Великий і всемогутній вітамін D

Колись у давні часи, років тридцять-сорок тому, про вітамін D згадували в декількох випадках. Молоді мами в бесідах про своїх малюків, питаючи, скільки педіатр призначив крапельок, та відпочивальники влітку.

У наші з вами часи вітамінові D приділяють набагато більше уваги та й привід цьому достатньо серйозний. Така увага пов’язана з майже трирічною боротьбою з наслідками COVID-19. Яке відношення до цього вітаміну мають малюки, сонце, респіраторні захворювання та ще багато чого цікавого та важливого? Таємниці та секрети розкриває Галина Кринська, косметолог, клінічний фармаколог, бренд-тренер PBSerum / IBSA / BioRePeelCl3. ( Photo by Michele Blackwell on Unsplash.)

Функції вітаміну D

Вітаміни групи D (кальцифероли) — це біологічно активні жиророзчинні речовини. Основними представниками є ергокальциферол та холекальциферол, також ситокальциферол, 2,2-дигідроергокальциферол, сігма-кальциферол. Холекальциферол (D3) синтезується в епідермісі шкіри при ультрафіолетовому опроміненні діапазону В (з довжиною хвилі 290-315 нм) з 7-дегідрохолестерола. Ергокальциферол (D2) потрапляє до організму виключно з їжею, основними його джерелами є печінка, дріжджі, вершкове масло, вершки, сметана, жовток яйця, печінка тріски, жирні породи риб, риб’ячий жир.

З хімічної точки зору ергокальциферол відрізняється від холекальциферолу наявністю в молекулі подвійного зв’язку між С22 та С23 та метильною групою при С24.

Метаболічно вітаміни D2 і D3 у плазмі крові поєднуються з вітамін D-зв’язуючим білком (VDBP) та транспортуються до печінки. Тут вони гідроксилюються та виступають основною формою зберігання. У подальшому транспортним білком 25-гідроксивітамін D переноситься до нирок, де ще раз гідроксилюється. Реакція гідроксилювання в нирках стимулюється паратгормоном, пролактином, соматотропним гормоном і пригнічується високими концентраціями фосфатів та кальцію. Результатом цих перетворень є активна форма вітаміну — 1,25-дигідроксихолекальциферол, або кальцитріол.

Найбільш вивченими та відомими є наступні функції.

1. Збільшення концентрації кальцію та фосфатів у плазмі крові. Для цього кальцитріол в клітинах-мішенях індукує синтез кальцій-зв`язуючого білка та компонентів Са2+-АТФази. У результаті:

• збільшує всмоктування іонів Са2+ у тонкому кишківнику;
• стимулює реабсорбцію іонів Са2+ та фосфат-іонів в проксимальних ниркових канальцях.

2. Пригнічує секрецію паратиреоїдного гормону через підвищення концентрації кальцію в крові, але посилює його ефект на реабсорбцію кальцію в нирках.

3. У кістковій тканині роль вітаміну D двояка:

• стимулює мобілізацію іонів Са2+ з кісткової тканини, оскільки сприяє диференціюванню моноцитів та макрофагів в остеокласти, руйнуванню кісткового матриксу, зниженню синтезу колагену 1 типу остеобластами;
• підвищує мінералізацію кісткового матриксу, оскільки збільшує продукцію лимонної кислоти, яка утворює тут нерозчинні солі з кальцієм.

4. Окрім цього, вітамін D, впливаючи на роботу приблизно 200 генів, бере участь у проліферації та диференціюванні клітин усіх органів та тканин, у тому числі клітин крові та імунокомпетентних клітин. Вітамін D регулює імуногенез та реакції імунітету, стимулює продукцію ендогенних протимікробних пептидів в епітелії та фагоцитах, обмежує запальні процеси шляхом регуляції продукції цитокінів.

