Рубцеві алопеції в практиці лікаря-косметолога

Тетяна Святенко, професор, д.м.н., член ЄАДВ, Дніпровський медичний університет, Центр дерматології і косметології професора Святенко

Ганна Магдич, лікар-дерматолог, косметолог, Центр дерматології і косметології професора Святенко (м. Дніпро)

---

Рубцеві алопеції — захворювання, яке, безумовно, є достатньо стресовим для пацієнта та впливає та якість його життя. Тому стаття виходить в рамках проєкту «Стресооборона. Український рецепт».

Актуальність проблеми також полягає в тому, що досить часто у разі скарг на випадіння волосся та інших незадовільних станів скальпа косметолог може виступати первинною ланкою в наданні медичної допомоги. У такій ситуації фахівцеві вкрай важливо усвідомлювати межі своєї компетенції і керуватися принципом «не зашкодь».

З огляду на те, що ця група захворювань є завданням «із зірочкою» для будь-якого лікаря, дуже важливо своєчасно запідозрити проблему і розпочати найефективнішу в даному випадку терапію. Пізнє звернення до лікаря значно погіршує ситуацію не лише з точки зору поширення патологічного процесу, але і через складність диференціальної діагностики. У разі раннього звернення рубцеві алопеції можуть маскуватися під інші захворювання скальпа і направити косметолога по хибному сліду, що також може привести до фатальних наслідків.

Рубцеві алопеції — велика група ідіопатичних захворювань аутоімунної природи, що характеризуються руйнуванням волосяного фолікула і заміщенням його сполучною тканиною, що призводить до незворотності процесу.

Група рубцевих алопецій включає велику класифікацію, яка типізує захворювання за різними критеріями. Патологічний процес розрізняють на природжений або придбаний, який зі свого боку може бути первинним або вторинним. Найбільш місткою для систематизації первинних рубцевих алопецій є класифікація, що ґрунтується на типі переважаючих запальних клітин, які визначаються у фолікулярному епітелії і навколо нього. Виділяють три основні підгрупи: лімфоцитарні, нейтрофільні, змішані, кожна з яких об'єднує ряд нозологій зі своєю специфікою, діагностичними особливостями і лікуванням.

Однією з форм рубцевої алопеції, що найчастіше зустрічається в практиці косметолога, залишається плоский лишай волосистої частини голови (lichen planopilaris, LPP). LPP — первинна рубцева алопеція, що є фолікулярним підтипом червоного плоского лишаю. Під час клінічного огляду спостерігаються множинні асиметричні ділянки втрати волосся з фолікулярним кератозом і перифолікулярною еритемою. Суб'єктивно пацієнт відзначає дискомфортні відчуття, такі як свербіж, біль, печіння.

Внаслідок того, що LPP найчастіше розпочинається з тім'яної або центральної зони волосистої частини голови, на початкових стадіях клінічна симптоматика візуально здатна мімікрувати під нерубцеві види алопецій, такі як осередкова й андрогенетична. Окрім цього, у випадку поєднання ознак lichen planopilaris і мініатюризації в лобно-тім'яній області, що властиво андрогенній алопеції, виділяють особливу форму — fibrosing alopecia pattern distribution (FAPD).

Щоб уникнути подальших помилок і з метою диференціальної діагностики, перед початком ін'єкційних маніпуляцій лікарю-косметологу настійно рекомендується провести трихоскопію. Під час трихоскопічного дослідження спостерігаються типові для lichen planopilaris ознаки:

• лусочки, що вкривають стрижень волоса, височіють на декілька міліметрів над поверхнею шкіри;
• перифолікулярна еритема;
• подовжені кровоносні судини;
• pili torti («скручене волосся»);
• білі точки, що зливаються у білі або молочно-червоні ділянки «кольору полуничного морозива»;
• відсутність гирл волосяних фолікулів.

Золотим стандартом діагностики усіх рубцевих алопецій залишається біопсія шкіри волосистої частини голови.

У разі підозри на плоский волосяний лишай, щоб уникнути посилення патологічного процесу і дифузного руйнування волосяних фолікулів, лікарю-косметологу категорично забороняється застосовувати такі ін'єкційні методи, як мезотерапія, плазмотерапія, карбокситерапія.

Основною метою лікування є запобігання подальшому рубцюванню, корекція супутніх захворювань, що обтяжують протікання рубцевої алопеції, і поліпшення стану волосся в цілому. Найбільшу ефективність у терапевтичному лікуванні продемонстрували системні і місцеві глюкокортикостероїди, а також внутрішньоосередкове введення триамцинолону ацетоніду в розчині. А ще добре себе зарекомендували антималярійні препарати, системний ізотретиноїн і циклоспорин. У деяких країнах застосовуються низькі дози налтрексону, піоглітазону гідрохлориду і перорального міноксидилу. Топічний міноксидил в 2% і 5% концентрації також може використовуватися з метою запобігання фіброзу і поліпшення стану волосся.

Зниження активності процесу визначається зникненням суб'єктивних симптомів, таких як свербіж, печіння і біль. Під час клінічного огляду спостерігається припинення поширення, відсутність перифолікулярної еритеми і фолікулярного гіперкератозу, а також негативний тест натягнення волосся.

У період ремісії можна розглядати можливість хірургічного лікування, яке має на меті ексцизію зони з естетичним дефектом після застосування еспандера або аутотрансплантацію волосся. Міра приживаності пересадженого волосся може бути незадовільною порівняно з потенційними результатами при нерубцевих алопеціях внаслідок особливостей рубцевої тканини. Окрім цього, існують також ризики повторної активізації захворювання і погіршення стану внаслідок феномена Кебнера.

Висновок. Плоский волосяний лишай — захворювання, що належить до первинних рубцевих алопецій і є фолікулярним підтипом червоного плоского лишаю. Клінічна картина здатна мімікрувати під інші захворювання скальпа, що вкрай ускладнює діагностику і, як наслідок, збільшує ризики терапевтичних помилок, здатних привести до незворотних наслідків.

Первинним завданням фахівця естетичної медицини є чітке розуміння меж своєї компетенції. Ін'єкційні методи, широко вживані при різних косметологічних недоліках і трихологічних захворюваннях, у даному випадку категорично заборонені і здатні обернутися дуже плачевними наслідками. У разі підозри на рубцеву алопецію фахівцеві естетичної медицини рекомендується перенаправити пацієнта до дерматовенеролога.

Оскільки рубцеві алопеції вражають естетично значиму зону, а ефективність лікування найчастіше не відповідає очікуванням пацієнта, колосальне значення має психологічна підтримка, оскільки наслідки захворювання мають вагомий вплив на психоемоційний стан, рівень самооцінки та якість життя.

Важливим залишається інформування пацієнтів про сучасні доступні методи, що допомагають візуально скоректувати і замаскувати естетичний дефект у разі незадовільного терапевтичного і хірургічного лікування.