Акне та кислотність шкіри: до питання взаємозв’язку

Вільні жирні кислоти себуму частково залучені до створення кислотної мантії шкіри. Враховуючи надлишок себуму у пацієнтів, які страждають на акне, можна розраховувати на закислення поверхні їхньої шкіри, проте дані науково-медичної літератури говорять про інше. Тому, пам’ятаючи про активацію зростання P. acnes при легкому олужуванні шкіри, можна припустити важливість підтримки нормальних значень рН поверхні шкіри для стримування її колонізації і водночас маніфестації акне.

Останніми роками були відзначені спроби виявити бактерію, що не культивувалася раніше та відповідає за розвиток вугрів. Дослідники вивчали бактерії, зібрані з фолікулів пацієнтів, які страждають на акне, і пацієнтів, які не страждають на акне. При цьому у фолікулах здорових людей (без акне) були виявлені тільки P. acnes, а ось у фолікулах пацієнтів з вуграми були виявлені і P. acnes, й епідермальний стафілокок, і багато інших різновидів бактерій (в цілому поверхневі зразки шкіри хворих на акне показали близько 12-16 різновидів бактерій). Не культивованої раніше бактерії у хворих на акне виявити так і не вдалося. Таким чином, з вугровою хворобою на сьогодні асоціюється виявлення міксу бактерій, а не власне P. acnes

Кислотність шкіри й активність ферментів рогового шару

Співдружність між кислотною мантією та резидентною флорою на сьогодні вивчена вже досить добре. Водночас деяка біологічна активність рогового шару залежить від варіацій кислотності поверхні шкіри. Функціональна спроможність корнеального шару вимагає комбінованої дії багатьох ензимів, які виробляються в зернистому шарі та здебільшого локалізуються в інтеркорнеальному просторі.

Розрізняють дві основні групи ензимів: ліпідні модифікатори та протеази – і всі вони відіграють важливу роль у бар’єрному гомеостазі та десквамації корнеоцитів. Хімотриптичні ензими рогового шару, фосфоліпаза А2 та стероїдна сульфатаза нейтральні ензими, що активуються при рН 7; кислі ензими (глюкоцереброзидаза, сфінгомієліназа, ацилкоензим А трансферазу) активуються при рН 5. Зниження градієнта рН в епідермісі (з нейтральним рН у базальному шарі та кислим рН у роговому) є переломним фактором в активації та інгібування зазначених вище ферментів.

Підвищення активності сальних залоз, надмірне зростання резидуальної мікрофлори, як і гіперкератоз – основні патогенетичні механізми в розвитку акне вульгаріс. Підвищення рН поверхні шкіри може впливати не тільки на зростання мікроорганізмів в інфундибулярній частині (між сальною залозою та поверхнею епідермісу), але також на тонке налаштування локальної активності ферментів рогового шару. Таким чином, рН поверхні шкіри може брати участь у патогенезі акне.

Вплив закислення шкіри на клінічні прояви акне

«Кислі» косметичні продукти

Добре відомо, що поверхневі хімічні пілінги (pH 2–3), які супроводжуються використанням кислих косметичних продуктів з рівнем pH нижче 4, сприяють очищенню папулопустульозних акне без сильного подразнення – згадайте давно відомий кератолітичний ефект саліцилової кислоти або альфагідроксикислот. У зв’язку з цим цікаво встановити, чи не будуть кислі синтетичні мийні засоби (СМЗ) надавати сприятливий вплив не тільки на шкіру здорових добровольців, а й на шкіру осіб, схильних до утворення вугрів?

Експерименти показали, що використання при очищенні шкіри кислого СМЗ дозволяє зменшити кількість запальних вугрів, шкіра реагує на такий догляд більш толерантно. Потрібно зазначити, що дія кислих мийних засобів пояснюється саме їхньою кислотністю, а не рецептурою. Однак не можна не брати до уваги інгредієнти, що входять до складу мийних засобів.

Закислююча мікроіонофоретична система

«Чистим» експериментом, що вивчає вплив закислення шкіри на клінічні прояви акне, є робота німецьких учених з використанням закислюючої мікроіонофоретичної системи.

Кислотність висипань вимірювалася докладанням плоского скляного електрода рН-метра прямо на поверхню акне-елемента і врівноважувалася протягом 7 секунд. Рівень рН шкіри фіксували в часовому проміжку між 11 та 14 годинами, щоб не допустити добових коливань. Папули та пустули вважалися на обох щоках у фіксованих зонах (8х8 см).

Для лікування акне застосовували мікроіонофоретичну систему (МФС), що працює від батареї та створює електричне поле з дуже слабким струмом, яка дозволяє знижувати кислотність у потрібній області на дві одиниці (ця система була спочатку розроблена для лікування лабіального герпесу на ранніх стадіях розвитку). Сліпий перехресний дизайн дослідження передбачав домашнє використання цієї мікроіонофоретичної системи та її макета (плацебо). Пацієнти використовували МФС як мінімум 3 рази на день безпосередньо на акне-висип. Волонтери були проінструктовані про заборону використання будь-яких інших антиакнепрепаратів у курсі цього лікування.

