Надмірна вага – це не просто дефект фігури: ожиріння та супутні захворювання

Ожиріння – це накопичення жиру в організмі, що призводить до появи надлишкової маси тіла. При цьому в жирових депо організму (підшкірно-жировій клітковині та навколо внутрішніх органів) відкладається надмірна кількість жиру.

За даними медичної статистики, від ожиріння страждає до 30% населення, й епідемія ожиріння поширилася по всьому світу. Все більше людей страждають від надмірної ваги. І коли ми говоримо про цю проблему, ми маємо на увазі не зайві 2–3 кілограми, які легко скинути, посидівши один день на кефірі. Все частіше зустрічаються люди з вагою, яка зашкалює за 100 кг. Така вага вже є не просто дефектом фігури – це серйозне захворювання, що загрожує важкими наслідками.

Причини…

Які ж причини епідемії ожиріння, що переможно прямує світом? У чому причина того, що людство гладшає буквально на очах? Ось які відповіді дає нам невблаганна статистика.

На першому місці стоїть тривалий соціально-психологічний стрес. Багато людей починають більше їсти у стресових ситуаціях; інші «заїдають» поганий настрій, тугу та самотність (незалежно від причини порушується баланс вироблення ланцюжка серотонін-5-гідрокситриптофан-мелатонін).

Друге місце посідає широко розрекламований фаст-фуд, а також різні напівфабрикати. І супи, і локшина з пакетиків, безперечно, заощаджують час, але згубно впливають на здоров’я.

Третє й четверте місця у цьому списку поділяють повальна комп’ютеризація та збільшення чисельності особистого автотранспорту (малорухливий спосіб життя).

Важливу роль розвитку ожиріння відіграє вік. Лікарі вважають, що чим старша людина стає, тим більша ймовірність того, що вона заробить надмірну вагу. І головна причина – зниження з віком швидкості основного обміну речовин.

Існує також поняття, як вторинне ожиріння. Як правило, зайві калорії не мають до нього жодного стосунку. Причина в ендокринних (гормональних) захворюваннях. Ожиріння супроводжує хвороби Іценко-Кушинга, гіпотиреоз тощо. Також різке збільшення маси тіла буває при прийомі деяких ліків: преднізолону, дексаметазону та ін. Крім того, схильність до ожиріння може передаватися у спадок.

…і наслідки

Які ж наслідки очікують людей, які страждають на ожиріння?

Ожиріння, незалежно від його причин, супроводжується патологічними змінами у багатьох внутрішніх органах та системах. Порушення обміну жирів призводить до накопичення продуктів їхнього неповного розщеплення в організмі, що передбачає передчасне старіння, накопичення холестерину в стінках судин, пригнічення імунної системи. Ці процеси сприяють розвитку таких захворювань, як атеросклероз, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет, гіпертонічна та жовчнокам’яна хвороби, а також підвищують ризик розвитку пухлин та інфекційних захворювань. Наприклад, у хворих на ожиріння ризик розвитку цукрового діабету ІІ типу збільшується втричі порівняно із середніми значеннями. Також втричі збільшується ризик ішемічної хвороби серця.

Серцево-судинна система

Отже, ожиріння передусім порушує діяльність серцево-судинної системи, причому ці порушення настільки закономірні, що є, власне, не ускладненнями, а характерними проявами ожиріння. До них належать: дистрофічні зміни у міокарді, атеросклеротичні ураження судин, зміни кров’яного тиску тощо. До речі, саме ці порушення виявляються в першу чергу.

При виражених жирових відкладеннях робота серця утруднюється внаслідок надмірного накопичення жиру в черевній порожнині, яке піднімає діафрагму, перешкоджає її руху, зменшує дихальну екскурсію грудної клітки. При прогресуванні ожиріння в міру збільшення маси тіла серце покривається наче жировим панцирем, жир відкладається в сполучнотканинних прошарках міокарда, ускладнюючи його скорочувальну функцію. Своєю чергою, зміни в міокарді призводять до помітного зниження скорочувальної здатності м’яза серця.

