У дзеркалі доказової медицини: ПДП або чутлива шкіра?
До питання встановлення косметологічного діагнозу
У практичній діяльності багато фахівців ЕМ пропонують широкий асортимент програм апаратного догляду за шкірою, ексклюзивні косметичні лінії, проте при встановленні діагнозу можуть обмежуватися такими формулюваннями, як «суха шкіра», «зріла шкіра», «комбінована шкіра». А не бути голослівним можна, опанувавши методи доказової медицини.
Часто під визначення сухої шкіри потрапляє як шкіра зі зниженим виділенням себуму, так і зневоднена шкіра. Однак класифікація, яка застосовується для інструкції косметичних засобів, явно недостатня для професійного косметологічного діагнозу. Крім того, сучасні посібники з косметології радять фахівцям уникати для встановлення професійного косметологічного діагнозу таких формулювань, як «комбінована» або «чутлива» шкіра.
Точний професійний діагноз дозволяє оцінити тип і функціональний стан шкіри, правильно підібрати програму догляду за шкірою, швидко відстежити динаміку та запобігти можливості негативних змін.
Детальний збір анамнезу допомагає у багатьох випадках зрозуміти етіологію клінічних проявів на шкірі та виключити помилки при косметологічних рекомендаціях.
Чутливість чи постійне дифузне почервоніння?
Перш ніж торкнутися питання застосування об’єктивних параметрів для діагностики чутливої шкіри, слід сказати, що немає єдиної прийнятої класифікації чи визначення цього терміна. Під визначенням чутливої шкіри розглядаються стани, що характеризуються такими різними симптомами, як почервоніння, набряк, лущення, висипання, а також свербіж, почуття стягнутості шкіри та поколювання. Флоранс Барретт-Хілл [Barrett-Hill F. Advanced skin analysis. – 2004], одна з провідних світових фахівчинь у галузі професійної косметології та авторка навчального посібника з професійної діагностики шкіри для косметологів, пропонує вже на першому етапі діагностики поряд з визначенням типу жирності шкіри діагностувати постійне дифузне почервоніння (permanent diffused redness), яке частково збігається з прийнятим у нас визначенням «чутлива шкіра». Саме наявність постійного дифузного почервоніння (ПДП) різного ступеня вираженості, обумовлене змінами функціонального та морфологічного стану шкіри, є визначальною ознакою для цього типу шкіри, тоді як тільки свербіж, поколювання та зміна чутливості можуть зустрічатися і при різних неврологічних порушеннях. Наприклад, є цікаві дослідження британських учених, в яких описується, що напади періодичного сверблячки шкіри достовірно частіше зустрічаються у людей, схильних до нападів мігрені.
Схильність до постійного дифузного почервоніння може бути вродженою. При візуальному огляді на шкірі можна бачити постійно присутні еритематозні плями неправильної форми з можливістю спонтанного розповсюдження в області вище та нижче шиї та грудей, виникають вони внаслідок розширення стінок периферичних судин і більш тонкої щільності шкіри. Локалізацією еритеми часто бувають ніс, крила носа, щоки, область перед вухами, підборіддя.
Витончення епідермального та дермального шарів можна помітити при первинному візуальному огляді щодо зміни кольору. У багатьох випадках дифузне почервоніння та купероз можуть комбінуватися, проте дифузне почервоніння може супроводжуватися відсутністю видимих кровоносних капілярів. Слід зазначити, що ПДП частіше зустрічається при сухому (за типом жирності), але може бути присутнім і при жирному типі шкіри.
Діагностика чутливості: методи аналізу
Отже, після візуального огляду та первинної оцінки кольору, текстури й типу секреції себуму бажано дати об’єктивну кількісну оцінку стану шкіри пацієнта. Завдяки сучасному обладнанню для діагностики стану шкіри ми можемо зробити фотографію обличчя пацієнта у трьох стандартних ракурсах за стандартного освітлення, оцінити розмір і кількість плям, висипки, еритеми й інших елементів. Є можливість виділити і збільшити найцікавішу для подальшого дослідження ділянку шкіри. Ці дані можуть відбиватися в цифровому вигляді, і при повторних дослідженнях можна об’єктивно оцінити навіть незначну динаміку цих змін. Також можна оцінити колір шкіри та її рельєф, побудувати тривимірну модель поверхні шкіри пацієнта.
Для дослідження ступеня еритеми й кольору шкірних покривів можуть застосовуватись і спеціальні датчики колориметрії та мексаметрії.
