Можливості в терапії акне: різноманітність методів лікування

Проблема вугрових елементів виникає приблизно за 2-3 тижні до прояву на поверхні шкіри. Хоча пацієнтам може здатися, що висипання утворюються за одну ніч, насправді процес набагато триваліший і складніший

У патогенезі акне виділяють кілька основних факторів: порушення циркуляції деяких гормонів, дисбаланс ліпідів, фолікулярний гіперкератоз, гіперплазія та гіперсекреція сальних залоз, активація флори на поверхні шкіри, розвиток запалення сальних залоз і навколо них. Наша шкіра є межею між внутрішнім та зовнішнім світом, і саме вона сильно реагує на сезонні зміни. Багато пацієнтів зазначають поліпшення стану влітку. Внаслідок засмаги акне стають менш помітними, проте їхня кількість не зменшується. Більш того, ультрафіолет сприяє появі комедонів, а його високі еритемні дози різко знижують місцевий імунний захист і спричиняють посилення вугрової хвороби. Також встановлено, що акне не пов’язане з поганою гігієною або неправильним харчуванням.

Безумовно, самолікування завжди недостатньо чи неефективно, а часто й небезпечно, оскільки може призвести до прогресування вугрової хвороби, важких ускладнень та утворення рубців.

Чим раніше розпочати лікування, тим швидше й ефективніше буде результат.

Особливості лікування

Складність патогенезу та різноманітність клінічних форм вугрової хвороби є причиною різноманіття методів її лікування. Їх умовно можна розділити на три групи, залежно від спрямованості:

• зниження секреції шкірного сала;
• нормалізація процесів кератинізації каналу сально-волосяного фолікула;
• мікробний фактор.

Для лікування акне використовують широкий спектр сучасних препаратів. За способом застосування вони поділяються на зовнішні й системні.

Застосування антибіотиків

Системні антибіотики при вугровій хворобі призначаються при легкому ступені тяжкості, яка не піддається іншим видам лікування, а також середньому. Препаратами вибору є тетрацикліни – вони накопичуються в сальних залозах і вибірково проникають до осередків запалення, пригнічуючи активність P. acnes, інгібуючи бактеріальні ліпази.

Однак застосування антибіотиків обмежене розвитком побічних ефектів (дисбактеріоз, кандидоз, імуносупресія тощо) й ускладнень (токсикодермія, багатоформна ексудативна еритема, синдром Лайєлла). Крім того, існує низка недоліків цієї терапії:

• по-перше, висока резистентність мікрофлори до цього антибіотика, що збільшується з кожним роком;
• по-друге, тривалість курсу: перші ознаки покращення наступають лише через тижні чи місяці після початку лікування;
• по-третє, часті рецидиви, які диктують необхідність проведення повторних багаторазових курсів.

Лікування ретиноїдами

З метою лікування вугрової хвороби, незалежно від ступеня тяжкості, також застосовуються ретиноїди: зовнішньо у вигляді мазей та кремів, а при важких формах – системно. На сьогодні це єдині препарати, застосування яких призводить до різкого зменшення секреції сальних залоз і настання стійкої ремісії. Під впливом ретиноїдів відбувається значне зменшення сальних кіст, у яких, власне, і виникає запалення. Цим пояснюється як швидкий, так і стійкий клінічний ефект після його призначення, адже усуваються основні умови для надмірного розмноження бактерій.

Однак побічні ефекти ретиноїдів добре відомі. Це сухість шкіри обличчя та губ, рідше – слизової носа й очей, можливе почервоніння та лущення шкіри, розвиток фотосенсибілізації, болі у м’язах та суглобах, підвищення печінкових трансаміназ.

Крім того, необхідно пам’ятати, що роаккутан є тератогенним препаратом. Основним протипоказанням до призначення жінкам дітородного віку є вагітність чи планування вагітності. Під час лікування роаккутаном необхідно контролювати функцію печінки: проведення лабораторних аналізів через місяць після початку терапії, а потім кожні три місяці. Якщо рівень печінкових трансаміназ перевищує норму, необхідно зменшити дозу або скасувати його.

Гормональна терапія

Ще однією відомою схемою лікування є гормональна терапія. Її призначають жінкам з пізніми гіперандрогенними, уперто перебігаючими акне, порушеннями менструального циклу та іншими ознаками гіперандрогенії. Як антиандрогенні препарати на сьогодні використовують гестагенні та комбіновані естроген-гестагенні контрацептивні препарати, антиандрогенний ефект яких заснований на принципі конкурентного зв’язування рецепторів в органах-мішенях, у тому числі в сальних залозах, а також прямому впливі на комедоноутворення.

Ускладнення при прийомі гормональних засобів: може виникнути вторинна аменорея (спричинена синдромом гіпергальмування яєчників); ризик розвитку тромбоутворення; тенденція до гіпертензії; порушення толерантності до глюкози. Ці порушення мають виражений дозозалежний ефект. Лікування чоловіків гормональними препаратами супроводжується зниженням лібідо, а також розвитком гінекомастії й азооспермії. Також доведено, що при одночасному прийомі тетрациклінів та гормональних контрацептивів ефективність останніх знижується у 6-7 разів.

Можливості косметології

Останніми роками в терапії акне стали популярні різні способи шліфування шкіри. Це мікродермабразія (механічне шліфування шкіри), хімічні пілінги, лазерне шліфування шкіри. Всі вони є процедурою видалення тонкого верхнього шару шкіри різними способами і в низці випадків дозволяють досягти швидкого і вражаючого результату, що, безумовно, підвищує якість життя пацієнтів з акне. Так, гарну кератолітичну та протизапальну дію мають α-гідроксикислоти, саліцилова кислота. Для лікування запальних форм акне з великою кількістю папул і пустул ця кислота використовується в комбінації з триетилцитратом. Саме триетилцитрат, що входить до складу пілінгу, здатний контролювати бактеріальну колонізацію та процес запалення.

Однак використання всіх методів шліфування показано тільки при легкій та середньотяжкій формі акне без яскраво виражених запальних проявів, а також з метою запобігання подальшій трансформації комедонів у запальні елементи.

Однією з можливих причин недостатньої ефективності поверхневих методів лікування є те, що сальні залози розташовані у глибокій частині дерми. А проведення аблятивних процедур у пацієнтів з акне, наприклад, глибоких пілінгів, потребує тривалого відновлення шкіри і може призвести до розвитку серйозних ускладнень: гіпер- та гіпопігментації (особливо у пацієнтів з IV типом шкіри та вище за Фітцпатриком) і виникнення рубцевих змін.

Для покращення розгладження шкіри, скорочення термінів загоєння, усунення постугрових дефектів застосовується мезотерапія з алопатичними та гомеопатичними засобами.