Залежно від рівня збільшення маси тіла пропорційно їй збільшуються і розміри серця. Це збільшення може у 1,5–2 рази перевищувати норму. При порушенні функції серцево-судинної системи у хворих на ожиріння характерними скаргами є задишка при фізичному навантаженні, знижена працездатність, короткочасні болі в ділянці серця, підвищення артеріального тиску крові.

Артеріальна гіпертонія

Це одне із найпоширеніших хронічних захворювань. Вона є основним фактором ризику розвитку ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда, та головною причиною судинних захворювань мозку, у тому числі інсульту. Однією з причин виникнення артеріальної гіпертонії, поряд з генетичною схильністю, віком та статтю, є надмірна маса тіла й ожиріння. Більш ніж у 50% хворих на ожиріння виявлено артеріальну гіпертонію. Електрокардіографічні дані свідчать про наявність уповільнення провідності, порушення ритму, відхилень електричної осі серця вліво (у зв’язку з більшим навантаженням на лівий шлуночок). Зазначені зміни мають оборотний характер і помітно зменшуються в міру ліквідації огрядності.

Слід наголосити, що далеко не будь-яке збільшення маси тіла несе для пацієнта однакову небезпеку. Найменш сприятливим для пацієнта є поєднання артеріальної гіпертонії з так званим абдомінальним типом ожиріння, коли жир переважно відкладається в ділянці живота. Простим маркером абдомінального типу ожиріння є збільшення окружності талії у чоловіків понад 94 см, у жінок – понад 80 см. Такий жир не просто відкладається в ділянці живота. Розташовуючись у черевній порожнині людини навколо внутрішніх органів, він є хімічно та гормонально активною тканиною, синтезуючи лептин (гормон, відповідальний за розвиток та прогресування ожиріння), а також виділяючи в кровотік вільні жирні кислоти й токсичні для печінки продукти. Маркером порушення ліпідного обміну в такому разі є підвищення рівня тригліцеридів і зменшення рівня крові «хороших ліпідів» – так званих ліпопротеїдів високої щільності.

Як правило, пацієнти, у яких підвищений артеріальний тиск та абдомінальний тип ожиріння, страждають від порушення та інших видів обміну речовин:

• вуглеводний обмін, ступінь якого може коливатися від простого зниження стійкості до глюкози до клінічно вираженого цукрового діабету з його проявами;
• порушення обміну пуринових основ, що може виявлятися як підвищенням рівня сечової кислоти в крові, так і подагрою – при відкладенні кристалів солей сечової кислоти у суглобах, нирках, сухожиллях та інших органах.

Атеросклероз

Підвищення жирових речовин у крові сприяє розвитку атеросклерозу – ще одного з найпоширеніших захворювань. З’являється підвищена кількість холестерину, причому вміст холестерину в плазмі крові хворих на ожиріння збільшується з віком. З цього випливає, що зміни не оминають і судини. Порушується насамперед система згортання крові, а значить – різко зростає ризик утворення тромбів у судинах життєво важливих органів людини (серця і мозку). Таким чином, на перший погляд, рожевощокий пацієнт з невеликим «жирком» в області живота і підвищеним тиском ніби пашить здоров’ям, а насправді – це глибоко хвора людина, якій важко рухатися, адже навіть невелике фізичне навантаження спричиняє у неї задишку. Ризик заробити в такому разі інфаркт міокарда або інсульт у 4-6 разів вищий, ніж у людини такого ж віку з нормальною вагою тіла та нормальним артеріальним тиском. У такого пацієнта потрібно вирішувати паралельно кілька завдань: знижувати тиск і вагу тіла, нормалізувати обмін вуглеводів, ліпідів, жирів, стабілізувати систему згортання крові.