Соя як косметичний інгредієнт

Соя є однією з найдавніших культурних рослин, яку люди почали вирощувати ще у доісторичні часи. Радіовуглецевий аналіз археологічних знахідок у Японії, Китаї та Кореї свідчить, що сою культивували вже близько 10 000 року до н.е. За легендою, китайські імператори власноруч висаджували перше насіння на початку нового сезону. У письмових джерелах згадується, що міфічний правитель Шеньнун проголосив п’ять видів рослин священними, і соя стояла на першому місці — перед рисом, пшеницею, вівсом і просом. Соя отримала прізвисько «рятівниця народу», оскільки допомагала долати голод, хвороби та злидні. Лі Шичжень у своїй праці The Compendium of Materia Medica рекомендував сою пацієнтам із захворюваннями нирок, набряками й інтоксикаціями.

До Європи сою привіз німецький натураліст Енгельберт Кемпфер, який кілька років мешкав на Сході та описав місцеву флору у своїх працях. Проте європейці почали вирощувати сою лише наприкінці XIX століття. Найактивніше її популяризував професор Фрідріх Й. Габерландт, який займався культивацією соєвих бобів у Відні та згодом розсилав насіння фермерам у Центральній та Західній Європі. Більшість фермерів, отримавши насіння, вирощували сою та надсилали Габерландту свої результати. У народі її навіть називали «бобами Габерландта».

Соєві боби стали одним із перших прикладів біотехнологічного харчового продукту. Для зміни властивостей сої застосували методи молекулярної генетики, зокрема, для зменшення потреби у пестицидному захисті. Це підвищило безпеку праці для людей, які вирощують і збирають сою. Генетично модифікований продукт має триваліший термін зберігання та потребує менше консервантів. 2010 року понад 90% всієї сої, вирощеної у США, становили ГМ-лінії. Цей науковий прогрес дав надію на можливість зменшення глобального голоду.

Основна частина вирощеної сої використовується у харчовій промисловості: для виробництва соєвої олії, борошна, молока, дитячих сумішей, тофу, соєвого соусу тощо. Перелік продуктів із цього продукту може зайняти не одну сторінку. Однак сьогодні соя дедалі ширше застосовується і в косметології — як джерело екстракту сої та компонент у складі складних антивікових формул, створених за допомогою біотехнологій. Соєві білки мають виражений антивіковий ефект і добре поєднуються з активними молекулами біотехнологічного та хімічного походження.

Соєві боби містять значну кількість білка — майже 40% маси становить білковий комплекс із високою харчовою цінністю. Соя практично не містить крохмалю та має невелику кількість вуглеводів, переважно арабіноксилану і галактину. Присутні також олігосахариди — рафіноза, стахіоза та сахароза, які мають зволожувальну та поживну дію на шкіру. Соя містить вітамін Е — «вітамін молодості» з антиоксидантними й відновлювальними властивостями, а також вітамін С і вітаміни групи В. Серед останніх особливо багато вітаміну В3 (ніацинаміду), який позитивно впливає на мікроциркуляцію, активує синтез білків і сприяє відновленню шкіри після стресу та ушкоджень. Крім того, соя багата мінералами — натрієм, калієм, кальцієм, фосфором, магнієм, цинком і залізом, які забезпечують заспокійливий і репаративний ефект.

Біоактивні властивості ізофлавонів

Найважливішими біологічно активними сполуками сої є ізофлавони з гормоноподібною активністю — геністеїн, дайдзеїн, біоханін, формононетин і гліцитин. За структурою вони подібні до естрогенів і мають подібний комплексний вплив на шкіру та організм. Ізофлавони містяться також у хмелі та конюшині, однак їхній вміст у сої значно вищий — до 3 мг на 1 г бобів.

Ізофлавони виявляють фітоестрогенну активність і багатовекторний вплив на шкіру. Передусім вони пригнічують глікацію — процес руйнування та модифікації колагену, який посилюється з віком і призводить до втрати пружності. За даними досліджень, ізофлавони сої можуть зменшувати глікацію майже на 25% і знижувати активність ферментів, що руйнують колаген. Поступово колагенова структура «омолоджується», зростає кількість функціонального колагену, підвищується еластичність шкіри та зменшується вираженість зморшок.

Ізофлавони розпізнаються гормональними рецепторами шкіри та можуть активувати ті самі процеси, що й естрогени: синтез нового колагену й гіалуронової кислоти, регенерацію, загоєння та прискорене оновлення клітин. Вони також чинять фотопротекторний ефект: прискорюють відновлення шкіри після ультрафіолетового впливу. Крім того, мають легку освітлювальну дію, оскільки активні компоненти соєвого екстракту частково блокують передачу меланіну з меланоцитів до верхніх шарів епідермісу.

Як і екстракт хмелю, екстракт сої має антиандрогенну дію: інгібує фермент 5-α-редуктазу, який відіграє роль у розвитку акне й андрогенетичної алопеції. Завдяки цьому соєві компоненти застосовують у догляді за жирною та проблемною шкірою, у протоколах при акне, себореї та в трихології.

Ізофлавони впливають і на жирову тканину — вони пригнічують розвиток адипоцитів і синтез ліпідів. Саме тому соєвий екстракт активно використовується як джерело нових активних інгредієнтів в антицелюлітних засобах.

Нещодавні дослідження показали, що соєві глікопротеїни здатні регулювати циркадні процеси в шкірі, посилювати нічну регенерацію та збільшувати синтез колагену І типу.

Ми використовуємо натуральний екстракт сої в засобах Meder Circa-Night, Heavy-Legs та Arma-Bust.

Розширення знань про біохімію сої та її вплив на клітинні механізми дозволяє створювати більш точні й науково обґрунтовані косметичні рішення, що відповідають потребам шкіри різного віку та стану.