Естетична карбокситерапія: вплив СО2 на процеси регенерації шкіри

Людмила Амеліна , лікар-дерматолог, косметолог, тренер компанії "Медгарант" (Україна)

Ін'єкційна карбокситерапія не настільки розрекламована серед пацієнтів, як ін'єкції ботулотоксину або філерів. Адже методу є що запропонувати і чим здивувати! Давайте поговоримо про фізіологічні властивості вуглекислого газу та його вплив на організм.

У боротьбі за красу та молодість в естетичній косметології все ширше застосовуються ін'єкційні методики. І це закономірно, адже шалений ритм міст та постійна зайнятість наших пацієнтів створюють умови для швидкого надання косметологічних послуг.

Ін'єкції стають звичкою. У всіх на слуху ботокс, філери, гіалуронова кислота. Просунуті пацієнти знають, що таке плазмоліфтинг, і вже цікавляться процесами, що проходять у їхній шкірі після введення препаратів.

Але дуже рідко інтерес виникає до ін'єкційної карбокситерапії. Адже це природний біологічний метод корекції обличчя і тіла, що стимулює власну регенерацію епідермісу та дерми.

СО2 у людському організмі

Принцип методу полягає у введенні медичного вуглекислого газу підшкірні тканини голками 30-32 G.

Процедура безболісна, безпечна та нетоксична, оскільки вуглекислий газ постійно виробляється клітинами нашого організму. Це кінцевий продукт метаболізму, який транспортується кров'ю та видихається легкими

Ін'єкції CO2 – це метод, який відомий у всьому світі та активно використовується найвідомішими курортами Австралії, Південної Кореї, Сінгапуру, країн Південної Америки та Європи. Вперше був застосований у Франції 1932 року.

В італійському місті Сієна було створено незалежну міжнародну організацію, що займається дослідженнями в галузі карбокситерапії, Міжнародне товариство карбондіоксидної терапії (International Scientific Carbondioxide Therapy Group, GISC).

Італійські вчені довели, що підшкірні ін'єкції діоксиду вуглецю можуть стати рішенням для людей, схильних до ожиріння, і запобігти появі багатьох хвороб, пов'язаних із надмірною вагою, таких як діабет, гіпертонія та порушення роботи серця.

Діоксид вуглецю – безбарвний газ, без запаху, зі злегка кислуватим смаком. Його концентрація у атмосфері становить середньому 0,038 %. Твердий діоксид вуглецю називають сухим льодом. При підвищеному тиску та звичайних температурах вуглекислий газ переходить у рідкий стан.

Вуглекислий газ легко пропускає ультрафіолетові сонячні промені та промені видимої частини спектру, що обігрівають Землю. За хімічними властивостями діоксид вуглецю відноситься до кислотних оксидів. Розчиняючись у воді, утворює вугільну кислоту. Реагує з лугами з утворенням карбонатів та гідрокарбонатів.

Діоксид вуглецю грає одну з головних ролей у живій природі, беручи участь у багатьох процесах метаболізму живої клітини. Вуглекислий газ атмосфери - основне джерело вуглецю для рослин. Однак помилкою буде твердження, що тварини лише виділяють вуглекислий газ, а рослини лише поглинають його. Рослини поглинають вуглекислий газ у процесі фотосинтезу, а без освітлення вони також його виділяють.

Висока концентрація СО2 у повітрі провокує гіперкапнію – ядуху. Нестача вуглекислого газу теж небезпечна: розвивається гіпокапнія.

Рідка вуглекислота (рідка харчова вуглекислота) – зріджений вуглекислий газ, що зберігається під високим тиском (65–70 атм.). Безбарвна рідина. При випуску рідкої вуглекислоти з балона частина її випаровується, інша частина утворює пластівці сухого льоду. Мистецтво дихання полягає в тому, щоб майже не видихати вуглекислий газ, втрачати його якнайменше. Дихання йогів якраз відповідає цій вимогі. А дихання нормальних людей - це хронічна гіпервентиляція легенів, надмірне виведення вуглекислого газу з організму, що зумовлює появу близько 150 важких захворювань, що називаються часто захворюваннями цивілізації. У тому числі гіпертонічна хвороба, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, бронхіальна астма та інші.

Гіпервентиляція протягом короткого часу (кілька десятків хвилин) призводить до смерті через втрату вуглекислого газу. Кожен може переконатися у цьому собі: якщо часто й глибоко подихати, з'явиться запаморочення, до втрати свідомості. А якщо й надалі людині гіпервентилювати легені, наприклад, за допомогою апарату штучного дихання, настане смерть. І, навпаки, якщо обмежити себе в диханні протягом п'яти хвилин, дихаючи поверхнево, звівши до мінімуму надходження кисню при вдиху, відчується приплив енергії (яка при надмірному надходженні кисню йшла здебільшого компенсацію окисного процесу) і поліпшення стану. При втраті свідомості людина перестає неправильно дихати, тому що втрачає вольовий контроль, дихання стає поверхневим, неглибоким і приходить до фізіологічно допустимого рівня, вуглекислого газу з організму виводиться менше, і людина приходить до тями.

