Новий виклик. Які небажані клінічні прояви ми отримали на фоні стресу?

 

Пропонована стаття є адаптацією доповіді, виголошеної 7 жовтня 2022 року на онлайн-конференції «Естетична медицина та війна», організованій ГК Estet. Конференція відбулася в рамках проєкту «Стресооборона. Український рецепт» та на підтримку першого офлайн-конгресу в Україні в нові часи May Aesthetic Meeting (Львів, грудень 2022). Повну доповідь можна переглянути на каналі PRO Cosmetology TV.

Сьогодні ми з вами діємо на межі кількох спеціальностей – ендокринологія, психіатрія і, власне, косметологія, тому що зараз бути лише косметологом, тобто фактично працюючи симптоматично, означає, що ми не можемо ніяк вплинути на стан шкіри, здоров’я пацієнтів. Адже причини, які погіршують стан шкіри на сьогодні (і стрімко погіршують) – етіопатогенетичні, і впливати, звичайно ж, потрібно на центральну нервову систему.

Ми зараз живемо в умовах хронічного стресу. Ті пацієнти, які приходять і кажуть: «Я не нервуюсь, мені добре, мені адекватно, у мене немає стресу», живуть із загнаним стресом усередину, який виявиться ще гірше, ніж у тих, хто стресує зрозумілими клінічними симптомами.

Вплив стресу на організм

Коли виє сирена, наш організм готується до реакції «бий чи біжи». Ця фізіологічна особливість була описана ще у двадцятих роках минулого століття Уолтером Кенноном, і відтоді, звичайно, накопичено величезний матеріал, добре вивчено гормональний фон і гормональні реакції.

Зараз щодня виникають причини, через які відбувається викид гормонів стресу – адреналіну та кортизолу. І в той момент, коли концентрація у крові адреналіну і кортизолу стрімко зростає, людина входить у стан гострого стресу. Оскільки він повторюється протягом доби багаторазово і триває вже досить довго, то ми з вами перебуваємо у стані тривалого стресу, що супроводжується почуттям безпорадності.

Звичайно, короткий час дії кортизолу й адреналіну стимулює, мобілізує резерви та допомагає організму вижити у стресовій ситуації. Тривалий вплив цих гормонів має прямо протилежну дію, тобто хронічне підвищення частоти серцевих скорочень, підвищення тиску, а хронічна стимуляція нервової системи призводить до розбалансування всіх органів і систем. Крім того, виникають і гормональні проблеми: зменшується рівень окситоцину, який заспокоює нервову систему, у чоловіків знижується рівень тестостерону, у жінок виникає аменорея.

Щоб покращити стан шкіри пацієнтів, ми маємо впливати на етіопатогенетичний фактор, тобто діяти на причину викиду гормонів, яка рано чи пізно призводить до втоми надниркових залоз.

З цілком зрозумілих причин, ми не можемо зараз, на жаль, повністю нівелювати цю саму причину викиду гормонів, тому маємо хоча б якимось чином заспокоювати центральну нервову систему. Я вважаю, що будь-який пацієнт має обов’язково отримувати консультацію психоневролога, психіатра, психолога – будь-якого фахівця, який може призначити відповідну фармакологічну підтримку. Без цього сьогодні впоратися з викликами часу просто нереально: це призведе до збільшення випадків депресії, й ми отримаємо важкі клінічні прояви втоми надниркових залоз з усіма наслідками.

Психіатри (психологи, психоневрологи) необхідні, вони мають бути грамотні, вміти призначити щадну терапію, яка пацієнта заспокоїть, але водночас не уповільнить його природні життєві функції, наприклад, не перешкоджатиме їздити за кермом.

Тобто перше, що треба робити, – діяти на центральну нервову систему. В іншому випадку наслідком тривалого стресу будуть: зниження м’язової та кісткової маси, що в рази підвищує ризик остеопорозу; виникне інсулінорезистентність, як результат – підвищиться вироблення інсуліну з усіма наслідками; накопичуватиметься вісцеральний жир (за 7 місяців ми вже це бачимо у пацієнтів) і зменшуватиметься підшкірно-жирова клітковина в нижній половині тулуба. Усі пацієнти скаржаться на зниження працездатності, швидку стомлюваність, ломоту у тілі – це первинні ознаки втоми надниркових залоз.

