Гліколевий пілінг: інтенсивна стимуляція

2016-06-17
Logo

Основні клієнти косметолога – жінки 40-55 років. З одного боку, вони – найплатоспроможніша категорія, з іншого боку, у цьому віці є виражені ознаки в'янення шкіри, а з третьої – саме в цьому віці у жінок з'являється максимальне бажання покращити свій естетичний вигляд. Тому антивікові методики на практиці косметолога є одними з найбільш затребуваних.

Автор: Андрій Петрович – головний лікар Центру естетичної медицини, асистент кафедри клінічної фармакології Запорізького медичного університету, лікар-хірург (Україна, Запоріжжя).


Серед антивікових технологій почесне місце посідають пілінги. За допомогою пошкодження та негативної стимуляції вдається змусити шкіру самовідновлюватись. Тому зараз на ринку професійної косметики є велика кількість різних пілінг-систем. Розглянемо можливості класичного гліколевого пілінгу в терапії в'янення шкіри.

Спектр дії

Гліколева кислота (ГлК) – найменша альфа-гідроксикислота, яка має збалансовані параметри багатовекторного впливу: пошкодження, проникнення та стимуляція. У роговому шарі вона руйнує зв'язки між корнеоцитами і тим самим посилює їхнє відлущування. За такого впливу лущення буде мікроскопічним, не видимим оку.

Тому гліколевий пілінг не позбавляє клієнта соціальної адаптації і він спокійно переносить постпілінговий період, не змінюючи стилю життя.

Кератолітичну дію гліколева кислота набуває тільки при високій концентрації (70% і більше) та низькому рН (1,0 і нижче) при тривалій експозиції. Кератолітичний ефект гліколевої кислоти використовують рідко, лише за наявності гіперкератозу на себорейній шкірі. Товстий роговий шар, просочений шкірним салом, довго утримує кислоту на поверхні, що дозволяє реалізувати кератолітичний ефект. В інших випадках гліколева кислота при такій високій кислотності швидко проникає вглиб шкіри, досягаючи сосочкового шару дерми, де може викликати запальну реакцію.

Гліколевий пілінг призначений переважно для виконання поверхневого хімічного пошкодження шкіри. Але результативність гліколевого пілінгу не обмежується шкідливою дією на роговий шар - це тільки одна з його функцій. Повний спектр впливу гліколевої кислоти полягає в наступному:

  1. Пошкодження;
  2. Пенетрація (проникнення);
  3. Роздратування;
  4. стимулювання кератиноцитів;
  5. Стимуляція фібробластів.

Пошкодження

Гліколева кислота в першу чергу руйнує десмоїдні зв'язки між кератиноцитами. Механізм дії є природним для епідермісу. У нормі шкіра сама продукує гідроксикислоти – молочну та інші, які беруть участь у процесі фізіологічного відлущування. Гліколева кислота, за великим рахунком, посилює природне відлущування рогових конвертів маленькими лусочками (2-4 рогові конверти), тому в постпілінговому періоді немає видимого лущення.

За даними гістологічного дослідження, гліколевий пілінг зменшує товщину рогового шару на 50%, але при цьому робить його більш щільним і еластичним.

При проведенні ефективного (пошкоджено весь роговий шар) поверхневого гліколевого пілінгу відбувається пошкодження рогового бар'єру та підвищення ТЕПЗ. Його відновлення відбувається через 4 дні, які називаються періодом постпілінгової реабілітації.

Пенетрація

Незважаючи на те, що ГлК - найменша з усіх можливих альфа-гідроксикислот, вона ефективно руйнує десмоїдні зв'язки, що дозволяє їй проникати дуже глибоко, досягаючи дерми в терапевтичних концентраціях. Великою мірою саме здатність глибоко проникати і забезпечила ГЛК лідерство серед інших гідроксикислот. Крім того, ГЛК є добрим провідником для інших речовин.

Роздратування

Гліколева кислота подразнює нервові рецептори, стимулюючи викид як медіаторів запалення, і стимуляторів регенерації. Тому проведення класичного гліколевого пілінгу при гострому запаленні та на чутливій шкірі спочатку може спричинити загострення процесу і лише після цього позитивну терапевтичну дію.

Стимуляція кератиноцитів

Гліколева кислота має прямий стимулюючий вплив на кератиноцити. У цьому стимулюється як мітотична активність, і синтетична. За даними гістологічного дослідження, пілінг гліколевою кислотою призводить до збільшення шару живих клітин на 50%, а загальна товщина епідермісу збільшується на 20%. Також за допомогою інструментального дослідження фіксується збільшення зволоженості епідермісу.

Стимуляція фібробластів

Гліколева кислота стимулює синтетичну активність фібробластів, підвищуючи синтез колагену, еластину та компонентів матриксу. Як показують дослідження (гістологічні та in vitro), синтез залежить від концентрації та рН ГлК.

Реалізація вищевикладених ефектів відбувається у різні терміни. Так, шкідлива та дратівлива дії реалізуються негайно в процесі проведення процедури, а стимулююча дія буде відстрочена на 2–4 тижні (залежить від можливостей організму). Природно, ефективна стимуляція дерми (фібробластів) можлива лише за проникненні ГлК через базальну мембрану в терапевтичних концентраціях.

Параметри та комбінації

Які параметри пілінгуючого розчину реалізують ту чи іншу дію гліколевої кислоти?

