Підвищене потовиділення: сучасні методи корекції

Антиперспіранти: застосовуються переважно для лікування локального гіпергідрозу, активним компонентом є: алюмохлориди (20%), алюмогідрохлориди (15%) або алюмохлоридгексагідрат (20%), формагель (3,7% формальдегіду). Ефект заснований на коагуляції апікальної частини кінцевих проток потових залоз. Переважна більшість дослідників зазначають високу ефективність цього методу лікування. Побічні реакції у вигляді локального почервоніння та подразнення виникають у 17-23%, самостійно регресують протягом 3-5 днів після припинення застосування.

Іонофорез з водопровідною водою найчастіше рекомендується для лікування долонного та підошовного гіпергідрозу. Процедури проводять тричі на тиждень, тривалість становить до 10 хвилин. Сила впливу встановлюється залежно від чутливості пацієнта – до відчуття легкого поколювання. Надалі рекомендується підвищувати інтенсивність до 30 мА, орієнтуючись на суб’єктивні відчуття пацієнта. Тривалість лікування становить щонайменше 6–10 тижнів. У міру досягнення результату пацієнтам пропонується самостійно купити апарат для іонофорезу та продовжувати підтримувальне лікування самостійно в домашніх умовах.

Побічні ефекти у вигляді почервоніння, печіння та суб’єктивного відчуття дискомфорту зустрічаються вкрай рідко і не призводять до припинення лікування. Низька кількість побічних реакцій при проведенні іонофорезу, мабуть, пов’язана з тим, що пацієнти мали можливість регулювати інтенсивність впливу за суб’єктивними відчуттями (поява поколювання).

Системна терапія застосовується лише для лікування генералізованих форм. Підшкірний кюретаж є одним із методів хірургічного видалення гіперактивних потових залоз, що проводиться для лікування аксілярного гіпергідрозу. Зона впливу (область підвищеного потовиділення) визначається за допомогою йод-крохмальної проби (проби Мінору). Через один 5-10-міліметровий прокол виконується ліпосакція зони підвищеного потовиділення або закритий кюретаж – відшаровування шкіри за допомогою спеціального інструменту (вузької гінекологічної кюретки). Зниження потовиділення засноване на видаленні потових залоз та урізанні дрібних гілочок симпатичного нерва на рівні підшкірної клітковини.

У ранньому післяопераційному періоді можливе скупчення рідини в підшкірній клітковині, що змушує вдаватися до пункцій цієї зони для видалення рідини доти, доки не настане остаточне загоєння.

Внутрішньодермальні ін’єкції ботулінічного токсину типу А є одним із найбільш затребуваних та ефективних методів лікування локальних форм гіпергідрозу. Цей метод характеризується високим ступенем задоволеності пацієнтами результатами терапії.

Можливості застосування ботулінотерапії у лікуванні локальних форм гіпергідрозу досить широкі. Крім класичних показань (аксилярний, долонний, підошовний гіпергідроз), низка дослідників спостерігали виражений клінічний ефект при лікуванні надлишкового потовиділення в області обличчя, сідниць, пахових складок, попереку.

Побічні реакції після інтрадермального введення ботулінічного токсину типу А при лікуванні локальних форм гіпергідрозу вкрай рідкісні, не вимагають проведення додаткового медичного лікування. Були зазначені такі побічні реакції:

• екхімози;
• локальна сухість у місці ін’єкції;
• транзиторний компенсаторний гіпергідроз на інших ділянках тіла.

Тривалість зниження потовиділення у пацієнтів із локальними формами гіпергідрозу після інтрадермального введення препаратів ботулінічного токсину типу А може бути різною (від 3 до 14 місяців). У середньому тривалість ефекту становить 5,5-6,5 місяці.

Використання об’єктивних методів вимірювання потовиділення показує, що повторні ін’єкції препаратів ботулотоксину типу А статистично достовірно пролонгують ефект зниження потовиділення.

Висновок

Первинний гіпергідроз – результат підвищеної активності симпатичної нервової системи, хоча гіпоталамічна гіперчутливість до емоційної стимуляції з кори мозку також має значення. При вторинному гіпергідрозі причиною підвищеного потовиділення можуть стати:

• ендокринна патологія (тиреотоксикоз, цукровий діабет, клімактеричний період, акромегалія);
• онкологічні захворювання (феохромоцитома, лімфоми, хвороба Ходжкіна);
• інфекції (туберкульоз, бруцельоз, малярія);
• неврологічні захворювання;
• побічні дії лікарських засобів;
• дерматологічні синдроми;
• стани, пов’язані з підвищеним викидом катехоламінів (гостра кровотеча, стрес, больовий шок) тощо.

Надмірне потовиділення може впливати на емоційну сферу людини, знижуючи якість життя. Так виникає необхідність частої зміни одягу, з’являється нервозність, пацієнти зазначають розвиток соціальної ізоляції, відчувають збентеження при потисканні рук, труднощі при роботі з паперами, іноді стають профнепридатними.

Оцінюючи результати лікування різних методів лікування підвищеного потовиділення, можна зробити висновок, що найбільш ефективними та безпечними є ботулінотерапія. Внутрішньодермальні ін’єкції ботулінічного токсину типу А – високоефективний і безпечний метод лікування локальних форм гіпергідрозу. Побічні реакції при застосуванні ботулінотерапії дуже рідкісні, минущі, не вимагають проведення додаткового лікування.