Птоз нижньої третини особи: методи корекції

2017-02-28
Logo

Деформація овалу обличчя і поява другого підборіддя – естетична проблема, що часто зустрічається. Дізнаємось, що є в арсеналі фахівців естетичної медицини для вирішення цієї проблеми.


Наталія Михайлова , лікар-дерматолог, косметолог, член Американської академії дерматології (AAD) та Американського товариства лазерної медицини та хірургії (ASLMS), сертифікований тренер компаній Bioscientific Trading LTD (Франція) та Cynosure (США), науковий керівник УМЦ «Мартінекс» лікар клініки "Реформа", президент Всеукраїнської громадської організації "Союз мезотерапевтів", віце-президент Національного товариства мезотерапії (Москва)


Деформація овалу обличчя та поява другого підборіддя може бути одним із проявів вікових змін – гравітаційного птозу середньої та нижньої третини особи – або наслідком скупчення жирових відкладень у субмандібулярній зоні.

Клінічні прояви птозу нижньої третини особи та підпідборіддя виражаються порушенням чіткості овалу обличчя, збільшенням обсягу підшкірно-жирової клітковини, згладжуванням шийно-підборіддя кута, зниженням тонусу і пружності шкіри.

Овал обличчя в юності має чіткі контури. Підшкірна жирова клітковина тут виражена незначно і рівномірно розподілена. Підшкірний м'яз шиї (musculus platysma) має гарний тонус. Шкіра в підпідборідному трикутнику еластична та пружна.

Естетична оцінка шийно-підборіддя зони проводиться шляхом вимірювання шийно-підборіддя кута. Для визначення кута проводяться дві лінії: перша з'єднує шийну точку (С, collum) з найнижчою точкою підборіддя (Ме, mentum), друга – надперенесення (G, glabella) з найбільш виступаючою точкою підборіддя (Pg, pogonion). При перетині цих ліній утворюється кут, що шукається. Естетично привабливим вважається кут 80-95 °.

Шийно-підборіддя більше 95° формується в результаті вроджених або набутих анатомічних змін. Одна з набутих змін – це скупчення жирової тканини у підпідборідному трикутнику

Надлишки підшкірного жиру посилюють загальну клінічну картину птозу нижньої третини особи. Вони обтяжують тканини, через що розвивається деформація підпідборідної зони, а обличчя набуває трапецієподібної форми.

Анатомія старіння

Птоз нижньої третини особи та друге підборіддя – це ознаки, які ми насамперед пов'язуємо з віком. У їх освіту роблять внесок інволютивні зміни всіх тканин обличчя.

Молода особа характеризується достатнім обсягом підшкірно-жирової клітковини та її рівномірним розподілом. У процесі старіння у ній виникають два процеси: атрофія та перерозподіл жиру. В одних областях обличчя відбувається втрата об'єму (періорбітальна та періоральна зони, скронева та вилицька області, підшкірний простір, область підборіддя та кута нижньої щелепи), в інших розвивається гіпертрофія жирової тканини (підпідборідна зона, область нижньої щелепи). Гіпотрофія жирової тканини спричинена загальним зниженням рівня естрогенів. Гіпертрофія обумовлена міграцією жирової клітковини з областей обличчя вище під дією сили тяжіння.

У дермі з віком розвиваються атрофія та еластоз, зменшується кількість гіалуронової кислоти, відбувається ретикуляція колагенових волокон. Шкіра розтягується, втрачає пружність та еластичність, стає в'ялою. Оскільки колаген фактично є каркасом шкіри, разом із втратою колагену та накопиченням його ретикулированных форм втрачається і здатність шкіри протистояти силі тяжкості та утримувати м'які тканини в потрібному положенні.

Природному старінню піддаються також м'язова та кісткова системи. Так, остеопенія та остеопороз нижньої щелепи спостерігаються у 37–50% жінок віком від 50 років. Ці симптоми пов'язані з гормональною перебудовою та дефіцитом естрогенів. Вікова резорбція нижньої щелепи починається в області її верхнього краю – альвеолярного відростка, що клінічно проявляється зменшенням висоти нижньої третини особи та порушенням пропорцій особи загалом.

