділом розробки спеціалізованих навчальних програм Міжнародної асоціації професіоналів перманентного макіяжу, член Європейської науково-дослідної асоціації педагогів-психологів-медиків Science International School of Practical Pedagogy (ISPP)

Мистецтво з історією (продовження, початок тут )

Тату як косметична процедура

Продовжуючи екскурсію по історії тельного живопису, зупинимося на темі, ближчій всім читачам і цінителям перманентного макіяжу.

Першим, хто застосував тату як косметичну процедуру, став хірург-окулопластик Кроу Берд. У 1893 році він зробив татуаж, що поповнює обсяг вій навколо очей пацієнта з повною алопецією. Поки що це був одиничний випадок, і про татуаж знову забули.

Час минав, змінювалися стандарти та критерії краси. Змінювалася мода на форму брів, все більше простих домогосподарок хотіли бути схожими на актрис та кінодів. Мати постійний макіяж і завжди виглядати відмінно стало мрією багатьох красунь того часу.

Перманентний макіяж замість косметичного макіяжу став використовуватися в Тайвані та США практично одночасно. Лише у США такий татуаж назвали «косметичне татуювання», а в Тайвані – «перманентний макіяж». У Європі першою почала робити цей вид татуаж Паті Павлік, майстер тату, у 1979 році. Вона вважається однією з родоначальниць цієї течії. До 1985 року косметичний татуаж становив дві третини її роботи.

Саме завдяки зусиллям та старанням Паті у 90-х роках перманентний макіяж стає новою тенденцією у США. Перша книга, присвячена косметичному татуажу, була написана докторами Цверлінгом, Крістенсеном та Гольштейном у 1986 році і називалася «Мікропігментація». У виданні показані види татуажу та докладно розписані техніки та прийоми його нанесення на губи, очі та брови. У 1989 році Паті Павлік заснувала Національну асоціацію косметичного татуажу, яка займається вивченням наукових даних про косметику для татуажу.

Тату як макіяж

Із зародженням нового напряму – індустрії перманентного макіяжу – культивується ідея перетворення поодиноких спроб тату-макіяжу на масовий бізнес. Починається виробництво легких, малошумних та ергономічних ручок та розробка спеціальної широкої палітри пігментів.

На суд клієнтів та фахівців було запропоновано дві технології. Перша спиралася на пігменти, які, як очікувалося, забезпечуватимуть ефект протягом 610 років, а друга передбачала збереження ефекту протягом 35 років. Першу технологію назвали «перманентний макіяж» (permanent make-up), другу ⎼ «напівперманентний макіяж» (semi permanent make-up).
Протягом першого десятиліття розвитку та становлення цього нового напряму з'ясувалося, що клієнтів набагато більше цікавила пропозиція перманентної краси на 35 років, і пігменти, які обіцяли ефект на 610 років, були витіснені з ринку. Звісно, виникла потреба у створенні косметики для перманентного макіяжу, а чи не для татуювань.

Першою задовольняти потреби майстрів та їхніх клієнтів стала американська компанія Mei-Cha International, що стала вже легендою, зареєстрована Лін Маккінстрі, яка впритул зайнялася виробництвом обладнання та пігментів для татуажу. Вона є власницею багатьох інноваційних патентів та отримала безліч нагород на знак визнання вкладу у розвиток косметологічної галузі.

На рубежі 1980-1990-х років у її лабораторії були розроблені пігменти нової рецептури, з більш подрібненими частинками барвників для підвищення дисперсності суміші та забезпечення більш якісного розподілу пігменту в шкірі. Це сьогодні на ринку широкий спектр пропозицій для майстрів ПМ, але тоді компанія Лін зробила прорив.

Для просування нових пігментів ринку Mei-Cha назвала технологію перманентного макіяжу, що використовує нові пігменти Microcolors, терміном micropigmentation. І завдяки розвиненій мережі підприємств-дистриб'юторів Mei-Cha в десятках країн все нові майстри, які проходили навчання на курсах у цих фірмах, називали себе фахівцями з технології micropigmentation, а поняття «перманентний макіяж» залишалося при цьому ніби в тіні. Таким чином, маркетинговий хід компанії Mei-Cha призвів до того, що виникла перша плутанина у свідомості майстрів перманентного макіяжу з точки зору термінології.

Тату як бізнес

З середини 1990-х на світовий ринок прийшли нові апарати для перманентного макіяжу. Насамперед, вони відрізнялися від попередніх високопрецизійним приводом руху голки, що забезпечує стабільну амплітуду зворотно-поступальних рухів голки та відсутність її бічних биття. Нові інженерні рішення дозволяли мінімізувати травму шкіри та підвищити якість виконання процедур. Ці апарати прийнято називати професійними, і першим був прилад мюнхенської компанії Long-Time - Liner ⎼ Сonturte makе up GmbH. Апарат коштував разів у 15 дорожче за своїх примітивних попередників.

Щоб пояснити потенційним покупцям обґрунтованість несподіваної ціни, було реалізовано маркетингову програму за поданням революційності новинки. І перманентний макіяж, який виконують на новому апараті, вирішили навіть назвати новим терміном – соnture make up. Технологія «контурний макіяж» запатентована, і в неї як складові технологічного ланцюжка, крім апарату, входять також оригінальні пігменти, анестетики, засоби для післяпроцедурного догляду. Юридично за патентним правом та етично «контурним макіяжем» мають право називати свою роботу лише ті майстри, які виконують процедури, використовуючи весь технологічний ланцюжок компанії Long - Time - Liner ⎼ Сonture makе up GmbH, починаючи з апарату, і пройшли навчання за відповідною програмою.

Історія розвитку та становлення цієї частини «красивого бізнесу» наскільки цікава та заплутана, що мені хотілося б присвятити їй окрему статтю у наступному випуску.

А насамкінець питання: чи знаєте ви, що військовослужбовцям армії США у 2005 році дозволили робити татуювання? Є ще окремий пункт для рекрутів-жінок, яким дозволено мати перманентний макіяж. Проте є умова: такий татуаж є прийнятним для жінок-військовослужбовців лише в тому випадку, якщо він «консервативний і його колірна гама не суперечить форменому одягу».

Матеріал вперше був опублікований у журналі Permanent №3(7)/2017