Парамедична мікропігментація: фарби замість скальпеля
Жодне обладнання не зробить того, що може майстер ПМ
У даному матеріалі ми хочемо порушити тему парамедичної мікропігментації ⎼ не лише актуальну як якусь новинку сфери, а й часто життєво необхідну для клієнтів
Надія Держнікеле , керівник та провідний спеціаліст центру професійної мікропігментації РМС (Рига, Латвія), переможець міжнародного конкурсу для фахівців перманентного макіяжу Perfect Line 2005 (Таллін, Естонія)
У даному матеріалі ми хочемо порушити тему парамедичної мікропігментації ⎼ не тільки актуальну як новинку сфери, а й часто життєво необхідну для клієнтів, які втратили віру в свою привабливість. Повірте, ніяке обладнання не зробить того, що може майстер ПМ. Цікаво?
Нещодавно, розмовляючи з одним лікарем, я дізналася цікаву річ: у медицині, щоб мати можливість зробити обґрунтовані висновки, провести аналіз та опублікувати своє дослідження, яке матиме вагу та стане визнаним колегами, потрібно вивчити та проаналізувати від ста до тисячі випадків (залежно від них) від проблеми). Тому що кожен із цих випадків може бути унікальним, не схожим на інші, зі своїми особливостями, ускладненнями та наслідками. Він може виявитися винятком і змінювати стандартні уявлення про перебіг хвороби або лікування, тим самим змінюючи статистику в цілому.
Ось і за ті вісім років (зі своєї 12-річної практики), які я маю сміливість займатися парамедичною мікропігментацією, щоразу стикаюся з тим самим відчуттям: неважливо, скільки процедур я зробила до цього, я не можу точно передбачити результат процедури, кількість корекцій, залишок пігменту та інші моменти.
Роботу з атиповою шкірою (наприклад, фіброзною або дерматозом) можна порівняти з ходьбою по мінному полю, де щоразу просуватися потрібно дуже обережно і потроху.
Звісно, зізнаюся чесно, що до масштабного дослідження мені ще далеко. Але все ж таки те, про що я розповім, засноване виключно на моєму особистому досвіді. Це якась квінтесенція із реальних випадків, і я буду рада, якщо дана стаття допоможе комусь із колег, які вирішать зайнятися цією складною та специфічною роботою – парамедичною камуфляжною мікропігментацією.
Корекція дисхромій
Насамперед хочу відзначити важливу особливість: наш центтр тісно співпрацює з клініками пластичної хірургії, дерматологами та косметологами. І переважно саме лікарі надсилають нам своїх пацієнтів, коли самі вже не мають можливості допомогти. Консультація з лікарем – обов'язкова умова перед проведенням маніпуляцій з атиповою шкірою, і така співпраця з клініками є гарантією безпечних наслідків вашого втручання.
Найчастіше саме мікропігментація виявляється найефективнішим і навіть єдиним способом вирішення проблеми. Але дуже важливо до того, як розпочати роботу, з'ясувати, чи використовував пацієнт усі можливості сучасної медицини та косметології для корекції цього дефекту. Я говорю про шліфування рубців за допомогою різних лазерів, про ін'єкції (наприклад, препаратів лідази або гіалуронідази для розм'якшення рубцевої тканини), операційні маніпуляції (висічення рубців або пластична хірургія) та фармакологічна терапія. Після того як ми почнемо робити процедуру мікропігментації, вже небажано торкатися зафарбованої зони, так як це може пошкодити, в гіршому випадку видозмінити (наприклад, при лазерній обробці) закладений пігмент.
Тож з якими дисхроміями ми можемо працювати? Дисхромія (від грец. dys- + chrōma ⎼ колір, забарвлення) – стійке порушення колірного забарвлення шкіри.
Дисхромії поділяються на:
- вроджені, тобто наявні у людини від народження (наприклад, пігментні плями, альбінізм), але з цими дисхроміями я не працюю;
- придбані: первинні - що виникають на незміненій шкірі (наприклад, вітіліго) ⎼ і вторинні - що виникають як наслідок прояви різних дерматозів.
Працювати з набутими дисхроміями можна. В основному я працюю з гіпопігменттацією, коли оброблювана ділянка світліша за навколишню тканину. І тут легше підібрати тон реальної шкіри, використовуючи різні відтінки пігментів. При роботі з гіперпігментацією, коли зона темніша за основний колір шкіри, важко гарантувати збіг з навколишнім кольором через те, що ми можемо використовувати лише білі або майже білі пігменти.
В принципі, працюючи з гіперпігментацією, я просто трохи освітлюю темну зону, дуже легко та прозоро наносячи білий пігмент. Ви всі чудово знаєте особливості оксиду титану, тому працювати з ним потрібно поетапно, потроху додаючи щільність фарбування на наступних корекціях. Характерний приклад роботи з гіперпігментацією - камуфляж темних кіл під очима або висвітлення «якорного» рубця під грудьми після операції з редукції молочної залози.
Вітіліго не вирок
До первинних хронічних дисхромій можна віднести вітіліго. Важливо розрізняти, коли це є самостійним дерматозом, а коли наслідком певного захворювання (наприклад, лейкому при сифілісі). Звісно, це визначає лікар. Я ж працюю тільки з давно стабілізованим вітіліго невеликих розмірів на будь-якій частині тіла.
Важливі особливості роботи з вітіліго:
- обов'язково робити колірний тест за місяць до основної процедури (на незагорілій шкірі);
- перед заповненням плями потрібно обвести його контури (можна використовувати водостійкий олівець або ручку);
- працювати слід порівняно повільно, щільно зафарбовуючи периметр роботи, допускаються лінійні чи кругоподібні рухи;
- налаштування апарата ⎼ як для контурів;
- для камуфляжу вітіліго потрібно враховувати, що при загоєнні колір може ставати червонішим, рекомендую додавати пігменти оливкового відтінку;
- діліть великі вітіліго на сектори;
- догляд такий самий, як ПМ.