Інволюційні зміни шкіри шиї: сучасні методи корекції

Особливості і складнощі у роботі

Logo

У статті наведено рекомендації щодо вибору методів корекції вікових змін шкіри шиї з урахуванням вивчення закономірностей різних типів старіння всіх тканин шкіри цієї зони у жінок віком 40-50 років

Корекція вікових змін шкіри шиї посідає важливе місце у сучасній косметології. Зовнішній вигляд шиї, як і інші відкриті ділянки шкірного покриву, відіграє важливу роль у самосприйнятті й індивідуальній самооцінці пацієнта. 

Шкіра шиї – тонка й ніжна, тому вікові зміни зачіпають її в першу чергу. З часом знижується тургор та еластичність шкіри, підвищується тонус м’язів шиї, відбувається атрофія кісткових структур нижньої щелепи та її зв’язкового апарату, опускаються жирові пакети в зоні «брилів». Всі ці механізми призводять до провисання шийно-підборідного кута та погіршують контури нижньої щелепи.

Через низку особливостей і складнощів у роботі, шия – одна з найскладніших зон для естетичної корекції.

Одні методи для корекції вікових змін шкіри області шиї не використовуються через розташування життєво важливих органів у зазначеній зоні, а інші дають нестійкий або невиражений естетичний результат.

Серед анатомічних особливостей шиї можна виділити такі: 

  • шкіра щільно спаяна з тканинами, що підлягають, менша кількість сальних залоз порівняно з тканинами обличчя;
  • підшкірно-жирова клітковина тонка, гіпотрофована, у субментальній та ментальній ділянці часто гіпертрофована;
  • судини (магістральні) близько розташовуються до шкіри, при цьому недостатньо розгалужена мережа мікроциркуляції;
  • м’яз з молодого віку у гіпертонусі.

Для правильного вибору алгоритму лікування старіння шиї умовно можемо розділити на два типи: дрібнозморшкуватий і деформаційний. Класифікація дозволяє виділити найбільш проблемні зони шиї у кожної пацієнтки та розробити таким чином диференційований підхід косметологічної корекції.

Ознаками, що характеризують дрібнозморшкуватий морфотип старіння, є такі: довга або середня шия з тонкою шкірою; жирова клітковина погано розвинена, гіпертонус m. platisma, m. depressor anguli oris (DAO), m. mentalis. Для цього морфотипу характерні дегенеративно-дистрофічні зміни в епідермісі, дермі, підшкірно-жировій клітковині. Ознаки старіння виникають у віці до 40 років. Форма й овал обличчя з віком деформуються незначно.

Ознаки, що характеризують деформаційний морфотип старіння: шия коротка, товстіша шкіра, тяжі платизми не виражені, підплатизмальна жирова клітковина добре виражена, присутні деформаційні зміни субмандибулярної зони та кута нижньої щелепи. При старінні за деформаційним морфотипом основними ознаками є зміна конфігурації обличчя й шиї, що клінічно проявляється зниженням пружності м’яких тканин.

Наразі косметологія пропонує широкий спектр методів корекції інволюційних змін шкіри шиї: спеціалізований базовий догляд, пілінги, терапевтичні (ін’єкційні, апаратні), малоінвазивні хірургічні втручання (ниткове армування та ліфтинг).

Оцінюючи старіння всіх тканин шиї (шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м’язів), ми рекомендуємо такі методи неінвазивної терапії:

  • для дрібнозморшкуватого типу старіння: ін’єкції ботулінічного токсину, PRP-терапія, фракційний фототермоліз, фракційний RF-ліфтинг, IPL-терапія, препарати на основі нестабілізованої гіалуронової кислоти;
  • для деформаційного типу старіння: ліполітична терапія (ментальна, субментальна зони до досягнення зменшення обсягів), ультразвуковий SMAS-ліфтинг, фракційний RF-ліфтинг, IPL-терапія, нитковий ліфтинг.

Розглянемо кілька прикладів.

Пацієнтка 1, 40 років, дрібнозморшкуватий морфотип старіння. Для корекції зони шиї було обрано фракційне неабляційне ербієве ремоделювання шкіри. Показники: глибина – середня, енергія – 30 мДж, густина – 300 променів/см2.

Для лікування фотостаріння шиї та декольте використовується широкосмугове імпульсне світло (IPL). Основне призначення IPL – корекція судинних та пігментних дисхромій, особливо контрастних, коли ділянка шкіри, насичена меланіном, оточена світлим епідермісом.

Пацієнтка 2 звернулася для корекції пігментації «кавових плям» у зоні декольте. Проведено процедуру на фотосистемі IPL: фільтр – 560 нм, імпульс одиночний, щільність енергії – 15 Дж/см2, тривалість – 4 мс.

Пацієнтка 3 звернулася до клініки для корекції судин та пігментації в зоні декольте. Проведено процедуру на фотосистемі IPL: фільтр – 515, 560 нм, імпульс одиночний, щільність енергії – 15 Дж/см2, тривалість – 4 мс.

Ультразвуковий SMAS-ліфтинг (HIFU) шиї – це сучасна безопераційна апаратна методика для корекції та запобігання віковим гравітаційним змінам, що дозволяє впливати на тургор овалу нижньої частини обличчя за допомогою ультразвуку. 

У наведених нижче прикладах пацієнтам було проведено процедуру підтяжки обличчя та шиї. Пацієнтка 4, 50 років, ультразвуковий SMAS-ліфтинг обличчя: датчик – 7,0 мГц 3,0 мм, кількість ліній – 340. Область нижньої третини обличчя та шиї: датчик – 4,0 мГц 4,5 мм, кількість ліній – 120.

Пацієнтка 5, 56 років, ультразвуковий SMAS-ліфтинг обличчя: датчик – 7,0 мГц 3,0 мм, кількість ліній – 260. Область нижньої третини обличчя та шиї: датчик – 4,0 мГц 4,5 мм, кількість ліній – 180.

Одним із найбільш інноваційних методів корекції м’язового та дрібнозморшкуватого морфотипу старіння є фракційний радіочастотний ліфтинг. Механізмом дії фракційного RF є термічний вплив, який стимулює неоколагенез і неоластогенез, завдяки чому підвищується щільність та еластичність шкіри, зменшується зморшкуватість.

Пацієнту 6, 55 років, було проведено фракційний RF на глибині 2 мм, енергія – 20 Дж. Отриманий результат підсилюємо плазмоліфтингом – методикою омолодження за допомогою ін’єкцій збагаченої тромбоцитами плазми.

Висновок

Насамкінець слід зазначити, що корекція вікових змін шкіри шиї є складним завданням для фахівця. Знання механізмів та особливостей старіння цієї області дозволить здійснити не лише корекцію, а й ранню профілактику вікових змін. Важливим є індивідуальний та комплексний підхід до пацієнтів. Спільне послідовне або одномоментне використання ін’єкційних та апаратних косметологічних процедур може забезпечити отримання оптимальних, стійких результатів, які задовольнятимуть як пацієнта, так і лікаря.

Стаття вперше була опублікована в Les Nouvelles Esthetiques Україна, №6 (130), 2021

Читайте також