Чутлива шкіра у практиці косметолога

Шкіра сама по собі — чутливий орган, покрита нервовими закінченнями, відповідальними за передачу відчуттів, отриманих із периферичних частин тіла. Нервові рецептори передають інформацію про її контакти з факторами довкілля. Крім цього, на чутливу систему нервових волокон впливає подразнення, спричинені запальною реакцією шкіри, і це природно.

Однак останнім часом почастішали випадки, коли подібні відчуття виявляються надмірними щодо зовнішніх збудників, і тоді дерматологи розцінюють шкіру як чутливу.

В епідеміологічних дослідженнях встановили, що стан «чутлива шкіра» досить поширений і спостерігається у 50% дорослих жінок у розвинених країнах: жителі Центральної Америки – 52%, азіати – 51%, афроамериканці – 52%. В Україні такі дослідження не проводилися.

Термін «чутлива шкіра» відомий з 1977 року, причому чіткого визначення немає. Більшість фахівців вкладають у це поняття гіперреактивність шкіри на екзогенні та ендогенні тригери, що виражаються суб'єктивними чи об'єктивними симптомами. Симптоматика підвищеної чутливості має свою специфіку – це еритема, відчуття печіння й дискомфорту, стягнутості і сверблячки. Ці ознаки виникають у відповідь на будь-які впливи: контакт з водою або пилком рослин, мийними засобами, новими косметичними засобами, а особливо при дії тепла, холоду, вітру, сонячних променів. Іноді навіть за відсутності зовнішніх подразників шкіра «спалахує» на тлі стресу або гормональних змін.

Поняття «чутливої шкіри»: підвищена реактивність при зниженні порога витривалості шкіри щодо зовнішніх збудників, які зазвичай добре переносяться.

Чутлива, або реактивна, шкіра може бути спадкова, набута або обумовлена та ідіопатична. Єдиної класифікації «чутливої шкіри» немає. Японські дерматологи виділяють три основні типи «чутливої шкіри»:

• незахищена – має знижену бар'єрну функцію (цьому типу властиво підвищення трансепідермальної втрати води). ТЕПВ і патологічна десквамація;
• запалена – має схильність до запальних змін без вираженої втрати бар'єрної функції епідермісу;
• нейрочутлива – запальні зміни відсутні, бар'єрна функція в нормі, а всі проблеми йдуть зсередини організму.

Вже як 20 років Mills та Berger ділять людей із чутливою шкірою на групи:

• 1-а група – яка страждає на хронічні дерматологічні захворювання;
• 2-а група – має атипічну клініку (мінімальні прояви) хронічного дерматологічного захворювання;
• 3-я група – здорові люди, які перенесли серйозну травматизацію шкіри (опік чи контактна алергія). Пошкоджена ділянка шкіри на довгі роки залишається гіперчутливою областю;
• 4-а група – люди, які не підходять під жоден із перерахованих критеріїв. Цій групі людей властива підвищена чутливість шкіри без попереднього контакту зі специфічним сенсибілізатором.

На мікроскопічному рівні чутлива шкіра практично не має відмінностей від здорової.

Як таких діагностичних критеріїв оцінки чутливої шкіри немає. Для діагностики використовують:

• опитувальники (суб'єктивний тест на якість життя);
• тест із нанесенням на симетричні ділянки шкіри обличчя молочної кислоти, етанолу;
• тест із введенням гістаміну.

Найчастіше при дерматоскопії в обстежуваних пацієнтів виявляють тріщини у роговому шарі, збільшення глибини дерматогліфів, розширення капілярів, формування пігментних плям. При обстеженні із застосуванням конфокальної лазерної скануючої мікроскопії встановлено достовірне зменшення товщини епідермісу порівняно з безсимптомною чутливою шкірою.

З усього вище викладеного ми бачимо, що чутлива шкіра та алергічний дерматит – це два абсолютно різні стани шкіри.

Щоб правильно поставити діагноз, команда вчених під керівництвом доктора Лорен Майсері запропонувала опитувальник під назвою «Шкала чутливості шкіри». Автори пропонують оцінювати стан шкіри за 10-бальною шкалою. Кожен із пунктів оцінюється в 10 балів. При цьому слід враховувати:

• подразненість шкіри;
• відчуття поколювання;
• печіння;
• відчуття тепла;
• відчуття стягування;
• свербіж;
• біль;
• загальний дискомфорт;
• відчуття припливу крові;
• почервоніння.

«Чутливій шкірі» характерні показники в межах 20-60 балів.

