Що таке пептиди і яка їхня роль у косметології

На сьогодні існує близько 20 теорій, які можуть відповісти на питання «Що таке старіння?», «Які його механізми?» і «Як йому запобігти?». Найбільш популярні з них такі:

1. Вільно-радикальне окислення, в результаті якого порушується ліпідний бішар мембран, ушкоджуються внутрішньоклітинні структури. Особливо небезпечно пошкодження мітохондрій (клітину наздоганяє «енергетична недостатність») і ДНК, коли клітина гине або мутує, перетворюючись на пухлинну.
2. Теорія Хейфліка: кожна клітина має певну кількість поділів – ліміт, при вичерпанні якого припиняється оновлення біологічних структур.
3. Теорія глікування – ушкодження («склеювання») цукрами позаклітинних білків, ліпідів, аміногліканів у нерозчинні конгломерати, так звані AGE-продукти (продукти глибокого глікозилювання). Ці речовини важко розщеплюються матричними протеїназами і в результаті стають «біологічним сміттям» з імуногенними та мутагенними властивостями.

Описані в теоріях механізми призводять до зменшення стійкості організму до факторів, що пошкоджують. Проте пошкодженню біологічних структур протистоїть їх відновлення. Але будь-який захист має ККД, відмінний від 100%. Тому частина помилок залишається невиправленою навіть на стадії зиготи. Протягом життя пошкодження накопичуються, а відновлювальні й адаптаційні механізми виснажуються, у результаті порушується гомеостаз (непорушна сталість внутрішнього середовища), розвиваються захворювання, у боротьбі з якими зношується та старіє організм.

Розгляд перелічених та інших теорій старіння призводить до висновку, що чим повноцінніше працюють власні відновлювальні механізми, тим довше і активніше довголіття. Тому сучасна геронтологія йде шляхом підтримки оптимальної роботи саме цих механізмів, відводячи важливу роль у цьому процесі пептидам.

Пептидотерапія

Регулювання всіх біологічних функцій здійснюється за допомогою регуляторних пептидів. Ці маленькі частинки дозволяють обмінюватися інформацією клітин всіх органів і систем, що допомагає їм легко адаптуватися в нормальних та патологічних умовах.

Пептиди – це фрагменти великих неактивних білків, що утворюються при ферментативному відщепленні зайвих фракцій. Такі фрагменти містять від 2 до 50 амінокислот і мають біологічну активність. Регуляторна дія здійснюється там і тоді, де і коли необхідно відновити гомеостаз. Така клітина «викидає» рецептор, який знаходить пептид-регулятор. Після цього він проникає через ядерну оболонку (оскільки має розміри наночастинки) і взаємодіє з певною амінокислотною послідовністю ДНК (ключ відкриває замок). Пептиди прискорюють або уповільнюють експресію генів (реалізацію генетичної інформації, що полягає в синтезі білка), оптимізуючи швидкість поділу та дозрівання клітин, підтримуючи потрібний спектр ферментів і рецепторів у зрілих клітинах для нормального протікання обмінних процесів, а отже, підтримують високу ефективність неспецифічного захисту та репарації систем, підвищуючи виживання клітини і зменшуючи темп її апоптозу в нормальних та патологічних умовах.

Пептиди широко поширені у живій природі. В організмі людини та у високоорганізованих тварин їх налічують близько 1500 видів та виділяють практично з усіх органів, тканин і клітин. У процесі старіння зменшується синтез білка та, як наслідок, зменшується кількість біологічно активних пептидних молекул, що позначається на адаптації. Ушкодження наростають як снігова куля, розвиваються захворювання. Якщо вводити регулятори, можна сповільнити темпи старіння і поліпшити якість життя. Це і є завданням пептидної біорегуляції або пептидотерапії – принципово нового методу лікування і профілактики захворювань, який допомагає відновити стан органів та їх функцій на рівні, властивому молодому організму.

Дія у косметології

Нещодавно пептиди прийшли в косметологію. Сьогодні вони перебувають у топ-списку речовин, що уповільнюють старіння шкіри. Їх терапевтична активність визначається амінокислотним складом та молекулярною вагою. Це низькомолекулярні синтетичні ланцюжки, що складаються з 2-10 амінокислот. Вони стійкі в середовищі (на відміну від природних аналогів) і здатні проходити через неушкоджений роговий шар. Однак це ліпофобні сполуки, і для полегшення подолання ліпідного бар'єру рогового шару їх з'єднують із жирною кислотою, яка в шкірі відщеплюється ферментами, а білковий фрагмент вбудовується у природні дермальні процеси.

Розглянемо найвідоміші на косметичному ринку синтетичні пептиди.

