Можливі методи корекції фотостаріння

Фотостаріння є цілим комплексом біологічних процесів, що охоплюють усі шари шкіри, з максимальним пошкодженням середнього шару – дерми. Основи фотостаріння закладаються у наймолодшому віці. Великі чи маленькі, всі дози отриманого протягом життя УФ-опромінення підсумовуються («кумулятивний ефект»). Клінічні прояви можуть виникнути у будь-якому віці та залежать від отриманої сумарної дози опромінення. Фотостарінням обумовлено 90% всіх змін шкіри в областях, які потрапляють під дію УФ-променів.

50% фотоушкоджень шкіри накопичуються вже до 18 років, хоча клінічно проявляються в пізнішому віці.

Ознаками фотостаріння є потовщення рогового шару (гіперкератоз), поява пігментних плям (лентиго) та судинних зірочок (павучки, сіточки), накопичення в дермі атипових еластинових волокон (еластоз) і деградація колагену. Яскрава ілюстрація фотостаріння – збороджені глибокими зморшками обличчя сицилійських селян або південноамериканських індіанців.

У середній смузі люди зазвичай страждають від нестачі сонця, тому вони так полюбляють повалятися на пляжі і з таким задоволенням підставляють свою шкіру сонячним променям. Фотостаріння, яке в спекотних країнах є неминучою реальністю, для мешканців помірного поясу залишається страшною казкою, в яку вони не дуже вірять. І даремно. Вчені вважають, що протягом останніх 10 років озоновий шар атмосфери потоншився, кількість озонових дірок збільшилася й інтенсивність УФ-випромінювання зросла на 3-10%. Вчені зайнялися пильним вивченням впливу УФ-променів на шкіру та переглянули своє ставлення до «здорової засмаги».

Дія УФ-променів на шкіру

Як відомо, сонце випромінює світло у широкому діапазоні довжин хвиль. Сонячний спектр поділяють на кілька областей: УФ-діапазон (200-400 нм), видиме світло (400-700 нм) та інфрачервоне випромінювання (понад 700 нм). Своєю чергою, УФ-спектр поділяють на три області: УФА, УФВ і УФС.

Невеликі дози УФ-випромінювання необхідні для життя людини. Доведено їх виняткову роль у синтезі вітаміну D та метаболізмі кальцію. У зимові місяці в разі нестачі УФ-випромінювання можуть загострюватися деякі захворювання шкіри, може розвиватися пригнічений стан психіки – депресія, оскільки і психоемоційний стан багато в чому залежить від УФ-променів. Надмірне УФ-опромінення має на шкіру шкідливий вплив, який можна розділити на гострий та хронічний. До гострих побічних ефектів належать хімічний опік, засмага, потовщення рогового шару епідермісу. Хронічні побічні ефекти поєднуються поняттям фотостаріння і передбачають потовщення рогового шару, лентиго, еластоз і дегенерацію колагенових волокон.

Причиною гострих побічних ефектів є переважно промені УФВ-спектру, а причиною хронічних побічних ефектів – промені УФА-спектру. Спричинити злоякісне переродження клітин шкіри можуть і УФВ, і УФА, але доведено, що УФА-випромінювання пошкоджує вплив на генетичний апарат клітини, сприяючи канцерогенезу.

Ще донедавна засмага вважалася ознакою здоров'я та успішності, але з погляду медицини це не зовсім так. А точніше, зовсім не так. Річ у тім, що засмага  – це захисна реакція шкіри на пошкодження УФ-випромінюванням. Основним завданням засмаги є запобігання подальшому пошкодженню, яке може призвести до незворотних змін у шкірі.

УФА-промені мають найменшу енергію, але при цьому найвищу проникну здатність. Вони вільно проникають крізь хмари, скло, одяг, проходять крізь епідерміс, досягають дерми, де і мають свою руйнівну дію. При цьому без еритеми (почервоніння) активізуються меланоцити, у них прискорюється синтез меланіну, завдяки чому з'являється швидка засмага. Ця властивість УФА-променів використовується у соляріях. Негайна засмага проявляється протягом двох годин після УФ-опромінення і не має захисного ефекту проти сонячного опіку. Низка експериментальних даних дозволяє припустити, що засмага може забезпечити деякий захист ДНК клітин базального шару епідермісу. 20-30% УФА-променів проникають глибоко в дерму, провокуючи розвиток сонячного еластозу. Дія УФА-променів спричиняє злоякісне переродження клітин дерми.

