Очищення шкіри: щоб необхідна процедура не стала причиною проблем

Очищення шкіри – необхідна процедура, проте вона також може стати причиною різноманітних шкірних проблем, починаючи з сухості та лущення та закінчуючи сильним подразненням і можливими алергічними реакціями. Навіть за відсутності виражених реакцій просте вмивання не минає для шкіри безслідно, оскільки з неї видаляється захисний шар шкірного сала, порушується структура кислотної мантії. Саме тому деякі автори рекомендують наслідувати приклад наших предків і вмиватися якомога рідше, не застосовуючи при цьому ні мила, ні гарячої води.

Однак багатьом дотримуватись таких рекомендацій досить складно, якщо не сказати – неможливо. Крім того, людям, які мають жирну шкіру, необхідно регулярно видаляти зі неї надлишки шкірного сала і клітини, що відлущилися, а тим, хто користується декоративною косметикою, потрібно видаляти з обличчя макіяж.

Шкіра дітей (особливо області підгузків) та лежачих хворих також не може обійтися без очищення. Особлива ситуація з очищенням шкіри у тих, хто зайнятий у промисловому виробництві, а також лікарів (особливо хірургів). У першому випадку майже щодня доводиться застосовувати агресивні розчинники для видалення машинних мастил та інших речовин, що важко видаляються, а в другому – часте і багаторазове миття рук поєднується із застосуванням антисептичних розчинів і детергентів.

Зрештою, очищення шкіри є обов’язковим етапом професійних косметичних процедур: якщо не видалити шкірне сало та макіяж, то проникнення активних інгредієнтів косметики в шкіру буде дуже складним.

Таким чином, вмиватися та очищати шкіру необхідно. Питання – як це зробити, не завдаючи їй шкоди. Відповідь на нього почнемо з бази: повторимо будову верхнього шару шкіри – рогового шару, з яким переважно і стикаються вода і мийні засоби.

Роговий шар та епідермальний бар’єр

Зовнішній шар шкіри – роговий шар – складається з плоских відмерлих клітин (лусочок), заповнених кератином – твердою білковою речовиною. Ці клітини склеєні жировим прошарком. Ще двадцять років тому на цьому опис структури рогового шару можна було б закінчити. Однак зараз ми знаємо, що тонка структура рогового шару є дуже складною.

Насамперед, рогові лусочки оточені особливою білково-ліпідною структурою, яка називається роговим конвертом. Рогові конверти сусідніх клітин з’єднуються як білковими містками (десмосомами), так і нитками жирних кислот, що прошивають сусідні шари рогового шару.

Між роговими лусочками розташовуються багатошарові ліпідні пласти, що мають добре організовану структуру та побудовані зі спеціалізованих ліпідних молекул – церамідів. Останні становлять приблизно 47% усіх ліпідів рогового шару, ще 24% припадає на холестерин, 11% – на вільні жирні кислоти та 18% – на ефіри холестерину. Нитки жирних кислот, що входять до складу рогового конверта рогових лусочок, прошивають ліпідні шари, скріплюючи лусочки та ліпідні шари в єдину структуру – епідермальний бар’єр.

Відомо, що в ліпідних шарах епідермального бар’єру існують ділянки щільної упаковки, які практично непроникні для води та водорозчинних речовин, і ділянки менш щільної вільної упаковки, що мають більш високу проникність. Залежно від складу ліпідів рогового шару проникність шкіри може змінюватися. Крім того, між ліпідними пластами існують водні канали, які також допускають обмежену міграцію води та водорозчинних речовин.

Таким чином, роговий шар є надійним, але не абсолютним захистом від зневоднення шкіри та попадання в неї сторонніх речовин.

Крім цього, певна кількість вологи мігрує з глибоких шарів шкіри, потім випаровуючись з її поверхні. На своєму шляху частина цієї вологи уловлюється гігроскопічними (вологоємними) молекулами на поверхні рогових лусочок – амінокислотами, мінеральними солями, гіалуроновою кислотою. Ці молекули отримали назву натурального зволожувального фактору (Natural Moisturizing Factor – NMF).

Проблеми зі шкірою: звідки вони?

Нормально функціонуючий непошкоджений роговий шар має гладку поверхню, що рівномірно відбиває світло. Тому шкіра зі здоровим роговим шаром має характерний сяйливий і свіжий вигляд. У разі пошкодження верхнього шару рогових лусочок вони починають відбивати світло хаотично, внаслідок чого шкіра стає тьмяною.

