Ліпомоделюючий мануальний масаж: техніка проведення процедури

Валерій Калялін – масажист збірної Одеської області з бодібілдингу, майстер спорту та чемпіон України з бодібілдингу (Україна, Іллічівськ);

Денис Демидов – spa-інструктор компанії Janssen Cosmeceutical та компанії GIGI, інструктор школи масажних технологій Ecologique, інструктор масажу Київського медичного університету Української асоціації народної медицини (Україна, Київ).

Перш ніж приступити безпосередньо до техніки масажу, необхідно розібратися: по-перше, чому техніка називається "ліпомоделюючий мануальний масаж", а по-друге, що таке целюліт.

Ліпомоделюючий мануальний масаж. Ліпомоделюючий – тобто впливає на основні етапи формування «целюліту» та жирової гіпертрофії та працює у трьох напрямках:

1) активація розпаду жирів;

2) Виведення продуктів розпаду разом із застійною рідиною;

3) Відновлення тонусу та еластичності ослаблених тканин дерми та гіподерми, а також боротьба з ліпосклерозом.

Мануальний масаж – від manual лат. "Рука", тобто ручний масаж. Ця техніка дозволяє в рівній мірі знайти підхід до кожної з основних морфологічних форм целюліту: набряклої (едематозної), ліпосклерозної (фіброзної) та в'ялої (атонічної), а також змінювати схему масажу в міру адаптації тканин до навантаження та зміни їхнього стану від процедури до процедури .

Техніка масажу абсолютно комфортна для клієнта і не перевищує порога больової чутливості (хоча все дуже індивідуально). Грунтуючись на принципах безпеки та фізіологічності, такий масаж сприяє відновленню природних біологічних механізмів нормальної життєдіяльності організму. Техніка є симбіозом знань анатомії, патанатомії, фізіології та патофізіології, морфології та патоморфології такого захворювання, як целюліт, а також різних масажних технік, рухи яких максимально впливають на гуморальне середовище організму, на жирову тканину та епітелій. Тактика роботи за даною методикою визначається з позиції функціональної єдності структурних, емоційних та хімічних процесів організму, їх взаємовпливу та взаємодії.

Термін «целюліт» уперше був ужитий у 1920 році для опису змін незапального характеру в жировій тканині. У масовому побуті слово целюліт з'явилося в 1973 році з подачі американського журналу для жінок Vogue. Маркетологи видання вирішили застосувати цей медичний термін для косметичного феномену – так званої «апельсинової кірки».

З того часу утвердився термін «целюліт», який займає особливе місце у словнику краси та здоров'я. До речі, наявність «апельсинової кірки» не завжди означає целюліт, вона може бути пов'язана із будовою шкіри. До 1996 року у пострадянському просторі ніхто не чув про таке захворювання, хоча у країнах Європи та США проблемами целюліту займаються з 1957 року.

Целюліт – хвороба розбалансованого організму, у якому втрачено гармонію. Це не тільки жирові відкладення під шкірою, а й пряме відображення фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі. Інакше висловлюючись, це хвороба життя. Міністерство охорони здоров'я Франції, наприклад, вже офіційно визнало його захворювання підшкірно-жирової клітковини. Є думка, що виражений фіброз та порушення мікроциркуляції в естрогензалежних зонах підшкірно-жирової клітковини (черевна частина, стегна, сідниці) призводять до порушень у процесах гормонального обміну та за механізмом зворотного зв'язку сприяють дисфункції яєчників. Целюліт страждають вісім із десяти жінок – незалежно від віку, статури, ваги та фізичної активності. Він може сформуватися вже у вісім років.

Тому масажисту необхідно підходити холістично до роботи з клієнтом, так як лікування целюліту - це комплексний процес, що включає лікування хвороби (целюліту), що спричинена способом життя індивідуума. Це не тільки антицелюлітний масаж, а й заняття спортом, правильне харчування, порятунок від шкідливих звичок, зняття стресів. Тому так важливо зібрати анамнез, знати поліетіологію та патогенез кожної з причин захворювання.

Целюліт чи ліпосклероз?