Колориметри випромінюють біле світло за допомогою LED-світлодіодів (LED – light emission diods, світло випромінювання діода), розташованих по колу так, щоб однорідно висвітлити шкіру. Деяка частина світла, що випускається, проходить вглиб шарів шкіри, решта розсіюється у всіх напрямках і потрапляє на вимірювальну частину датчика. Дані, що надходять з датчика, коригуються відповідно до спеціальної колірної матриці.
Колір шкіри вимірюється як триколірне значення XYZ і може бути розрахований у значеннях L*a*b (L – яскравість, a та b – координати у колірній палітрі) або RGB (червоний/зелений/синій). Крім того, можна обчислити значення ITA (Individual Typology Angle – класифікація кольору шкіри людини).
Метод мексаметрії заснований на поглинанні/відбитті світла. Мексаметр випромінює світло трьох довжин хвиль:
- зелена: λ = 568 нм ± 3 нм;
- червона: λ = 660 нм ± 3 нм;
- інфрачервона: λ = 870 нм ± 10 нм.
Світло, потрапляючи на шкіру, поглинається хроматофорами (переважно гемоглобіном, білірубіном та меланіном). Приймальний пристрій визначає світло, відбите від шкіри. Джерело та приймач випромінювання розташовані таким чином, щоб вимірювати тільки дифузне та розсіяне світло. Оскільки кількість випромінюваного світла відома, можна обчислити кількість поглиненого шкірою світла.
Для визначення жирності шкіри можна використовувати як прості й доступні кожному косметологу диски для експрес-тестування жирності шкіри, так і проводити точніші дослідження за допомогою методу себуметрії.
Себуметрія (дослідження жирності шкіри), найбільш об’єктивний метод визначення навіть незначних змін у вмісті шкірного сала, – фотометричне визначення прозорості сальних плям, які залишаються на спеціальній абсорбуючій стрічці на себуметричній касеті після її контакту зі шкірою або її придатками.
Доказова консультація
Вибір терапевтичної тактики догляду за будь-яким типом шкіри залежить від діагностики стану епідермального бар’єру, який у пацієнтів із ПДП часто буває порушений. Клінічною ознакою пошкодження епідермального бар’єру є зневоднення та лущення шкіри, а для визначення причини цих порушень необхідно досліджувати рівень трансепідермальної втрати вологи (метод теваметрії), рівень гідратації рогового шару (метод корнеометрії) та рН.
Професійна консультація косметолога обов’язково передбачає заповнення картки пацієнта та видачі консультативного висновку. Ці документи зазвичай розробляють фахівці кожного салону краси відповідно до своїх вимог і стандартів. Ми зупинимося на тих обов’язкових для встановлення косметологічного діагнозу параметрах, які є його обґрунтуванням:
- повний анамнез із відображенням паспортних даних;
- скарги, звички, спосіб життя;
- перенесені хвороби, алергічний анамнез;
- досвід косметологічних процедур і програм косметологічного догляду в останні 5 років;
- докладний опис програми догляду за шкірою, що використовується на сьогодні;
- дані візуального огляду й об’єктивних інструментальних досліджень (жирність, вологість, меланін, еритема, тип за Фіцпатриком, еластичність, вологість, трансепідермальна втрата вологи);
- дані, отримані після дослідження зображень шкіри (структура, жирність, стан пор, пігментація).
Потім відбувається докладний опис текстури, кольору (сюди ж вносяться дані про наявність і локалізацію дифузного почервоніння, невуси, розацеа та інші елементи), функціонування лімфатичної системи, секреції сальних залоз, епідермального бар’єру.
Після описової частини висновку слід зазначити повний косметологічний діагноз. Формування діагностичного висновку – досить трудомісткий процес, однак саме він є визначальним для подальшої терапії, адже правильний діагноз – точний індикатор професійного рівня компанії, яка надає косметологічні послуги.
Для пацієнтів з ПДП дуже важливо правильно роз’яснити індивідуальні особливості його шкіри та необхідність спеціального догляду за нею. Ці дані необхідно підтвердити об’єктивними показниками, отриманими під час дослідження шкіри.
Навіть незначні зміни на краще стають для пацієнтів потужним стимулом для продовження розпочатого лікування.
Але, погодьтеся, складно покращити те, що не можна виміряти, – особливо це стосується комплексного застосування косметологічних процедур і програм домашнього догляду. Правильний, науково-обґрунтований індивідуальний підбір різноманітних програм догляду – гарантія оптимального косметологічного результату.
За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна