Методи впливу на купероз

Світлана Ткаченко – дерматовенеролог, кандидат медичних наук, доцент кафедри дерматології, венерології та медичної косметології Харківського національного медичного університету (Україна, Харків).

Фактори ризику

Стан еритрокупероза може розвинутись на тлі будь-якого типу шкіри, проте світла, тонка, суха та чутлива шкіра схильніша до розвитку даної патології. Симптоматичні телеангіоектазії можуть бути проявом деяких дерматозів: рожевих вугрів, себореї, червоного вовчака, акродерматиту, сонячної геродермії. Вроджені телеангіоектазії виникають через посилений розвиток судин (судинні плями, судинні невуси, зірчасті ангіоми). У розвитку судинних проблем важливу роль відіграє генетичний фактор: тонкі капілярні стінки, тонка, суха, чутлива шкіра. Крім того, еритрокупероз може розвинутися на тлі абсолютної або відносної гіперестрогенемії (вагітність, прийом КОК, порушення метаболізму естрогенів печінкового генезу), у хворих на цукровий діабет (глікація). До внутрішніх факторів, що сприяють розвитку даної патології, відносять також порушення серцево-судинної системи, патологію печінки, глютенову ентеропатію, харчову непереносимість, гіпертонію різного генезу, вегето-судинну дистонію. Тригерними факторами розвитку еритрокуперозу вважаються метеорологічні умови (мороз, сонце, перепади температур у приміщенні та на вулиці), певний спосіб життя (зловживання саунами, лазнями, гострою гарячою їжею, алкоголем, тютюнопаління, використання дуже гарячої та холодної води), психоем , авітамінози (вітаміни С, рутин)

До професійних факторів, що сприяють виникненню розширених судин, відноситься контакт з вапном, розчинниками, агресивними засобами, що очищають. Забруднення навколишнього середовища шкідливими промисловими сполуками та їх подальший контакт зі шкірою також може вражати систему кровопостачання шкіри. До таких речовин відносяться: двоокис (діоксид) сірки, що виділяється в атмосферу при згорянні рідкого палива (мазуту), дизельного палива та вугілля; завис дрібнодисперсних частинок, що утворюється при спалюванні бензину в двигунах автомобілів; оксиди азоту, що потрапляють у повітря у складі вихлопних газів автомобільних двигунів.

До розвитку еритрокуперозу також може призводити нераціональне застосування топічних та системних кортикостероїдів, гіперемічних та судинорозширювальних медикаментів, нераціональне використання косметичних засобів, зловживання гіперемічними косметичними та медичними процедурами. Є дані, що системне застосування коричного масла для зниження рівня глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу може викликати явища еритрокуперозу і навіть розацеоподібний синдром, оскільки дана олія має судинорозширювальну дію. Однак ці спостереження поодинокі і коричне масло не розглядається сьогодні як тригерний фактор еритрокупероза.

Таким чином, основними патогенетичними механізмами розвитку еритрокуперозу є:

• вазодилятація внаслідок хронічного запалення та впливу тригерних факторів,
• підвищене навантаження на судини внаслідок підвищення тиску в судинах (порушення венозного відтоку, гіпертонія),
• порушення судинної стінки внаслідок вікової атрофії, оксидативного стресу, глікації, активації ММП,
• патологічна неоваскуляризація
• атрофія епідермісу та дерми.

Клінічні стадії порушень мікроциркуляції

Проблеми мікроциркуляції поділяють п'ять стадій.

При неправильному догляді за шкірою та відсутності контролю за процесом мікроциркуляції пацієнти не зможуть уникнути сумних наслідків, які починаються з розвитку куперозу, потім переходять у еритрокупероз, розацеа та потім у акне розацеа. Причому кожне з цих захворювань починається з більш м'яких форм прояву та розвивається аж до найзагостреніших.

