Гіперчутливість і мезотерапія: діагностика алергічних реакцій та токсичних відповідей

Розуміння патогенезу цих небажаних явищ є критично важливим для негайного реагування та формування безпечних протоколів лікування.

Алергія – це реакції гіперчутливості, які опосередковані імунологічними механізмами. Лікарська алергія схильна до прогресування та виникнення ускладнень, тому за характером проявів та можливих наслідків вона потенційно становить загрозу життю пацієнта. Внутрішньошкірне введення препаратів збільшує ризик сенсибілізації пацієнта. Ретельний збір алергоанамнезу – перший етап профілактики лікарської алергії! Необтяженою алергією вважається анамнез, якщо пацієнт у минулому не мав якихось алергічних захворювань, добре переносив усі лікарські засоби, харчові продукти та контакти з хімічними речовинами, включаючи косметику.

Другим етапом є постановка алергопроби або, за необхідності, лабораторне обстеження. Якщо в анамнезі є чіткі вказівки на алергію до препарату, то його і препарати, які мають перехресно реагуючі загальні детермінанти, пацієнтові вводити не можна і ставити шкірні проби з цим препаратом не рекомендується. Оцінюючи результатів проб, завжди слід пам’ятати, що в разі негативного результату можливість алергічної реакції не виключається. Альтернативою проб служить лабораторне обстеження.

Пацієнти з обтяженим алергоанамнезом потребують обов’язкового лабораторного обстеження під контролем імунолога!

Класифікація алергічних реакцій

Алергічні реакції поділяються на три групи.

До першої групи належать реакції негайного типу, що виникають миттєво або протягом першої години після введення ліків:

• анафілактичний шок;
• гостра кропив’янка;
• набряк Квінке;
• бронхоспазм;
• гостра гемолітична анемія.

До другої групи входять підгострі реакції, що виникають протягом першої доби після введення ліків:

• агранулоцитоз;
• тромбоцитопенія;
• макуло-папульозна екзантема;
• лихоманка.

До третьої групи належать реакції уповільненого типу, що виникають протягом кількох діб, тижня, після введення ліків:

• сироваткова хвороба;
• алергічний васкуліт і пурпура;
• лімфааденопатії;
• ураження внутрішніх органів (алергічний нефрит, гепатит та ін.).

Більшість клінічних проявів алергії на ліки супроводжується наявністю змішаних реакцій різних типів. До алергічних реакцій, що найчастіше зустрічаються в косметології, належать свербіж шкіри, кропив’янка й ангіоневротичний набряк.

Алергічна кропив’янка

Кропив’янка – починається з інтенсивної сверблячки шкіри з висипанням ексудативних безпорожнистих пухирів, набрякових, щільних, яскраво-рожевого кольору, що піднімаються над рівнем шкіри, різних розмірів та контурів, нерідко із зоною збліднення в центрі. Пухирі зникають через 12-24 години (один із критеріїв диференціальної діагностики). При генералізованій алергічній кропив’янці страждає загальний стан пацієнта – з’являються слабкість, нездужання, головний біль, запаморочення, інтенсивний свербіж.

Набряк Квінке

Набряк Квінке – чітко локалізована безболісна ділянка набряку дерми та підшкірної клітковини. Найчастіше спостерігається в місцях з пухкою клітковиною (губи, повіки) та на слизових оболонках (м’яке небо, язик, мигдалики). Особливо небезпечний набряк Квінке в області гортані (близько 25% випадків) через ризик обструкції дихальних шляхів. На відміну від кропив’янки, свербіж не характерний.

Лікування: сучасні антигістамінні препарати, що мають пролонговану дію, розглядаються як базисні засоби терапії. За необхідності проводиться дезінтоксикаційна терапія. На всіх етапах рекомендується місцево застосовувати препарати, що містять кортикостероїдні гормони (Преднізолонова мазь, Фторокорт, Флуцинар, Лорінден тощо).