Відразу визначимося: целюла (сellula) – клітина, адипоцит – жирова клітина. Те, що сьогодні називають целюлітом і те, що є насправді – різні речі. Строго кажучи, вживання терміна «целюліт» у знайомому для нас контексті є невірним, оскільки сellula – клітина, а закінчення «-іт» у медичній лексиці має на увазі наявність запального процесу (бронхіт, цистит, перитоніт тощо), тобто целюліт – це запалення якоїсь клітини.

Запалення може виникнути лише на початку хвороби, коли відбувається порушення обміну речовин у адипоцитах. Порушується баланс між ліпогенезом (накопиченням) жирів та ліполізом (розщепленням) їх у жирових клітинах. У жировій тканині відбувається нерівномірне зростання жирової клітини. Ці проблеми в жировому обміні на клітинному рівні називаються целюлярною патологією адипоцитів. Вони ведуть до гіпертрофії та гіперплазії жирової тканини (збільшення її внаслідок збільшення об'єму клітин та їх кількості) та гіперцелюлярного зростання адипоцитів. Як наслідок відбувається недостатнє кровопостачання тканини, розвивається набряк (гіпергідратація). Починається «набрякова (едематозна) стадія».

В результаті гіперцелюлярного росту адипоцитів розтягуються і товщають колагенові волокна, відбувається обмеження циркуляції рідини в тканинах, гормони не можуть проникнути в клітину для ліполізу. Далі через васкулярний склероз адипоцитів (зумовлений недостатнім кровопостачанням) і накопичення токсинів клітини склерозуються (ущільнюються) і настає склероз клітинний, при якому волокнисті структури сполучної тканини продукуються фібробластами або функціонально подібними до них клітинами. Далі починається паннікуліт (фіброзне запалення підшкірної клітковини), що переходить у фіброз (розростання волокнистої сполучної тканини). Склерозовані адипоцити поєднуються в гіпертрофовані грона адипоцитів. Настає ліпосклерозна (фіброзна) стадія.

По суті, так званий целюліт - це дистрофія адипоцитів, або дегенеративно-дистрофічне зміна підшкірно-жирової клітковини. (Дистрофія – це патологічний процес, що виникає у зв'язку з порушеннями обміну речовин і що характеризується появою та накопиченням у клітинах і тканинах кількісно та якісно змінених продуктів обміну.) Тому можна сказати, що целюліт – це сукупність усіх вищезгаданих назв, до яких можна додати ще інші назви, що характеризують ті чи інші процеси, що відбуваються в організмі. Але, враховуючи медичні знання, коректніше називати целюліт ліпосклерозом або ліподистрофією.

Чітка послідовність

Програми лікування та профілактики ліподистрофії мають бути етіопатогенетичними, суто індивідуальними, комплексними та послідовними. При побудові таких програм необхідно виділити основну ланку патогенезу та визначити тип чи стадію ліпосклерозу.

Працюючи з пацієнтами, масажист повинен враховувати всі можливі варіанти корекції, починаючи з медикаментозного лікування гормональних порушень та завершуючи фізіотерапевтичними (зокрема масаж) та психологічними методами впливу. Безумовно, існує маса способів лікування ліпосклерозу, але в цій статті розглянемо переважно масажний напрямок програми лікування.

Хотілося б звернути увагу фахівців і на те, що методика ліпомоделюючого масажу не призначена для лікування надмірної ваги та ожиріння, а використовується для корекції фігури та лікування целюліту. Масаж може сприяти і зниженню ваги, але для цього необхідні спеціальна дієта та додаткові фізичні навантаження, застосування елементів вісцеральної хіропрактики та ін.

Після постановки діагнозу і визначення стадії захворювання необхідно вибрати схему роботи і призначити індивідуальний курс, який включає спеціальну масажну програму, що складається з певних масажних рухів, призначених для усунення тієї чи іншої проблеми. Для кожної стадії ліподистрофії існують спеціальні рухи, що ведуть до усунення ліпосклерозу, якщо ці порушення можуть забирати масаж і косметичні засоби.

