Ожиріння та харчова нестерпність

Автор: Наталія Чекальська, к. м. н., лікар-ендокринолог, керівник anti-age-програм клініки «АнаКосмо» (Київ)

Спочатку подивимося, як відбувається визначення здатності організму перетравлювати певні продукти. У спеціальних лабораторіях, яких за останні роки в Україні з'явилося досить багато, беруть кров із вени та виділяють із неї фракцію нейтрофілів – певного виду лейкоцитів. Нейтрофіли беруть участь у неспецифічних імунних реакціях організму та відповідальні за фагоцитоз – фізичне поглинання сторонніх тіл (бактерій, зруйнованих частин відмерлих клітин, окремі молекули білка тощо). При цьому нейтрофіл як би обтікає стороннє тіло і, після того, як воно виявляється всередині клітини, «перетравлює» його.

Як «шлункового соку» при цьому нейтрофіли використовують сильні окислювачі на кшталт перекису водню, які за участю спеціальних ферментів виділяють атомарний кисень, що руйнує сторонні тіла. Ця реакція супроводжується слабким світінням (так звана хемолюмінісценція), яке можна зареєструвати за допомогою спеціальних приладів.

Потім нейтрофільну фракцію крові випробовуваних по черзі додають витяжки з більше 130 харчових продуктів і за активністю реакції хемолюмінісценції визначають переносимість або непереносимість того чи іншого продукту.

Начебто – все просто, проте питань, як завжди, залишається більше, ніж відповідей. І найголовніше питання, яке має зацікавити людину, яка зібралася пройти процедуру тестування на харчову нестерпність (до речі, треба сказати, що сама процедура не така вже й дешева), – а що ж таке «харчова нестерпність»?

Класифікація харчових алергій

Вперше робоча класифікація патологічних реакцій на їжу була запропонована в 1984 році Комітетом з несприятливих реакцій на їжу Американської академії алергії та імунології (AAAI) спільно з Національним інститутом алергії та інфекційних захворювань (NIAID) та опублікована в рекомендаціях. Ця класифікація систематизувала різні несприятливі реакції на їжу, але була складною для практичного застосування.

В даний час використовується класифікація патологічних реакцій на їжу, яка була запропонована на XV Конгресі Європейської академії алергології та клінічної імунології (Стокгольм, 1994). В основу цієї класифікації були покладені механізми розвитку патологічних реакцій, які поділяються на два види - токсичні та нетоксичні реакції.

Токсичні реакції розвиваються після вживання продуктів, що містять токсичні для організму людини речовини природного або штучного походження. Наприклад, натуральні токсини з кісточок фруктів та ягід (ціаніди), токсини, що утворюються в їжі в результаті її зберігання (біогенні аміни), забруднення (афлатоксин цвілі у злаках, PSP- та DSP-токсини морських водоростей у ракоподібних та молюсках) або термічної обробки (гемаглютинини у недоварених бобах). Промислові харчові добавки (консерванти, барвники, наповнювачі, підсилювачі смаку, загусники), кількість яких помітно збільшилася в продуктах харчування в останні роки, теж здатні токсично впливати на організм людини.

Нетоксичні реакції, у свою чергу, поділяються на імунопатологічні та імунонезалежні.

Імунопатологічні (імуноопосередковані) реакції - це справжня харчова алергія (від грецького alios - "інший", ergon - "дія"). Цей стан пов'язаний з імунними механізмами та розвивається внаслідок реакції гіперчутливості негайного типу, опосередкованої імуноглобуліном Е (IgE). Справжня харчова алергія є як однією з найчастіших причин, так і наслідком багатьох гострих і хронічних захворювань, не тільки хворих, що інвалідують, але іноді і небезпечних для життя.

За оцінкою Британської алергологічної асоціації, на справжню харчову алергію страждає 1,5% населення. Вона зазвичай розвивається у дитинстві, найчастіше – в осіб із явною спадковою схильністю до атопії. До 20% немовлят мають алергію на один або кілька продуктів, найчастіше на коров'яче молоко, але з віком кількість дітей з харчовою алергією скорочується, так що на неї страждають 6% дітей старшого віку, 4% підлітків і 1–2% дорослих.

