Акне та його прояви: медикаментозне лікування

Звичайні вугрі (акне) – поліморфне мультифакторне захворювання сальних залоз, в основі патогенезу якого лежать такі процеси:

• гіпертрофія сальних залоз;
• гіперпродукція секрету сальних залоз;
• фолікулярний гіперкератоз;
• посилене розмноження Propionbacterium acne в анаеробних умовах (закупорка вивідної протоки сальної залози) з подальшим розвитком запалення.

Відомо, що найбільш ранні зміни при вуграх полягають у порушенні кератинізації епітелію фолікулярного каналу та його обтурації роговими лусочками. За даними досліджень останніх років, гіперкератинізація фолікула є ключовим фактором розвитку вугрів. У нормі у просвіті фолікулярного каналу є тонкий роговий шар, що складається з корнеоцитів, які слабко пов’язані між собою, легко відлущуються і виходять на поверхню шкіри разом із секретом сальних залоз. При комедоноутворенні спостерігається уповільнення цього процесу.

Фолікулярний гіперкератоз спочатку призводить до розширення волосяного каналу, а потім звуження його просвіту. Згодом такий розширений канал заповнюється салом, відтік якого на поверхню шкіри утруднений, і клітинним детритом, і виявляється функціонально неповноцінним, що призводить до його закупорки та утворення мікрокомедону.

Вугри з’являються або загострюються на тлі різних розладів нервової системи, гострих та хронічних інфекційних захворювань, аутоінфекцій, коли тимчасово чи постійно підвищується тонус вагусної іннервації сальних залоз. Стресові ситуації також нерідко загострюють перебіг цього захворювання.

Інші екзо- та ендогенні фактори можуть погіршувати перебіг акне або провокувати рецидиви. До них належить неправильна дієта, професійні шкідливості, жаркий вологий клімат, захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчовидільні системи, спадковий фактор. Тому в низці випадків починати лікування слід саме з корекції супутньої патології – чи то хронічний коліт, чи то полікістоз яєчників. Тому патогенетична терапія акне має враховувати анамнестичні дані, тривалість й ефективність попереднього лікування, вік хворого, особливості розвитку та перебігу рецидивів, їх тривалість, фактори, що провокують загострення, наявність супутніх захворювань внутрішніх органів.

Ступінь прояву акне може варіюватися у значних межах. На сьогодні розрізняють чотири ступені тяжкості акне:

• I ступінь: немає ознак запалення, відкриті та закриті комедони, кілька папул;
• II ступінь: папульозний висип, кілька пустул;
• III ступінь: яскраво виражені запальні зміни, великі папули, пустули, кілька кіст;
• IV ступінь: кістозно-індуративні зміни (табл. 1).

Типи вугрів

Ступінь тяжкості вугрів

	Легка	Середня	Важка	Дуже важка
Комедони	мало	багато	багато	багато
Папули/пустули	немає або мало	від одиничних до численних	дуже багато	дуже багато
​Вузлики/кісти	немає	немає або мало	багато	багато
Вузли	немає	немає	немає або мало	від одиничних до численних та глибоких
Запалення	немає	помірне	сильне	дуже сильне
Рубці	немає	немає	наявні	наявні

Таблиця 1. Оцінка ступеня важкості різних типів вугрів Американською академією дерматології

 

 

 

 

 

Медикаментозне лікування акне

У процесі лікування акне дерматолог має впливати на всі патогенетичні фактори розвитку захворювання, для кожного з яких використовується своя група препаратів:

• зменшення продукції шкірного сала – ретиноїди, особливо 13-цис-ретиноєва кислота (ізотретиноїн), гормональні препарати (естрогени, гестагени чи антиандрогени);
• зменшення запалення – антибіотики (тетрацикліни, макроліди, лінкозаміни) та місцеві протизапальні та покращуючі мікроциркуляцію засоби (окис цинку, сірка, дьоготь, іхтіол, резорцин);
• запобігання появі та усунення комедонів – ретиноїди, саліциловий спирт;
• запобігання появі рубців – ранній початок лікування, ретиноїди, цинку гіалуронат, виключення травмування висипів.