Нова генерація ретиноїдів: ретиноєва косметика

Ці потужні засоби догляду за шкірою мають низку переваг, які роблять їх особливо привабливими для використання в косметичних засобах. Поговоримо про використання ретиноїдів нового покоління в косметичних засобах та їх вплив на здоров’я шкіри.

ІІІ покоління ретиноїдів

В останню генерацію ретиноїдів увійшли дві синтезовані речовини з ретиноїдоподібною дією. Речовина тазаротен у вигляді 0,05 та 0,1% гелю, будучи проліками, у шкірі гідролізується до кислоти, яка стимулює ядерні рецептори до ретиноєвої кислоти. Через виражену подразнювальну дію препарат застосовується в основному для лікування псоріазу, рідше – акне.

Адапален – похідне нафтоєвої кислоти з ретиноїдоподібною дією – є ефективним засобом у місцевій терапії акне (0,1% гель на водній основі). Молекула адапалена стійка до впливу сонячного світла та кисню (на відміну від препаратів групи третиноїну), завдяки своїй ліпофільності швидко проникає у верхні шари шкіри. Терапевтична ефективність препарату пояснюється тим, що молекула адапалена селективно зв’язується з ядерними рецепторами ретиноєвої кислоти сально-волосяного фолікула, що призводить в кінцевому підсумку до зменшення зчепленості кератиноцитів та прискорює їх десквамацію. Відсутність взаємодії з ядерними рецепторами ретиноєвої кислоти, стимуляція яких призводить  до лущення і різкої сухості шкіри, дозволяє звести до мінімуму побічні реакції, що спостерігаються при використанні препаратів групи третиноїну. Протизапальна активність адапалену обумовлює зниження утворення інтерлейкінів 1, 8, фактора некрозу пухлини, лейкотрієну В4.

Адапален необхідно наносити 1 раз на день на очищену та суху шкіру уражених ділянок протягом 6–12 тижнів, можлива комбінація з іншими місцевими противугревими засобами (з урахуванням ступеня тяжкості процесу). У початковий період лікування (6 тижнів) найбільший регресуючий вплив диферін надає на відкриті та закриті комедони, пустули. Папули регресують постійно протягом періоду лікування, причому зворотний розвиток незапальних елементів відбувається швидше, ніж запальних.

Побічні ефекти ретиноїдів

При лікуванні системними ретиноїдами досить часто зустрічаються небажані шкірні реакції: сухість шкіри і слизових оболонок, фаціальний дерматит, хейліт, алопеція, ламкість нігтів, пароніхія, фотосенсибілізація. З боку травної системи можливі сухість у роті, нудота, блювання, нестійке підвищення активності печінкових трансаміназ, рідко – біль у животі, діарея або запор, бульозний стоматит. З боку центральної нервової системи прояви небажаної дії спостерігаються досить рідко у вигляді  запаморочення, головного болю, підвищення внутрішньочерепного тиску, тривожності, депресії, порушення зору та слуху.

Крім того, при лікуванні ретиноїдами можливе підвищення концентрації тригліцеридів плазми, зміна маси тіла. У хворих, які тривало приймали ретиноїди у високих дозах, можливий розвиток болів у м’язах та суглобах, рідко – виникнення гіперостозів.

Інші побічні ефекти ізотретиноїну або ацитретину, як правило, мало виражені та є дозозалежними, повністю регресують після закінчення лікування. Тим не менш у процесі терапії для профілактики ретиноїдного хейліту, ретиноїдного фаціального дерматиту, ретиноїдного «сухого» кон’юнктивіту хворим доцільно рекомендувати нанесення різних зволожувальних і пом’якшувальних лікарських засобів (гігієнічна губна помада, емоленти, зволожувальні очні краплі на кшталт «штучної сльози» та ін.).

Ретиноїди не призначають жінкам у період вагітності та лактації. Період між закінченням прийому ретиноїдів та вагітністю, необхідний для виключення ризику виникнення тератогенного ефекту, за даними різних авторів, становить від 2 місяців до 2 років.

Препарати цієї групи протипоказані при базально-клітинній карциномі, наявності в анамнезі епітеліоми (у тому числі сімейної), а також підвищеної чутливості до третиноїну, ізотретиноїну, ацитретину.

Системне призначення ретиноїдів протипоказане пацієнтам з вираженим порушенням функції печінки та нирок, гіпервітамінозі А, значному підвищенні ліпідів у плазмі крові, наявності новоутворень.

При застосуванні ретиноїдів необхідно проводити контроль таких показників: рівень ліпідів плазми, активність трансаміназ печінки до початку терапії, через 1 місяць курсового застосування і потім кожні 3 місяці.

При зовнішньому застосуванні ретиноїдів практично завжди спостерігаються гіперемія та лущення шкіри в місцях нанесення препарату, а також відчуття печіння та загострення дерматозу на 1-му та 2-му тижні лікування. Використання препаратів ретиноєвої кислоти влітку через ризик виникнення пігментації обмежене.

Не можна призначати одночасно ретиноїди внутрішньо і зовнішньо, поєднувати з ультрафіолетовим опроміненням, препаратами з кератолітичною дією, проводити косметичні відлущувальні процедури (пілінги).

З метою безпеки слід уникати лікування топічними ретиноїдами у вагітних, особливо в І триместрі, не призначається дітям до статевої зрілості. Необхідно уникати контакту препарату з очима та слизовими оболонками, не можна наносити на екзематичні ділянки шкіри, ранові та опікові поверхні. Необхідно обережно наносити ліки на чутливі ділянки шкіри, наприклад, шию.

Ретиноєва косметика

Пропонований сьогодні спектр косметичних продуктів з ретиноїдами досить широкий – від кремів для обличчя до засобів догляду за нігтями. Зустрічаються навіть сонцезахисні засоби, проте ретинол у разі потрапляння прямих сонячних променів втрачає активність. Більш обґрунтованим є використання ретиноїдів у косметиці після засмаги та нічних кремах, у яких нормалізують якості вітаміну А особливо важливі.

Останніми роками намітилася тенденція використання ретиноєвих препаратів у комплексі з іншими засобами (крем, що містить 20% гліколеву кислоту та 0,05% третиноїну, для лікування стрій).

Використання сучасних системних і топічних ретиноїдів у вигляді монотерапії або у складі лікувального комплексу у хворих на хронічні дерматози (акне, псоріаз, іхтіоз тощо) сприяє досягненню вираженого клінічного ефекту, вирішенню елементів висипу та реабілітації шкіри. Маючи широкий вибір засобів для лікування та косметичної продукції для догляду за шкірою, лікар може спрямовано впливати на різні механізми розвитку дерматозів. При цьому важливою є регулярна корекція призначеного лікування та диспансерне спостереження за пацієнтом, навіть після досягнення клінічної ремісії.