Суха, зневоднена та чутлива шкіра: диференціація

Поділ шкіри на три типи – суху, нормальну і жирну – було запропоновано Оленою Рубінштейн понад 100 років тому. Проте сьогодні більшість косметологів у своїй роботі використовують класифікацію типів шкіри, запропоновану 2004 році професором Леслі Бауманн (університет Майамі, США). В основі класифікації Бауманн лежать чотири найважливіші характеристики шкіри:

• зволоженість (сухість) і здатність до утримання вологи;
• реактивність і захисні здібності шкіри;
• наявність/відсутність зморшок;
• особливості пігментації.

Фото 1. 16 основних синдромів, що фенотипно характеризують шкіру (за проф. Бауманн)

У цій статті хотілося б детально розібрати дві перші характеристики стану шкіри: синдром сухої дегідрованої шкіри та стан підвищеної чутливості шкіри.

Суха шкіра

У повсякденній практиці косметологу часто доводиться стикатися з симптомокомплексом сухості, або ксерозу, шкіри у пацієнтів з різними станами та захворюваннями. Причини розвитку ксерозу шкіри нині вивчені остаточно. Відомо, що цей симптомокомплекс взаємопов'язаний з чотирма основними факторами: дефіцит води в роговому шарі епідермісу, надмірно часта зміна епітеліального пласта, порушення бар'єрних властивостей шкіри та зниження продукції шкірного сала. Суха шкіра характеризується тьмяним сіруватим відтінком, шорсткістю, відчуттям стягнутості й дискомфорту. Пацієнти з цим типом шкіри скаржаться на появу ознак передчасного старіння.

Виділяють два основні типи сухої шкіри: набута суха шкіра та конституційно суха шкіра (таблиця 1).

Різновид	Механізми формування
Набута суха шкіра	Дія екзогенних подразників, ятрогенії
Конституційно суха шкіра непатологічна	Фізіологічні та генетичні особливості, старіння шкіри
Конституційно суха шкіра при патології	Генетичний дефект метаболізму жирних кислот. Дефіцит ряду ензимів тощо

Таблиця 1. Клінічні різновиди сухої шкіри (R. Baran, HI Maibach, 1998)

Придбана суха шкіра формується в разі впливу на неї різних екзогенних факторів (таблиця 2), таких як несприятливі метеоумови, дія хімічних агентів (хлору, ПАР, хімічних пілінгів) або травмуючих факторів зовнішнього середовища, до яких можна віднести ін'єкційні, апаратні косметологічні методи. При впливі різних екзо- та ендогенних факторів теоретично будь-який тип шкіри може трансформуватися у сухий. Найчастіше таку шкіру косметологи класифікують як дегідратовану (наприклад, жирна шкіра дегідратована).

Конституційно суха шкіра може бути фоновим станом таких захворювань, як атопічний дерматит, іхтіоз, псоріаз. Крім того, сухість шкіри може наростати та домінувати як симптомокомплекс при її старінні (сенільний ксероз). Можлива поява сухості, витончення шкіри в період менопаузи та постменопаузи, це пояснюється частковою атрофією сальних залоз. Слід пам'ятати, що симптомокомплекс сухої й чутливої шкіри може бути проявом серйозних захворювань внутрішніх органів, тому вимагає від косметолога повного збору анамнезу пацієнта.

Екзогенні причини	Ендогенні причини
Неправильний нераціональний догляд за шкірою або відсутність догляду; зловживання дієтами, голодування; несприятливі умови праці; зловживання алкоголем, куріння; як побічний ефект на прийом або місцеве використання фармакопейних препаратів чи косметологічних процедур	Гіпо- або авітамінози; захворювання нирок; захворювання печінки; ендокринні хвороби; інфекційні захворювання; паранеопластичні дерматози; онкологічне захворювання; хвороби крові

Таблиця 2. Основні причини сухості шкіри обличчя

Стадії розвитку сухості шкіри

Виділяють чотири морфо-функціональні стадії розвитку сухості шкіри.

• 1 стадія – функціональні порушення. Клінічно стадія проявляється появою непостійного відчуття сухості та стягнутості шкірних покривів, які досить легко компенсуються нанесенням кремів-емолентів. Почуття стягнутості переважно виникає при мімічних рухах. Текстура шкіри не порушена, зморшкуватості немає. Можлива підвищена чутливість і свербіж на агресивний вплив (низькі температури, солона вода тощо).
• 2 стадія – гіперкератоз та порушення відлущування рогових конвертів.

Клінічно стадія проявляється постійним почуттям сухості й стягнутості (без мімічних рухів), яке не повністю усувається після нанесення кремів-емолентів. Легка поверхнева зморшкуватість. Можливе дрібнопластинчасте лущення. Підвищена чутливість шкіри до неагресивних факторів
(вода, кондиціоноване повітря тощо), періодично виникає відчуття свербежу,
почервоніння. Підвищення чутливості шкіри пов'язане із підвищеною її проникністю.

