Фітоестрогени у косметології

Гормони у косметиці? Табу!

Додавання синтетичних естрогенів у косметичні засоби на сьогоднішній день є проблематичним – використання гормонів у косметиці вже давно заборонено. Ще 1949 року таку постанову розробили США, 1976 року було прийнято декларацію ЄС у Європі, а 1998 – у Росії. Гормональні препарати для внутрішнього або зовнішнього застосування призначаються тільки після ретельного обстеження, виключно за рекомендацією ендокринолога, який бере на себе відповідальність стверджувати, що конкретна естетична проблема зумовлена порушеннями гормонального фону, інакше її коригувати неможливо.

Заборона на використання синтетичних гормонів змушує виробників косметичних засобів на основі плаценти, амніотичної рідини, сперми, ембріональних клітинних екстрактів тощо в обов'язковому порядку доводити відсутність у даній біологічно активній сировині гормонів. Тому сьогодні енергійно обговорюються можливі шляхи вирішення цієї проблеми. Ще 90 років тому було встановлено факт, що зростання та розвиток усіх рослин контролюється особливими біологічними речовинами, так званими гормонами. Щоб відрізняти ці гормони від гормонів людини і тварин, їм дали назву «фітогормони». Вважають, що гормоноподібні складові рослин впливають на клітини шкіри аналогічно гормонам, але при цьому позбавлені їх агресивності. Проте вчені, медики та косметологи не припиняють вести гарячі суперечки щодо доцільності та безпеки використання тієї чи іншої біологічно активної речовини. І найчастіше дебати виникають навколо використання в косметології та альтернативній медицині фітоестрогенів – речовин, які в деяких випадках можуть поводитися в організмі людини як естрогени.

До питання термінології

Виділити подібну до естрогенів людини речовину вченим вдалося на початку 90-х років минулого століття. З того часу фітогормони (зокрема, фітоестрогени) стали досить популярними інгредієнтами косметичних засобів та фармацевтичних препаратів. Разом з тим, досі існує деяка плутанина в термінології. Сучасне розуміння терміна вкрай розширилося, і тепер його часто використовують, позначаючи біологічно активну речовину. У певних маркетингових цілях гормоноподібною речовиною можна назвати дуже багато рослинних і тваринних інгредієнтів. Деякі фахівці вважають, що ніяких фітогормонів насправді немає, а рослинні активні речовини, які ніякого відношення до гормонів не мають. І тим більше, зовсім не схожі на гормони людини.

Фітогормони в ботанічній літературі визначаються як сполуки у вигляді складних ефірів, що утворюються в малих кількостях в одній частині рослини, які зазвичай транспортуються в іншу частину і викликають специфічний ростовий або формоутворювальний ефект через рецептори.

Властивості фітогормонів відрізняються від властивостей гормонів тварин і людини: реакції більшості рослин на дію фітогормонів неспецифічні, характер реакції залежить від багатьох причин. Серед них – концентрація фітогормонів, стан рослин, умови середовища, поліфункціональність фітогормонів.

До фітогормонів відносяться ауксини, гібереліни, цитокініни, абсцизова кислота та етилен. Ці сполуки мають різну природу, але жоден з них не має властивостей естрогенів. Тому їх не можна назвати фітоестрогенами.

Фітоестрогени – природні речовини рослинного походження, які здатні локально імітувати вплив жіночих статевих гормонів. Фітоестрогени біологічно менш активні, ніж натуральні людські естрогени, і не мають такого ж ефекту на рецептори естрогену, як наш власний естрадіол. Деякі фітоестрогени є «активаторами» (агоністами), а деякі – «блокаторами» (антагоністами), тобто можуть проявляти як естрогенну, так і антиестрогенну дію; інші мають подвійний ефект. Ці реакції пов'язані з дозою та концентрацією речовини і виникають внаслідок незначних хімічних змін у розташуванні молекул. Завдяки вмісту фенольного кільця за своєю хімічною структурою вони нагадують гормон 17-бета-естрадіол. Однак усі первинні частинки фітоестрогенів вимагають лабораторного хімічного перетворення для утворень біоідентичної форми людського 17-бета-естрадіолу. Так як в людському організмі немає ензимів, відповідальних за це перетворення, добавки фітоестрогену не забезпечують людину необхідним 17-бета-естрадіолом. Джерелами фітоестрогенів є соєві боби, червона конюшина, зернові культури – особливо зародки пшениці, кукурудза, люцерна, солодка, женьшень, шпинат, броколі, хміль, часник, календула, арніка, дикий ямс та багато інших. До фітоестрогенів відносять також і мікоестрогени, які продукуються грибами, що паразитують на рослинах, - це головним чином зераленон (лактон резорцинової кислоти).

