Харчова нестерпність: етіологія та фактори, що сприяють її формуванню

Продовження матеріалу, початок тут

Дослідження, проведені у США, встановили, що причиною розвитку харчової нестерпності у 93% випадків є вісім продуктів: яйця, арахіс, молоко, соя, риба, лісові горіхи, ракоподібні, пшениця.

Коров’яче молоко

Це найбільш сильний харчовий алерген, що зустрічається найчастіше. Проблема алергії до коров’ячого молока, насамперед, важлива у харчуванні маленьких дітей, у яких харчова алергія зустрічається набагато частіше, ніж у дорослих, у зв’язку з високою проникністю кишкової стінки, недостатністю ферментів та потраплянням у кровотік неперетравлених харчових білків.

Молочні білки у незміненому вигляді можуть всмоктуватись у будь-якому віці. Молоко містить близько 20 білків, що володіють різним ступенем антигенності. В очищеному вигляді отримані казеїн, α-лактальбумін, альбумін бичачої сироватки та бичачий γ-глобулін.

Альбумін бичачої сироватки та α-лактальбумін руйнуються при кип’ятінні, тому чутливі до цих фракцій хворі добре переносять молоко після 15–20-хвилинного кип’ятіння.

Найсильніший сенсибілізуючий алерген молока – 3-лактоглобулін. Його молекулярна маса становить від 17 000 до 34 000 Дальтон.

Антигенна активність казеїну порівняно низька.

Сенсибілізація компонентами коров’ячого молока може відбуватися внутрішньоутробно та через молоко матері. Поєднання алергії до коров’ячого молока і яловичини зустрічається рідко. При сенсибілізації до видоспецифічних білків коров’яче молоко можна замінити на козине.

При складанні дієти для пацієнтів із харчовою нестерпністю молочних білків необхідно враховувати, що молоко входить до складу багатьох готових видів їжі (деякі сорти хлібних виробів, креми, шоколад, морозиво тощо). У сирі міститься в основному казеїн і трохи α-лактальбуміну, тому деякі хворі з алергією на молоко можуть включати його в дієту. Згущене та сухе молоко містять усі антигенні білки молока.

Яйця

Курячі яйця також належать до харчових алергенів, що часто зустрічаються, оскільки протеїни яйця можуть всмоктуватися в кишківнику незміненими. У науковій літературі описані важкі реакції, зокрема анафілактичний шок, на мінімальну кількість яєчного білка. 

Зазначимо, що антигенні властивості протеїнів білка та жовтка яйця різні, тому деякі хворі можуть без шкоди здоров’ю їсти лише білок або жовток. При алергії на курячі яйця не можна їх замінювати качиними або гусячими, оскільки протеїни курячого яйця не є видоспецифічними. Алергія до курячого яйця часто поєднується з алергією до м’яса курки. Також потрібно враховувати, що яйця застосовують у виготовленні багатьох харчових продуктів: здобних сортів хліба, печива, тортів, кексів, морозива, цукерок тощо. Крім того, культури вірусів та рикетсій для приготування вакцин проти грипу, висипного тифу, жовтої лихоманки вирощуються на курячому ембріоні, тому готові вакцини містять незначну домішку протеїнів яйця. Однак навіть у таких незначних концентраціях вони здатні спричинити у людей з алергією до білків яйця тяжкі реакції, іноді з летальним кінцем.

Риба та морепродукти

Риба має не тільки виражені антигенні, але й гістаміноліберуючі властивості. Можливо, у зв’язку з цим реакції на їжу, а також на вдихання парів під час варіння риби бувають особливо важкими, іноді небезпечними для життя. Хворі з високим ступенем чутливості зазвичай не переносять усі види риби. При невисокому ступені чутливості частіше трапляється нестерпність одного або кількох близьких видів.

Антигенні компоненти ракоподібних (раки, краби, креветки, омари) точно не встановлені. Однак відомо, що у них різко виражена перехресна антигенність, тобто у разі нестерпності одного виду ракоподібних з дієти слід елімінувати і всі інші. Можлива також перехресна чутливість до дафнії (прісноводного рачка), що провокує інгаляційну алергію при використанні у вигляді сухого корму для акваріумних рибок.

М’ясо

Попри високий вміст білка, м’ясо рідко спричиняє харчову алергію. Антигенний склад м’яса різних тварин відрізняється. Тому хворі, які страждають на алергію до яловичини, можуть не побоюючись вживати баранину, свинину, курку. Високий рівень гіперчутливості зустрічається рідко.

Відомо, що у хворих на алергію до конини може бути підвищена чутливість до кінської сироватки. Такі індивідууми можуть дати алергічну реакцію негайного типу на першу в житті ін’єкцію протиправцевої сироватки.

