Що таке хімічний пілінг та класифікація кислот

Хімічний пілінг - це аплікація хімічного агента на шкіру, який викликає контрольовану деструкцію частини епідермісу або всього епідермісу з дермою або без дерми, що призводить до ексфоліації, видалення поверхневих висипів з подальшою регенерацією та оновленням епідермісу та дерми.

Показання для хімічних пілінгів:

1) пігментні порушення;

2) акне;

3) естетичні;

4) епідермальне зростання.

Протипоказання:

1) активна бактеріальна, вірусна, грибкова чи герпетична інфекції;

2) відкриті рани;

3) прийом медикаментів із фотосенсибілізуючими властивостями;

4) доклінічна стадія запальних дерматозів, таких як псоріаз та атопічний дерматит;

5) конфліктні пацієнти (пацієнти, які не дотримуються рекомендацій щодо обмеження інсоляції або застосування медикаментів);

6) пацієнти з нереальними очікуваннями.

7) для серединних та глибоких пілінгів – патологічне рубцювання, келоїди, атрофія шкіри, застосування ізотретиноїну останні 6 місяців.

Види пілінгу

Поверхневий пілінг діє на рівні рогового шару епідермісу (гліколева, молочна, азелаїнова, саліцилова, фітинова, мигдальна кислоти, трихлороцтова (ТСА) у концентрації 1-15%), ретиноїди, розчини Джесснера. Він є щадним і популярним видом хімічного пілінгу. Після такого пілінгу можна продовжувати звичайний спосіб життя, побічні ефекти статистично незначні. Протипоказань майже немає чи вони перебільшено акцентовані у літературі. Далі в статті ми зосередимося саме на поверхневому хімічному пілінгу, і чому – буде зрозуміло буквально відразу.

Важливо: пілінги з АНА-кислотами, особливо гліколевими, є найбільш глибокими серед поверхневих.

Середній пілінг доходить до базального шару епідермісу та діє на рівні дермо-епідермального бар'єру (ТСА, фенол, мікрокристалічна дермабразія, лазерна корекція, саліцилова кислота 30%). Кількість побічних ефектів та протипоказань у цього виду пілінгу досить велика.

Глибокий пілінг сягає рівня ретикулярної дерми (феноловий, наприклад). Процедура відповідальна, лікарська, проводиться під анестезією, оскільки є нічим іншим, як хімічний опік шкіри обличчя з наступною регенерацією епідермісу. Проводиться вона в стаціонарі та спрямована на видалення глибоких зморшок та рубців. Ефект тримається дуже довго, до кількох років, але можна робити лише один раз, реабілітаційний період триває близько 5 місяців. Процедура травматична, має безліч протипоказань, обмежень та побічних ефектів. У багатьох розвинених країнах, як західних, так і східних, не раз порушувалося питання на державному рівні заборонити подібні процедури через їхню крайню небезпеку для здоров'я. У низці країн глибокий пілінг, наприклад, феноловий, заборонено. У цій статті розглядати його ми не будемо.

Класифікація кислот

АНА-кислоти

AHA (альфа-гідроксикислоти, або фруктові кислоти) – група натуральних органічних кислот, що містяться у фруктах, цукровій тростині, кислому молоці та вині. Використовується лікарями-дерматокосметологами протягом 50 років. Це один із найпопулярніших інгредієнтів у косметичних продуктах. АНА здатні впливати на стан шкіри на молекулярному, клітинному та тканинному рівні. Безпечні. При нанесенні на шкіру фруктові кислоти мають відлущувальну, зволожуючу, протизапальну, освітлювальну та антиоксидантну дію, а також стимулюють синтез колагену та глікозаміногліканів у шкірі.

Відлущуючий ефект цих кислот пов'язаний з їхньою здатністю послаблювати зчеплення корнеоцитів у нижніх, молодих шарах рогового шару за рахунок того, що вони впливають на активність деяких ферментів, що беруть участь у формуванні іонних зв'язків. Також є дані про те, що ексфоліація настає внаслідок посилення апоптозу.

Ослаблення зчеплення корнеоцитів на рівні гранулярного шару сприяє їх швидкому просуванню в роговий шар та ексфоліації, що є пусковим механізмом до поділу та диференціювання нижчих кератиноцитів.

