Водорозчинні вітаміни: значення для здоров’я та краси

Вітамін B1 (тіамін) був першим вітаміном, виділеним із рисових висівок у кристалічному вигляді К. Функом 1912 року (за іншими даними, вперше був виділений У. Судзукі 1910 року). Тіаміном його називають, оскільки до його складу входить сірка (грец. – «тіон») й аміногрупа.

Метаболізм. Тіамін, що поступив з їжею, всмоктується в кров у тонкій кишці шляхом простої дифузії. У печінці велика частина тіаміну фосфорилюється за допомогою ферменту тіамінфосфокінази до тіамінмонофосфату (ТМФ), тіаміндифосфату (ТДФ) і тіамінтрифосфату (ТТФ). Потім тіамін зазнає біотрансформації, і кон’югати, що утворилися, виводяться з сечею. Певні кількості тіаміну депонуються у тканинах. Слід враховувати, що за підвищеної лужності середовища тіамін руйнується.

Біохімічні функції. Тіаміндифосфат є коферментом декарбоксилаз, що беруть участь в окисному декарбоксилюванні кетокислот (піровиноградної, α-кетоглутарової), а також транскетолази у пентозофосфатному шляху розпаду глюкози. Тому за недостатності тіаміну різко порушується вуглеводний обмін, а потім й інші види метаболізму. У крові і тканинах накопичуються піровиноградна й молочна кислоти.

Гіпо- й авітаміноз. В1-гіповітаміноз призводить до розвитку поліневриту, м’язової слабкості, порушення чутливості. У важких випадках недостатності цього вітаміну (при захворюванні бері-бері) можуть виникати парези й паралічі. Порушуються також функції серцево-судинної системи: серцева недостатність, тахікардія, дилатація серця, набряки.

Практичне застосування. Тіамін застосовують при його недостатності, невриті, невралгіях, парезах, радикуліті, при низці шкірних захворювань, а також патологічних станах шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи. Для профілактики гіпо- й авітамінозу вітаміну В1 він використовується в комплексі з рибофлавіном (В2) та нікотиновою кислотою (РР) при вітамінізації хлібобулочних виробів. Токсичні ефекти при застосуванні препаратів тіаміну зазвичай не виникають. Іноді спостерігаються алергічні реакції. Враховуючи, що тіамін бере участь переважно у вуглеводному обміні, встановлена ​​пряма залежність між рівнем тіаміну в їжі та кількістю вуглеводів, що споживаються. В разі збільшення останніх у дієті, відповідно, підвищується і потреба в тіаміні.

В1 у харчових продуктах

• Сухі пивні дріжджі – 15,6 мг%
• Злакові рослини – 0,6 мг%
• Печінка бика – 0,4 мг%
• Горіхи (фундук) – 0,4 мг%
• Хліб із борошна цільного помелу – 0,3 мг%
• Яйце куряче – 0,3 мг%
• Проростки пшениці – 2,0 мг%
• Мозок – 0,2 мг%
• Капуста – 0,2 мг%
• Морква – 0,15 мг%

Вітамін В2 (рибофлавін) вперше був виділений з молока й отриманий у кристалічному стані Р. Куном 1933 року. Рибофлавін швидко руйнується в лужному середовищі, особливо при нагріванні, але стійкий до кислого середовища, а також до дії високої температури. Вітамін В2 руйнується на світлі під впливом ультрафіолетових променів. При зберіганні молока на світлі за 3,5 години руйнується до 70% вітаміну.

Метаболізм. Всмоктуючись із кишківника, рибофлавін за участю АТФ фосфорилюється і перетворюється на такі коферментні форми: флавінмононуклеотид (ФМН) та флавінаденіндинуклеотид (ФАД). Обидва коферменти беруть участь в окисно-відновних процесах у складі дегідрогеназ та оксидаз. Після закінчення терміну функціонування в організмі рибофлавін звільняється з коферментної форми та зазнає біотрансформації. Метаболіти рибофлавіну виводяться із сечею. Рибофлавін у значних кількостях депонується у тканинах.