Виділяють три основні класи фітоестрогенів:

• ізофлавони (геністеїн, дайдзеїн),
• лігнани (ентеролактон, ентеродіол),
• куместани (куместрол).

Найбільш вивченими та активно використовуються в косметології є ізофлавони.

Флавоноїди (флавони) – група природних гетероциклічних сполук, найчастіше глікозидного характеру. Це поліоксі- або поліметоксипохідні флавону, флаванону, флаванонолу, катехінів та антоціанідів. Ці речовини, як і стероїдні фітоестрогени, не належать до фітогормонів. Їх вміст у рослинній тканині дуже високий (рахунок ведеться на міліграми), і свою фітоестрогенну дію вони також надають у концентрації, дуже далекої від гормональної, а саме – 0,5–2%. Низка авторів називає ці речовини фенольними фітоестрогенами. Флавоноїди накопичуються у різних органах рослин. Їхня біологічна активність різноманітна: бактерицидна, вітамінізуюча, антиоксидантна, спазмолітична, загальнозміцнююча. Флавоноїди характеризуються низькою токсичністю, добре поєднуються з іншими біоактивними сполуками, часто посилюючи їхню дію. Особливо ефективні у комбінації з аскорбіновою кислотою.

Флавоноїди мають жовтий колір, погано чи зовсім не розчиняються у воді. Багато флавоноїдів, такі як рутин, кверцетин, гесперицин, цитрин та інші, мають капілярозміцнюючі властивості. Містяться у спориші, терні та інших рослинах. Відомо, що флавоноїди, наприклад кверцетин та рутин, активно використовуються як фармацевтичні препарати. Застосування флавоноїдів у професійній і тим більше масовій косметиці поки що обмежене.

Фітостерини – рослинні стерини, що являють собою складову частину неомилюваної фракції рослинних олій. Особливо їх багато в соєвій, соняшниковій, лляній олії. Фітостерини впливають на окислювальні процеси та обмін речовин, сприяють утримуванню вологи та загоєнню епідермісу, тобто надають пом'якшувальну та стимулюючу дії. Цими властивостями володіють і екстракти рослин - кропиви, лопуха, мати-й-мачухи, кульбаби, ромашки, м'яти.

Спочатку стерини відносили до фітоестрогенів - вони за своєю природою ліпофільні, є неомилюваною частиною рослинних жирів і в організмі людини не синтезуються, але за своєю хімічною структурою нагадують естрогени людини, тому, згідно з припущенням ряду авторів, вони можуть активізувати ті ж рецептори на поверхні клітин у людини, як і естрогени.

Принципова різниця у впливі естрогенів людини та стероїдних фітоестрогенів полягає в наступному: стероїдні фітоестрогени досягають тих же ефектів, що й людський естроген, але тільки в концентрації, що у 5 000 і більше разів перевершує концентрацію естрогену. Іншими словами, для отримання певного ефекту в клітину шкіри ззовні має надійти кількість фітоестрогену в 5 000 разів більша за дозу «рідного» естрогену, що виробляється організмом для отримання того ж результату. Якщо взяти, припустимо, олію сої як джерело фітоестрогену, то для отримання естрогеноподібного ефекту на шкірі недостатньо буде просто ввести олію в косметичний препарат. Оскільки воно містить лише 0,37% загальних стеролів, для їх вилучення та досягнення необхідної концентрації олія повинна бути піддана додаткової обробки.