Імунонезалежні (неімунні) реакції – справжня харчова непереносимість (food intolerance; синоніми: delayed food allergy – харчова алергія уповільненого типу, masked (hidden) food allergy – замаскована (прихована) харчова алергія). Харчова непереносимість також пов'язана з імунними механізмами, але тут є реакція гіперчутливості уповільненого типу, ймовірно, опосередкована імуноглобуліном G (IgG).

Механізм виникнення харчової нестерпності

Синдром непереносимості їжі або харчової алергії уповільненого типу, не опосередкованої пов'язаними з IgE реакціями, був вперше описаний американським лікарем Гербертом Рінкелем ще в 1936 році. До останнього часу непереносимість їжі, особливо прихована алергія, не розглядалася як суттєвий фактор у розвитку хронічних захворювань. Однак недавніми дослідженнями було встановлено, що не всі продукти харчування розщеплюються до своїх елементарних молекулярних складових, які потім надходять до системи кровообігу через стінку кишечника. Частина харчових компонентів (найчастіше це білки) у вигляді неруйнованих повністю макромолекул може потрапляти через стінку кишечника в кров, що у разі регулярного повсякденного проникнення може призвести до різних хвороб та порушення нормального функціонування наших органів, систем та тканин.

Звичайно, імунна система не залишається байдужою до появи макромолекул у крові. Розцінюючи їх як чужорідні, вона організує боротьбу з ними, виробляючи IgG4 антитіла як у місцях проникнення їх у кров (у стінці кишечника), і у системі кровообігу й у тканинах, куди макромолекули може бути занесені кровотоком. В результаті імунної відповіді утворюються імунні комплекси, які можуть пошкоджувати різні клітинні структури у тканинах організму людини.

Формуванню харчової нестерпності сприяє наявність захворювань шлунково-кишкового тракту: гастриту, хронічного холециститу, хронічного панкреатиту, коліту, дисбактеріозу кишечника.

Відмінності псевдоалергічних реакцій від істинної алергії полягають у тому, що, незважаючи на схожі з істинною алергією клінічні симптоми, псевдоалергічні реакції не беруть участь специфічні антитіла або сенсибілізовані лімфоцити до компонентів харчових продуктів.

Етіологія харчової нестерпності

Практично всі харчові продукти, виключаючи сіль і цукор, тією чи іншою мірою мають антигенність. Більш менш повно вивчені антигенні властивості продуктів, що викликають алергію частіше за інших. Особливо виражені сенсибілізуючі властивості продуктів білкового походження – як тварин, і рослинних.

Дослідження, проведені у США, встановили, що причиною розвитку харчової непереносимості у 93% випадків є вісім продуктів: яйця, арахіс, молоко, соя, риба, лісові горіхи, ракоподібні, пшениця.

Коров'яче молоко

Це найбільш сильний харчовий алерген, що часто зустрічається. Проблема алергії до коров'ячого молока, насамперед, важлива у харчуванні маленьких дітей, у яких харчова алергія зустрічається набагато частіше, ніж у дорослих, у зв'язку з високою проникністю кишкової стінки, недостатністю ферментів та потраплянням у кровотік неперетравлених харчових білків.

Молочні білки у незміненому вигляді можуть всмоктуватись у будь-якому віці. Молоко містить близько 20 білків, що володіють різним ступенем антигенності. В очищеному вигляді отримані казеїн, α-лактальбумін, альбумін бичачої сироватки та бичачий γ-глобулін.

Альбумін бичачої сироватки та α-лактальбумін руйнуються при кип'ятінні, тому чутливі до цих фракцій хворі добре переносять молоко після 15–20-хвилинного кип'ятіння.

Найсильніший сенсибілізуючий алерген молока – 3-лактоглобулін . Його молекулярна маса становить від 17000 до 34000 Дальтон.

Антигенна активність казеїну порівняно низька.