При хронічній гіпервентиляції легень через часте і глибоке дихання людина теж втрачає більше вуглекислого газу, ніж допустимо. Якщо захисні механізми погано спрацьовують, відбувається перезбудження нервової системи, зсув кислотно-лужної рівноваги внутрішнього середовища організму в лужний бік, що порушує обмін речовин. Це виявляється у зниженні та порушенні імунітету (схильність до алергічних, простудних та запальних захворювань, відкладення солей, ожиріння або схуднення, порушення роботи залоз внутрішньої секреції тощо, аж до розвитку пухлин).

Найчастіше, оскільки вуглекислий газ життєво необхідний, за його надмірної втрати у тому чи іншою мірою включаються захисні механізми, які намагаються зупинити його видалення з організму. До них відносяться:

• спазм судин, бронхів та гладкої мускулатури всіх органів;
• звуження кровоносних судин;
• збільшення секреції слизу у бронхах, носових ходах, розвиток аденоїдів, поліпів;
• ущільнення мембран внаслідок відкладення холестерину, що сприяє розвитку склерозу тканин;
• підвищення функції щитовидної залози

Всі ці моменти разом із утрудненням надходження кисню до клітин при зниженні вмісту вуглекислого газу в крові (ефект Веріго – Бора) ведуть до кисневого голодування, уповільнення венозного кровотоку (з подальшим стійким розширенням вен).

Кисне голодування життєво важливих органів викликає підвищення артеріального тиску, гіпертонію та збудження дихального центру, що веде до ще більшої гіпервентиляції, виведення вуглекислого газу з організму. Спазми коронарних судин призводять до гіпоксії міокарда до розвитку інфаркту. Спазми мозкових артерій викликають біль голови, запаморочення, безсоння, розлади функцій головного мозку, інсульт.

Склероз судин обумовлює їхню крихкість, втрату еластичності, порушення гемодинаміки, обміну речовин, передчасне старіння. Все це наслідки гіпервентиляції, на яку страждає майже все людство. При нормалізації дихання вміст вуглекислого газу в організмі досягає належного рівня та ліквідуються всі перераховані вище патофізіологічні стани.

Ефект від "газових ін'єкцій"

При підшкірному введенні газові уколи стимулюють лімфо- та кровообіг, що дозволяє наситити тканини киснем, активувати обмінні процеси. CO2 запускає утворення у шкірі біологічно активних речовин та колагену, призводячи до регенерації, підтяжки та омолодження шкіри. У ліполітичних процедурах вуглекислий газ стоншує стінки жирових клітин, а введений обсяг CO2 діє травматично завдяки підвищенню внутрішнього тиску. Реакцією організму на введений газ є розширення судин, підвищена оксигенація тканин, посилений метаболізм, що призводить до розщеплення жирів.

Естетична карбокситерапія

За допомогою апарату карбокситерапії дозовано вводиться стерильний медичний газ. Укол робиться за допомогою надтонкої голки підшкірно. У перші кілька секунд можливе відчуття печіння в зоні впливу, але в цілому процедура абсолютно безболісна.

Своє захоплення ефектом ін'єкційної карбокситерапії пацієнт не забуде вже ніколи. Адже це природний біологічний метод корекції обличчя та тіла, що стимулює власну регенерацію епідермісу та дерми.

Залежно від показань кількість процедур та їх частота в курсі естетичної карбокситерапії варіює: від 3–6 процедур – для корекції зморшок, до 10–12 процедур – для корекції целюліту та локальних жирових відкладень (проводяться від 1 разу на місяць до 3 разів на тиждень) відповідно). Уколи природним газом не потребують реабілітаційного періоду. Все, що потрібно, – це протягом двох годин не мочити зону уколу. Не рекомендується відвідувати сауну або переохолоджувати зону впливу доти, доки не спаде набряк і не зникне почервоніння.

В середньому ефект від одного курсу лікування тримається від 6 до 12 місяців, що залежить від сфери впливу та стану шкіри до лікування.

Результати застосування вражають – відбувається локальне скорочення жирових тканин, згладжування нерівностей шкіри, покращення місцевого кровообігу, підвищення еластичності судинної стінки, покращення метаболізму, перебудова внутрішньодермального колагену.

До/ Після процедури

Показань до застосування , крім косметології, безліч: келоїди, виразки, розтяжки, целюліт, редукція підшкірного жиру, ліпоматоз, корекція форм після ліпосакції, післяопераційні рани, алопеція, артеріопатія, оніхорексис, псоріаз, варикоз.

Протипоказання при цій процедурі – тяжка форма ішемічної хвороби, гостра емболія, тромбофлебіт, ниркова недостатність, декомпенсований високий тиск, перенесені травми мозку, вагітність, період лактації, гострі інфекційні захворювання, підвищена температура тіла, підвищена згортання крові.

Отже, переваги методу ін'єкційної карбокситерапії є очевидними: без хірургічного втручання, метод мінімально інвазивний, нетоксичний, зручний для пацієнта, фінансово необтяжливий, без побічних ефектів і, головне, стійкий результат.

Вперше опубліковано в "Les Nouvelles Esthétiques Україна" 6 (112) 2018