Синергія ефектів регенерації полінуклеотидів та БТА в лікуванні рубців

 

Пропонована стаття є адаптацією доповіді, виголошеної 7 жовтня 2022 року на онлайн-конференції «Естетична медицина та війна», організованій ГК Estet. Конференція відбулася в рамках проєкту «Стресооборона. Український рецепт» та на підтримку першого офлайн-конгресу в Україні в нові часи May Aesthetic Meeting (Львів, грудень 2022). Повну доповідь можна переглянути на каналі PRO Cosmetology TV.

Розкриваючи проблему рубців і говорячи про те, як найкраще лікар-косметолог може допомогти пацієнтам з різноманітними рубцями, ми маємо памʼятати: по-перше, дійсно кожен лікар, який стикається з цією проблемою, має розуміти етапність роботи з пацієнтом і, взагалі, знати, як мінімізувати прояви рубцевих змін тканин у кожної конкретної людини. Ми маємо розуміти проблематику формування рубців і враховувати фактори, які впливають на утворення рубцевої тканини. Звичайно, на формування рубцевої тканини впливає характер травми. Відомо, що травми тканин, які нанесені під час хірургічного втручання - це травми тканин, які потім гарно заживають, тому що вони зроблені, скажімо так, по правилах загоєння тканин. Травми насильницького характеру (вибухові, опікові, колоті, рвані, укушені) звичайно заживають гірше, тому що до проблеми характеру самого травмування тканин накладається проблема асептики, бо такі рани, як правило, є інфікованими. Тому перше, що ми маємо зробити для того, щоб нормалізувати загоєння тканин і формування рубця - це найшвидше оказання кваліфікованої допомоги і асептика, антисептика і антибіотико-профілактика, бо чиста рана буде загоюватися набагато краще первинним натягом. Крім того, на перспективу формування рани і подальшого формування рубця буде впливати формування векторів натяжіння від дії оточуючих і глибше лежачих м'язів і розміщення самої рани відносно лінії натягнення тканин: це лінії Лангера, які формують певний натяг тканин. Якщо ці умови не виконуються, тобто, рана - інфікована, розміщена поперек цих ліній натягу і є постійне натяжіння м’язами, то, звичайно, ризики формування більш грубих рубців значно підвищуються.

Вирішуючи питання розвитку такого рубця і організації поетапної терапії, ми маємо зрозуміти, коли саме потрібно почати лікування, скільки воно буде тривати і які методики ми зможемо використати в цій терапії.

Звичайно, лікування рубця і його профілактика починаються вже з моменту утворення рани: це, по-перше, асептична обробка, антибіотикотерапія, грамотне накладання швів і супутні лікування. Сьогоні я хочу поговорити про дві методики, які варто застосовувати при лікуванні рубців - це ботулінотерапія і регенеративна терапія.

Є ряд досліджень, які показують, що ботулінотерапію потрібно розпочинати якомога раніше. Ін’єкції вводимо по периферії вогнища, можемо їх повторювати через 6 або 8 тижнів, через 12 тижнів, або навіть і пізніше. Це формує певний план розвитку рубця, формування рубцової тканини і роботу м'язів навколо. У випадку, коли формується атрофічне вогнище або пацієнт уже прийшов із сформованим атрофічним рубцем, ми будемо додавати всі можливості регенераторної терапії: плазмотерапія, полінуклеотидна терапія і лазерна терапія (в тому числі шліфовка, яка буде впливати як колагеностимулятор, вирівнювати поверхню шкіри, робити її більш гладкою за рахунок її швидкого оновлення і синтезу колагену). При формуванні гіпертрофічних рубців ми використовуємо всі перераховані методи, силіконові пластири, ін'єкції ферментів і гормонів для того, щоб розсмоктувати вогнище сформованого грубого колагену.

За останні 3-4 роки проводилось дуже багато досліджень з приводу використання властивостей ботулінотерапії не тільки за естетичними і неврологічними показаннями, з якими ми всі знайомі, а і за незвичними для нас, новими показаннями. Можна сказати, що точок прикладення і використання ботулінотерапії в медицині з'явилася дуже багато: внаслідок активних досліджень і пошуку нових методик використання більше 60 нових показань для потенційного використання БТА.