Крім того, здоровий роговий шар має м’якість, гнучкість, еластичність, тому він вільно слідує за всіма рухами шкіри, згинаючи і розтягуючись за необхідності. В разі зниження рівня вологи в роговому шарі він стає жорстким і ламким, і під час рухів шкіри на ньому з’являються тріщини, через які в шкіру можуть проникати потім патогенні й подразнювальні речовини. В разі пошкодження рогового шару вмивання та застосування засобів для чищення може спричиняти:

• відчуття стягнення шкіри, що виникає зазвичай через 5-10 хвилин після вмивання;
• сухість шкіри та її лущення;
• подразнення шкіри, що супроводжується почервонінням та свербінням;
• алергічну реакцію.

Стягнення шкіри

Почуття стягнення виникає внаслідок швидкого випаровування води із верхніх шарів шкіри. Якщо пошкоджений роговий шар, то під час вмивання верхні шари шкіри швидко набирають воду, провокуючи деяке набухання рогового шару, а потім швидко втрачають вологу, спричиняючи суб’єктивне відчуття стягнення. Якщо бар’єр суттєво пошкоджений, то почуття стягнення виникає навіть після вмивання звичайною водою.

Сухість шкіри

Сухість шкіри буває негайною – виникає при швидкому пошкодженні білків рогового шару, внаслідок чого він стає шорстким і ламким, і поступовою – з’являється при систематичному застосуванні речовин, що руйнують ліпіди рогового шару.

Руйнування білків поверхні кератиноцитів спричиняється поверхнево-активними речовинами, що зв’язуються з білками, сприяючи їх денатурації. Це дуже швидка реакція, чим і пояснюється той факт, що шорсткість шкіри, яка у більшості людей асоціюється з сухістю, виникає одразу після вмивання. Ліпіди розташовуються глибше, до того ж вони досить швидко відновлюються, проте в разі частого застосування агресивних поверхнево-активних речовин може розвинутись хронічне порушення бар’єрної функції та сухість шкіри. Крім того, різні фактори, такі як нестача деяких жирів у раціоні, стрес, підвищена сухість повітря у приміщенні, можуть порушувати відновлення бар’єру та сприяти розвитку хронічної сухості шкіри.

Ще одним фактором, відповідальним за сухість шкіри, є вимивання компонентів натурального зволожувального фактору (NMF), переважно амінокислот.

Подразнення й алергія

Як і почуття стягнення, сухість і подразнення шкіри починаються з руйнування її бар’єрних структур. При великому пошкодженні бар’єру клітини шкіри починають надсилати сигнали лиха, вимагаючи негайної допомоги у протидії потенційним порушникам кордонів. На допомогу поспішають клітини імунної системи, які готові перегородити шлях будь-яким чужинцям. Однак все, у що втручаються імунні клітини, зазвичай закінчується запальною реакцією, адже це їхній звичний спосіб розв’язувати всі проблеми. А якщо в шкіру проникає потенційний алерген, виникає вже не просто подразнення, а алергічна реакція. Крім того, при порушеному бар’єрі в шкіру можуть проникнути речовини, які здатні зруйнувати клітинні мембрани. У цьому випадку з мембран вивільняються простагландини, які також роблять свій внесок у розвиток запальної реакції. Якщо ж подразнювальні речовини досягають нервових закінчень на поверхні шкіри, то до симптомів запалення приєднується свербіж.

Види очищувальних засобів та їх компоненти

Дія всіх очищувальних засобів заснована на одному й тому принципі: вони розчиняють і емульгують жирові забруднення, а також знижують поверхневий натяг води, покращуючи змочування шкіри, розчинення та видалення водорозчинних забруднень.

Тому обов’язковим компонентом очищувальних засобів є поверхнево-активні речовини, або ПАР – речовини, молекули яких складаються з гідрофобної та гідрофільної частин. Завдяки тому, що гідрофільна частина почувається комфортно у водному середовищі, а гідрофобна – або в олійному, або у водному, ПАР утворюють піну та емульгують жирові плівки.

Найбільш поширеним очищувальним засобом є мило, яке в найпростішому варіанті є солями жирних кислот і утворюється в результаті реакції лугу з жирами, зазвичай тваринними. Оскільки мило має лужну реакцію, воно може порушити рН поверхні шкіри, а також пошкодити білки та ліпіди рогового шару, спричиняючи порушення структури епідермального бар’єру.

