Діагностика запальних захворювань зовнішньої частини носа

Ганна Моргачова , к.м.н., лікар отоларинголог, відділення мікрозірургії вуха ОКБ ім. І. І. Мечникова (м. Дніпро)

Тетяна Святенко , ГУ ДМА МОЗ України, Центр дерматології та косметології професора Святенка (м. Дніпро)

З погляду естетичної медицини, ніс, крім своїх фізіологічних функцій, має дуже важливе естетичне значення візуальної оцінки особи. І гарний ніс – це насамперед здоровий ніс із доглянутою шкірою. У дерматологічній практиці досить поширені випадки захворювання даної ділянки особи, які значно знижують як самопочуття пацієнта, а й задоволеність своєю зовнішністю.

Розкажемо про найчастіші випадки запальних захворювань зовнішньої частини носа.

Фолікуліт вестибулярного відділу носа (сикоз)

Фолікуліт - це запалення одного або декількох волосяних фолікулів і навколишніх тканин, нерідко інфекційного генезу (найчастіше провокується стафілококами, рідше - грибами, вірусами, паразитами). Захворювання може бути викликане збудниками, що потрапляють на шкіру присінка носа при хронічних запальних захворюваннях носа та приносових пазух, при голінні та іншій механічній травматизації.

Клініка: при огляді можна побачити маленькі, жовтувато-білі пустули, оточені ділянками гіперемії та пронизані волоском. Найчастіше перебіг захворювання хронічний, рецидивуючий, внаслідок чого може збільшуватися зона патологічного процесу, до якого залучається дедалі більша ділянка шкіри. Шкіра червоніє, з'являється інфільтрація та біль. Гній, що виділяється з папул, витікаючи, утворює скоринки, під якими визначається мокнуча ерозивна поверхня. Напередодні носа з'являються болючі тріщини. Пацієнт з фолікулітом може інфікувати оточуючих за недотримання правил гігієни.

Діагностика: Діагноз ставлять на підставі анамнезу захворювання та огляду. Лабораторний аналіз вмісту пустули дозволяє відрізнити бактеріальний фолікуліт від грибкового. Бактеріальний фолікуліт може вирішитися самостійно, але частіше має рецидивний перебіг.

Терапія: Для місцевого лікування використовуються антибактеріальні засоби. Системні антибіотики можуть бути призначені у випадках, коли інфекція має тенденцію до поширення. Для лікування грибкових фолікулітів використовуються антимікотичні засоби.

Лікар косметолог повинен мати настороженість у випадках, якщо захворювання має рецидивний характер, температура тіла пацієнта підвищується вище 38, є почервоніння, біль, набряк навколишніх тканин, збільшення лімфовузлів, з'являються нові симптоми. При правильному лікуванні симптоми бактеріального фолікуліту, як правило, зникають у середньому через два тижні. Грибковий фолікуліт зазвичай регресує протягом шести тижнів. Але одужання може затягтися у разі невчасної діагностики та недоречного застосування стероїдних кремів.

Профілактика рецидивів: Будь-який пацієнт, який має тенденцію до розвитку фолікуліту, повинен очищати шкіру з антибактеріальним милом двічі на день, а перед голінням не використовувати масляні лосьйони. При голінні людям, схильним до виникнення фолікуліту, потрібно щодня використовувати нове лезо. Необхідно враховувати той факт, що поверхневий стафілококовий фолікуліт може трансформуватися в глибокий, поширитися на навколишні фолікул тканини та призвести до утворення абсцесу-фурункулу. При злитті декількох, розташованих поруч фурункулів, утворюється карбункул (гостре гнійно-некротичне запалення шкіри та підшкірної клітковини навколо групи волосяних мішечків та сальних залоз, що має тенденцію до швидкого поширення). Якщо не усунуто провокуючих факторів, фолікуліт рецидивує і може стати хронічним.

Диференціальний діагноз: Проводиться з неінфекційним запаленням волосяних фолікулів (звичайні вугри, рожеві вугри, періоральний дерматит, еозонофільний фолікуліт), трихофітією, герпетичним фолікулітом, контагіозним молюском; дерматитом, викликаним впливом хімічних речовин, келоїдними вуграми, врослим волоссям та іншими.