Усього в експерименті брали участь 30 молодих людей з І-ІІ фототипом за шкалою Фіцпатрика, яких розділили на дві рівні групи. Співвідношення чоловіків та жінок було 1:1. Таким чином, ні стать, ні вік не впливали на результати. Учасники також не використовували топічних засобів для кислого очищення шкіри або використовували 1 раз на день за необхідності. Таким чином, було мінімізовано вплив зовнішніх факторів, які можуть змінювати висипання рН. Проте домашнє лікування було виключено повністю. Анатомічною частиною дослідження були щоки та спина, багаті на сальні залози, оскільки секреція себуму може дійсно відбиватися на рН шкіри.

Хід дослідження

У перші три тижні пацієнти групи А лікувалися за допомогою МФС, а пацієнтів групи В отримували плацебо. Після закінчення цього терміну фахівці підрахували кількість акнеелементів у пацієнтів обох груп. Рівень рН описували згідно з протоколом цього перехресного дослідження. У наступні три тижні пацієнтам обох груп змінили лікування: група А отримувала плацебо, а група В – МФС. До кінця лікування знову було підраховано кількість акне-висипів та виміряно рівень рН.

Перед лікуванням рН шкіри пацієнтів становив 53-61. Група A мала рН висипань 5,660,24, загальна кількість висипань становила 22,50,1 папули та пустули на обох щоках. Група В мала кислотність шкіри 5,720,25, загальна кількість акне-елементів налічувала 21,68,0 папули та пустули на обох щоках. Таким чином, до початку дослідження не було статистичної різниці у кількості висипів та рівні рН в обох групах.

Через три тижні лікування кількість висипань у групі А (користувалася МФС) знизилася до 14,55,7 (p0,01), рівень рН зменшився до 4,840,33. У групі, що використовувала плацебо, природно, статистично значущих змін не відбулося. Потім групи змінилися апаратами.

Після повного дослідження, що тривало шість тижнів, рН висипів групи А становив 5,480,19, кількість висипів – 19,96,8. Ну, а в групі кількість висипів знизилася з 20,58,0 до 13,66,0, (p0,01), що супроводжувалося зниженням рН від 5,630,19 до 4,960,39 (p0,001).

Таким чином, була зареєстрована статистично достовірна різниця рівня рН (p0,001) та кількості акне-висипів (p<0,05) при порівнянні обох груп до кінця дослідження (табл. 1). Кількість акне-висипань знижувалася при щоденному використанні МФС, що супроводжувалося зниженням рН шкіри у цій області. Успіх лікування залежав від тривалості застосування (при припиненні лікування ефект припинявся та запальні елементи з’являлися знову). Лікування МФС супроводжувалося незначним печінням, а застосування апарату-плацебо ні.

Вважається постулатом, що шкірна сухість поєднується з підвищенням рН шкіри та може впливати на бактеріальну флору. Staphylococcus aureus оптимально зростає при pH 7,5; Propionibacterium acnes – при pH 6,0–6,5. На початку дослідження pH акне-висипів становив 5,70,2, що могло посилювати зростання P. аcnes. Після МФС pH знижувався до 4,840,33, налічувалося 14,55,7 висипів. Ця позитивна кореляція кількості P. acnes та шкірного pH може пояснювати клінічний ефект МФС при акне. З підвищенням рН поверхні шкіри порушуються бар’єри, що супроводжується запальними реакціями, тому зниження рН у вугрових висипах може бути патогенетично важливішим при акне, ніж придушення бактеріального зростання. Таким чином, згідно з результатами перехресного дослідження, МФС може бути альтернативним лікуванням запальних акне.

Резюме

Сучасний менеджмент акне передбачає неабляційні хімічні пілінги. Накопичуваний ефект більш ніж двох поверхневих пілінгів при акне не пошкоджує сальну секрецію. Поверхнева хемоексфоліація істотно не впливає на шкірний рН.

У сучасних оглядах провідних акнетологів зміна кислотності шкіри не згадується в ролі одного з механізмів розвитку акне, загострення акне або збільшення ступеня тяжкості акне, в рекомендаціях лікування вугрів ацидотерапія також не знайшла свого відбитку. Однак з таблиці 1 випливає простий висновок: зниження рівня рН шкіри при акне супроводжується зменшенням кількості висипів і навпаки. 

Група	рН   До                      Після	Кількість елементів До                       Після
Група А (1–3 тижні МФС)	5,660,24             4,840,33	22,50,10               14,55,7
Група А (4–6 тижні плацебо)	4,840,33             5,480,19	14,55,7                 19,96,8
Група В (1–3 тижні плацебо)	5,720,25             5,630,19	21,68,0                  20,58,0
Група В (4–6 тижні МФС)	5,630,19             4,960,39	20,58,0                 13,66,0

Таблиця 1. Результати використання МФС у пацієнтів з акне

Безумовно, нормалізація кислотності шкіри за допомогою хімічних, електричних або бактеріальних факторів видається більш м’яким та фізіологічним методом лікування вугрів, ніж антибіотикотерапія. Тим не менш, цей новий напрям вимагає вивчення в різних групах хворих, при різних ступенях тяжкості та формах захворювання.