Ще одна важлива вікова зміна – поява передщечної борозни. Ця борозна виникає внаслідок прогресуючої атрофії тканин та резорбції центролатеральних ділянок нижньої щелепи. В результаті спостерігається опущення м'яких тканин нижче за край щелепи. Зменшення кісткової основи спричиняє компенсаторне зморщування м'яких тканин, що у результаті порушує пропорції обличчя і змінює його контури.

З віком змінюється баланс між різними групами мімічних м'язів. У м'язах-леваторах (м'язах, що піднімають тканини) розвиваються явища атрофії та атонії, а в м'язах-депресорах (м'язах, що опускають тканини вниз) – гіпертонус. Так як лицьові м'язи через сполучну тканину (поверхневу фасцію) кріпляться до шкіри, з віком намічається переважання векторного руху тканин вниз.

Підсумовуючи, можна виділити два компоненти старіння особи:

  • рельєфний (гравітаційний зсув м'яких тканин та втрату ними обсягу);
  • шкірний (дистрофічні зміни шкіри, її витончення та втрата еластичності).

Морфотипи старіння

Вікові зміни овалу особи залежать у тому числі від конституційних та архітектонічних особливостей. Ці особливості лягли основою класифікації морфотипів старіння, розробленої І. І. Кольгуненко.

Втомлений морфотип

У людей цього типу нормальна статура, овальна або ромбоподібна особа, шкіра нормальна в молодості та помірно суха в зрілості. Підшкірна жирова клітковина виражена помірно. Форма обличчя довго зберігається без змін. Птоз і деформаційні зміни особи переважно зачіпають середню третину. Як основна причина їх виникнення слід розглядати зниження тонусу та пружності шкіри, розтягнення кістково-шкірних зв'язок обличчя, порушення балансу між різними групами мімічних м'язів та незначне скупчення жирової клітковини у субмандібулярній зоні. Отже, терапія має бути спрямована насамперед на відновлення пружності та еластичності шкіри та резорбцію незначних жирових відкладень.

Дрібноморщинистий морфотип

До цього типу належать люди, не схильні до повноти, з астенічним статурою, вузьким овальним обличчям. Вони відрізняються витонченою, сухою, схильною до подразнення та куперозу шкірою, множинними дрібними зморшками та особливою схильністю до гіперпігментації та фотостаріння. Підшкірна жирова клітковина розвинена слабо, а м'язовий тонус знижений трохи, тому і гравітаційний птоз виражений неяскраво. Зміни овалу обличчя зі зростанням шийно-підборідного кута виникають через атонію, втрату пружності та розтягування шкіри. У програмі корекції особливу увагу слід приділяти відновленню шкіри та боротьбі з фотостарінням.

Деформаційний морфотип

Даний морфотип старіння зазвичай проявляється у людей гіперстенічної статури, схильних до повноти, з нормальним або жирним типом шкіри. У них добре розвинений шар підшкірної жирової клітковини, є схильність до порушення мікроциркуляції та затримки рідини, може бути виражений купероз. Зморшкуватість та порушення пігментації не характерні. Основним проявом старіння при даному морфотипі є гравітаційний птоз. Старіння нижньої третини особи протікає найбільш несприятливо. Надлишковий підшкірний жировий шар на обличчі під дією сили тяжіння з часом зміщується в нижню третину обличчя і шиї. Під вагою надлишку жирової клітковини шкіра втрачає еластичність і розтягується. Клінічно це проявляється деформацією овалу обличчя та підпідборідної області, утворенням складок на шиї. Мета корекції - зменшення жирових відкладень у проблемних сферах, ліфтинг тканин, відновлення функціональних властивостей шкіри.

Комбінований морфотип

Це найчастіше зустрічається варіант старіння. Даний морфотип включає в себе в різних пропорціях ознаки трьох попередніх. Зміни в субмандібулярній ділянці, пов'язані головним чином з надмірними жировими відкладеннями, коригуються так само, як при деформаційному морфотипі. Якщо птоз виник унаслідок втрати еластичності шкіри, основні зусилля слід спрямувати на стимуляцію неоколагеногенезу у цій зоні.

