5 фактів про ретинол

Ретиноїди – один із найефективніших інструментів у роботі з віковими змінами, текстурою шкіри та кератинізацією. Але це не «звичайні косметичні інгредієнти»: ретиноїди  активно впливають на клітини, можуть давати потужні результати й так само потужні побічні реакції. Саме тому важливо правильно розуміти їх можливості та обмеження.

1. Ретиноїдна кислота й ретиноїди є похідними вітаміну А. Вони відіграють ключову роль у розвитку різних органів та метаболічних процесах багатьох тканин. Шкіра – далеко не єдина структура, на яку впливають ретиноїди, тому ретинол і його похідні потребують обережного застосування навіть у топічних формах. Ретиноїди можуть взаємодіяти з нервовою системою ембріона, що є причиною їхньої заборони під час вагітності та грудного вигодовування. Більшість дерматологів радить припинити використання ретинолу ще на етапі планування вагітності.
2. Ретинол є одним із найпотужніших і найвідоміших косметичних інгредієнтів і належить до небагатьох речовин, здатних проникати крізь клітинні мембрани безпосередньо в клітини шкіри. Потрапляючи всередину клітини, ретинол і його похідні змінюють експресію генів, що регулюють проліферацію й диференціацію клітин, тобто фактично діють як епігенетично активні молекули. Ретинол може запобігати активації ферментів, які руйнують колаген, і гальмувати розвиток оксидативного стресу, при цьому стимулюючи відновлення глибоких структур шкіри.
3. Молекули ретиноїдів здатні поглинати УФ-випромінення, діючи подібно до SPF-фільтра. Водночас вони підвищують чутливість шкіри до ультрафіолету, оскільки значно прискорюють процес оновлення епідермісу. Використання ретинолу істотно підвищує ризик сонячного дерматиту й пігментації. Пацієнти, які застосовують ретиноїди, мають бути особливо уважними до фотозахисту.
4. Ретиніл ацетат і ретиніл пальмітат вважаються найменш ефективними формами топічних ретиноїдів, так само як і ретиніл пропіонат, який у клінічних дослідженнях не продемонстрував ефективності порівняно з плацебо. Найефективнішими (і водночас найбільш агресивними) інгредієнтами є ретинол і ретиноїдна кислота. Обидві форми демонструють покращення мікрорельєфу та еластичності шкіри вже через кілька тижнів лікування, однак рекомендована тривалість курсу становить лише 3 місяці. Побічні ефекти можуть бути значними: сухість, виражена чутливість, подразнення, фотосенсибілізація й еритема можуть зберігатися протягом тривалого часу. Ще однією ефективною формою є ретинальдегід, який краще переноситься та підходить для більш комфортного тривалого застосування в ділянці обличчя і шиї.
5. Тривалість терапії ретиноїдами (ретинол, ретинальдегід, ретиноїдна кислота) є предметом дискусії. Перші помітні ефекти ретинолу зазвичай проявляються приблизно через 4 тижні, однак побічні реакції можуть виникнути раніше та демотивувати пацієнтів продовжувати лікування, хоча це трапляється нечасто. Для досягнення оптимального результату дерматологи рекомендують застосовувати ретиноловмісні засоби протягом 18–20 тижнів поспіль. Більш тривале використання може знижувати ефективність: через 44 тижні покращення досі зберігається, але менш виражене, а шкіра може ставати гіперчутливою, сухою, лущитися та легко червоніти. Ретинол прискорює оновлення епідермісу, так само, як і AHA- та BHA-кислоти (наприклад, гліколева чи саліцилова), тому їхнє поєднання протипоказане через ризик небезпечного подразнення. Єдиний виняток – певні хімічні пілінги, але вони мають виконуватися лише фахівцем.

Ретиноїди працюють добре, коли використовуються грамотно: з правильною формою, концентрацією та реалістичними термінами терапії. Ключове – не лише посилити ефект, а й зберегти бар’єрну функцію, уникнути фотосенсибілізації та перевантаження шкіри.

Чіткі протоколи й уважний підбір формули дозволяють отримувати користь від ретинолу без зайвих ускладнень – саме цього й очікують пацієнти від професійного догляду.