Сенсибілізація компонентами коров'ячого молока може відбуватися внутрішньоутробно та через молоко матері. Поєднання алергії до коров'ячого молока і яловичини зустрічається рідко. При сенсибілізації до видоспецифічних білків коров'яче молоко можна замінити на козине.

При складанні дієти для пацієнтів із харчовою непереносимістю молочних білків необхідно враховувати, що молоко входить до складу багатьох готових видів їжі (деякі сорти хлібних виробів, креми, шоколад, морозиво та ін.). У сирі міститься в основному казеїн і трохи α-лактальбуміну, тому деякі хворі з алергією на молоко можуть включати його в дієту. Згущене та сухе молоко містять усі антигенні білки молока.

Яйця

Курячі яйця також відносяться до харчових алергенів, що часто зустрічаються, оскільки протеїни яйця можуть всмоктуватися в кишечнику незміненими. У науковій літературі описані важкі реакції, включаючи анафілактичний шок, мінімальні кількості яєчного білка.

Зазначимо, що антигенні властивості протеїнів білка та жовтка яйця різні, тому деякі хворі можуть без шкоди здоров'ю є лише білок або жовток. При алергії на курячі яйця не можна їх замінювати качиними або гусячими, оскільки протеїни курячого яйця не є видоспецифічними. Алергія до курячого яйця часто поєднується з алергією до м'яса курки. Також потрібно враховувати, що яйця застосовуються у виготовленні багатьох харчових продуктів: здобних сортів хліба, печива, тортів, кексів, морозива, цукерок та ін. ембріоні, тому готові вакцини містять незначну домішку протеїнів яйця. Однак навіть у таких незначних концентраціях вони здатні викликати у людей з алергією до білків яйця тяжкі реакції, іноді з летальним кінцем.

Риба та морепродукти

Риба має не тільки виражені антигенні, але й гістаміноліберуючі властивості. Можливо, у зв'язку з цим реакції на їжу, а також на вдихання парів під час варіння риби бувають особливо важкими, іноді небезпечними для життя. Хворі з високим ступенем чутливості зазвичай не переносять усі види риби. При невисокому ступені чутливості частіше трапляється непереносимість одного або кількох близьких видів.

Антигенні компоненти ракоподібних (раки, краби, креветки, омари) точно не встановлені. Однак відомо, що у них різко виражена перехресна антигенність, тобто у разі непереносимості одного виду ракоподібних з дієти слід елімінувати і всі інші. Можлива також перехресна чутливість до дафнії (прісноводного рачка), що викликає інгаляційну алергію при використанні у вигляді сухого корму для акваріумних рибок.

М'ясо

Незважаючи на високий вміст білка, м'ясо рідко спричиняє харчову алергію. Антигенний склад м'яса різних тварин відрізняється. Тому хворі, які страждають на алергію до яловичини, можуть, не побоюючись, їсти баранину, свинину, курку. Високий рівень гіперчутливості зустрічається рідко.

Відомо, що у хворих на алергію до конини може бути підвищена чутливість до кінської сироватки. Такі індивідууми можуть дати алергічну реакцію негайного типу на першу в житті ін'єкцію протиправцевої сироватки.

Злаки

Вважається, що пшениця, жито, пшоно, кукурудза, рис, ячмінь, овес часто викликають сенсибілізацію, але рідко породжують тяжкі алергічні реакції. Виняток є гречка, яка, за деякими спостереженнями, схильна призводити до розвитку серйозних реакцій непереносимості. Після досліджень AA Rowe (1937) велике значення стали надавати алергії до пшениці, особливо у формуванні бронхіальної астми та алергічного риніту. Очевидно, у хворих на поліноз, викликаний сенсибілізацією до пилку злакових трав (тимофіївка, їжака, вівсяниця та ін), не так рідко зустрічається алергія до харчових злаків, внаслідок чого перебіг хвороби стає цілорічний.

При призначенні елімінаційних дієт лікар повинен знати технологію приготування основних харчових продуктів і пам'ятати, що пшеничне борошно входить до складу багатьох ковбас, сосисок та ін Рисове і пшеничне борошно включають також до складу деяких сортів косметичної пудри.