Протирубцові ефекти ботулінотерапії

Ми знаємо дуже гарно механізми дії ботулотоксинів у тканинах-мішенях. Так, відомо, що БТА блокує вивільнення ацетилхоліну в нейром'язевому з'єднанні і це викликає певний ефект (те, що ми найчастіше використовуємо в естетичній медицині) - це розслаблення, так званий локальний парез м’язів, і вплив на секреторну активність внаслідок пригнічення вивільнення ацетилхоліну.

Як діє ботулотоксин як модулятор процесів загоєння в різних фазах формування рубця? По-перше, він впливає на всі стадії запалення за рахунок зниження секреції прозапальних цитокинів, зниження м'язової активністі і розвитку процесів неоваскуляризації, тобто покращення кровообігу. Також відбувається вплив на фазу проліферації і ремоделювання тканин, коли знижується ризик формування грубого колагену, фіброблестоза, знижується механічний тиск і активність міофібробластив, їх кількість.

Таким чином, крім прямого впливу на м'язову активність, в певних техніках і в певних дозуваннях ботулінотерапія буде давати протизапальний ефект за рахунок зниження секрету протизапальних цитокінів, активності фібропластів і таким чином - зниження утворення патологічного колагену.

Ботулінотерапію бажано використовувати і це дуже гарний додаток до класичної терапії для того, щоб знизити ризики патологічного формування рубця, особливо коли є схильність до формування гіпертрофічних і келоїдних рубців. Результати досліджень підтверджують ефективність використання більш високих доз БТА у пацієнтів з гіпертрофією рубців. Дозозалежні ефекти можна пояснити нервово-мʼязовими механізмами дії ботулотоксинів. Можна зробити висновок, що клінічні ефекти ботулінічного токину напряму залежать від введеної дози, точності введення та обʼєму препарату.

Шляхи активації процесів регенерації шкіри

Додаткове посилення регенерації тканин є дуже важливим і з моменту своєї появи полінуклеотиди (ПН) і полідезоксирибонуклеотиди (ПДРН) стали додатковим, неймовірно потужним інструментом для впливу на рубцеву тканину. Це ще задовго до війни оцінили наші пацієнти з посттравматичними рубцями, а особливо - із рубцями постакне.

Дуже важливо зрозуміти, що ми маємо точно знати механізм дії ПДРН і ПН на тканинні рецептори і яких ми досягаємо при цьому результатів. Що нам треба зробити, щоб отримати протизапальну дію, щоб отримати покращення мікроциркуляції, щоб сприяти активації синтезу і роботи фібропластів, тому що всі ці ефекти нам дадуть згладженя рубцевої тканини, більш здоровий вигляд шкіри? Ми маємо збільшити секрецію макрофагами протизапальних цитокінів; ми маємо знизити секрецію моноцитами прозапальних цитокінів; ми маємо ініціювати мітоз клітин епідермісу і дерми і активізувати фактори росту. Тобто ми маємо розуміти, які ланки ми стимулюємо і активуємо для того, щоб отримати спрогнозований певний результат. І використовуючи в правильних ритмах і правильно підібрані препарати, ми будемо дійсно дуже активно сприяти регенерації шкіри. Ми активізуємо і проліферацію фібропластів, і синтез нових волокон колагену і еластину, і нео-ангіогенез, а також проліферацію клітин всіх шарів епідермісу, особливо кератиноцитів росткового шару епідермісу, що є дуже важливим для того, щоб ми отримали ефект заповненості рубця, ефект його зглаження і зникнення, наприклад, тих же плям постакне у вигляді порушень пігментації, застійних синюшних плям і тд.

Клінічні дослідження регенерації тканин з трофічними виразками, пролежнями, після опіків, в яких використовувалися ПН і ПДРН, показали значно вищу ефективність для підвищення епітелізації і покращення загоєння рани.

Використання ПН і ПДРН показало високі результати у профілактиці гіпертрофічних і келоїдних рубців за рахунок формування 3D каркасу в тканинах, колагеностимуляції, покращення стану екстрецелярного матриксу і всіх комунікацій між клітинами і активації синтезу колагену.