Уповільнена засмага проявляється через кілька годин або днів після дії в основному УФВ-променів. Точний механізм засмаги досі остаточно не зрозумілий. Припускають, що внаслідок УФ-ушкодження певних ділянок геному, відповідальних за метаболізм меланіну, активізується фермент тирозиназу. Це призводить до посилення продукції меланіну, збільшення розмірів меланоцитів, подовження відростків (дендритів) та підвищення ступеня їхньої розгалуженості. Крім того, УФ-випромінювання впливає на ферментативні процеси в інших клітинах шкіри та міжклітинному просторі, що тягне за собою перехід клітинної спільноти на інший рівень фізіологічної активності. Уповільнена засмага залишається на тижні й навіть місяці після УФ-опромінення.

Потовщення шкіри – це не тільки результат ушкодження, але й захисна реакція, яка проявляється через кілька годин або днів після дії УФ-променів та зберігається місяцями. Посилений поділ базальних клітин та підвищення зчеплення корнеоцитів призводить до потовщення рогового шару епідермісу, який є першою перешкодою на шляху УФ-променів і оберігає від пошкодження клітини нижче і, що особливо важливо, базальні кератиноцити. Треба пам'ятати, що у повсякденному житті не зустрічається ізольована форма будь-якого типу старіння. Фотостаріння накладається на процес природного старіння, прискорюючи та посилюючи всі ознаки в'янення шкіри. Дуже важливо визначити, який вид старіння переважає в цьому конкретному випадку, і залежно від цього вирішити питання про тактику корекції вікових змін.

Отже, УФ-випромінювання є причиною фотостаріння, яке суттєво відрізняється від природного старіння шкіри. При природному старінні стоншуються всі шари шкіри, тоді як при фотостарінні відбувається потовщення епідермісу в цілому й рогового шару зокрема (гіперкератоз). Зміни міжклітинної речовини дерми при фотостарінні нерівномірні – поряд із нормальними колагеновими волокнами в ньому виявляються скупчення атипового аморфного матеріалу, що складається з еластину (еластоз). Здатність синтезувати колаген та інші компоненти міжклітинної речовини дерми у фотоушкодженій шкірі зберігаються, тому багато ознак фотостаріння оборотні.

Ще одним негативним наслідком УФ-випромінювання є фотодерматити – бурхлива запальна реакція шкіри з утворенням пухирів. Причини фотодерматитів різні. Підвищена чутливість до сонця може бути спричинена будь-якими захворюваннями, може з'являтися внаслідок косметичних процедур (дермабразія, лазерне шліфування, пілінг, епіляція). Іноді фотодерматит з'являється після або на фоні прийому деяких лікарських препаратів (сульфаніламіди, тетрацикліни, псоралени, деякі антидепресанти), що підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання – вони називаються фотосенсибілізаторами. Важливо пам'ятати, що роль фотосенсибілізаторів можуть відіграти компоненти косметичних засобів – ефірні олії цитрусових, бергамоту, деякі консерванти, навіть УФ-фільтри.

Тому, якщо після виходу на вулицю шкіра раптово вкрилася пухирями та запалилася, потрібно скасувати прийом усіх лікарських препаратів, використання будь-яких кремів та звернутися до лікаря-фахівця. Після проведення агресивних косметичних процедур (пілінги, дермабразія, лазерне шліфування, епіляція) необхідне використання сонцезахисного засобу.

Методи корекції

Фотостаріння, на відміну від природного старіння, піддається лікуванню. Звичайно, повністю повернутися на вихідні позиції не вдасться, проте значною мірою зміни шкіри, спричинені УФ-випромінюванням, оборотні.

У сучасній естетичній медицині існує безліч методик усунення ознак фотостаріння шкіри. Як приклад можна навести систему хімічних пілінгів. Причому, залежно від ступеня пошкодження шкіри, можуть бути застосовані або серія поверхневих пілінгів, наприклад гліколевою кислотою, або серединний пілінг трихлороцтовою кислотою, або глибокий хімічний пілінг за допомогою фенолу. Варіантів та комбінацій хімічних речовин, що використовуються для пілінгів, безліч.

За допомогою пілінгів видаляється певна кількість шарів пошкодженої шкіри, а вплив на обмінні процеси у самій шкірі незначний.