Відповідно до стадії

Набрякова (едематозна) стадія. З роботи з її усунення варто починати майже завжди, оскільки однією з основних причин виникнення ліпосклерозу є порушення відтоку лімфи та венозної крові. Тому техніка побудована з урахуванням анатомічного розташування лімфатичної системи і виконується за методикою, що відсмоктує. Спочатку живіт опрацьовується лімфодренажними рухами поверхнево, потім вісцерально, працюючи на видавлювання брижі. Після цього переходимо на лімфодренаж, поступово додаючи елементи ліполітики.

Робота відбувається у чотирьох площинах (або напрямках) розташування клієнта:

1) Клієнт лежить на спині, масажист працює збоку;

2) Масажист працює обличчям до голови клієнта;

3) Масажист працює спиною до голови клієнта;

4) Клієнт лежить на боці, масажист працює збоку (з боку живота та з боку спини).

Далі приступаємо до дихальних вправ, що сприяють створенню негативного внутрішньочеревного тиску, що посилює відтік лімфи у внутрішньочеревні лімфовузли та лімфовузли кишечника, тобто здійснюємо лімфодренаж на глибокому рівні. Спочатку проводимо "вібрацію на вдиху": руки масажиста знаходяться на бічних поверхнях грудної клітки клієнта, на видиху надаємо легке натискання з легкою вібрацією. Цим забезпечується помпаж грудної протоки. Далі слідує прийом «черевне дихання». Пацієнт дихає животом, але в видиху проводиться пальпація кишечника за годинниковою стрілкою. Цей прийом стимулює перистальтику та забезпечує хороший помпаж лімфовузлів. І остання з дихальних вправ – «німе», безінспіративне дихання, тобто імітація дихання животом.

Пропрацювавши живіт, переходимо на ноги, попередньо наголосивши на регіонарних лімфовузлах. Особливістю роботи на ногах є спеціальне становище ніг, при якому максимально покращується відтік лімфи.

Після цього перевертаємо клієнта та виконуємо масаж, враховуючи вищесказані особливості. Загальний алгоритм роботи з даної методики після опрацювання живота наступний:

• погладжування - нейтральне, хвилеподібне, хвилеподібне посилене двосторонньо-симетричне;
• лімфодренажний блок – поверхневий дренаж, глибокий дренаж, вичавлювання (прокачування-скидання) зональне, вичавлювання загальне;
• блок розминань – ліполітично-дренажні розминання, трофіко-ліполітичні розминання, розминання «зближення-розбіжність» для активації реабсорбції та зняття гідростатичного тиску в тканинах, ліполітичні розминання, вібраційні розминання.

Ліпосклерозна (фіброзна) стадія. Стадія ліподистрофії, що найважче піддається усуненню. Тут дія здійснюється безпосередньо на жирову тканину. Справа в тому, що зазвичай під час антицелюлітних масажів вся енергія масажиста розосереджується і йде на рівень м'язів. У даній техніці всі рухи спрямовані лише на жирову тканину та ліпосклероз. Також підключаємо до роботи самого клієнта, змушуючи виконувати його динамічні рухи, тим самим впливаємо на жирову тканину з усіх боків.

В'яла (атонічна) стадія. При цій стадії, крім іншого, у зв'язку з атонічністю мускулатури, вплив йде на м'язовому рівні та на зміцнення тургору шкіри, яка розтягнулася або має стрії (розтяжки). Тому впливаємо на м'язову тканину, жирову тканину і шкіру. Необхідно враховувати стан тканин – в одному випадку ми опускатимемося від шкірного рівня вглиб на м'язовий, а в іншому – навпаки, підніматимемося з глибоких шарів на поверхневі. Застосовувана на даній стадії методика ідеально підходить при роботі з клієнтами післяпологового періоду (схуд-поправився + вплив anti-aging).

Симбіоз стадій. Також в одного клієнта можна спостерігати наявність одразу усі три стадії. У цьому випадку необхідно комбінувати рухи, призначені для тієї чи іншої стадії.

Цю техніку може освоїти будь-який досвідчений масажист - як чоловік, так і жінка. Головне – знати біомеханіку тіла. Техніка не потребує великих енерговитрат. Ваш клієнт в основному відпочиватиме під час процедури (за винятком моментів виконання ним динамічних рухів), не відчуваючи хворобливих відчуттів.

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №4(42), 2010, стор.78-81