Дерматогенетика на практиці лікаря-косметолога

Юлія Трифонова, президент МАМАСУ, генеральний директор ТОВ «Українсько-німецька клініка», кандидат медичних наук (Україна, Київ)

Генетична матриця та швидкість старіння

Швидкість нашого старіння залежить від спадковості, способу життя, думок та навколишнього світу. Чи можна впливати на складові нашого довголіття? Можна, можливо. І досить ефективно. Але для цього необхідне знання нашої персональної генетичної матриці, що впливає швидкість старіння.

У 2003 році людство стало свідком знаменної події: був розшифрований геном людини, тобто послідовність всього ланцюжка ДНК. Виявилось, що людська ДНК практично ідентична у всіх людей. Але послідовність генів, що мають невелику відмінність (так званий поліморфізм), може змінити нормальну форму та функцію білків, тим самим маючи можливість надавати як позитивний, так і негативний вплив на наше тіло.

Саме тому ми не успадковуємо хвороби як такі і не маємо жорстких природних обмежень для молодості та довгого життя. У спадок нам дістається набір факторів сприйнятливості до різних впливів, які формують ризик розвитку хвороби та передчасного старіння. Вивченням цих процесів та можливості корекції їх у людини займаються прикладні напрямки генетичної медицини: кардіогеноміка, онкогеноміка, остеогеноміка, імуногеноміка, токсикогеноміка, нутрігеноміка, фармакогеноміка, дерматогенетика.

Лікар-косметолог, який використовує у своїй роботі можливості нової генетики – чарівник-професіонал, здатний передбачити і, відповідно, запобігти виникненню у пацієнта тих чи інших функціональних дисбалансів шкіри, розробити індивідуальну систему догляду за особою, обґрунтувати необхідність призначення тих чи інших процедур, засобів з догляду, апаратних та хірургічних методик

Тест на молодість та довголіття

Генетичне тестування проводиться як стандартний аналіз. Для цього потрібно отримати від пацієнта деяку кількість біологічного матеріалу (кров, зіскрібок зі слизової щоки) і відправити його до спеціалізованої клініки. Результат видається у вигляді таблиці, в якій перелічені досліджувані гени та наявність або відсутність поліморфізмів. До неї також додано інтерпретацію з докладними рекомендаціями. Так як набір генів не змінюється протягом усього життя, таке дослідження робиться лише один раз.

Сьогодні у багатьох провідних клініках світу людина може отримати генетичний паспорт, на основі якого розробляються індивідуальні профілактичні та лікувальні медичні програми, програми способу життя, харчування, соціальної поведінки, фізичного навантаження, уповільнення швидкості старіння та мінімізації ризику від застосування ліків та прийняття косметологічних процедур.

Лікар-косметолог, який використовує у своїй роботі можливості нової генетики, – чарівник-професіонал, здатний передбачити і, відповідно, запобігти виникненню у пацієнта тих чи інших функціональних дисбалансів шкіри, несприятливих індивідуальних реакцій на методи, що застосовуються традиційною косметологією, адекватно оцінити можливості шкіри пацієнта індивідуальну систему догляду за особою, знизити ризик виникнення інтоксикації та розвитку запальних процесів, а також обґрунтувати необхідність призначення тих чи інших процедур, засобів догляду, апаратних та хірургічних методик.

Які гени потрібно вивчити, щоб зберігати здорову та молоду шкіру? Їх досить багато. Повна «дерматологічна панель» – набір генів, які стосуються функціонування шкіри як системи організму, – дуже широка, але основним спадковим детермінантам довголіття і молодості шкіри ставляться такі сім груп.

Гени детоксикації

Перша група – це гени детоксикації (біотрансформації). Обмін речовин в організмі безперервний, і в ньому постійно йдуть біохімічні процеси. У роботі системи біотрансформації виділяють дві основні фази – активацію та детоксикацію, і обидві вони керуються певними генами. На першому етапі активації нейтральні молекули, що потрапляють в організм із повітрям, їжею, через шкіру, піддаються окисленню, що супроводжується утворенням вільних радикалів. Причому вторинні речовини, що утворюються, іноді більш токсичні, ніж первинні. За цей етап переважно відповідають гени цитохромів С 450. На другому етапі процеси біотрансформації завершуються детоксикацією, коли всі проміжні активні молекули інактивуються, зв'язуються і виводяться з організму через нирки і шлунково-кишковий тракт. Цей процес регулюють переважно гени системи глютатіонів. Через генетичні поліморфізми ці дві фази не завжди однаково активні, тобто врівноважені. Якщо ємність другої фази відстає від першої, токсичні молекули отримують можливість затриматися в організмі та пошкодити тканини, органели, ДНК (так званий оксидативний стрес).