Купероз і телеангіектазії

Ці захворювання характеризуються проявом невеликих лінійних ділянок розширених капілярів внаслідок атрофії їх ендотелію та розширення діаметра, внаслідок чого вони втрачають еластичність і не здатні набути нормальних розмірів та форми після стимуляції. На шкірі купероз найчастіше проявляється у вигляді телеангіектазій, які походять з поверхневих капілярів і можуть бути різного кольору: червоного, синього, темно-фіолетового. Червоні та тонкі телеангіоектазії, що не виступають над поверхнею шкіри, розвиваються з капілярів та артеріол. Сині, ширші, формуються з венул. Усі телеангіектазії поділяються на вроджені та набуті. За формою вони поділяються на кілька типів. Червоні лінійні телеангіоектазії частіше розташовуються на носі і щоках і називаються куперозом. На нижніх кінцівках розвиваються сині та червоні лінійні та деревоподібні телеангіоектазії. Павукоподібні телеангіоектазії червоного кольору складаються з живильної артеріоли, від якої радіально розходяться множинні розширені капіляри.

Залежно від поширеності процесу виділяють три стадії:

I стадія – поодинокі телеангіоектазії на щоках та крилах носа;

ІІ стадія - судинний малюнок (рум'янець) займає 1/3 особи;

III стадія – розлитий купероз, що займає практично всю поверхню шкіри обличчя.

Еритроз та стійка еритема

Їх характерні широке почервоніння шкіри гіперемія, які супроводжуються розвитком купероза. Запалення, червоні зони на шкірі стають стійкими, підвищується температура запалених ділянок шкіри.

Еритрокупероз

Як випливає з назви, цей стан включає симптоми обох згаданих вище станів шкіри як куперозу, так і еритрозу. Еритрокупероз характеризується порушенням венозного відтоку з капілярної лицьової мережі, періодичним підвищеним внутрішньочерепним тиском, що проявляється на І стадії захворювання на пароксизмальну еритему та відчуття жару. При посиленні процесу, і натомість регулярного впливу тригерних чинників, розвивається II–III стадії. Їх характерні розширена капілярна мережу (телеангиоэктазии чи купероз) і стійка еритема. Поява нових венозних колатералей (навіть після коагуляції) відбувається за рахунок активізації фактора зростання ендотелію кровоносних судин (VAScular Endotelial Growth Factor, VEGF). Надалі захворювання ускладнюється папуло-пустульозними висипаннями - з'являються рожеві вугри або розацеа.

Розацеа

На тлі розвитку еритрокуперозу виявляються ознаки розацеа – стану шкіри, що характеризується важкою формою гіперемії (застій, закупорка дрібних судин та капілярів) та запаленням шкіри, що призводить до розширення венулів на рівні венозних сплетень, появою папульозного висипу, формуванням умов для дисбіозу шкіри.

Акне розацеа

При визначенні такого стану шкіри справедливо послатися на її екстремальний стан при проблемах мікроциркуляції. Цей стан поєднує всі згадані раніше симптоми, а також включає утворення папул, папульозної інфільтрації, пустул. Слід також згадати про прояв розацеа в ділянці шиї, пов'язаний з розширенням капілярів в ділянці V-вирізу, що супроводжується атрофією дерми та епідермісу.

Методи лікування

На сьогоднішній день найбільш радикальними методами лікування еритрокуперозу на ранніх стадіях, безумовно, є дерматохірургічні: електрокоагуляція, селективний ангіофототермоліз. Однак, разове видалення розширених судин не вирішує проблему патогенетично і не зупиняє патологічний процес. Саме постійне та регулярне використання спеціальної антикуперозної косметики як у домашньому, так і у професійному косметичному догляді дозволяє не тільки зупинити процес розвитку нових телеангіектазій та еритрозу, а й зменшити вираженість вже наявної патології, запобігти розвитку тяжких наслідків порушень мікроциркуляції шкіри.

Вплив на шкіру

Враховуючи високу реактивність шкіри при еритрокуперозі, доцільно вибирати делікатні форми, позбавлені спирту, агресивних ПАР, рецептури яких складені за принципами косметики для чутливої шкіри.