І коли ми заспокоюємо центральну нервову систему, звичайно ж, отримуємо відновлення всіх цих функцій і нормалізацію балансу гормонів.

Стрес з погляду шкіри

Які реакції відбуваються у шкірі в той момент, коли пацієнт перебуває у хронічному стресі? Знижується активність фібробластів, що призводить до зниження вироблення білків дерми та глюкозаміногліканів, як наслідок – зменшується сполучна тканина, і кортизол підвищує активність сальних залоз. Виникає себорея у пацієнтів, які ніколи її не мали. В результаті себорея у поєднанні із утрудненнями догляду (іноді ситуаційними) природно призводить до запалення, вугрової хвороби, розацеа тощо.

Якщо ми хочемо надати допомогу пацієнтові, маємо розібратися, що відбувається з погляду судинного регулювання. Я завжди закликала у великій кількості проводити судинну терапію, оскільки це запорука трофіки й оксигенації. Але зараз я закликаю посилити судинну терапію у рази! Вона може бути апаратна (починаючи від мікрострумової терапії та закінчуючи лазерними судинними процедурами), ін’єкційна. Вже через 2-4 процедури можна побачити, як змінюються наші пацієнти. Не важливо, які це будуть процедури, можна навіть у домашній догляд призначати правильну судинну терапію. Ми побачимо зміну якості шкіри, тому що відновлюється трофіка й оксигенація, покращується відтік.

У стресовій шкірі величезна кількість ексудату, тому що зяючі стінки як кровоносних, так і лімфатичних судин пропускають через себе рідку частину крові, і, відповідно, накопичується ексудат у тканинах, який дуже погано евакуюється у зв’язку із ускладненим відтоком. Введення препаратів судинної дії або будь-який інший спосіб на судини призводить до усунення пастозності, характерної для стресової шкіри. Після цього необхідно величезну кількість ревіталізантів – вітамінів, макро- та мікроелементів, амінокислот – ввести в шкіру. Тому що завжди у стресовій шкірі є дисбаланс між вільними радикалами, які накопичуються зі зрозумілих причин, й антиоксидантами. Потрібна велика кількість вітамінів, які ми, на жаль, не можемо в такій кількості випити всередину, щоб вони подіяли на всю шкіру, в тому числі на цікаву для нас, наприклад, щочно-вилицьової ділянки або шиї. Необхідна велика кількість антиоксидантів, введених локорегіонально. Тобто ми вводимо вітаміни, макро- та мікроелементи, амінокислоти, тому що фібробласти працюють погано.

І в жодному разі не можна щодо стресових пацієнтів застосовувати потужні препарати для стимулювання та призначати відповідні процедури, не підготувавши шкіру судинною терапією та ревіталізацією.

Шліфування, пілінги, введення DMA-містких розчинів – це все суть стимуляції метаболічної активності шкіри та стимуляція синтетичної активності фібробластів. На непідготовленій шкірі це призведе до того, що шкіра «піде» у глибокий стрес, розбалансується співвідношення між глюкозаміногліканами та білками, і ми отримаємо негативний результат, буде гірше, ніж було. Необхідно спочатку відновити нормальну фізіологію шкіри з урахуванням: а) центрального впливу на пацієнта; б) на основі правильної місцевої терапії, і тільки після цього намагатися досягти успіхів у ліфтингу або в чомусь ще.

Підсумовуючи, ще раз повторимо: для того, щоб отримати хороший клінічний результат, необхідно нормалізувати центральну регуляцію, забезпечити в шкірі хороший кровотік (це вимагає великих зусиль на сьогодні) та ввести в неї величезну кількість вітамінів, макро- та мікроелементів, амінокислот, щоб шкіра могла існувати у нинішніх складних умовах.

За адекватного підходу та правильного та розумно зваженого протоколу, якщо є підтримка з боку центральної нервової системи, ми отримуємо і зараз хороші клінічні результати у пацієнтів, які вже більш-менш адаптувалися до стресу.