Які гени потрібно вивчити, щоб зберігати здорову та молоду шкіру? Їх досить багато. Повна «дерматологічна панель» – набір генів, що стосуються функціонування шкіри як системи організму, – дуже широка, але до основних спадкових детермінантів довголіття та молодості шкіри належать наступні сім груп

Про поліморфізми цих генів можуть сигналізувати такі ознаки, як схильність до постійних головних болів, чутливість до запахів, дефіцит енергії та ін. Активність першої фази знижують каротиноїди, бобові, селера, петрушка. Активність другої фази підвищують продукти, що містять селен (часник), лікопен (томати), препарати на основі астрагалу, невелику кількість глюкози.

Для догляду за шкірою в цьому випадку бажано використовувати якомога натуральні, екологічно чисті інгредієнти. Найбільш переважними є засоби, що мають у складі куркуму, екстракт календули, різні антиоксиданти, наприклад, поліфеноли зеленого чаю, шкірки або кісточок винограду. Рекомендується обмежувати застосування хімічних пілінгів, антицелюлітних та інших процедур на основі кофеїну, що відрізняються високою токсичністю (якщо є підвищена активність першої фази). Велику актуальність набуває мезотерапії з використанням комплексів мікроелементів (у тому числі Mg, Se), хофітолу, екстракту гінкго білоба. Дуже корисні детоксикаційні фізіопроцедури, наприклад, лімфодренаж або інфрачервона сауна.

Онкогени

Друга група – це онкоген. У дерматогенетиці досліджуються поліморфізм онкогену Т53 (фактор апоптозу). Цей ген регулює апоптоз - запрограмовану загибель клітин, тобто під його контролем знаходиться їхнє нестримне зростання. Поліморфізм цього гена, що виявляється у підвищеній експресії, може призвести до онкологічних захворювань та виникнення келоїдних рубців.

Фізично цей поліморфізм ніяк себе не проявляє. Його посилюють досить відомі речі – куріння, погана екологія, контакти з токсичними речовинами і т.д.

У цьому випадку лікарі рекомендують пацієнтам обмежити перебування на сонці, а також з обережністю ставитися до теплових процедур і втручань, при яких можливе утворення рубців: суцільне лазерне шліфування шкіри, глибокі хімічні пілінги та ін.

Антиоксидантний захист

Третя група – гени, які захищають від оксидативного стресу. Наш організм постійно атакують вільні радикали, що надходять із забрудненого повітря, продуктів харчування. Для українців цей процес особливо актуальний у зв'язку з чорнобильською катастрофою, внаслідок якої підвищився рівень іонізуючого випромінювання та, відповідно, рівень оксидативного стресу. У системі антиоксидантного захисту клітин від ушкодження важливу роль відіграє фермент супероксиддисмутазу (СОД). Поліморфізм гена СОД безпосередньо пов'язаний із процесами передчасного старіння.

Зовні ці поліморфізми можуть виявлятися у блідості, сухості шкіри. За їх наявності часто розвивається стан хронічної втоми. Прояви поліморфізмів посилюють куріння, погана екологія, надлишкове перебування на сонці, неякісні продукти. Рекомендується прийом біологічно активних сполук з антиоксидантною активністю (ліпоєва кислота, карнозин, вітамін С, поліфеноли), біологічно активна добавка, що містить супероксиддисмутазу.

При цих поліморфізм дуже корисно використання косметичних засобів, що містять СОД. Є дані, першою мішенню для вільних радикалів є ліпіди епідермісу. А СОД на поверхні шкіри перешкоджає їх перекисному окисленню, тим самим опосередковано запобігаючи передчасному старінню еластинових та колагенових волокон. Мезотерапевтичні препарати повинні включати мікроелементи, вітаміни та інші речовини з антиоксидантною активністю - селен, магній, марганець, мідь, цинк, вітаміни А і С, пептиди молока і молочної сироватки, екстракт плаценти.