Добре відомі також шліфування шкіри мікрокристалами, механічна дермабразія, лазерні шліфування (фотоомолоджування).

Однак головна ідея сучасної естетичної медицини полягає в тому, щоб знайти такий метод для усунення естетичних недоліків, який поєднував би в собі максимальну ефективність, мінімальний пошкоджувальний вплив і відсутність побічних ефектів. Сьогодні найбільше відповідає цьому принципу метод редермалізації.

Редермалізація – ін'єкційний метод, внутрішньодермальне введення препаратів на основі гіалуронової кислоти у поєднанні із сукцинатом натрію.

Препарати, до складу яких входить гіалуронова та янтарна кислоти, були синтезовані в Україні та вийшли на ринок у другій половині 2009 року. На відміну від численних монопрепаратів на основі гіалуронової кислоти, вони здатні впливати на всі основні патогенетичні ланки механізму старіння взагалі й фотостаріння зокрема. Якщо гіалуронова кислота насамперед усуває зневоднення шкіри, то сукцинат, будучи потужним антиоксидантом, активно блокує вільні радикали.

Сукцинат натрію – обов'язковий компонент циклу Кребса, тому присутність його у препараті різко посилює тканинне дихання та стимулює виробництво енергії (АТФ).

В результаті курсу процедур редермалізації реалізується комплексний ефективний підхід до омолодження, уповільнення процесів старіння шкіри шляхом максимального зволоження, забезпечення антиоксидантної та відновлювальної дії, блокування вільних радикалів та активізації обмінних процесів у шкірі.

Компанія-виробник препаратів, що містять гіалуронову та янтарну кислоти, організувала і проводить велику дослідницьку програму з відпрацювання максимально ефективних методик та схем введення препарату. Робота проводиться під керівництвом й за безпосередньої участі кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика (зав. кафедрою д.м.н., проф. Л.Д. Калюжна). За період з листопада 2009 року до червня 2010 року на кількох клінічних базах було проведено серію процедур редермалізації (понад 150 осіб). Вік пацієнтів – від 40 до 50 років, стать – жіноча. Кількість процедур – від 3 до 6, інтервал між процедурами – 2 тижні. Процедури виконувались папульною та лінійною техніками. Препарат застосовувався у концентрації 1,1; 1,8; 2.2. Попередній досвід показує, що:

• поверхню шкіри обличчя, шиї, декольте найкраще опрацьовувати папульною технікою препаратом концентрації 1,1;
• область гусячих лапок, поперечних зморшок на шиї – лінійною технікою препаратом концентрації 1,8;
• область носогубних складок, контурів губ – лінійною технікою, концентрація препарату – 2,2;
• вертикальні зморшки на щоках – технікою армування. Концентрація препарату – 1,8 і 2,2 залежно від вираженості зморшок та глибини введення препарату. Чим глибше зморшки, тим глибше слід вводити препарат (нижній шар дерми) і тим більша концентрація.

Ефект помітно після першої процедури. Усі пацієнти відзначали почуття «наповненості» шкіри та ефект ліфтингу, який наростав до третьої-четвертої процедури. Випадків нестерпності препарату не спостерігалося.

Одночасно з редермалізацією шкіри обличчя, шиї, декольте у кількох добровольців проведено порівняльне введення препарату з гіалуроновою кислотою та сукцинатом натрію й монопрепрату гіалуронової кислоти в області шкіри внутрішньої поверхні плеча. Після п'ятої процедури було зроблено біопсію шкіри. Причому у кожної пацієнтки було взято три біоптати: з ділянки шкіри, де вводився препарат синергії гіалуронової кислоти та сукцинату натрію, з ділянки шкіри, де вводився монопрепарат, та з ділянки шкіри, де не проводилося жодних ін'єкцій. Перші результати показали явну перевагу редермалізації, яка виражалася у помітному покращенні, упорядкуванні волокнистих структур дерми, відновленні колагенових волокон, нормалізації всіх шарів шкіри.

Отримані результати дозволяють зробити висновок, що, використовуючи метод редермалізації – внутрішньодермального введення препаратів, до складу яких входять гіалуронова та янтарна кислоти, можна з успіхом усувати виражені ознаки фотоушкодження шкіри.