Овочі та фрукти

Овочі, фрукти та ягоди також можуть викликати алергію. Як сильні алергени традиційно відомі суниця, полуниця та цитрусові. Плоди рослин із одного ботанічного сімейства зазвичай мають загальні антигенні властивості. Алергія на фрукти та овочі майже завжди пов'язана з алергією на пилок відповідних рослин. Алергени фруктів та овочів часто термолабільні та руйнуються при кулінарній обробці.

Горіхи та какао

Горіхи викликають сенсибілізацію відносно часто і іноді високою мірою. Хоча важкі реакції виникають частіше при вживанні одного виду горіхів, не виключається перехресна чутливість до горіхів інших видів. Хворі на поліноз з алергією до пилку ліщини (ліщини) часто не переносять горіхи. Горіхи широко застосовуються у кондитерській промисловості. У високочутливих хворих можуть спостерігатись реакції на мінімальні кількості горіха, наприклад, у горіхових оліях.

А ось значення шоколаду та какао як причини справжньої харчової алергії перебільшено. Найчастіше шоколад викликає псевдоалергічні реакції або алергічні реакції, що протікають за уповільненим типом. Високий рівень гіперчутливості зустрічається рідко. Відомі також алергічні реакції на каву, спеції та приправи (перець, гірчиця, м'ята).

Чинники, що сприяють формуванню харчової непереносимості

Першим тривожним симптомом є генетично детермінована схильність до алергії. Приблизно у половини хворих з харчовою непереносимістю є обтяжений алергологічний анамнез: вони або їх кровні родичі страждають на будь-які алергічні захворювання (поліноз, атонічна бронхіальна астма).

Розвитку харчової непереносимості можуть бути також порушення харчування під час вагітності та лактації (зловживання певними продуктами, що мають виражену сенсибілізуючу активність).

Ранній переведення дитини на штучне вигодовування, порушення харчування у дітей, що виражається у невідповідності обсягу та співвідношення харчових інгредієнтів масі тіла та віку дитини – також можуть стати факторами, що сприяють розвитку харчової алергії уповільненого типу.

Підвищення всмоктування нерозщеплених білків сприяє нестачі у їжі солей кальцію, і навіть безпосередньо збільшення проникності слизової оболонки кишечника, що відзначається при запальних і дистрофічних захворюваннях кишечника, дисбіозі, глистних і протозойних інвазіях. Зниження кислотності шлункового соку, недостатня функція підшлункової залози, ензімопатії, дискінезія жовчовивідних шляхів та кишечника також сприяють всмоктуванню високомолекулярних сполук. При нормальному функціонуванні шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи сенсибілізація до харчових продуктів не розвивається.

Харчова непереносимість може розвиватися і у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, які інгібують ферменти (діамінооксидаза), що беруть участь у деградації гістаміну та біогенних амінів: ацетилцистеїну, амброксолу, амінофіліну, амітриптиліну, хлорохіну, клаволаадада, пропафенону, верапамілу.

Окремим симптомом є психогенна непереносимість їжі, що виникає як наслідок стресів та інших змін психічної сфери.

***

Виходячи з перерахованих вище факторів, стає зрозуміло, що підхід, покладений в основу елімінаційних дієт, є досить великим інтересом, але, на жаль, має лише непряме відношення до зниження ваги. Існує безліч людей, які мають різний ступінь харчової непереносимості, але при цьому нормальну чи знижену масу тіла. Програмою обстеження на харчову непереносимість варто скористатися з метою запобігання можливим харчовим алергійним реакціям, виявлення порушень діяльності імунної системи, усунення факторів, що викликають харчову непереносимість. У той самий час слід пам'ятати у тому, що ожиріння – поліетиологічне захворювання. І лише грамотне, всебічне обстеження, прихильність пацієнта до лікування, суворе виконання рекомендацій щодо модифікації способу життя, регулярний моніторинг біохімічних та гормональних показників дасть ефективний та тривалий результат.

Джерело: Les Nouvelles Esthetiques Україна, №3 (67), 2011, стор.86-89