Запальні реакції

Четверта група – гени, відповідальні за імунну відповідь. Імунна відповідь – це здатність організму реагувати на чужорідну речовину запаленням. В організмі за ці процеси відповідають гени системи інтерлейкінів (зокрема IL-6, IL-10, TNF-a). Наявність поліморфізмів у цих генах може говорити як про знижену, так і про підвищену схильність до запальних реакцій. Їх дослідження дає можливість передбачити, наскільки сильним і тривалим буде запалення, оцінити чутливість шкіри, прогнозувати загоєння ран, еритем, формування рубців.
До зовнішніх ознак цих поліморфізмів відносяться часті запальні захворювання шкіри, алергічні реакції. Їх прояв погіршують знову ж таки токсини, що надходять із навколишнього середовища, неправильне харчування та спосіб життя. Допомагає, у свою чергу, раціональне харчування, багате на вітаміни та мікроелементи, достатню кількість сну, зменшення стресових факторів.

Пацієнтам з поліморфізмом генів TNF-а та IL-6 слід з обережністю призначати інвазивні процедури. Наприклад, їм підходять тільки щадні варіанти пілінгів з використанням частково нейтралізованих кислот (особливо при поєднанні з поліморфізм генів системи біотрансформації). Від застосування пілінгів у домашніх умовах слід утриматися. Засоби догляду за шкірою після інвазивних процедур обов'язково повинні містити різні антиоксиданти (ліпоєву, аскорбінову кислоти, токоферол, флавоноїди, каротиноїди, лікопен), рослинні інгредієнти з протизапальною дією (екстракт солодки), лактоферин. У разі розвитку серйозного запалення потрібно бути готовим до застосування антибактеріальних засобів.

Винуватці пігментацій

П'ята група – гени, які відповідають пігментацію. До них відноситься ген, який відповідає за синтез тирозину, TYR (він захищає шкіру від ультрафіолету) та ген, відповідальний за транспорт меланіну, TRP1. Знання активності цих генів дає можливість прогнозувати утворення надмірної пігментації.

Зовнішнім проявом цих поліморфізмів є ластовиння, пігментні плями, утворення пігментації в зонах ушкодження шкіри. Прояв поліморфізмів посилюють такі чинники, як безконтрольне перебування на сонці, стан хронічної тривоги та стресу. Покращує ситуацію прийом вітаміну С, БАД із солодкою.

Приступаючи до боротьби з надмірною гіперпігментацією в цьому випадку, важливо мати на увазі, що при цих поліморфізм все досягнення в боротьбі з пігментацією тимчасові. Адже корінь проблеми лежить у генетично слабкій системі надниркових залоз, яку ще більше послаблює стрес через гормон кортизол. Дефіцит гормонів надниркових залоз призводить до активної їх стимуляції гіпофізом, що одночасно є стимуляцією для меланоцитів у виробництві пігменту меланіну – винуватця пігментацій. При плануванні процедур обов'язково слід враховувати, що будь-яке пошкодження шкіри може супроводжуватись пігментацією. Наприклад, появою коричневих крапок у зоні ін'єкцій. Пацієнтам із подібними поліморфізмами краще по можливості використовувати неінвазивні процедури: безгольчасту мезотерапію, косметологічні неінвазивні лазери.

Необхідна гідратація

Шоста група – гени, які відповідають за зволоження. Хороше зволоження шкіри, як відомо, запорука її молодості. А одним із найкращих природних зволожувачів залишається гіалуронова кислота. Одна її молекула затримує до 500 молекул води. Хоча цей компонент шкіри навчилися отримувати біотехнологічним шляхом, краще, коли її виробляє організм. За зволоження та вироблення гіалуронової кислоти відповідає нещодавно відкритий ген Has3.

Прояв поліморфізмів посилюють тривале перебування в приміщеннях, що кондиціонуються, центральне опалення, надмірне захоплення лазнями і саунами. Допомагає вживання достатньої кількості рідини, БАД з гіалуроновою кислотою, великої кількості фруктів та овочів, свіжих соків.

У цій ситуації корисні будь-які способи заповнення кількості гіалуронової кислоти в шкірі: мезотерапія, біоревіталізація, безгольчаста мезотерапія. Важливо мати на увазі: при зниженій гідратації шкіри (вона завжди спостерігається після менопаузи!) радіохвильовий ліфтинг не має потрібного ефекту. Тому за два тижні до цих сеансів рекомендується обов'язково робити зволожуючі процедури.