Фурункул носа

Фурункул носа – це гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула, сальної залози та клітковини (фото 1).
Від фолікуліту він відрізняється широким залученням до процесу оточуючих тканин. Фурункул носа є грізним захворюванням у зв'язку з особливостями будови венозної системи обличчя та ймовірністю розвитку тромбозу кавернозного синуса, сепсису, а також інших ускладнень – як внутрішньочерепних, так і орбітальних.

Клініка: Фурункул носа може бути проявом загального фурункульозу або наслідком запальних процесів у порожнині носа та приносових пазух. Як правило, викликається він стафілококом. Сприятливими чинниками розвитку фурункула можуть бути цукровий діабет, дерматити і екзема шкіри зовнішнього носа, загальне зниження імунітету. Найчастіше фурункул локалізується на кінчику, крилах та вестибулярному відділі носа. Спершу з'являється почервоніння шкіри, інфільтрація м'яких тканин. Навколо первинного вогнища запалення утворюється некроз м'яких тканин, формується стрижень фурункула. У пацієнта можливе підвищення температури тіла, головний біль та інші ознаки інтоксикації. Через кілька днів після початку захворювання в зоні інфільтрації формується абсцес, болючість та напруга різко виражені. У разі формування кількох гнійно-некротичних стрижнів (тобто карбункула) захворювання протікає важче.

Лікування фурункула є переважно консервативним. Хотілося б звернути увагу фахівця на особливу обережність при маніпуляціях в області інфільтрату, якщо він знаходиться в трикутнику між носогубними складками та верхньою губою, оскільки спроби видавлювання стрижня фурункулу в цій галузі можуть призвести до швидкого поширення інфекції по венозному руслу, що може призводити ускладнень. Пацієнтам зазвичай призначається інтенсивна антибактеріальна, дезінтоксикаційна терапія. Місцево застосовуються антибактеріальні мазі та фізіотерапія.

Консультації фахівців: Пацієнта з фурункулом носа необхідно направити на консультацію до отоларинголога, а у разі широкого поширення процесу, змін зовнішнього вигляду щоки, верхньої губи та ока, симптомів інтоксикації, необхідна термінова госпіталізація та спостереження отоларинголога, окуліста, нейрохірурга.

Рожеве запалення зовнішнього носа

Рожеве запалення, або бешиха - один з варіантів стрептококового ураження шкірних покривів і тканин, що підлягають, що супроводжується загальними запальними реакціями організму. Це захворювання інфекційного походження, але заразність у нього невисока. Воно зазвичай розвивається в результаті інфікування стрептококом, рідше – стафілококом травмованої шкіри в ділянці присінка носа. Часто виникає після видавлювання вугрів, що нагноилися, або фурункулів в області носа. Рожеве запалення також може виникнути як ускладнення після операції в області зовнішнього носа та навколоносових пазух.

Клініка: Перші дні захворювання зазвичай супроводжуються підвищенням температури тіла до фебрильних цифр, ознобом, головним болем, лихоманкою. На шкірі зовнішнього носа утворюється виражена гіперемія, набряк із чіткою межею від здорових ділянок у вигляді валикоподібного потовщення. У перші дні захворювання нерідко має місце регіонарний лімфаденіт. При бульозній формі на тлі яскраво гіперемованої шкіри з'являються наповнені запальним ексудатом бульбашки.

Ускладнення: Довго і важко протікає захворювання може призвести до поширення запального процесу на обличчя, волосисту частину голови, грудну клітину, а також слизову оболонку порожнини носа.

Терапія: Лікування бешихи, як правило, проводиться в стаціонарі і включає наступний комплекс заходів:

• масивна антибактеріальна терапія;

• обробка уражених ділянок шкіри антисептичними розчинами, емульсіями, мазями (примочки з розчинів нітрату срібла, риванолу, рідини Бурова, ектерициду, синтоміцинову та стрептоцидову мазі та емульсії);

• опромінення уражених ділянок шкіри еритемними дозами ультразвукових променів, лазеротерапія;

• обробка навколишньої шкіри спиртом.

Успішне лікування будь-яких захворювань, у тому числі дерматологічних, дуже залежить від якісної та своєчасної їхньої діагностики. Також важливо пам'ятати про принцип комплаєнсу в роботі з колегами та розумного призначення терапії, особливо коли йдеться про необхідність використання антибіотиків.

Гарний пацієнт – це насамперед здоровий пацієнт!

Повну версію статті можна прочитати у виданні Косметолог 2016 №1