Синдети – тверді мила, що містять синтетичні детергенти (ПАР). Властивості таких засобів  залежить від складу ПАР та інших добавок. Вони також можуть мати нейтральний рН і меншою мірою ушкоджувати шкіру. У більшість синтетичного мила (в англомовній літературі його іноді називають «мило краси» – beauty bars) входять зволожувальні добавки.

Також існують рідкі косметичні пінки та очищувачі, у складі яких зазвичай присутні вода, ПАР, зволожувачі, стабілізатори; різні добавки, що покращують якість піни; наповнювачі, що забезпечують певну структуру та щільність продукту; консерванти, аромати, барвники. У них також можуть входити рослинні екстракти, що мають заспокійливу дію, фруктові кислоти, антиоксиданти. Багато рідких очищувальних засобів  мають рН, наближений до рН поверхні шкіри (5,5–6), і тому не порушують кислотний баланс.

Особливу групу становлять очищувальні засоби для проблемної шкіри: пінки, тоніки і гелі, які зазвичай мають антисептичну дію. До їх складу нерідко входять речовини, що розчиняють жири, – спирт, ацетон, які можуть руйнувати епідермальний бар’єр.

Додатково для очищення шкіри застосовують косметичне молочко, що видаляє жиророзчинний макіяж, тоніки та олійні склади.

Визначаємо ризик подразнення

Ризик і ступінь подразнення шкіри в першу чергу залежать від змісту й типу ПАР.

Роль ПАР полягає в розчиненні (емульгуванні) надлишку шкірного сала і жирових забруднень на шкірі, внаслідок чого вони входять практично в будь-який очищувальний засіб. Однак оскільки мембрани живих клітин, так само як і ліпіди епідермального бар’єру, також є за своєю природою жирами, можна зробити висновок, що всі засоби, що добре очищають шкіру, будуть пошкоджувати епідермальний бар’єр і клітинні мембрани.

Насправді наявні ПАР дуже різняться за своїм подразнювальним потенціалом. Переважно це визначається їхньою здатністю зв’язуватися з білками шкіри та глибиною їх проникнення в роговий шар.

Найбільшу подразнювальну  дію мають аніонні (мають негативний заряд) ПАР на основі сульфатів, що мають короткі гідрофобні хвости. До них належить, наприклад, лаурилсульфат натрію, який є «модельним подразником»: саме його вчені зазвичай використовують в експериментах для подразнення шкіри. Однак подразнювальна дія аніонних та ПАР з коротким ланцюжком у рецептурі також визначається їх концентрацією та наявністю інших інгредієнтів, таких як гліцерин або бетаїни.

Другим за значенням фактором є рН, або кислотність. У нормі рН кислотної мантії та верхніх шарів рогового шару шкіри становить 4,7–5,5 одиниць, тобто є кислим, тоді як рН мила зазвичай лужний – близько 10 одиниць. Експерименти показали, що навіть за відсутності ПАР склади з лужним рН спричиняють набухання рогового шару та порушення його структури.

При частому та регулярному застосуванні лужні мила можуть порушувати нормальний процес відлущування шкіри, оскільки ферменти, що розчиняють зв’язки між клітинами, активні саме у кислому середовищі. За недостатньої активності ферментів рогові лусочки відлущуються не поодинці, а цілими острівцями, що суб’єктивно сприймається як лущення шкіри. І, нарешті, лужне середовище сприяє розвитку патогенної мікрофлори, наприклад, пропіонбактерій акне.

На подразнювальний потенціал очищувального засобу також впливає наявність допоміжних речовин. Деякі віддушки та барвники можуть підвищувати ризик алергії, а вводячи у засоби зволожувальні добавки, можна знизити ризик подразнення.

Нарешті, важливо, наскільки добре мийний засіб змивається зі шкіри. Багато проблем спричиняються речовинами, що залишаються на поверхні шкіри після вмивання, а потім повільно мігрують у глибокі шари. За чутливої шкіри необхідно застосовувати лише засоби, які добре змиваються зі шкіри.

