Ультразвукова діагностика шкіри: міфи й реальні можливості

Ультразвукове дослідження шкіри (УЗД) досі залишається одним із найскладніших методів діагностики шкірного покриву. Враховуючи, що це дослідження проводиться тільки на певному апараті з відповідними критеріями датчика, на сьогодні існує небагато досліджень і клінічної практики у всьому світі. Проте популярність зростає, і навіть виникають деякі міфи про цей метод вивчення шкірного покриву.

Можливості УЗД і сфери застосування

Почнемо з того, що саме можна побачити за допомогою ультразвуку.

Візуалізація епідермісу й дерми можлива за допомогою УЗ-датчика не менше ніж 22-25 мГц, також існують датчики 50, 75 і 100 мГц. Для порівняння: стандартне ультразвукове дослідження внутрішніх органів проводиться на частоті 5-7 мГц, м’яких тканин – 12 мГц.

Якщо говорити про стандарт дослідження шкіри, то воно проводиться в межах огляду виключно шарів шкіри-епідермісу, дерми, частково гіподерми та придатків шкіри, розташованих у зазначених шарах. 

Неможливо побачити м’язи, окістя, SMAS-шар.

Розглянемо, у яких сферах дерматології й естетичної медицини застосовується УЗД шкіри. 

Онкодерматологія 

УЗД використовується для дослідження новоутворень шкіри. Воно не замінює дерматоскопію, але є додатковим методом діагностики – можна вимірювати глибину залягання новоутворення та площу його поширення. З появою УЗД шкіри стало можливим припустити індекс Бреслау меланоми ще до її висічення та патоморфологічного дослідження.

Дерматоскопія й УЗД шкіри в комплексному застосуванні дає можливість визначити чітку тактику вибору хірургічного лікування. Важливо розуміти, що саме такий алгоритм обстеження дозволяє зрозуміти хірургу, яким методом і в якому обсязі видаляється те чи інше новоутворення.

Загальна дерматологія

УЗД використовується рідко, але на сьогодні впроваджується в наукову діяльність для дослідження морфологічних елементів висипу (фурункули, карбункули, пухирі тощо). Можливе застосування при лікуванні конглобатного акне, папуло-пустульозної форми розацеа, фурункульоза, імпетиго, а також при прояві хвороби Лайма. 

УЗД в естетичній медицині

І, звичайно ж, головним напрямом на сьогодні виділяють естетичну медицину.

Існує думка, що за допомогою УЗД можна визначити, який саме імплант (на основі гіалуронової кислоти або синтетичної структури) було ін’єктовано, а також чітко визначити, до якого шару шкіри входить голка, і багато іншого, про що говорять «фахівці». Але не все так просто.

Датчики менше ніж 20 мГц застосовуються для дослідження глибокої дерми й підшкірно-жирової клітковини. Відповідно, для вивчення шкірного покриву нам необхідно щонайменше два чутливі датчики, і, як правило, вони розташовані в різних апаратах.

Варто зазначити, що структуру імпланту також вірогідно визначити неможливо, враховуючи той факт, що їхня ехогенність практично ідентична. А також якщо філер вводився на окістя, то, відповідно, датчикам для шкіри ця зона недоступна і потрібен огляд тільки стандартним датчиком 12 мГц. Але точки застосування УЗД в естетичній медицині все ж таки існують, зокрема для:

• визначення наявності фіброзних тканин;
• диференційної діагностика між фіброзом і наповнювачем;
• виявлення внутрішньотканинного набряку;
• порівняння результатів до й після естетичних процедур, спрямованих на роботу з якістю шкіри;
• вимірювання товщини шарів шкіри;
• визначення щільності тканини;
• виявлення гранульом або інших новоутворень в області введених препаратів;
• вимірювання товщини епідермісу й дерми;
• вивчення структури шарів шкіри, їх ехогенності. 

Візуалізація фіброзних тканин стала можлива тільки після появи УЗ-датчиків більше ніж 22 мГц, оскільки така частота дозволяє розрізнити під час діагностики окістя і сформований фіброз.

За допомогою УЗД також диференціюються такі структури, як сальні залози, їх наповненість себумом, що має значення при лікуванні акне й розацеа.

У своїй п’ятирічній практиці роботи з УЗД шкіри я застосовую цю методику з метою дослідження новоутворень шкіри, визначення ефективності проведених процедур: біоревіталізації, лазерного шліфування, фотодинамічної терапії. Дуже цікавим спостереженням є виявлення ознак сонячного еластозу й оцінка корекції цієї патології за допомогою УЗД шкіри. На скані можна побачити розмежувальну гіпоехогенну зону між епідермісом і дермою, що ніби розділяє ці структури. У нормі ці два основні шари щільно з’єднані між собою.

Епідерміс чітко візуалізується при дослідженні датчиком 22 і 75 мГц. При зневодненні шкіри, руйнуванні водно-ліпідної мантії помітні ознаки пухкості епідермального шару, його нерівномірність, розширені сальні залози.

Міграцію філера можна визначити лише за наявності початкової розмітки введення й початкового фото пацієнта.

УЗД шкіри також застосовується для диференційної діагностики злоякісних новоутворень шкіри від дерматологічних хвороб, оскільки ехогенність і щільність цих структур різна і має низку характерних умов.

З появою апаратів для ультразвукової діагностики на ринку України й популяризацією цього методу все частіше виникають некоректні питання від косметологів про те, який саме препарат вводився пацієнту, мігрував він чи ні тощо. Але на подібні запитання відповісти неможливо, тому варто чітко розуміти, з якою метою використовується ця технологія. На захист методу також слід зазначити, що для пацієнта дослідження й наявність слайдів ДО та ПІСЛЯ є дуже показовим. 

На завершення зазначимо, що ультразвукове дослідження шкіри, безумовно, потребує подальших спостережень і практичних напрацювань. Але методика абсолютно точно має свою нішу застосування в дерматології й естетичній медицині.

Вперше статтю було опубліковано в журналі "Les Nouvelles Esthetiques Україна" №1(131)/2022