Зменшення когезії корнеоцитів впливає і рівень гідратації шкіри. NMF (натуральний зволожуючий фактор шкіри) краще розвинений у молодих корнеоцитах, отже швидке оновлення епідермісу призводить до підвищення вмісту функціонально активного NMF. Крім цього, гігроскопічні молекули АНА здатні зв'язувати воду і, проникаючи в глиб шкіри, доставляти її в глибокі шари.

Незважаючи на ексфоліювальну активність, АНА позитивно впливають на бар'єрні функції шкіри. Це пов'язано з їхньою здатністю збільшувати загальну кількість церамідів (компоненти міжклітинних ліпідних пластів рогового шару) та модулювати їх тип. Це особливо важливо при дефіциті лінолеат-місцевих церамідів першого типу, в результаті чого збільшується проникність рогового шару.

АНА мають протизапальну дію, яка обумовлена впливом на медіатори запалення, зниженням вироблення гідроксил-радикалу. Протизапальна активність АНА-кислот залежить від їхньої антиоксидантної активності.

Відлущуюча дія AHA пояснюється їхньою здатністю послаблювати когезію клітин корнеоцитів у роговому шарі. У відповідь на посилене лущення відбувається активація поділу клітин базального шару. У нижній частині епідермісу, примикаючи до дерми, розташовується так званий зародковий шар, він базальний. Саме тут відбувається зародження нових клітин, що забезпечує процеси регенерації епідермісу.

Дія АНА-кислот

Гліколева кислота міститься в цукровій тростині, зеленому винограді. У ряді AHA її молекула найменша, тому легко проникає через епідермальний бар'єр і має найбільш виражений ефект. Має здатність зменшувати гіперпігментацію, знижує гіперкератинізацію, розгладжує дрібні зморшки, покращує колір обличчя, нормалізує метаболізм клітин епідермісу та дерми, омолоджує шкіру, відновлює структуру колагену та еластину в дермі, завдяки чому шкіра підтягується.

Молочна кислота є у кислому молоці, винограді. Вона має найбільш виражену гідратуючу (зволожуючу) і кератолітичну (відлущуючу) дію серед інших АНА-кислот.

Яблучна кислота міститься в багатьох фруктах, особливо багато її в яблуках та помідорах. Крім відлущувальної дії, стимулює клітини, посилюючи клітинний метаболізм.

Винна кислота у вільному чи етерифікованому вигляді міститься у зрілому винограді, старому вині. Має відлущувальну, відбілюючу і зволожуючу дію. Має приємний запах старого вина.

Лимонна кислота міститься в цитрусових плодах. Вона має найвищу молекулярну масу з усіх перерахованих AHA-кислот. Чинить на шкіру відбілюючу дію, яка посилюється у присутності винної кислоти. Має антиоксидантні та бактерицидні властивості.

Мигдальна кислота має всі переваги АНА, містить у своєму складі бензольну групу, стає ліпофільною, що актуально для жирної пористої шкіри. При цьому викликає менше подразнення за рахунок великої молекули, тому ідеально підходить для чутливої шкіри.

Структура мигдальної кислоти схожа на структуру антибіотиків широкого спектра дії, що робить її незамінною при лікуванні пацієнтів зі шкірою, схильною до висипань.

Саліцилова кислота

Саліцилова кислота (фенолова ароматична о-гідроксибензойна кислота) виявляє кислі властивості, як і її аналог фенол. Вона має виражену ексфоліювальну дію за рахунок зниження когезії корнеоцитів в результаті порушення сульфатних, сульфітних, сульфідних зв'язків між ними.

Будучи ВНА (бета-гідроксикислотою), саліцилова кислота сильніша, ніж фруктові кислоти, стимулює оновлення клітин шкіри, забезпечуючи довготривалий результат, вирівнює шкірний рельєф за рахунок вираженого великопластинчастого лущення. Саліцилова кислота зменшує гіперкератоз не тільки на поверхні шкіри, а й у гирлах фолікулів, покращуючи відтік шкірного сала та зменшуючи кількість комедонів. За даними одного із досліджень, саліцилова кислота пригнічує фактори, необхідні для реплікації бактерій у тканинах.

Таким чином, пілінг на основі саліцилової кислоти показаний у комплексній терапії для корекції постакне, фолікуліту, себорейного дерматиту, жирної себореї обличчя, мелазми, розацеа, а також при зрілій проблемній пористій шкірі.