Вітамін D та малята

Найбільш відомим, класичним проявом дефіциту вітаміну D є рахіт, що розвивається у дітей від 2 до 24 місяців. При рахіті, не дивлячись на потрапляння з їжею, кальцій не засвоюється в кишківнику, а в нирках втрачається, що призводить до зниження концентрації кальцію в плазмі крові, порушенню мінералізації кісткової тканини і, як наслідок, до остеомаляції (розм`якшення кісток). Oстеомаляція виявляється деформацією кісток черепа, грудної клітини, викривленням гомілок, рахітичними «чотками» на ребрах, збільшенням живота через м’язову гіпотонію, сповільнюється прорізування зубів та заростання тім’ячок.

Вітамін D та сонце

Вплив УФ-випромінення до почервоніння шкіри в мінімальній еритемній дозі протягом 15-20 хвилин в залежності від типу шкіри може індукувати продукцію вітаміну D до 250 мкг (1000 МЕ). Однак перетворення провітаміну D3 у неактивні метаболіти люмістерол та тахістерол урівноважує шкірний біосинтез вітаміну D3 за механізмом зворотного зв’язку. Цей механізм ефективно попереджує передозування вітаміну D3. Перебування у затінку та хмарна погода можуть зменшити продукцію вітаміну D на 60%.

Є думка, що у випадку, коли тінь людини довша ніж його зріст, то синтез вітаміну D майже не відбувається. У середньому в літній день людина, знаходячись під сонцем, але не згораючи, продукує 10000-25000 одиниць вітаміну D. Через скло, одяг та крем з SPF-захистом ультрафіолет, необхідний для продукції вітаміну D, не проникає.

Вітамін D продукується влітку, незначно — наприкінці весни та на початку осені, приблизно з 10 години ранку до 15 години дня. Узимку ми витрачаємо те, що накопичили влітку. Відкриті обличчя та руки — недостатня площа, непогано було би відкрити ноги та торс, але вони сховані під одягом майже завжди, окрім пляжу. Ми все більше часу проводимо у закритих приміщеннях. Люди з темним кольором шкіри продукують в 6-8 разів менше вітаміну D. Також у зоні ризику по дефіциту вітаміну D — люди з надлишковою масою тіла. 71% чоловіків та 62% жінок з ожирінням мають недостатній рівень вітаміну D (менше 75 нмоль/л). Вітамін D жиророзчинний, він накопичується в надлишковій жировій підшкірній клітковині і є малодоступним. У жінки з нормальною вагою 35% вітаміну D розподілено в жировій тканині, 30% — у сироватці крові, 20% — у м’язах, 15% — в інших тканинах. Жінки з надлишковою вагою зберігають три чверті накопичень у жировій тканині. Пам’ятаємо, що 90% вітаміну D ми синтезуємо за допомоги УФ-променів, і ця сполука більш стабільна, та тільки 10% ми можемо отримати з їжею. Сонце безкоштовне, а помірне та безпечне споживання здатне забезпечити належний рівень вітаміну D.

Вітамін D та імунітет

Окрім відомого впливу на метаболізм кісткової тканини, вітамін D бере участь у цілому ряді процесів в організмі людини, у тому числі в регуляції імунних реакцій. Дія вітаміну D відбувається через мембранний рецептор, який є у клітин різних органів і тканин, у більшості клітин імунної системи та епітеліальних клітин слизових оболонок. Вітамін D послаблює презентацію антигена дендритними клітинами, гальмує Th1-клітинну диференціацію та виробництво Th1-цитокінів, зсуває баланс Th1-/Th2-клітинних реакцій в напрямку Th2-відповіді, має інгібуючий вплив на клітини Th17, сприяє розвитку Treg-клітин і підвищенню їх активності.

Вітамін D підсилює продукцію «ендогенних» антибіотиків, що мають великий вплив на бактерії, віруси та гриби. У дослідженнях виявляється, що вітамін D надзвичайно важливий для профілактики аутоімунних та атопічних захворювань: розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту, інсулінозалежного діабету, хвороби Крона, неспецифічного виразкового коліту, астми; хронічних обструктивних захворювань легень, артеріальної гіпертонії, атеросклерозу, остеопорозу, запобігає розвитку пухлинних процесів, полегшує протікання респіраторних інфекцій. Оскільки прихований і недіагностований гіповітаміноз D присутній у майже половини населення нашої планети, є необхідність у подальших дослідженнях та прийняттi широкого спектру заходів для профілактики та лікування вітамін D-дефіцитних станів.

