Фахівцям ЕМ на замітку: водорозчинні вітаміни

Ми продовжуємо розпочату в одній зі статей розмову про вітаміни. На порядку денному – водорозчинні вітаміни та їхнє значення для нашого здоров’я та краси.

Відкриття вітаміну PP (вітамін В3, нікотинова кислота й нікотинамід) пов’язане з вивченням пелагри. Модель експериментальної пелагри була запропонована 1917 року. Відтоді почалися пошуки препаратів, які мають лікувальну дію. Таким препаратом виявилася нікотинова кислота, яка 1937 року була віднесена до вітамінів.

Вітамін РР – компонент В-комплексу, що має вирішальне значення для вироблення енергії та підтримки організму на багатьох рівнях, особливо для здоров’я серця й оптимального кровообігу. Він бере участь у більш ніж пів сотні реакцій, під час яких цукор і жир перетворюються на енергію. Вітамін також необхідний для обміну амінокислот і бере участь у перетворенні жирів на речовини, які називаються ейкозаноїдами, – гормоноподібні агенти, що керують метаболічними шляхами нашого організму.

Крім функції вітаміну, нікотинова кислота (на відміну від нікотинаміду) має також виражений, але нетривалий судинорозширювальний ефект. Виявляється це почервонінням обличчя, запамороченням, зниженням артеріального тиску, тахікардією тощо. Вітамін РР впливає також на ліпідний обмін, знижуючи вміст у крові холестерину та вільних жирних кислот.

Метаболізм. Вітамін РР, що надходить з їжею, всмоктується у фундальній частині шлунка та в тонкому кишківнику методом простої дифузії. З кров’ю він доставляється в печінку і всі інші тканини, де проникає всередину клітин. Причому нікотинова кислота швидше надходить у клітини, ніж нікотинамід. Незмінені сполуки та продукти їхнього перетворення виділяються нирками.

Біохімічна функція. Активний вплив вітаміну PP на обмінні процеси обумовлений його входженням до складу ніацинамідаденіндинуклеотиду (НАД) та ніацинамідаденіндинуклеотиду фосфату (НАДФ), які є кофакторами низки ферментів. Зокрема, ніацинамід входить до складу кодегідразу, що є переносниками водню до флавопротеїнових ферментів, і тим самим регулює окисно-відновні процеси в організмі.

Гіпо- й авітаміноз. Симптомами гіповітамінозу РР є пелагра, роз’їдаючі виразки, недоумство, депресія, пронос, запаморочення, швидка стомлюваність, головний біль, нетравлення шлунка, безсоння, біль у кінцівках, втрата апетиту, знижений вміст цукру в крові, слабкість м’язів, тріщини на шкірі та запалення.

Практичне застосування. Застосовують нікотинову кислоту і нікотинамід внутрішньо і парентерально при пелагрі, захворюваннях печінки, гастриті зі зниженою кислотністю, шкірних захворюваннях. Обидві сполуки малотоксичні. Кислота нікотинова може спричинити судинні реакції, зумовлені розширенням судин. В разі її тривалого застосування у великих дозах можливий розвиток жирової дистрофії печінки. Для запобігання цьому ускладненню слід користуватися метіоніном (амінокислота, що сприяє утилізації надлишку жиру з печінки).

РР у харчових продуктах

• Печінка – 11 мг%
• Риба – 10 мг%
• Молоко – 1,5 мг%
• Пшениця – 30 мг%
• Картопля – 14 мг%
• Морква – 5 мг%
• Дріжджовий екстракт – 58 мг%
• М’ясо куряче – 8 мг%
• Відбивна яловича – 6 мг%
• Хліб з борошна незбираного помелу – 4,0 мг%

Кислота фолієва (вітамін В9, фолацин) складається з трьох структурних елементів: птеридинового похідного, параамінобензойної кислоти і глутамінової кислоти. М. Хоган та А. Перро 1940 року показали, що у курчат, вирощених на штучній дієті, розвивається анемія, яка зникає за повноцінного харчування. 1941 року був виділений вітамін, що є фактором, який запобігає цьому захворюванню. Він був названий вітаміном В9, або антианемічним вітаміном. Слід зазначити, що під час теплової обробки руйнується до 90% фолієвої кислоти, що міститься у сирій їжі. Запаси фолієвої кислоти в організмі виснажуються також в разі регулярного вживання алкоголю. Додатковий прийом біфідобактерій сприяє збільшенню синтезу фолієвої кислоти в товстому кишківнику.

Метаболізм. Фолацин та його похідні, що надходять із їжею або синтезовані кишковою мікрофлорою, всмоктуються у тонкому кишківнику. Після всмоктування з просвіту кишки вже в тонкій слизовій кишківнику відбувається ферментативне відновлення фолієвої кислоти. Основна її функція полягає у приєднанні та перенесенні одновуглецевих груп (формильної, метильної, оксиметильної та метиленової). При надходженні до крові більша частина (до 80%) фолієвої кислоти локалізується в еритроцитах і решта – у плазмі. У великій кількості вона депонується у печінці. У значних концентраціях виявляється у лікворі. Продукти перетворення фолієвої кислоти виділяються нирками.