Синтез колагену

Сьома група – гени, які відповідають за синтез та деградацію колагену. Ці гени є найважливішими у дерматогенетиці. Адже, як відомо, колаген – основний елемент дерми, що забезпечує механічні властивості шкіри: її міцність, опір деформаціям. Зниження кількості та зміна якості колагенових волокон у дермі провокує прискорене старіння шкіри, зменшення товщини дермального шару, формування зморшок та складок, прояв гравітаційного птозу м'яких тканин. За синтез колагену відповідає ген Col1А1. При певних поліморфізм його активність може бути знижена - в результаті в шкірі утворюється неповноцінний незрілий колаген, позбавлений потрібних нам пружномеханічних властивостей. Ще один ген - ММР (матриксні металопротеїнази) - відповідає за деградацію колагену. При його підвищеній активності розпад колагену у шкірі посилюється, що супроводжується підвищеним утворенням зморшок.

Про «збій» у роботі цих генів може свідчити дуже тонка, бліда, зморшкувата шкіра. Погіршує ситуацію сонячне випромінювання, куріння, незбалансоване харчування і т. д. Допомагає дієта на основі тваринних білків – насамперед, м'ясо молодих тварин, багате на зв'язки та сухожилля, а також прийом внутрішньо препаратів колагену та вітаміну С.

Основна мета більшості модних процедур - стимуляція синтезу нового колагену через руйнування старого. Якщо через поліморфізм гена Col1А1 синтез колагену порушено, таке втручання буде малоефективним. У гіршому випадку інгредієнти та процедури, що стимулюють синтез колагену, можуть сприяти накопиченню нетипового білка, стійкішого до дії протеолітичних ферментів. Таким пацієнтам стимулюючі процедури призначаються з великою обережністю. Цю ж пораду можна застосувати і при поліморфізмі гена ММР – при підвищеному руйнуванні колагену цей процес краще не посилювати апаратними методиками. У разі поліморфізмів генів Col1А1 та ММР1 та їх поєднань є прямі показання для проведення ретиноєвих пілінгів або мезотерапії з глікозаміногліканами, а також біоревіталізації з використанням високомолекулярної гіалуронової кислоти. Ретиноїди, глікозаміноглікани, а також поліфеноли зеленого чаю мають інгібуючий ефект щодо ММР1, перешкоджаючи руйнуванню «правильного» колагену та накопиченню зміненого. Однак найбільшу користь принесуть процедури, що підвищують природну активність клітин: введення в шкіру факторів росту, а також (у разі менопаузи) тимчасове призначення гормону росту або кремів з естрогенами.

Професійний підхід

Безумовно, використовуючи дослідження описаних вище семи груп генів, фахівець може правильно підібрати процедури та інгредієнти косметики, підкоригувати харчування та спосіб життя, здатний компенсувати ефекти несприятливих поліморфізмів та реалізувати можливості сприятливих. Але не слід забувати, що стан шкірних покривів залежить від збалансованого функціонування всього організму. Тому правильно зібраний анамнез дасть можливість не пропустити інші механізми старіння шкіри і при необхідності розширити спектр генетичних досліджень, наприклад, з нутрігеноміки – однієї з найважливіших складових здоров'я. Адже правильно підібране харчування дозволяє не лише вирішити низку косметологічних проблем, а й збільшити тривалість життя в середньому на 14–17 років.

Таким чином, знання персональних генетичних можливостей пацієнта косметологічної клініки та, найголовніше, вміння їх правильно інтерпретувати дають можливість лікарю-дерматокосметологу проводити максимально ефективні методики, задовольняючи потреби найвибагливіших пацієнтів.

Література

1. Саакян Ж. Підібрати процедуру допоможуть гени // www.1nep.ru.
2. Фефілова І. Дермагенетика – нові можливості для естетичної медицини // Les Nouvelles Esthetiques, 1/2008.
3. Баранова Е. ДНК: знайомство із собою, або Як продовжити молодість», 2006.
4. Баранова Є. Геном та антистаріння, 2006.
5. Геноміка - медицині / за ред. В. І. Іванова, Л. Л. Кисельова, 2005.

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №1 (47) / 2012