Біохімічні функції. Вітамін В2 інтенсифікує процеси обміну речовин в організмі, беручи участь у метаболізмі білків, жирів та вуглеводів. Він необхідний для утворення червоних кров’яних тілець й антитіл, для дихання клітин і зростання; полегшує поглинання кисню клітинами шкіри, нігтів та волосся; покращує стан органу зору, беручи разом  із вітаміном A участь у процесах темнової адаптації, знижує втому очей та відіграє велику роль у запобіганні катаракті. Вітамін В2 позитивно впливає на слизові оболонки травного тракту, зводить до мінімуму негативний вплив різних токсинів на дихальні шляхи. Рибофлавін необхідний для метаболізму триптофану, який перетворюється в організмі на ніацин. Однією з найцінніших якостей рибофлавіну є його здатність прискорювати в організмі перетворення піридоксину – вітаміну В6 – на його активну форму.

Гіпо- й авітаміноз. Нестача вітаміну В2 у людини проявляється у зупинці росту (у дітей), зниженні апетиту, схудненні, слабкості, почервонінні, свербінні та печінні очей, підвищеній світлочутливості, порушенні зору внаслідок васкуляризації рогівки, недокрів’ї, спостерігається алопеція, себорейний лускатий дерматит біля носа, навколо рта й на тілі в цілому, свербіж і запалення шкіри зовнішніх статевих органів, депресія та деградація особистості. Іноді спостерігається порушення зору в темряві (гемералопія). Недостатність рибофлавіну часто призводить до анемії.

Практичне застосування. У медичній практиці застосовують вітамін В2 при коньюктивітах, виразках роговиці та катаракті, при різних шкірних захворюваннях (дерматози, нейродерміти, себорея, фолікулярний вовчак), при отруєннях монооксидом вуглецю (СО), токсикозах, ураженні печінки, виснажливій м’язовій роботі. Призначають внутрішньо та місцево. Парентерально використовують рибофлавін мононуклеотид. Токсичні ефекти при застосуванні рибофлавіну не спостерігаються. Також вітамін В2 застосовують для вітамінізації хлібобулочних виробів.

В2 у харчових продуктах

• Печінка (яловича) – 1,5 мг%
• Яйце куряче – 0,6 мг%
• Молоко – 0,2 мг%
• Пшениця – 0,3 мг%
• Капуста – 0,2 мг%
• Морква – 0,05 мг%

Вітамін В5 (пантотенова кислота) вперше була ідентифікована Р. Вільямсом 1933 року, він же через 6 років отримав його в кристалічному вигляді, а 1940 року була розшифрована хімічна структура і здійснено синтез. Пантотенова кислота синтезується мікробними та рослинними клітинами, а також мікрофлорою кишківника.

Метаболізм. Пантотенова кислота, що надійшла з їжею, з кишківника шляхом дифузії всмоктується в кров і далі в тканини. У тканинах відбувається біосинтез коферментних форм пантотенової кислоти – фосфопантотеїну та коферменту-А (SH-KoA, кофермент ацилювання). Катаболізм коферментів відбувається шляхом їх гідролізу, пантотенова кислота та її метаболіти виводяться із сечею.

Біохімічні функції. Найважливішою властивістю вітаміну В5 є його здатність стимулювати виробництво гормонів надниркових залоз – глюкокортикоїдів, що робить його потужним засобом для лікування таких захворювань, як артрит, коліт, алергія та хвороби серця. Він відіграє важливу у формуванні антитіл, сприяє засвоєнню інших вітамінів, а також бере участь у синтезі нейротрансмітерів. Пантотенова кислота бере участь у метаболізмі жирних кислот. Вона нормалізує ліпідний обмін та активує окисно-відновні процеси в організмі.

Гіпо- й авітаміноз. Недостатності пантотенової кислоти у людей практично не буває. Якщо її спричинити штучним шляхом, призначаючи добровольцям спеціальну дієту, спостерігаються стомлюваність, порушення сну, головний біль, диспепсичні розлади, парестезії, м’язові болі й інші порушення. Найбільш яскравим симптомом В5-авітамінозу в людини є оніміння пальців ніг, що супроводжується поколюванням, потім виникає пекучий біль у пальцях і підошвах, що поширюється до гомілки («печіння ніг»).

Практичне застосування. У медичній практиці пантотенова кислота використовується при порушеннях обмінних процесів, токсикозах. Найбільш широко використовується при захворюванні шкіри та волосся, нігтів, а також при ураженні печінки, дистрофії серцевого м’яза тощо. У дітей її використовують для лікування гіпотрофії та рахіту.