Способи корекції жирових відкладень у ділянці підборіддя

Причини виникнення другого підборіддя диктують і його корекції. Вони повинні включати три механізми:

  • ліполіз надлишкових жирових відкладень;
  • відновлення пружності та еластичності шкіри;
  • ліфтинг тканин.

З метою ліполізу надлишкових жирових відкладень у підпідборідній зоні можна застосувати кілька ефективних методик, серед яких:

  • мезоперфузія – метод терапевтичного ліполізу з використанням гіпоосмолярних коктейлів;
  • мезодеструкція – ліполіз за допомогою біодетергентів (фосфатидилхоліну та дезоксихолату натрію);
  • біорепарація із застосуванням препаратів на основі гіалуронової кислоти.

При цьому з перерахованих способів тільки біорепарація дозволяє одночасно зменшити локальні жирові відкладення та підвищити пружність та еластичність шкіри. На сьогоднішній день це один із найбільш фізіологічних та безпечних методів ін'єкційного ліполізу, який до того ж дозволяє досягти вираженого естетичного результату протягом короткого курсу процедур.

Біорепарація

Основою, матрицею-носієм у біорепарантах є гіалуронова кислота (ГК) бактеріального походження. Дивовижні властивості цієї молекули добре відомі всім фахівцям естетичної медицини. Вона має протизапальну, дезінфікуючу, ранозагоювальну дію, але головна її гідність – у здатності покращувати стан міжклітинного матриксу, від якого і залежить вираженість вікових змін шкіри.

Технологія: основною перешкодою використання ГК в ін'єкційної косметології завжди була висока швидкість її деградації. Мезотерапевтичні коктейлі з ГК можуть зволожити шкіру, покращити її зовнішній вигляд і стан, але через швидке руйнування ГК гіалуронідазами не встигають запустити в шкірі процеси самовідновлення. Для того, щоб зберегти ГК у шкірі, необхідно її модифікувати або змінити її просторову структуру, тим самим захистивши ГК від гіалуронідаз. При виробництві біорепарантів це завдання вирішується застосуванням інноваційної технології – твердофазної модифікації ГК при спільній дії надвисоких тисків та зсувних деформацій. Важливо відзначити, що ця технологія дозволяє уникнути застосування біфункціональних технологічних добавок (хімічних реагентів), які використовуються у виробництві біоревіталізантів. Вона не тільки дозволяє створювати депо ГК у дермі, а й дає можливість синтезувати на її основі біоактивні композиції, використовуючи особливості хімічної будови молекули ГК.

Як високомолекулярний полісахарид, ГК включає до свого складу до 25 тисяч дисахаридних ланок, що містять як функціональні групи численні вільні гідроксильні групи. Наявність цих груп дозволяє провести хімічну іммобілізацію, тобто прикріпити до макромолекули ГК міцним ковалентним зв'язком біологічно активні сполуки, необхідні відновлення шкіри, – вітаміни, амінокислоти, пептиди.

Ще одна унікальна властивість ГК, що дозволяє реалізувати адресну доставку необхідних активних інгредієнтів, - це наявність біорозпізнаючих ділянок, які можуть взаємодіяти з поверхнею клітини фібробластів (ГК на поверхні цитоплазматичної мембрани зв'язується зі специфічними білковими рецепторами CD 44 і RHAMM).

Дія: при введенні в дерму препарат-біорепарант утворює своєрідне макромолекулярне депо у місці ін'єкції. Так як у модифікованої ДК обмежена рухливість полісахаридного ланцюга, ферментам-гіалуронідазам вже не так просто «розгорнути» її і розділити на субодиниці. Це забезпечує тривале (до трьох тижнів) перебування препарату у дермі. Звісно, процеси гідролізу зупинити неможливо, і «ниточки», що пов'язують біоактивні компоненти з молекулою ГК, поступово рвуться. При цьому в зоні ін'єкції досить тривалий час у стаціонарних концентраціях є необхідні вітаміни, амінокислоти, олігопептиди. І тільки після того, як усі «ниточки» будуть розірвані, відбувається поступове руйнування самої молекули ГК. Таким чином, тривала присутність у дермі ГК та біологічно активних речовин створює оптимальне фізіологічне середовище, в якому клітини самостійно починають виробляти достатню кількість ГК.