Гіповітаміноз D

Гіповітаміноз D характеризується такими ознаками, як:

• ослаблений імунітет та знижений рівень енергії;
• порушення сну;
• крихкі зуби та кістки;
• зниження лібідо за рахунок зниження рівня тестостерону;
• м`язова слабкість;
• інсулінорезистентність;
• м’язові та кісткові болі невідомого походження;
• погане загоєння ран.

Набутий гіповітаміноз часто зустрічається при харчовій недостатності (вегетаріанство), а також причиною може бути зниження гідроксилювання кальциферолу при захворюваннях печінки та нирок, та порушення травлення та всмоктування ліпідів при целіакії та холестазі.

Гіпервітаміноз D

Надлишкове споживання вітаміну D з препаратами має такі побічні ефекти, як:

• нудота;
• головний біль;
• втрата апетиту і ваги;
• поліурія, спрага, полідипсія;
• закрепи;
• гіпертензія;
• м’язова ригідність.

Хронічний гіпервітаміноз призводить до демінералізації кісток, що в свою чергу провокує крихкість та перелами, а також збільшення концентрації іонів кальцію та фосфору в крові призводить до кальцифікації судин, тканини легень та нирок.

Потреби у вітаміні D

Потреби можуть вимірюватись як у мікрограмах, так і в міжнародних одиницях (МЕ), 25 мкг відповідають 1000 МЕ.

Фізіологічна добова потреба:

• для маленьких дітей — 10 мкг, або 400 МЕ;
• для дітей старшого віку і дорослих — 10-20 мкг, або 400-800 МЕ;
• для людей віком від 60 років — 15 мкг, або 600 МЕ.

Верхній допустимий рівень споживання — 50 мкг на добу. Dietary Guidelines for Americans (США) рекомендовані добові норми: дітям і дорослим від 0 до 70 років включно — 15 мкг, починаючи з 71-го року — 20 мкг.

Найбільш інформативним методом вимірювання рівня вітаміну D вважається «25(ОН) вітамін D». Не зважаючи на загальноприйнятий діапазон 30-100 нг/мл, оптимальні значення знаходяться на рівні 60-80 нг/мл, або 150-200 нмоль/л. Цифра 30 введена для запобігання рахіту або остеопорозу, але не бере до уваги інші порушення в організмі, викликані низьким рівнем вітаміну D. Високі дози вітаміну D (від 2000 до 6000 МЕ) використовують в основному для швидкого підйому рівня вітаміну D і, хоча ніби і перевірено, що такі дози переносяться добре і без наслідків, є дані, що надвисокий рівень вітаміну D може привести до певних проблем.

Що робити нам, жертвам сучасної цивілізації, зайнятим на роботі в закритих приміщеннях, тим, хто переміщується на автомобілях замість піших прогулянок, тим, хто стомлюється після роботи і кращим відпочинком вважає сидіння або лежання на дивані, тим, хто в пошуках дешевого дофаміну або для економії часу харчується нашвидкуруч або з пріоритетом швидких вуглеводів? Рецепти досить прості — харчування повноцінне і правильне, по типу середземноморської дієти. Проводити вільний час у русі і правильно засмагати. Якщо є ризик гіповітамінозу вітаміну D (а він є у кожного другого) — вживати біологічно-активні добавки, попередньо обов’язково отримавши консультацію лікаря та результати лабораторного дослідження.

Пам’ятаємо, що профілактика завжди краща за лікування, помірність і поміркованість — завжди краща рекомендація, а зацікавленість у власному здоров’ї — найбільший пріоритет.

Джерело: журнал PRO Cosmetology by «Косметолог» №1, 2022