До екзогенних факторів насамперед належать:

• вплив довкілля (надто холодний або занадто спекотний клімат, коливання температури, УФ-випромінювання, забруднення повітря);
• шкідливі умови професійної діяльності (робота при підвищеному вмісті в навколишньому повітрі шкідливих речовин та домішок, частий контакт із речовинами, що подразнюють шкіру, зокрема латекс, розчини кислот);
• використання у побуті засобів, що містять натуральні подразнювальні речовини (бензоїлпероксид, диметиламінопропіламін, диметилсульфоксид, пропіленгліколь, лаурилсульфат натрію тощо);
• бритвенна депіляція (часта, з нанесенням на шкіру спиртовмісних препаратів);
• особливості харчування (гостра гаряча їжа) та способу життя (вживання алкоголю, пасивне й активне куріння);
• косметологічні процедури (дермабразія, лазерне шліфування, у тому числі на апараті Fraxel, ТСА-пілінги);
• хірургічні втручання (блефаропластика, підтяжка обличчя);
• тривале дерматологічне лікування (препаратами ретинолу – ретиноїдний дерматит або місцевими стероїдами – кортикостероїдний дерматит).

Ознаки підвищеної чутливості шкіри, спричиненої ендогенними впливами, можуть з'явитися навіть у ранньому віці. Ендогенними факторами гіперреактивності шкіри є:

• генетична схильність – конституційно чутлива шкіра (наявність близьких родичів з чутливою та/або сухою шкірою, тонкою шкірою з поверхнево розташованими судинами), вроджена слабкість судинної стінки;
• наявні у пацієнта дерматози (атопічний дерматит, псоріаз, себорейний дерматит, періоральний дерматит, розацеа, екзема, ксероз);
• захворювання імуноалергічної природи та/або реакції уповільненої або негайної гіперчутливості;
• патологія внутрішніх органів (захворювання шлунково-кишкового тракту, дисбактеріоз, захворювання щитовидної залози, гіповітаміноз);
• вроджена та/або набута патологія стінки судин, вегето-судинна дистонія;
• психоемоційні переживання (стреси, хвилювання, депресії, дисморфофобії);
• прийом деяких лікарських засобів (наприклад, групи ретиноїдів);
• вагітність, порушення гормонального фону, клімактеричний та передменструальний синдроми.

У прийнятій міжнародній класифікації чутлива шкіра представлена так:

1. Шкіра, чутлива до довкілля. Це суха шкіра з еритрозом. Пацієнти з такою шкірою часто скаржаться на припливи.
2. Шкіра, чутлива до косметики. Причина, як правило, полягає в тому, що косметичні продукти, що застосовуються жінкою, просто не підходять для її шкіри або містять подразнювальні речовини.
3. Дуже чутлива або реактивна шкіра, що реагує як на косметичні засоби, так і на фактори довкілля або стрес.

Чутливу шкіру визначають низькою толерантністю до різноманітних факторів та/або речовин, які самі собою алергенами не є, у поєднанні з підвищеною реактивністю. У чутливої шкіри подразників більше. У такому разі імунна система не запам'ятовує якісь конкретні речовини, і підвищена чутливість може проявитися у відповідь на будь-які подразники. Поведінку чутливої шкіри важко передбачити: залежно від індивідуального стану шкіри та організму, від концентрації подразнювальної речовини одна й та сама речовина може або не спричинити жодної реакції, або бути причиною слабкої, сильної, інтенсивної шкірної непереносимості. З іншого боку, клінічної картини тут може не бути. У цьому випадку як об'єктивні ознаки виступають лише суб'єктивні відчуття. Характер шкірних реакцій, що зустрічаються при цьому, залежить від хімічної природи інгредієнта, особливостей його взаємодії з клітинами шкіри, фізіології шкіри. На відміну від імуноалергічного механізму, що лежить в основі реакцій у шкірі, схильній до алергії, у гіперчутливій шкірі основним є нейроімунний механізм. Так, гіперактивація С-волокон призводить до виникнення сенсорної реакції, що лежить в основі нейрогенного запалення у шкірі.

Пацієнтам з підвищеною чутливістю шкіри слід уникати коливання температур, відвідування бань та саун, надмірної інсоляції, вживання гарячої та гострої їжі, прийому алкоголю та куріння, їм потрібно підібрати правильний догляд за шкірою в домашніх умовах.

Діагностика чутливої шкіри показує: попри те, що вона демонструє ознаки непереносимості, алергії ознак шкірні тести не виявляють. Місцеве застосування глюкокортикостероїдів при проблемах реактивності протипоказане, оскільки це може призвести до витончення шкіри, розвитку стійкої еритеми, збільшення непереносимості косметичних продуктів.
Лікарям-дерматокосметологам необхідно розрізняти чутливу шкіру та шкіру, схильну до алергії. Завдання складне, але цілком вирішуване сучасними методами діагностики.

Комплексний підхід до дослідження гіперчутливості передбачає проведення:

• оцінки шкіри за шкалою загальної чутливості – SIGL,
• тестів з подразненням шкіри молочною кислотою та капсаїцином,
• алергологічних патч-тестів,
• біометричних тестів,
• вимірювання ТЕПВ,
• корнеометрії,
• корнеосульфометричного вимірювання ємності та змочуваності шкіри,
• мексаметрії,
• доплерографії,
• гістологічного дослідження.