Азелаїнова кислота

В даний час активно використовуються пілінгові розчини з азелаїновою кислотою, що має бактеріостатичну активність щодо P. acnes і епідермального стафілокока. Азелаїнова кислота має протизапальну, себорегулюючу, керато- та комедонолітичну, антибактеріальну дію, не викликаючи резистентності мікроорганізмів (немає ефекту звикання). Антибактеріальний ефект пов'язаний з активним транспортом азелаїнової кислоти усередину клітини бактерій. Також із позитивних властивостей варто відзначити зменшення секреції вільних жирних кислот на поверхні шкіри.

Азелаїнова кислота має гарний відбілюючий ефект, тому активно використовується при лікуванні гіперпігментації, що обумовлено прямим інгібуванням тирозинази. Також азелаїнова кислота має переважну дію на синтез ДНК і клітинне дихання патологічних меланоцитів.

Трихлороцтова кислота

Універсальним пілінговим агентом є трихлороцтова кислота , що стала в косметології класичним пілінгом. Механізм дії ТСА заснований на кератокоагуляції та преципітації білків епідермісу та частково дерми. В результаті виникає глибока запальна реакція, що зумовлює перебудову дерми. При цьому треба враховувати, що концентрація речовини прямо корелює із глибиною проникнення і, отже, глибиною деструкції.

Необхідно пам'ятати, що, незалежно від концентрації, кожне наступне нанесення ТСА збільшує глибину пенетрації кислоти, що супроводжується появою фросту. Характер фросту, еритема є критеріями проникнення кислоти та ступеня ушкоджуючої дії пілінгу.

В даний час все частіше воліють використовувати 15% ТСА для досягнення значних результатів за мінімальних ускладнень.

Фенол

Фенол є одним з пілінгових розчинів, використання якого на практиці має бути найбільш зваженим. Класичний глибокий феноловий (88%) пілінг проводиться в стаціонарі під наркозом і при постійному моніторингу діяльності серцево-судинної системи, оскільки фенол має токсичну дію.

У практиці косметолога активно використовується фенол менших концентрацій, але з добрим косметичним ефектом. Варто пам'ятати, що незалежно від концентрації токсичність фенолу зберігається, тому використання його на великих площах є неприпустимим і підбір пацієнтів має бути більш ретельним.

Феноловий пілінг викликає колікваційний некроз. В результаті постпілінгового періоду спостерігаються всі стадії запального процесу - запалення, ексудація, проліферація. Таким чином, відбувається реструктуризація дерми і, як наслідок, якісне поліпшення рельєфу шкіри.

Ретинові пілінги

Особливість ретиноєвих пілінгів - відсутність первинного шкідливого впливу на структури шкіри, що дозволяє виділити їх в окрему групу пілінгів.

До ретиноїдів відносять хімічні речовини, що взаємодіють зі специфічними ядерними рецепторами (α-, β-, γ-RARs; α-, β-, γ-RXRs) до ретиноєвої кислоти: третиноїн, ізотретиноїн, ретинальдегід, ретинол пальмітат, b каротин та адапальний. Дані компоненти беруть активну участь в ембріогенезі, ангіогенезі, гомеостазі шкіри. Після взаємодії комплекс рецептор – ретиноїд пов'язується з певною нуклеотидною послідовністю ДНК, результатом чого є підвищення синтезу білка-регулятора транскрипції гена, що відповідає за проліферацію та диференціювання кератиноцитів, сальних залоз та ін.

Хоча ретинові пілінги відносяться до пілінгів поверхневої дії, їх результати можна порівняти з ефектами, отриманими після серединних пілінгів. Механізм дії ретиноїдів пов'язаний із впливом на функціонування клітин, зміною експресії генів, які відповідають за проліферацію та диференціювання кератиноцитів. Вони впливають на процеси десквамації, активізують синтез колагену та еластину, стимулюють ангіогенез та синтез епідермальних ліпідів клітинами шипуватого шару, будучи одними з найактивніших препаратів в антивікових програмах при корекції інволюційних змін шкіри різного генезу.

Тим не менш, незважаючи на їхню очевидну користь, ретиноїди при нанесенні на шкіру викликають роздратування, тому в косметології переважно використовуються попередники ретиноєвої кислоти: ретиналь, ретинол, ефіри ретинолу.

Ця стаття є частиною спецпроекту "ПІЛІНГИ"

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЕКТ.ПІЛІНГИ.