Фітоестрогени: механізм впливу та властивості

Фітоестрогени діють на шкіру так само, як і їхні натуральні «двійники». На мембранах клітин шкіри є специфічні рецептори: естрогени підходять до них як ключ до замку. Гормони вступають у контакт із рецепторами, і запускаються найважливіші процеси: активізуються клітинні ферменти, зростає швидкість поділу клітин.

Найважливішими перевагами фітоестрогенів є те, що вони добре засвоюються організмом і не накопичуються у ньому. Втім, це зовсім не означає, що вони абсолютно невинні. Навіть порівняно м'яка стимуляція шкіри фітоестрогенами вважається anti-age терапією і має бути суворо дозована. Перевищення кількості тих самих естрогенів, окрім розвитку куперозу та витончення шкіри, може викликати непередбачувані наслідки.

Майже всі фітоестрогени – сильні антиоксиданти. Крім того, вони мають бактерицидні та протигрибкові властивості. Креми з фітоестрогенами активізують мікроциркуляцію, знімають запалення, покращують тонус шкіри та омолоджують її. Щоб донести активні речовини до глибоких шарів шкіри часто в таких косметичних засобах використовуються ліпосоми. Крім кремів та масок фітоестрогени можуть входити до складу хімічних пілінгів, препаратів для мезотерапії. Харчові добавки на основі фітоестрогенів також можуть принести користь – як препарати, які мають загальну благотворну дію на організм жінки.

Фітоестрогени можуть надавати виражену позитивну дію при наступних станах:

• профілактика та корекція шкіри гормонозалежного старіння у жінок у період менопаузи,
• профілактика та корекція фотостаріння шкіри,
• місцева терапія себореї та акне,
• лікування андрогенної алопеції,
• відновлення та регенерація шкіри після шліфування та глибоких пілінгів.

Їхня естрогеноподібна дія проявляється в активізації роботи фібробластів, стимуляції поділу клітин базального шару епідермісу. Крім того, фітоестрогени активізують синтез гіалуронової кислоти та колагену.

Перспективною з точки зору максимального впливу на шкіру буде розробка косметичної серії, в якій використовуються фітостерини та флавоноїди (речовини з Р-вітамінною активністю) та ізофлавоноїди. Розробники вже створили ряд препаратів, в яких об'єднали жиророзчинні фітостерини (кропива, льон, мати-й-мачуха) з комплексом незамінних жирних кислот, що відновлюють ліпідний бар'єр, і водорозчинні біофлавоноїди (солодка, люцерна, хміль, кле , що підсилюють біосинтез колагену III типу та підвищують щільність шкіри.

Дослідники вважають, що фітоестрогенам приготоване велике майбутнє. Щоправда, дослідження гормоноподібних речовин рослин знаходяться поки що на початковій стадії. Важливо розуміти, що на відміну від стероїдних гормонів фітоестрогени не всмоктуються через шкіру та не мають системних ефектів. Оскільки речовини, що містяться в рослинних екстрактах, самі по собі мало активні, і основна частина сполук з естрогеноподібною активністю утворюється в кишечнику, не варто чекати будь-яких виражених гормональних ефектів від фітоестрогенів, нанесених на шкіру.

Однак варто зазначити, що вирішення гормональних проблем шкіри не обов'язково передбачає застосування гормональних засобів. Ті ж фітоестрогени (лігнани та ізофлавони), що мають антиоксидантну дію, здатні інгібувати фермент 5-альфа-редуктазу і впливати на секрецію цитокінів, можуть виявитися корисною зброєю у боротьбі з гормональними проблемами. Найбільш ефективно 5-альфа-редуктазу блокують ізофлавони еквол та геністеїн, а також продукт мікробного метаболізму лігнанів у кишечнику – ентеролактон. Так як фітоестрогени не мають побічних гормональних ефектів, вони можуть успішно застосовуватися при лікуванні андрогенної алопеції, акне, жирної себореї.

Джерела фітоестрогенів

Сьогодні наука налічує понад 70 видів рослин, що містять гормоноподібні речовини рослинного походження. Основна їх частина має естрогенну активність. У самих рослинах фітоестрогени регулюють процеси росту та розмноження, забезпечують захист від ультрафіолету, ураження грибками та іншими паразитами.