Біохімічна функція. Фолієва кислота бере участь у синтезі пуринів, опосередковано – у синтезі піримідинів, перетвореннях низки амінокислот, обміні гістидину, синтезі метіоніну, тобто в метаболізмі нуклеїнових кислот і білків. Фолієва кислота бере активну участь у процесах регуляції функцій органів кровотворення, має антианемічну дію при макроцитарній анемії; підтримує імунну систему, сприяє нормальному утворенню та функціонуванню білих кров’яних тілець; відіграє важливу роль при вагітності – регулює формування нервових клітин ембріона, що дуже важливо для нормального розвитку. Крім того, фолієва кислота запобігає передчасним пологам, народженню недоношених дітей та передчасному прориву навколоплідної оболонки. Фолієва кислота незамінна для усунення післяпологової депресії, так що її за правом можна назвати найголовнішим «жіночим» вітаміном. У високих дозах фолієва кислота має естрогеноподібну дію, вона може уповільнити настання менопаузи та послабити її симптоми, а у дівчат-підлітків може коригувати затримку статевого розвитку. Недостатність фолієвої кислоти часто зустрічається у людей, які страждають на псоріаз. Разом з вітаміном B12 фолієва кислота сприяє вирівнюванню втрати пігментації, спричиненою вітіліго, а також допомагає при акне.

Гіпо- й авітаміноз. В разі недостатності фолієвої кислоти розвивається макроцитарна анемія. Можуть бути лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія. Уражається травний тракт (виникають глосит, стоматит, виразковий гастрит, ентерит). При дефіциті фолацину у вагітних також порушуються процеси біосинтезу ДНК і білків, що призводить до виникнення різних каліцтв і недоношеності плода, зниження метаболізму у структурах головного мозку. У дітей анемія часто сприяє  появою цинги при харчуванні одним молоком або молочними продуктами у період від 6 місяців до 2 років. Недостатність проявляється анемією, тромбо- та лейкопенією, целіакією.

Гіпервітаміноз. У дітей великі дози B9 можуть спричинити диспепсію, підвищення збудливості ЦНС, що призводить до гіпертрофії, гіперплазії епітеліальних клітин нирок. Тривале застосування великих доз фолієвої кислоти не рекомендується через можливість зниження вітаміну B12 в крові.

B9 у харчових продуктах

• Дріжджі – 400 мг%
• Квасоля – 150 мг%
• Петрушка – 116 мг%
• Зелена цибуля – 100 мг%
• Чорна смородина – 150 мг%
• Сир – 33 мг%
• Банани – 33 мг%
• Апельсин – 31 мг%
• Соєві боби – 370 мг%
• Проростки пшениці – 331 мг%
• Горох – 180 мг%

Говорячи про вітамін B12, зазвичай мають на увазі ціанокобаламін. Однак активність вітаміну B12 має і низку інших аналогів і похідних ціанокобаламіну (у тому числі природного походження). Вітамін B12 вперше був отриманий у кристалічному стані 1948 року Е. Рікетсом та Е. Смітом, а в 1961-1971 роках хімік-органік Р. Б. Вудворд здійснив синтез вітаміну B12.

Метаболізм. У природі синтезується лише мікроорганізмами. Цей шлях використовується і при промисловому одержанні вітаміну B12. Вітамін B12 у вільному стані не може всмоктуватись у шлунково-кишковому тракті, а засвоюється в комплексі зі специфічним білком. Цей білок – глікопротеїн з молекулярною масою 90 кДа, називається внутрішнім фактором або фактором Кастла. Він продукується обкладочними клітинами слизової оболонки шлунка. Розпад їх здійснюється у печінці та нирках, а кобаламін виводиться з організму із сечею.

Біохімічна функція. Основна функція активних форм вітаміну B12 – перенесення рухомих метильних груп (процес трансметилювання) та водню. Завдяки цим процесам здійснюється вплив на обмін білків та нуклеїнових кислот (через участь у синтезі метіоніну, ацетату, дезоксирибонуклеотидів тощо). Вітамін B12 необхідний для процесу кровотворення, утворення епітеліальних клітин, функціонування нервової системи (бере участь в утворенні мієліну), росту і процесів регенерації.

Гіпо- й авітаміноз. За недостатності ціанокобаламіну (пов’язаної зазвичай з патологією шлунка й тонкої кишки, що порушує всмоктування ціанокобаламіну) розвивається мегалобластична анемія (перніціозна, або злоякісна, анемія; анемія Аддісона-Бірмера). Уражаються також травний тракт (язик стає яскраво-червоний, гладкий, високочутливий до хімічних подразників, спостерігається атрофія слизової оболонки шлунка, ахілія) та нервова система (парестезії, болючі відчуття, порушення ходи). Іноді провокує підвищення згортання крові. В разі перевищення звичайної кількості еритроцитів і лейкоцитів дозу ціанокобаламіну знижують.