• 3 стадія – гіпотрофія дерми. Клінічно стадія проявляється великопластинчастим лущенням (висівкоподібним), зморшки поглиблюються (захоплюють дермальні шари), особливо вони виражені в зонах підвищеної мімічної активності (куточки очей тощо). Почуття сухості не компенсується кремами-емолентами. Шкіра стає менш еластичною, жорсткою на дотик, натягнутою, огрубілою, при напруженні тріскається з утворенням лусочок; гіперчутлива, частіше турбує свербіж, розлите почервоніння, запальні реакції.
• 4 стадія – атрофія епідермісу та дерми. Спостерігається гіпотрофія й атрофія епідермісу і дерми. Можливі хронічні трофічні порушення у шкірі (утворення трофічних виразок). Клінічно стадія схожа на виражені ступені біологічного старіння. Витончення всіх шарів шкіри, порушення тургору й еластичності. Виражена зморшкуватість і гравітаційний птоз. Зменшення обсягу м'яких тканин.

Відповідно до цієї класифікації видно, що сухість шкіри є, власне, механізмом прискореного старіння.

Патогенетичні аспекти сухості шкіри

Нормальне функціонування захисного шару забезпечується збереженням трьох ключових складових шкірної мантії: керамідів, жирних кислот та холестеролу. Причому важливе значення має як постійний якісний склад, так і незмінне відсоткове співвідношення складових «інгредієнтів» ліпідів епідермісу. Протеїново-кислотна фракція NMF (натуральний зволожувальний фактор), що є дериватом білка філаггріна, сприяє утриманню вологи в роговому шарі шкіри, забезпечуючи зволоженість її поверхневого шару. Зменшення кількості філаггріна може стати результатом впливу факторів довкілля. Наприклад, низька зволоженість повітря. Дефіцит NMF сам собою не може призвести до підвищення чутливості сухої шкіри, але досить часто провокує погіршення функціонування рогового шару. Дефіцит гіалуронової кислоти в епідермісі та дермі також призводить до формування візуального враження «старої шкіри», але не супроводжується зниженням реактивності. Диференційною ознакою дефіциту гіалуронової кислоти буде поява сітки дрібних зморшок, тоді як дефіцит філаггріна проявляється відчуттям дискомфорту, стягнутості шкіри.

Для стану зволоженості важливим є також функціонування аквапоринових каналів між епідермісом і дермою, яке залежить від безлічі факторів, у тому числі від кількості гліцеролу у верхніх шарах епідермісу. Саме спроможність аквапоринів забезпечує достатній транспорт води з дерми до епідермісу.

Дисбаланс між різними складовими NMF та рогового шару епідермісу призводить до виникнення каскаду пов'язаних між собою реакцій – зменшення здатності епідермісу до утримання вологи, підвищення реактивності до впливу зовнішніх факторів та розвитку синдрому чутливої шкіри загалом.

Стан ідеального балансу зволоження шкіри, що характеризується інтактністю рогового шару й бар'єрною функцією шкіри, нормальним рівнем NMF і гіалуронової кислоти, адекватною експресією аквапоринів та збалансованою себопродукцією, у реальному житті практично не зустрічається.

Велике значення для підтримки зволоженості шкіри має адекватне виділення сальними залозами шкірного сала. До складу себуму входять ефіри восків, вітамін Е, тригліцериди, сквалени і фітостерол, які утворюють на поверхні епідермісу додаткову жирову плівку, що забезпечує додатковий захист від пошкоджувальних факторів.

Чутливість шкіри

Ще однією важливою характеристикою шкіри під час її діагностики є рівень резистентності/чутливості шкіри.

Резистентна шкіра характеризується добрим станом рогового шару епідермісу, на ній вкрай рідко виникають еритематозні стани й акне. Більшість косметичних продуктів пацієнтами з такою шкірою добре переноситься, без побічних реакцій, але біодоступність засобів залишається дуже низькою. Навіть професійні засоби догляду можуть виявитися слабкими для подолання потужного бар'єру рогового шару. Тому таким пацієнтам для корекції естетичних дефектів можуть бути рекомендовані ін'єкційні й апаратні методи, хімічна та механічна (мікродермабразія, лазерне шліфування) пілінгація.

Чутлива шкіра частіше зустрічається у молодому та фертильному віці. Відповідно до класифікації Бауманн, виділяються чотири основні підтипи чутливої шкіри:

• акне – характеризується наявністю закритих та відкритих комедонів, папул, пустул;
• розацеа – відрізняється відчуттям припливів, гарячої шкіри, присутністю еритеми;
• подразнений – характеризується наявністю у пацієнтів частих відчуттів печіння, поколювання шкіри;
• алергічний – відрізняється поєднанням сверблячки, еритеми, лущення та уртикарних висипань.

Кожен із цих підтипів потребує особливого підходу до терапії.

Ця стаття є частиною спецпроєкту: Суха чутлива шкіра

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ. Суха чутлива шкіра

Література:

• Косметолог №1, 2014, Євгенія Ліфшиц, лікар-дерматовенеролог, косметолог