Кропив’янка та набряк Квінке можуть бути попередниками тяжкого алергологічного ускладнення – анафілактичного шоку. Клінічна картина обумовлена складним комплексом симптомів та синдромів з боку низки органів і систем організму.

Виділяють п’ять клінічних різновидів лікарського анафілактичного шоку:

• типова форма;
• гемодинамічний варіант;
• асфіктичний;
• церебральний;
• черевний.

Найчастіше спостерігається типова форма. Стан хворого різко погіршується, з’являються страх смерті, нудота, блювання, кашель. Виникають і прогресують різка загальна слабкість, свербіж шкіри, відчуття припливу до голови, тиск за грудиною, утруднення вдиху, порушення свідомості, аж до її втрати. Пульс частий, ниткоподібний, іноді аритмічний. Артеріальний тиск прогресивно знижується, діастолічний тиск не визначається, тони глухі. У легенях прослуховуються вологі хрипи, надалі розвивається картина набряку легень. При вкрай тяжкому, «блискавичному» шоці виникає картина раптової зупинки серця.

Гемодинамічний варіант характеризується появою болів у серці, різким зниженням артеріального тиску, глухістю тонів, ниткоподібним пульсом, аритміями. Шкірний покрив блідий, у низці випадків набуває мармурового відтінку. При правильній своєчасній діагностиці та лікуванні результат у більшості випадків сприятливий.

У клінічній картині асфіктичного варіанта на першому плані виступає гостра дихальна недостатність, обумовлена набряком слизової оболонки гортані, бронхоспазмом, набряком легких. Тяжкість захворювання та прогноз визначаються ступенем дихальної недостатності.

Церебральний варіант, що зустрічається значно рідше, характеризується порушеннями ЦНС з ознаками психомоторного збудження, страху, втрати свідомості, судом, дихальної аритмії; іноді спостерігаються явища набряку мозку із картиною епілептичного статусу. Прогноз у багатьох випадках, за правильної лікарської тактики, сприятливий.

Значні діагностичні труднощі може являти собою абдомінальний варіант анафілактичного шоку, для якого характерна поява симптомів гострого живота. При цьому спостерігаються неглибоке розлад свідомості, незначне зниження артеріального тиску, відсутність бронхоспазму.

Залежно від клінічних проявів, виділяють три ступеня тяжкості анафілактичного шоку: легкий, середньотяжкий і тяжкий.

При легкому перебігу відчуваються слабкість, запаморочення, біль голови, почуття «здавлення» грудної клітки, тяжкість у голові, шум у вухах, оніміння язика, губ, страх смерті. Може розвиватися свербіж шкіри, гіперемія, набряк Квінке. Артеріальний тиск різко знижується, пульс ниткоподібний, тахікардія до 120-150 ударів за хвилину.

При середньотяжкому перебігу відзначаються ядуха, нерідко клонико-тонічні судоми, холодний липкий піт, блідість шкірних покривів, ціаноз губ, розширення зіниць. Артеріальний тиск не визначається. Можуть розвиватися носові, шлунково-кишкові та маткові кровотечі.

При тяжкому перебігу пацієнт швидко втрачає свідомість. Спостерігається різка блідість шкіри, ціаноз обличчя, губ, акроціаноз, вологість покривів шкіри. Зіниці розширені, розвиваються судоми, свистяче дихання з подовженим видихом. Тони серця не вислуховуються, артеріальний тиск не визначається, пульс не промацується. Незважаючи на своєчасне надання медичної допомоги, пацієнти часто гинуть.

Лікування анафілактичного шоку має бути розпочато негайно. Проводиться комплекс невідкладних заходів, який визначається тяжкістю процесу та наявністю специфічних та неспецифічних ускладнень і синдромів. Важливо дотримуватися певної послідовності вживаних заходів.