  1. Концентрація гліколевої кислоти (маркується в % АНА) – визначає силу стимуляції клітин (залежно від глибини проникнення) та частково ушкоджуючу дію розчину. Концентрація: 20-25% - низька, 30-40% - середня, 50-70% - висока.
  2. Кислотність пілінгуючого розчину – виражається в одиницях рН (чим нижче значення, тим вища кислотність). Кислотність визначає глибину проникнення гліколевої кислоти, силу подразнення і більшу частину дії, що ушкоджує. При дуже високій кислотності ГлК набуває прямого кератолітичного ефекту. Кислотність: рН 3,0-2,0 од. - Низька, рН 2,0-1,5 од. - Середня, рН 1,5-1,0 од. - Висока, рН нижче 1,0 од. - дуже висока.

Як бачимо, те саме властивість гліколевої кислоти визначається різними параметрами пілінгуючого розчину. Тому необхідна комплексна оцінка сили пілінгуючого розчину, що включає синергізм кислотності та концентрації.

Класичні пілінгуючі розчини представлені в паралельному зростанні концентрації ГлК та кислотності (зниження рН) пілінгуючого розчину:

  1. Концентрація АНА менше 35% та рН вище 2,0 – слабкі;
  2. Концентрація АНА 50–35% та рН 2,0–1,5 – середні;
  3. Концентрація АНА 50-70% та рН 1,5-1,0 - сильні;
  4. Концентрація АНА 70% та рН нижче 1,0 – надсильні.

Крім наведених вище можливі інші варіанти комбінацій концентрації і кислотності пілінгуючих розчинів.

Особливості впливу

В'янення шкіри завжди пов'язане зі зниженням активності фібробластів і, як наслідок, зниженням синтезу позаклітинних молекул: гіалуронової кислоти, колагену, еластину та ін. Щоб активізувати фібробласти за таких умов, необхідне проведення дуже інтенсивної стимуляції.

Для реалізації потужної стимуляції фібробластів необхідно отримати у дермі високу та рівномірну концентрацію гліколевої кислоти та значне зниження рН. Технічно досягти поставленого завдання не так складно – взяти пілінгуючий розчин 70% АНА з рН менше 1,0 та витримати 8–10 хв., але необхідно враховувати реакцію шкіри та її біологічний ресурс. Непідготовлена шкіра просто не в змозі витримати настільки сильний вплив. Саме в цьому і полягає вся складність поставленого завдання. При цьому нам доводиться стикатися з життєвим парадоксом: що вища стадія в'янення шкіри, то більший рівень ушкодження необхідний отримання хорошого результату. Однак чим вища стадія в'янення шкіри, тим менший рівень ушкодження вона здатна витримати.

Що ж робити? Потрібний комплексний підхід у підготовці до процедур, точність виконання ушкоджуючої процедури та забезпечення інтенсивного відновлення після неї.

Підготовка та завершальний догляд

Важливу роль ефективності інтенсивної стимуляції дерми грає передпілінгова підготовка.

Під передпілінговою підготовкою розуміється призначення домашніх засобів із гліколевою кислотою для адаптації шкіри до інтенсивної кислотної дії. Але в нашому випадку ми розглядатимемо передпілінгову підготовку як комплекс заходів, які дозволяють підготувати шкіру, що в'яне, до проведення інтенсивної стимуляції розчином гліколевої кислоти 70% з рН нижче 1,0.

У домашніх умовах ми призначаємо креми, що містять гліколеву кислоту в концентрації АНА 8-12% при рН 3,5. Засоби наносяться 1-2 рази на день залежно від типу шкіри, рівня в'янення та її реакції на гліколеву кислоту. Відміняємо їх у день пілінгу та протягом 4 днів після пілінгу. Під крем із гліколевою кислотою використовуємо сироватки залежно від наявних проблем. При сухості шкіри наносимо сироватки, що містять гіалуронову кислоту, а при в'ялості шкіри – сироватки, що містять ретинол.

У постпілінговий період використовуємо емолентні креми, що містять гіалуронову кислоту, репаранти, антиоксиданти та ін.

Ефективне поєднання

Перед початком курсу пілінгів проводимо процедуру біоревіталізації із застосуванням препаратів нативної гіалуронової кислоти. Перший гліколевий пілінг проводимо через 10 днів після процедури біоревіталізації. Залежно від типу шкіри та її реакції на передпілінгову підготовку топічними засобами ми вибираємо слабкий або середній пілінгуючий розчин. З кожною наступною процедурою підвищуємо час експозиції, а коли час експозиції перевищить 10 хвилин, переходимо на сильніший пілінгуючий розчин.

Поєднання процедур пілінгу та біоревіталізації можна подати в наступному порядку.

  1. Перша біоревіталізація препаратом нативної гіалуронової кислоти та початок передпілінгової підготовки.
  2. Перший пілінг слабким пілінгуючим розчином.
  3. Друга біоревіталізація препаратом ефіру гіалуронової кислоти АСР.
  4. Другий пілінг середнім пілінгуючим розчином, час експозиції – 5-8 хвилин.
  5. Третій пілінг середнім пілінгуючим розчином, час експозиції – понад 10 хвилин.
  6. Третя біоревіталізація препаратом ефіру гіалуронової кислоти АСР.
  7. Четвертий пілінг сильним пілінгуючим розчином, час експозиції – 5 хвилин.
  8. П'ятий пілінг сильним пілінгуючим розчином, час експозиції – понад 8 хвилин.
  9. Шостий пілінг надсильним пілінгуючим розчином, час експозиції – 5-8 хвилин.

У разі необхідності посилити терапевтичний вплив на шкіру використовуємо серединний ТСА-пілінг.

Таким чином, для отримання бажаного результату при інтенсивній стимуляції дерми використання класичного гліколевого пілінгу в антивікових програмах потребує особливого комплексного впливу та індивідуального підходу.


Джерело: KOSMETIK international journal, №4(38), 2009, стор.72-74

Читайте також