Рекомендований протокол профілактики та корекції порушення кольоровості шкіри:

• діагностика: гормонограма, збирання анамнезу;
• регулярний фотозахист шкіри. Рекомендується використання так званих широкосмугових сонцезахисних засобів із SPF 50+ у періоди інтенсивної сонячної інсоляції та SPF 30+ в умовах міського життя;
• регулярна хімічна, механічна ексфоліація шкіри в холодну пору року з метою стимуляції регенеративних процесів в епідермальному шарі шкіри. використання хімічних пілінгів з максимально вираженим депігментуючим ефектом;
• регулярне застосування топічних засобів, представлених у таблиці, з гідрохіноном (2-4%), азелаїновою кислотою, арбутином, вітаміном С, які мають доведену ефективність у профілактиці гіперпігментації;
• регулярні ін'єкції активних речовин, що відновлюють дермальний матрикс (гіалуронової кислоти, комбінацій гіалуронової кислоти з коензимом Q10, гліцеролом, мікро- та макроелементами), впливають на активність фібробластів і пролонгацію їх життєвого циклу, підвищують енергетичний потенціал клітин. Рекомендований протокол має бути спланований на рік: два активні курси по 3-4 процедури – 1 раз на 6 місяців, введення високомолекулярної гіалуронової кислоти в концентрації вище 1% і підтримують мезотерапевтичні сеанси з препаратами, що містять гіалуронову кислоту в концентраціях нижче 1%;
• застосування регенеративних технологій плазмотерапії: PRP, PRF, PPP у комбінації з мікронідл-терапією. Найчастіше необхідно провести 3-4 процедури з інтервалом 10-14 днів, 2 активні курси в період зниженої інсоляції;
• коригування пігменту за допомогою лазерних технологій. Зазвичай є терапією вибору при неефективності перерахованих вище терапевтичних методів лікування.

Інгібування тирозинази	Гідрохінон, азелаїнова кислота, альфа-арбутин, гентизинова кислота, флавоноїди, ізофлавони, ресвератрол
Пілінг рогового шару	Альфа-гідроксикислоти, ретиноїди
Деградація/зниження меланосом	Гідрохінон, ніацинамід, соєві екстракти
Інгібування синтезу ДОФА та допахінону	Коєва кислота
Стимуляція перетворення меланіну на лейкомеланін	Вітаміни С, Е, глабридин
Неселективне інгібування меланогенезу	Кортикостероїди (вони не мають бути використані в монотерапії), глабридин

Таблиця 1. Топічні засоби для профілактики гіперпігментації

Терапія фотоушкоджень і роль пілінгів у ній

Естетичне завдання лікарів-косметологів спрямоване на оновлення поверхні шкіри. В основі цього процесу лежить видалення пошкодженого епідермісу та ремоделювання дерми за допомогою хемоексфоліації.

Хімічні пілінги – це метод спрямованої шкірної абляції з використанням спеціальних речовин, які дозволяють досягти швидкого, контрольованого та рівномірного зменшення товщини шкіри для покращення її естетичного вигляду і стану. Основні пілінг-агенти, які можна використовувати в період підвищеної інсоляції, – це мигдальна, азелаїнова та ферулова кислоти.

Мигдальна кислота – проста фенольна альфа-гідроксикислота, по суті являє собою ароматичну гліколеву кислоту з бензольним кільцем, доданим до альфа-вуглецю, де приєднана гідроксильна група. З огляду на цю унікальну структуру мигдальна кислота розчинна як у воді, так і в полярних органічних розчинах, що призводить до більш рівномірного проникнення через ділянки шкіри, багаті на ліпіди. Молекула мигдальної кислоти досить велика, що призводить до її повільної пенетрації, робить її контрольованою та м'якою за впливом. Цей фактор дозволяє використовувати мигдальний пілінг на чутливій шкірі.

Клінічно мигдальна кислота продемонструвала ефективність у лікуванні поверхневої еритеми та диспігментації, а також результативність у зниженні вироблення шкірного сала. У кислому середовищі вона виявляє бактеріостатичні та бактерицидні властивості, особливо для таких штамів бактерій: Staphylococcus aureus, Bacillus proteus, Escherichia coli та Aerobacter aerogenes.

Порівняно з гліколевою, результат впливу мигдальної кислоти менш виражений, але, враховуючи її більш м'яку дію, низьку частоту виникнення контактного дерматиту та інших побічних ефектів, це дозволяє робити сеанси більш частими.

Лущення після мигдального пілінгу мінімальне, терміни реепітелізації становлять 3-5 днів.