Медична допомога при лікарській алергії на догоспітальному етапі

Припинення надходження алергену – негайно припинити процедуру, розкрити ампулу з ізотонічним розчином натрію хлориду, витрусити на ін’єктовану ділянку і змити залишки препарату рукою в рукавичці. Якщо процедура проводиться на кінцівках, накласти джгут проксимальніше за місце ін’єкції на 25 хвилин (кожні 10 хвилин його послаблювати). Обколоти папульно місце ін’єкції 0,1% розчином адреналіну (епінефрину) 0,2-0,3 мл 4 мл ізотонічного розчину хлориду натрію (можна в нерозбавленому вигляді). Адреналін є препаратом вибору. Обкласти хладопакетами ділянку, на якій проводилась маніпуляція.

Протишокові заходи: покласти пацієнта на спину, при колапсі ноги мають бути підняті вище голови. Повернути голову латерально (щоб уникнути аспірації блювотних мас), висунути нижню щелепу, за наявності знімних протезів зняти їх. Розстебнути та розслабити стягуючі частини одягу, укрити пацієнта, не давати йому жодного додаткового пиття. Рекомендується раннє внутрішньом’язове введення 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну всім пацієнтам із клінічними симптомами шоку, набряку дихальних шляхів або утруднення дихання. Вводити адреналін краще дробово по 0,1-0,2 мл в різні ділянки, а не однією порцією, оскільки маючи виражену судинозвужувальну дію, він перешкоджатиме і власному всмоктування. Додатково як засіб боротьби з судинним колапсом рекомендується ввести 2 мл кордіаміну або 2 мл 10% розчину кофеїну. Якщо стан пацієнта не покращується, необхідно внутрішньовенно, дуже повільно ввести 0,5-1 мл 0,1% розчину адреналіну в 10-20 мл 40% розчину глюкози або ізотонічного розчину хлориду натрію (або 1 мл 0,2% розчину норадреналіну). Загальна доза 0,1% розчину адреналіну має перевищувати 2 мл.

Протиалергічна терапія: при набряку Квінке та кропив’янці рекомендовано ін’єкційне застосування антигістамінних препаратів. Антигістамінні препарати першого покоління мають великий спектр побічних ефектів, що змушує відмовлятися від їх призначення тривалим курсом при алергічних захворюваннях. У багатьох розвинених країнах (у тому числі в деяких країнах-виробниках цих препаратів) їх реалізація заборонена. Але в гострий період, коли потрібне парентеральне введення антигістамінних препаратів і з огляду на те, що до цього часу немає ампульних засобів другого покоління, найбільш ефективним є Тавегіл – 2,0 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно. Він діє тривало, 8-12 годин, не спричиняє падіння артеріального тиску і має незначну седативну дію. Менш ефективним у таких випадках є Супрастин 1,0-2,0 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно.

Терапію глюкокортикоїдами проводять при генералізованій кропив’янці, набряку Квінке, анафілактичному шоці. Не рекомендую користуватися препаратами, призначеними для внутрішньовенного введення. У той момент, коли у пацієнта визначається гіпотензія, звузилися судини, а у косметолога від хвилювання тремтять руки, проведення внутрішньовенної ін’єкції є проблематичним. Переважно введення внутрішньом’язове. Найбільш ефективні Дексаметазон або Дипроспан у початковій дозі 2,0 мл внутрішньом’язово глибоко. У будь-який доступний великий м’яз, головне – глибоко.

У будь-якому косметологічному маніпуляційному кабінеті має бути аптечка невідкладної медичної допомоги та інструкції щодо невідкладних заходів допомоги.

Основними етапами профілактики лікарської алергії є боротьба з поліпрагмазією (необґрунтованим призначенням великої кількості лікарських засобів), ретельний збір анамнезу та виявлення осіб, схильних до алергії. Як правило, розвитку важких форм лікарської алергії в анамнезі передують легші прояви алергічної реакції через будь-які медикаменти, харчові продукти, укуси комах, продукти харчування.