Злаки

Вважається, що пшениця, жито, пшоно, кукурудза, рис, ячмінь, овес часто спричиняють сенсибілізацію, але рідко породжують тяжкі алергічні реакції. Винятком є гречка, яка, за деякими спостереженнями, схильна призводити до розвитку серйозних реакцій нестерпності. Після досліджень A. A. Rowe (1937) велике значення стали надавати алергії до пшениці, особливо у формуванні бронхіальної астми та алергічного риніту. Очевидно, у хворих на поліноз, спричинений сенсибілізацією до пилку злакових трав (тимофіївка, їжа, вівсяниця тощо), не так рідко зустрічається алергія до харчових злаків, внаслідок чого перебіг хвороби стає цілорічний. 

При призначенні елімінаційних дієт лікар має знати технологію приготування основних харчових продуктів і пам’ятати, що пшеничне борошно входить до складу багатьох ковбас, сосисок тощо. Рисове і пшеничне борошно входять також до складу деяких сортів косметичної пудри.

Овочі та фрукти

Овочі, фрукти та ягоди також можуть спровокувати алергію. Як сильні алергени традиційно відомі суниця, полуниця та цитрусові. Плоди рослин із одного ботанічного сімейства зазвичай мають загальні антигенні властивості. Алергія на фрукти й овочі майже завжди пов’язана з алергією на пилок відповідних рослин. Алергени фруктів та овочів часто термолабільні та руйнуються при кулінарній обробці.

Горіхи й какао

Горіхи спричиняють сенсибілізацію відносно часто й іноді значною мірою. Хоча важкі реакції виникають частіше при вживанні одного виду горіхів, не виключається перехресна чутливість до горіхів інших видів. Хворі на поліноз з алергією до пилку ліщини часто не переносять горіхи. У кондитерській промисловості горіхи широко застосовуються. У високочутливих хворих можуть спостерігатись реакції на мінімальні кількості горіха, наприклад, у горіхових оліях.

А ось значення шоколаду та какао як причини справжньої харчової алергії перебільшено. Найчастіше шоколад провокує псевдоалергічні реакції або алергічні реакції, що перебігають за уповільненим типом. Високий рівень гіперчутливості зустрічається рідко. Відомі також алергічні реакції на каву, спеції та приправи (перець, гірчиця, м’ята).

Чинники, що сприяють формуванню харчової нестерпності

Першим тривожним симптомом є генетично детермінована схильність до алергії. Приблизно у половини хворих з харчовою нестерпністю є обтяжений алергологічний анамнез: вони або їх кровні родичі страждають на будь-які алергічні захворювання (поліноз, атонічна бронхіальна астма).

Розвитку харчової нестерпності можуть сприяти порушення харчування під час вагітності та лактації (зловживання певними продуктами, що мають виражену сенсибілізуючу активність).

Раннє переведення дитини на штучне вигодовування, порушення харчування у дітей, що виражається у невідповідності обсягу та співвідношення харчових інгредієнтів масі тіла та віку дитини, також можуть стати факторами, що сприяють розвитку харчової алергії уповільненого типу.

Підвищенню всмоктування нерозщеплених білків сприяє нестача у їжі солей кальцію, і навіть безпосередньо збільшення проникності слизової оболонки кишківника, що спостерігається при запальних і дистрофічних захворюваннях кишківника, дисбіозі, глистних і протозойних інвазіях. Зниження кислотності шлункового соку, недостатня функція підшлункової залози, ензімопатії, дискінезія жовчовивідних шляхів та кишківника також сприяють всмоктуванню високомолекулярних сполук. За нормального функціонування шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи сенсибілізація до харчових продуктів не розвивається.

Харчова нестерпність може розвиватися і у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що інгібують ферменти (діамінооксидазу), які беруть участь у деградації гістаміну та біогенних амінів: ацетилцистеїну, амброксолу, амінофіліну, амітриптиліну, хлорохіну, диазолазину, метоклопраміду, панкуронію, пропафенону, верапамілу.

Окремим симптомом є психогенна нестерпність їжі, що виникає як наслідок стресів та інших змін психічної сфери.

Висновок

Виходячи з перерахованих вище факторів, стає зрозуміло, що підхід, покладений в основу елімінаційних дієт, являє досить великий інтерес, але, на жаль, має лише непряме відношення до зниження ваги. Існує безліч людей, які мають різний ступінь харчової нестерпності, але при цьому нормальну чи знижену масу тіла. Програмою обстеження на харчову нестерпність варто скористатися з метою запобігання можливим харчовим алергічним реакціям, виявлення порушень діяльності імунної системи, усунення факторів, що спричиняють харчову нестерпність. Водночас слід пам’ятати, що ожиріння – поліетиологічне захворювання. І лише грамотне, всебічне обстеження, прихильність пацієнта до лікування, суворе виконання рекомендацій щодо модифікації способу життя, регулярний моніторинг біохімічних та гормональних показників дадуть ефективний і тривалий результат.