Як не дивно, «лікування» пацієнтів із чутливою шкірою надзвичайно складне.

1. Оскільки поштовховим механізмом для чутливої шкіри є перебування на сонці та вітрі, то в рекомендаціях просимо обмежити вплив цих факторів, користуватися засобами з SPF, а в зимовий період використовувати зволожувачі повітря.
2. Категорично не використовувати скраби, грубі рушники, грубі мочалки.
3. Замінити чищення обличчя на м'якіші варіанти очищення шкіри.
4. Уникати косметичних процедур з механічним пошкодженням шкірного бар'єру, біоревіталізації, мезотерапії, лазерного шліфування.
5. Використовувати тільки щадний і розслаблюючий масаж.
6. Шкіру слід умивати міцелярною або термальною водою, уникати контактів з мийними засобами (натуральне мило, ПАР, спирт, ацетон, віддушки, консерванти, сильні кислоти при пілінгу).

Протизапальні заходи полягають у застосуванні:

• рослинних екстрактів із заспокійливою та протизапальною дією;
• пептидів-імуномодуляторів;
• пептидів-нейротрансмітерів;
• фізіотерапевтичних методів

Отже, проблема «чутливої шкіри» торкається величезної кількості населення. Правильно підібрана терапія може якщо не назавжди вирішити цю проблему, то хоча б забезпечити стійку ремісію і поліпшити якість життя цих людей.

У сучасній дерматокосметології проблема гіперчутливості шкіри зустрічається часто, причому останнім часом у всіх вікових групах. Однак у старших вікових групах кількість пацієнтів із такою шкірою менша. Це пояснюється менопаузальним періодом, з настанням якого зменшується кількість чутливих поверхневих нервів, або С-волокон, внаслідок чого шкіра стає менш реактивною.

Останні дослідження показали, що у чоловіків підвищена реактивність шкіри зустрічається частіше, ніж у жінок, незважаючи на те, що чоловіча шкіра більш товста. Цей факт легко пояснити тим, що чоловіки змушені щодня голитися – така депіляція порушує цілісність шкірного покриву та сприяє його подразненню.

Також можна простежити закономірність розвитку стану гіперчутливості, зумовленої генетичною схильністю. Цікаво, що останнім часом збільшується кількість молодих пацієнтів із проблемою підвищеної реактивності шкіри. Зазначена тенденція пов'язана насамперед з погіршенням екологічних умов, зростанням психоемоційних захворювань, соматичної патології, порушень гормонального фону, неправильним харчуванням, наявністю шкідливих звичок, надмірним зловживанням засмагою, відсутністю грамотного догляду за проблемною шкірою.

Щодо поширеності цього явища, то абсолютно точно встановлено, що більшість людей з чутливою шкірою – це мешканці Західної Європи. Це пов'язано з расовими особливостями (нордична, альпійська та фальська раси), що характеризують превалюючий тип шкіри (кельтський, нордичний або світло-європеоїдний) мешканців цих регіонів. Ці типи відповідають за основними характеристиками першим двом фототипам шкіри (класифікація за Фітцпатріком). У більшості випадків володарки такої шкіри – білявки або руді з дуже світлою шкірою та блакитними чи зеленими очима. Їхня шкіра має дуже тонкий роговий шар зі зниженою кількістю ліпідів та низьким вмістом захисного пігменту. Порушення бар'єрних властивостей є основним механізмом, що призводить до підвищення реактивності шкіри.

Існують сезонні коливання чутливості шкіри, її загострення в осінньо-зимовий час, а також у період після активної сонячної інсоляції. Так, слід відзначити вплив на реактивність шкіри феномена фотостаріння, що часто зустрічається серед жителів сонячних країн, який був і залишається провідним у патогенезі вікових змін шкіри. Як відомо, одними з ознак фотоіндукованого старіння є витончення шкіри та розвиток низки патологічних послідовних реакцій і процесів, що призводять до виникнення підвищеної чутливості. Це пояснює збільшення останнім часом кількості власників гіперреактивної шкіри серед мешканців країн із підвищеною інсоляцією.

Ця стаття є частиною спецпроєкту Суха чутлива шкіра

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ. Суха чутлива шкіра

Література:

• Світлана Юдіна, дерматовенеролог, заслужений лікар України, головний лікар клініки «Доктор Юдіна»

Косметолог №1, 2020

• Mariott M., Holmes J., Peters L., Cooper K., Rowson M., Basketter DA. Contact Derm, 2005.
• Бауман Л. Косметична дерматологія, 2012.

Стаття вперше була опублікована на сайті 22 січня 2021 року