Від промисловості до народної медицини: унікальність жожоба

Як зберігати олію жожоба

Молекула ефіру жожоба здатна полімеризуватися під впливом сонячного світла — навіть невеликі дози ультрафіолетового випромінювання спричиняють з'єднання молекул у довгі полімерні ланцюги, що змінює структуру ефіру з рідкої на в'язку.

Саме тому вкрай важливо зберігати олію жожоба в непрозорих або темних скляних, пластикових чи металевих ємностях. У прозорих банках вона вже за кілька годин перетворюється на густу, воскоподібну масу.

Ще одна особливість олії жожоба — її здатність змінювати свою структуру залежно від температури: у теплому середовищі вона виглядає як густа золотиста рідина, при охолодженні перетворюється на воскову пасту, а при нагріванні знову стає рідкою — без втрати корисних властивостей.

Жожоба належить до ефірних олій, майже позбавлених запаху, але здатна утримувати аромат і властивості інших ефірних олій, розчинених у ній. Тому її часто використовують як базову олію в ароматерапії.

Як олія жожоба допомогла врятувати китів від винищення

Хімічний склад олії жожоба дуже подібний до спермацету — рідкого ефіру, який наявний у порожнинах голови кашалота. Колись помилково вважали, що це сперма кита, звідси й назва. Спермацет активно використовувався у XVIII столітті: спершу для виготовлення свічок, пізніше — мастил і косметичних кремів. У XX столітті з нього почали видобувати цетиловий спирт.

Сьогодні полювання на кашалотів заборонене, а спермацет успішно замінено на олію жожоба — завдяки майже ідентичному складу.

Цілющі властивості жожоба були науково підтверджені лише в 1970-х роках. До того жожоба застосовувалася в США під час війни як замінник мастильних матеріалів для військової техніки, іноді — для виготовлення фарб.

Після того як хімічний аналіз підтвердив, що олія жожоба за складом ідентична дорогоцінному спермацету, вона привернула увагу не лише виробників техніки, а й екологічної спільноти.

У 1970-х роках у Каліфорнії відбулося кілька великих конференцій, присвячених олії жожоба — обговорювали питання її вирощування, адаптації до кліматичних умов (зокрема, до пустелі Сонора та півострова Нижня Каліфорнія), а також можливість масштабного виробництва.

Існувала навіть спільнота під назвою Jojoba Witness Society, яку очолював доктор Томас Міва. Вона налічувала 12 учасників, які називали себе «пілігримами» і разом із науковцями й активістами працювали над тим, щоб повністю припинити винищення китів та замінити спермацет жожобою — у промисловості, фармакології та косметиці.

На той час їхні прагнення вважалися утопічними, але сьогодні можна з упевненістю сказати — вони перемогли.

Натуральні засоби на основі жожоба в традиційній медицині

Ще за часів китобійного промислу було помічено, що порізи й опіки на руках китобоїв гоїлися майже миттєво після контакту зі спермацетом.

Подібні спостереження, ймовірно, зробили й корінні народи Америки щодо олії жожоба. Зі слів іспанських місіонерів, жожоба заспокоювала сонячні опіки та застосовувалася для лікування виразок, ран і термічних ушкоджень.

Олія жожоба також мала антисептичну дію завдяки своїм антибактеріальним властивостям, використовувалася як засіб для догляду за шкірою і волоссям, а також входила до складу ритуальних предметів у магічних практиках.

У XVII–XVIII століттях корінні народи Мексики та Південної Америки використовували олію жожоба як своєрідне «рідке золото» — місцеву валюту, яку обмінювали на їжу, зброю та прикраси.

Корінні американці навіть вживали жожобу в їжу, хоча з поживної точки зору вона не має великої цінності — ефіри практично не засвоюються в процесі травлення, й олія виводиться з організму в незмінному вигляді.

Ця властивість робить можливим застосування олії жожоба для лікування тріщин сосків у жінок під час грудного вигодовування — без ризику для немовляти.