Перевагу слід віддавати емульсіям (молочко для вмивання, крем, сироватка), можна використовувати муси, крем-гелі. Для інтенсивного очищення кращі ензимні пілінги. Обов'язковим є використання захисних засобів (фотопротектори, кріопротектори, крем-бар'єри). Для відновлення толерантності шкіри та зниження її реактивності в косметику вводять засоби, що реструктуризують епідермальний бар'єр, плівкоутворюючі регідрантанти, які блокують вироблення запальних цитокінів у відповідь на втрату вологи шкірою та зменшують її проникність для різних подразників. У першому випадку це цераміди, лецитин, есенціальні жирні кислоти, особливо лінолева, гамма-ліноленова, холестерин. У другому – гіалуронова кислота, амінокислоти, протеїни, хітин, хітозан та інші. У кріопротекторах доцільно використовувати оклюзивні гідрофобні регідрантанти: парафін, вазелін, ланолін, насичені жири, воски. Також до рецептури антикуперозних засобів обов'язково входять антиоксиданти (вітаміни А, Е, С, каротиноїди, лікопін, пікногенол, селен, хром, марганець, цинк, метіонін, цистеїн, карнозин, супероксиддисмутаза, убіхінон, рослинні екстракти зеленого чаю, чорний чебрецю, кори приморської сосни, ялиці, материнки, гвоздики, ромашки, календули, сої, волошка та ін.). Антиоксиданти блокують руйнівну дію вільних радикалів на мембранні клітинні структури, цераміди епідермального бар'єру, опосередковано зменшують інтенсивність процесів глікації, запалення, УФ-пошкодження у дермі та епідермісі. Для зниження реактивності шкіри використовують протизапальні інгредієнти: бісаболол, алантоїн, омега-3 жирні кислоти, бета-глюкани, дегідроавенантраміди та авенантраміди, термальні води, екстракти календули, ромашки, алое віра та ін.

Вплив на судини

Основними біологічно активними субстанціями антикуперозної косметики є речовини, що впливають на судини: венотоніки, капіляропротектори, вазоконстриктори. До цієї групи належать екстракт кінського каштану, гаммамеліс (венотоніки), гесперидин метил халкон, пікногенол, екстракт зеленого чаю, виноградних кісточок, медичної п'явки, біофлавоноїди рутин та кверцетин (капіляропротектори). Судинозвужувальну дію мають ячмінь, кипарис, протинабряковий - сульфат декстрану.

Ефективність антикуперозної косметики також визначається еластостимуляторами та еластопротекторами, що входять до її складу. Вони стимулюють утворення нових колагенових та еластинових волокон дерми та судинної стінки, а також захищають їх від руйнування.

Незважаючи на різноманітність інгредієнтів цих груп, найбільше доцільно в антикуперозну косметику вводити ретиноїди. Група ретиноїдів у препаратах лікувальної косметики представлена ретинолом, ретинальдегідом та ефірами ретинолу. Вони мають не тільки еластостимулюючу та еластопротекторну дію, але й антиагіогенезну, блокуючи вироблення судинного фактора росту ендотелію. При тривалому регулярному застосуванні лікувальної косметики з ретиноїдами навіть за відсутності судинних компонентів можна розраховувати на антикуперозний ефект за рахунок придушення аномальної васкуляризації та потовщення дерми та епідермісу.

Необхідний камуфляж

Особливістю лікувальної антикуперозної косметики є використання спеціальних зелених та світловідбивних пігментів, що дозволяють камуфлювати червоний колір розширених судин. Як аромакомпонент в рецептури антикуперозних засобів можуть входити ефірні олії кануки, лимона, кипарису, троянди, рожевого дерева, лаванди, ромашки, берези.

Таким чином, у лікуванні судинних проблем вкрай важливим є комплексний, регулярний і, головне, професійний підхід.

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №1 (35), 2009, стор. 26-29