М’які ПАР – мінімум подразнення

Оскільки подразнювальний потенціал очищувального засобу визначається складом ПАР, вибір м’яких ПАР є ключовим моментом у складі очищувального засобу для чутливої та делікатної шкіри. Однак це завдання не таке просте, оскільки більшість м’яких ПАР або не утворюють хорошу піну, або не дають досить стабільну піну, або в цілому мають не кращу очищувальну здатність. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є комбінування аніонних ПАР на основі сульфатів, які можуть подразнювати шкіру, з більш м’якими ПАР і бетаїнами, що дозволяє знизити концентрацію, а отже, і подразливий потенціал аніонних ПАР, забезпечивши при цьому стійку піну. Також часто застосовується етерифікована версія аніонних ПАР, яка має довший «хвіст» і менше ушкоджує шкіру. Прикладом таких ПАР є лауретсульфат натрію (sodium laureth sulfate).

ПАР на основі амінокислот, зокрема глутамінової кислоти, не тільки відрізняються хорошими піноутворювальними властивостями, але також не пошкоджують шкіру і навіть мають зволожувальні властивості.

У деякі натуральні очищувальні засоби входить екстракт мильнянки, багатий на речовини, що миляться – сапоніни, й екстракти, багаті білками (наприклад, екстракт вівса), що також володіють милістю. Однак найчастіше в такі засоби все ж таки додають синтетичні ПАР для створення стійкої піни.

Зволожувальні добавки

Багато очищувальних засобів зараз містять  речовини, які допомагають тимчасово втримати вологу на поверхні шкіри, запобігаючи її швидкому випаровуванню, а отже, не спричиняти відчуття стягнення. Ці речовини зв’язуються з роговими лусочками, зберігаючи м’якість і гнучкість рогового шару та запобігаючи його розтріскуванню. Особливо важливі такі добавки в промислових очищувальних засобах для шкіри, оскільки вони суттєво усувають неприємні відчуття, що спричиняються агресивними ПАР і розчинниками, а також в очищувальних засобах для дітей, коли засоби часто потрапляють на вже пошкоджену і подразнену шкіру.

Найчастішим зволожувальним інгредієнтом у мийних засобах є гліцерин. Наразі відомо, що гліцерин відіграє важливу роль у транспорті води через білкові канали – аквапорини клітинних мембран, тому його додавання в очищувальні засоби цілком обґрунтовано. Серед зволожувальних добавок можна назвати також мінеральну олію, компоненти зволожувального фактору (амінокислоти, мінерали), гель алое, протеїни, жирні спирти (стеариловий спирт), пропіленгліколь, воски, силікони (диметикон), а також натуральні олії.

Заспокійливі добавки

Оскільки багато негативних реакцій після вмивання спричиняються сигнальними молекулами, що вивільняються з клітин шкіри, або з клітин імунної системи, або з клітин нервових закінчень, застосування рослинних екстрактів, що містять біологічно активні речовини, що блокують запалення, дозволяє усунути такі реакції, як свербіж, почервоніння і пощипування. З цією метою застосовуються різні добавки, серед яких можуть бути екстракти білої верби, подорожника, бузини, водоростей, алое, обліпихи, календули та інших рослин. Протизапальну дію мають також мінерали Мертвого моря завдяки високому вмісту солей магнію.

Висновки

Попри те, що очищення неминуче ставить під удар захисні системи шкіри, оскільки вони, як і забруднення, що підлягають видаленню, мають у своєму складі жири, сучасні технології дозволяють вирішувати завдання очищення шкіри з мінімальним ризиком подразнення та пошкодження.

Це завдання вирішується підбором м’яких ПАР, зволожувальних добавок і рослинних екстрактів, що мають протизапальну дію.

Вибір конкретного очищувального засобу визначається поставленими завданнями. Наприклад, завдання очищення шкіри від промислових забруднень може бути вирішене м’якими ПАР, оскільки вони будуть неефективні. У цьому випадку агресивна дія мийного засобу врівноважується пережирювальними та зволожувальними добавками, такими як мінеральна олія, силікони, гліцерин і жирні спирти. Однак велика кількість добавок, що пережирюють, надасть погану послугу жирній проблемній шкірі, склеюючи рогові лусочки і сприяючи утворенню комедонів. Засоби для щоденного вмивання мають утворювати гарну м’яку піну, а при очищенні шкіри в косметичному салоні краще обійтися без піни. Ефірні олії й аромати допомагають створити гарний настрій, але в разі схильності до алергічних реакцій краще вибрати засіб без ароматичних речовин.