Найбільш вивченими та поширеними в даний час є фітоестрогени, які екстрагуються з сої . У сої містяться ізофлавони геністеїн та дайдзеїн. Нещодавно було виявлено ще один фітоестроген – гліцитеїн, який міститься переважно у проростках сої. Геністеїн і дайдзеїн можуть бути присутніми в рослинах у вигляді агліконів або глікозидів. У кишечнику глікозиди гідролізуються під дією кишкової мікрофлори і перетворюються на аглікони дайдзеїн та геністеїн, дайдзеїн надалі частково трансформується в еквол. Як з'ясувалося, глікозиди ізофлавонів практично не здатні викликати естрогенну відповідь клітин. Трохи вище естрогенна активність у агліконів геністеїну та дайдзеїну. Однак найістотніший внесок у естрогенну дію сої робить еквол, який за своєю структурою найбільше нагадує естрадіол.

Червона конюшина містить ізофлавоноїди з групи ізофлавонів (біоханін-А та формононетин) та куместанов (куместрол). Сьогодні червона конюшина, як і соя, широко використовується для попередження неприємних симптомів клімактеричного періоду. Однак на відміну від сої конюшина не є харчовим продуктом і відноситься до лікарських рослин. Відповідно, немає даних про його вплив на організм людини при тривалому та регулярному застосуванні. На думку вчених, експериментальних даних для обґрунтування використання екстракту червоної конюшини в гормонозамінній терапії також поки що недостатньо.

У люцерні міститься фітоестроген куместрол та невелика кількість формононетину. Люцерна, як, до речі, і конюшина, викликає репродуктивні розлади в овець. Естрогенна дія екстракту люцерни на людей поки що погано вивчена.

Насіння льону містить фітоестрогени лігнани, які в кишечнику людини перетворюються на ентеролактон та ентеродіол. За своєю біологічною дією лігнани схожі на ізофлавони.

У корені солодки міститься ізофлавон глабридин. Дослідження, проведені на культурі ракових клітин, показали, що дія глабридину залежить від його концентрації. У малій концентрації (10-9-10-6 М) глабридин стимулює зростання ракових клітин. У високій концентрації (>15 мкМ) він, навпаки, пригнічує їх зростання.

У червоному винограді (і в тому числі в червоному вині) виявлено фітоестроген резвератрол, що має високу антиоксидантну активність.

Хміль , який є важливим інгредієнтом пива, містить фітоестроген 8-пренілнарингенін. Його активність дуже висока – у жінок, зайнятих збиранням та переробкою хмелю, нерідкі розлади менструального циклу. У пиві вміст фітоестрогенів досить низький і не викликає занепокоєння.

Фітоестрагенну активність мають екстракти вербени, вітряки, звіробою, манжетки, грициків, пустирника, деревію. Зазвичай, вони викликають побічних реакцій.

З паростків пшениці видобувають речовину, названу виробниками епіграном. Крім фітоестрогенів, до його складу входять рослинні ферменти. Вважають, що епігран здатний покращити стан шкіри будь-якого типу. До речі, олії, створені на основі злаків, застосовували в дерматології та косметології задовго до початку ери фітоестрогенів. Просто в ті часи їхній ефект пояснювали високим вмістом поліненасичених жирних кислот, вітамінів F, Е та біологічно активних речовин. Звичайно, цінність цих компонентів і зараз ніхто не ставить під сумнів, проте з відкриттям фітоестрогенів багато процесів стали набагато зрозумілішими. Рослинні олії з найбільшим вмістом фітоестрогенів - це олії сої, зародків пшениці, льону, гранату, фініки і т.д.

Сьогодні гормональному впливу фітоестрогенів на організм жінки присвячено багато наукових праць. Вчені підтверджують ефективність використання засобів з фітоестрогенами та певні властивості фітоестрогенів, деякі ж їх властивості ще перебувають у стадії дослідження. У той же час фахівцям б'юті-індустрії слід звертати увагу на якість косметичних засобів та правильний їх підбір для кожного типу шкіри відповідно до вікових обмежень.

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №2(36), 2009, стор.22-26