1. Стимулятори клітин, що виробляють компоненти дерми – колаген, еластин, фібронектин, глікозаміноглікани. Це аналоги матрикінів. Так називають фрагменти структурних дермальних білків, що утворюються внаслідок ушкоджень або як етап природного оновлення. Фрагменти, що з'явилися в дермі, «сигналізують» фібробластам про необхідність синтезувати нові білки замість зруйнованих. За таким механізмом працюють:

• Matrixyl (Palmitoyl Pentapeptide-3) – ланцюжок з п'яти амінокислот, що повторює фрагмент ланцюга проколагену-1;
• Dermaxyl (Palmitoyl Oligopeptide) – фрагмент еластину;
• Biopeptide EL (Palmitoyl Tripeptide-1) – фрагмент колагену, інгібітора матричних протеїназ;
• Syn-Coll (Palmitoyl Tripeptide-5) – аналог дермального білка тромбоспондину. Підсилює продукцію колагену та фібронектину, активуючи TGF-b (виділяється внутрішньоепідермальними макрофагами при пошкодженні шкіри. Він забезпечує хемотаксис лейкоцитів у зону рани і пригнічує вироблення запальних цитокінів, а також стимулює синтез фібробластами колагену та фібронектину, забезпечуючи швидке загоєння без надмірного запалення);
• Decorinyl (Tripeptide-10 Citrullin) – повторює фрагмент дермального білка декорину, який бере участь у колагеноутворенні, контролюючи діаметр колагенових волокон, що формуються (за механізмом дії шаперонів). Для проходження ліпідного бар'єру декорин укладений у ліпосоми;
• Hexapeptide-10 (Serilesine) – фрагмент глікопротеїну ламініну, що становить базальну мембрану. Покращує відновлення базальної мембрани за рахунок полегшення клітинної адгезії та міграції, активує меланогенез.

Пептиди-стимулятори запускають оновлення матриксу фізіологічним шляхом, імітуючи природний механізм регуляції синтезу й розпаду.

2. Пептиди-стабілізатори, що підвищують власний захисний потенціал шкіри на всіх її рівнях:

• Cu-GHK (Prezatide Copper Acetate) – пептид, що містить мідь. Така сполука є у нашому організмі і являє собою депо іонів міді, необхідних для роботи багатьох ферментів, зокрема і шкіри. Мідьвмісний пептид – це сигнал для загоєння ран та регулятор оновлення тканин;
• Hexapeptide-11 (Peptamide) – виділений із ферментативного лізату дріжджів. Регулює синтез трансмембранних білків, факторів росту й білків теплового шоку;
• Tripeptide-1 (Kollaren) – антиоксидант, який запобігає перекисному окисленню ліпідів та утворенню зшивок між білками.

3. Пептиди-блокатори м'язового скорочення. Вони працюють за двома механізмами.

Перший – створення перешкоди злиттю ацетилхолінового пухирця з пресинаптичною мембраною аксона, унеможливлюючи вихід ацетилхоліну в синаптичну щілину і здійснення м'язової відповіді. Так працюють:

• Argirelline (Acetile Hexapeptide-3);
• SNAP-7 (Acetile Glutamil Hexapeptide-1);
• SNAP-8 (Acetil Octapeptide-3).

Другий механізм – блокування ацетилхолінового рецептора на постсинаптичній мембрані. Це:

• Syn-Ake (Dipeptide Diaminobutyroyl Benzylamid Diacetat);
• Vilox (Pentapeptide-3);
• Inyline (Acetile Hexapeptide-25).

4. Пептиди-регулятори меланогенезу

Стимулятором меланоцитів до синтезу меланіну є меланостимулюючий гормон, який виділяють клітини передньої частки гіпофіза, а також епідермальні кератиноцити при ультрафіолетовому опроміненні. Розроблено синтетичні аналоги МСГ, які посилюють меланогенез, але зменшують вироблення медіаторів запалення:

• Melatim (Palmitoyl Tripeptide-30);
• Melitan (Acetyl Hexapeptide-1).

Існують і антогоністи МСГ, які блокують рецептори меланоцитів до МСГ:

• Melanostatine (Nonapeptide-1).

5. Пептиди-імуномодулятори. Під терміном «імуномодуляція» розуміють не стимуляцію або пригнічення ступеня імунної відповіді, а регулювання правильного співвідношення прозапальних та протизапальних цитокінів. З віком прозапальних цитокінів виділяється більше. Це є однією з причин хронічного запалення, при якому активуються металопротеїнази, і в дермі процеси руйнування починають переважати над процесами синтезу. Найбільш відомими представниками цієї групи регуляторних пептидів є:

• Rigin (Palmitoyl Tetrapeptide-7) – аналог фрагмента IgG, що виділяється лімфоцитами для припинення гострої алергічної реакції;
• Thymulen-4 (Acetyl Tetrapeptide-2) – похідна пептида тимуліну, що виділяється клітинами вилочкової залози та необхідного для остаточного формування Т-лімфоцитів. З віком вилочкова залоза зменшується у розмірах (приблизно в 4 рази) та функції її згасають. Настає Т-імунодефіцит, що послаблює опірність інфекцій. Тимулен покращує шкірний імунітет і сприяє регенерації епідермісу.

6. Пептиди, що покращують мікроциркуляцію та лімфовідтік, завдяки зміцнювальній дії на сполучну тканину судинної стінки:

• Eyeseryl (Acetyl Tetrapeptide-5) – усуває набряки й темні кола при використанні його в препаратах для повік.

Останнім часом все більше синтезованих пептидів із завданими властивостями приходять на косметичний ринок. Особливо велика ефективність препаратів, що містять пептидні композиції з різними властивостями та механізмами дії. Ці продукти дозволяють суттєво покращити стан шкіри й уповільнити її старіння. Пептидна регуляція – найперспективніший напрям у косметології, у якому вкладаються величезні інтелектуальні ресурси. Завдяки цьому напряму естетичну медицину вважають «авангардом сучасної геронтології».

Ця стаття є частиною спецпроєкту ПЕПТИДИ

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ. ПЕПТИДИ