В5 у харчових продуктах

• Пекарські дріжджі – 11 мг%
• Куряче яйце – 1,3 мг%
• Печінка – 5,0 мг%
• Риба – 2,03 мг%
• Картопля – 1,2 мг%
• Пшениця (проростки) – 2,0 мг%
• М’ясо куряче – 1,2 мг%
• Овес – 1,2 мг%
• Соєві боби – 0,8 мг%
• Горіхи (волоські) – 2,0 мг%

Вітаміном В6 заведено позначати три сполуки: піридоксин (піридоксол), піридоксаль і піридоксамін. Для позначення всієї групи зазвичай використовують назву першої сполуки – піридоксин. Вітамін В6 був відкритий П. Дьєрді 1934 року, а через чотири роки виділений у кристалічному стані. Вперше синтезовано 1939 року.

Метаболізм. Вітамін В6 надходить до організму з їжею та всмоктується у тонкому кишківнику методом простої дифузії. Зі струмом крові він транспортується до тканин і досить легко проникає всередину клітин. У клітині він фосфорилюється за допомогою піридоксалькінази, перетворюючись на коферменти – піридоксаль-5-фосфат та піридоксамінфосфат. Цікаво, що для синтезу цих коферментів в організмі людини, своєю чергою, необхідні флавінові (В2-залежні) ферменти. В результаті окислення коферментів утворюється 4-піридоксилова кислота, яка виводиться з організму із сечею.

Біохімічні властивості. Вітамін В6 відіграє важливу роль в обміні речовин, необхідний для нормального функціонування центральної та периферичної нервової системи, бере участь у синтезі нейромедіаторів. У фосфорильованій формі бере участь у синтезі білка, ферментів, гемоглобіну, простагландинів, обміні серотоніну, катехоламінів, глутамінової кислоти, гістаміну, покращує використання ненасичених жирних кислот, знижує рівень холестерину та ліпідів у крові, покращує скоротливість активної міокарда, сприяє перетворенню фолієвої кислоти на її активну форму, стимулює гемопоез. При атеросклерозі вітамін В6 покращує ліпідний обмін.

Гіпо- й авітаміноз. Гіповітаміноз В6 проявляється в ураженні шкіри (дерматит, звідси назва вітаміну – антидерматитний), розладах нервової та кровотворної систем. Ці розлади супроводжуються підвищеною збудливістю центральної нервової системи, можливі судоми. Порушення кровотворної системи проявляється у розвитку недокрів’я. У дорослих недостатність вітаміну В6 спостерігається рідко. У дітей синдром дефіциту вітаміну В6 розвивається при годівлі молочними сумішами, що містять недостатню кількість піридоксину (при цьому спостерігаються судоми, дерматит, гіпотрофія, анемія, підвищена збудливість центральної нервової системи).

Причиною недостатності вітаміну В6 може бути тривале лікування протитуберкульозними препаратами групи гідразидів ізонікотинової кислоти (ізоніазид та ін.), які пригнічують синтез піридоксальфосфату. Якщо при цьому розвиваються периферичні неврити, їх усувають за допомогою піридоксину. Недостатність вітаміну В6, що штучно провокується в добровольців шляхом призначення спеціальної дієти, супроводжується виникненням себорейного дерматиту на обличчі, глоситу, стоматиту, судом. У вагітних в разі нестачі вітаміну В6 розвивається токсикоз, карієс зубів, у новонароджених зазначається підвищена збудливість, судоми.

Практичне застосування. Піридоксин застосовують внутрішньо (після їжі), підшкірно, внутрішньом’язово та внутрішньовенно. Парентерально вітамін В6 вводять при порушеннях всмоктування в кишківнику, а також у випадках, коли прийом внутрішньо неможливий (наприклад, блювота). У низці досліджень піридоксин показав свою ефективність при депресіях: він позитивно впливає на вироблення норепінефрину та серотоніну. У дерматології вітамін В6 застосовують при себореєподібних та несеборейних дерматитах, оперізуючому лишаї, нейродерматитах, псоріазі, ексудативних діатезах.

В6 у харчових продуктах

• Яйце куряче – 0,12 мг%
• Молоко коров’яче – 1,5 мг%
• Печінка – 0,64 мг%
• Морква – 0,53 мг%
• Овес – 3,3 мг%
• Пшениця – 3,3 мг%
• Пекарські дріжджі – 2,0 мг%
• Скумбрія – 1,03 мг%
• Горіхи (фундук) – 0,59 мг%
• Банани – 0,29 мг%