Практичне застосування. У медичній практиці вітамін B12 застосовують для лікування деяких видів анемій, причому найбільший ефект проявляється при поєднаному його застосуванні з фолієвою кислотою, а також при ураженнях спинного мозку та периферичних нервів, вроджених порушення обміну вітаміну B12. Крім того, B12 застосовують при патологіях печінки, нервової системи, шкірних захворюваннях для лікування поліартритів, ревматизму, гломерулонефриту.

B12 у харчових продуктах

• Печінка свиняча – 26 мг%
• Нирки свинячі – 15 мг%
• Риба 2,0 – мг%
• Баранину – 2 мг%
• Яйце куряче - 1,1 мг%
• Свинина – 2 мг%
• Яловичина – 2 мг%
• Скумбрія – 6 мг%
• Сир – 1,1 мг%
• Молоко незбиране – 0,4 мг%

Відкриття вітаміну С (аскорбінової кислоти) пов’язані з лікуванням цинги – захворюванням, зумовленим дефіцитом свіжих овочів у харчовому раціоні. Перші відомості про існування особливої ​​органічної речовини, наявність якої в їжі запобігає появі цинги (скорбуту), виникли до 1885 року, коли В.В. Пашутін відкинув поширену на той час думку, що цинга є інфекційним захворюванням, і висунув ідею про авітаміноз як її причину. 1920 року антицинготний фактор назвали вітаміном С, 1923 року вітамін С був отриманий у кристалічному вигляді, а 1927 року була остаточно розшифрована його природа і надано хімічну назву «аскорбінова кислота».

Метаболізм. Аскорбінова кислота всмоктується у тонкому кишківнику за допомогою простої дифузії. Для неї характерне зв’язування з білками – як у кров’яному руслі, так і у клітинах. В організмі в результаті окисних перетворень з аскорбінової кислоти утворюється щавлева кислота, яка потім залучається до різних реакцій метаболізму. Частково депонується у тканинах (особливо багато речовини виявляється у надниркових залозах).

Біохімічна функція. Основні ефекти аскорбінової кислоти пов’язані з її участю в окислювально-відновних процесах. Останнє здійснюється в результаті окислення аскорбінової кислоти в дегідроаскорбінову. Процес цей оборотний і супроводжується перенесенням атомів водню. Кислота аскорбінова бере участь в утворенні основної речовини сполучної тканини (що включає мукополісахариди – гіалуронову та хондроїтин-сірчану кислоти) і синтезі колагену, в разі нестачі яких спостерінаються порізність і ламкість судин, уповільнення процесу регенерації. Встановлено участь аскорбінової кислоти в утворенні кортикостероїдів, в обміні тирозину, перетворенні кислоти фолієвої в її активну форму – тетрагідрофолієву кислоту, активації низки ферментів.

Гіпо- й авітаміноз. Недостатність аскорбінової кислоти призводить до розвитку гіповітамінозу, а у важких випадках авітамінозу (цинга, або скорбут). При цинзі спостерігаються стомлюваність, сухість шкіри, геморагічні висипання на шкірі (зазвичай перифолікулярні), гінгівіт із кровотечею з ясен, розхитування та випадання зубів, крововилив у м’язи, біль у кінцівках, порушення з боку внутрішніх органів (геморагічний ентероколіт, плеврит, гіпотонія, ураження серця, печінки тощо). Знижується опірність інфекціям.

Практичне застосування. Застосовують аскорбінову кислоту для профілактики та лікування її недостатності, при кровотечах, інфекціях, інтоксикаціях хімічними речовинами, атеросклерозі, променевої хвороби, млявих регенеративних процесах, підвищених навантаженнях. Кислота аскорбінова переноситься добре і не провокує побічних ефектів. При введенні у великих дозах і протягом тривалого часу може пошкоджувати острівцевий апарат підшлункової залози та опосередковано (внаслідок надлишкового утворення кортикостероїдів) нирки. Остання призводить до підвищення артеріального тиску.

Вітамін С у харчових продуктах

• Шипшина – 2100 мг%
• Обліпиха – 500 мг%
• Чорна смородина – 300 мг%
• Перець червоний – 250 мг%
• Хрін – 200 мг%
• Петрушка – 190 мг%
• Журавлина – 100 мг%
• Капуста – 70 мг%
• Апельсин – 54 мг%
• Лимон – 58 мг%
• Грейпфрути – 36 мг%
• Помідори – 25мг%
• Яблука – 6 мг%

Отже, ми розглянули всі вітаміни і можемо з упевненістю сказати, що здоров’я без їхньої участі бути не може. Вони справді мають надважливе значення – у тому числі і для краси нашої шкіри.

У профілактичних цілях просто необхідно вживати вітаміни або в натуральному вигляді, або у вигляді препаратів, щоб підтримувати їх кількість в організмі на оптимальному рівні, що є одним з етапів системної anti-age-терапії.