Показання для використання мигдальної кислоти:

• гіперпігментація;
• комедогенна форма акне;
• розацеа;
• себорея;
• фотостаріння.

Курс: 6-10 процедур, інтервал: 7-10 днів.

Азелаїнова кислота – двоосновна насичена карбонова кислота. Є важливим терапевтичним засобом, що застосовується не тільки при звичайних вуграх, але і при диспігментації шкіри, переважно при меланодермії та розацеа. Пригнічуючи активність нейтрофілів, вона пригнічує вироблення вільних радикалів і поглинає їх. Це зумовлює її антивікові властивості. Блокуючи оксидоредуктивні мітохондріальні ферменти та інгібуючи синтез клітинних білків ДНК і бактерій, азелаїнова кислота має бактеріостатичну дію на Propionibacterium acnes, Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis. Інгібуючи 5-альфа-редуктазу – фермент, що каталізує реакцію перетворення тестостерону на його активну форму – дигідротестостерон, вона зменшує синтез шкірного сала. Таким чином, пілінг виявляє комедонолітичні властивості. Інгібує тирозиназу, сповільнює ріст меланоцитів і кератиноцитів.

Належить до кислот, які практично не спричиняють лущення.

Показання для застосування азелаїнового пілінгу:

• акне;
• розацеа;
• меланодермії;
• себорея;
• дрібні зморшки.

Курс: 5-12 процедур, інтервал: 7-14 днів.

Феруловий пілінг – це поверхневий хімічний пілінг, який ґрунтується на феруловій кислоті й флоретині. Ферулова кислота міститься у клітинних стінках рослин (пшениця, рис, горіхи, апельсини, яблука). Вона є одним із найсильніших антиоксидантів, здатна відновлювати ушкодження в ДНК клітини. Депігментуюча дія ґрунтується на неконкурентному інгібуванні тирозинази. Флоретин, що також має антиоксидантні властивості, завдяки взаємодії з ліпідами рогового шару сприяє кращому проникненню інших активних інгредієнтів. А також він здатний підвищувати синтез колагену й еластину шляхом пригнічення матриксної металопротеїнази-1.

Основні показання для використання ферулової кислоти:

• мелазма;
• акне;
• розацеа;
• дрібні зморшки;
• тьмяний колір обличчя.

Феруловий пілінг також підвищує рівень зволоження шкіри завдяки стимуляції синтезу церамідів. Для пацієнтів з акне та розацеа може бути корисним завдяки себорегулюючому, порозвужувальному, розгладжувальному ефектам.

Ферулова кислота не потребує нейтралізації. Пацієнт залишає кабінет із розчином пілінгу на обличчі, який потім змиває після 8-12 годин. Це м'який пілінг, який не спричиняє лущення або подразнення та практично не провокує гіперпігментацію. Феруловий пілінг заспокоює, розгладжує, зволожує шкіру. Це одночасно й антивіковий догляд, і помічник у літній час у боротьбі з жирною шкірою, акне та розацеа.

Курс: 6-10 процедур, інтервал: 7-14 днів.

Спілкуючись із пацієнтом у своєму кабінеті, не забувайте про питання профілактики, сонцезахисту: перебувати в тіні, використовувати одяг як бар'єр від сонця (одяг з довгим рукавом, капелюхи, сонцезахисні окуляри), на відкритих ділянках застосовувати засоби з UV-фактором захисту не менше ніж 50.

Потрібно пояснити важливість захисту під час курсу естетичної корекції та після його завершення. Недотримання пацієнтом правил захисту нівелює наші зусилля щодо корекції фотоушкоджень.

Отже, погіршення стану шкіри після перенесеної інсоляції – це результат зриву адаптації шкіри до підвищеного впливу ультрафіолету. Можливості естетичної корекції широкі й можуть використовуватися влітку з гарними клінічними результатами. До них можна також віднести пілінги, розглянуті в статті. Пілінги покривають широкий спектр проблем, пов'язаних із перенесеним ультрафіолетовим опроміненням.

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Профілактика фотостаріння»

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ. Профілактика фотостаріння

Література:

• Косметолог № 4, 2019
• «Les Nouvelles Esthétiques Україна» №5 (111) 2018
• KOSMETIK international journal, №3 (41), 2010, стор 50-53

Стаття вперше була опублікована на сайті 25 травня 2021 року.