Область застосування: основна сфера застосування біорепарантів – корекція вікових змін шкіри. Але оскільки дія препаратів пов'язана як із фізичними характеристиками ЦК, так і з активністю додаткових інгредієнтів у рецептурі, їх застосування дозволяє ефективно вирішувати широкий спектр естетичних проблем, а також профілактику старіння.

Протокол корекції проблеми другого підборіддя

На українському ринку препарати-біорепаранти представлені ін'єкційною лінією «Гіалріпайєр», створеною на базі науково-дослідного центру «Мартінекс» спільними зусиллями науковців, які працюють у різних галузях хімії, біології та медицини. Дана лінія включає десять різних препаратів на основі солей ГК з хімічно іммобілізованими вітамінами (аскорбінової та фолієвої кислотами, рибофлавіном), амінокислотами (гліцином, проліном, лізином, валіном, карнітином, цистеїном, метіоніном) і олігопептами.

У пропонованому протоколі корекції інволютивних змін особи у пацієнтів з гравітаційним птозом та надмірними жировими відкладеннями в субмандібулярній області ми використовували препарат «Гіалріпайєр-08 / Біорепарант», до складу якого входять:

  • гіалуронова кислота (гіалуронат натрію) у концентрації 14 мг/мл – створює оптимальне фізіологічне середовище для нормального функціонування фібробластів;
  • вітамін С – впливає на утворення глікозаміногліканів (зокрема, ГК та хондроїтинсульфату), стимулює проліферацію фібробластів, зменшує продукцію металопротеїназ (ферментів, що руйнують колаген дерми), здійснює антиоксидантний захист;
  • L-карнітин – бере участь у ліпотропних процесах окислення жирних кислот як переносник їх активних форм через мембрани, сприяє нормалізації водно-сольового балансу шкіри.

При інтрадермальному введенні препарату ми отримуємо гарний ліфтинговий ефект за рахунок неоколагеногенезу, при субдермальному – біорепарант діє як ліполітик.

Техніки введення:

  • дифузна інтрадермальна у зоні «обличчя – шия – декольте»;
  • інфільтраційна в області накопичення надлишкових жирових відкладень.

Препарат знаходиться у шкірі та підшкірній жировій клітковині близько 3 тижнів, і весь цей час ліполітична дія та відновлення міжклітинного матриксу триває.

Курс корекції другого підборіддя складається із 3 процедур, які проводяться з інтервалом 3 тижні.

Результати клінічних досліджень

В результаті проведення курсу біорепарації із 3 процедур згідно з описаним протоколом:

  • у 33% пацієнтів показники еластичності шкіри збільшились у середньому на 10–12% порівняно з вихідним рівнем;
  • у 100% випробуваних вологість шкіри зросла на 17–20% (при постійному значенні рН);
  • у 100% піддослідних зменшилися товщина шкірної складки в підпідборідній області та величина шийно-підборіддя кута (табл. 1);
  • у 100% випробуваних відзначалося згладжування поверхневих зморшок, поліпшення кольору та текстури шкіри обличчя, підвищення її тургору, виражений ліфтинговий ефект нижньої третини особи, зменшення надлишкових жирових відкладень у підпідборідній ділянці.

Табл. 1. Показники, що характеризують стан нижньої третини особи у пацієнтів з деформаційним та комбінованим морфотипом старіння до початку та через місяць після закінчення курсу з 3 процедур біорепарації

Морфотип старіння Показник До Після
Деформаційний Шийно-підборіддя 151,5±6,1° 140,1±7,0°
Товщина шкірної складки 3,0 ± 1,2 см 1,5±0,6 см
Комбінований Шийно-підборіддя 148,8±7,0° 140,5±5,3°
Товщина шкірної складки 2,5±0,5 см 2,0 ± 0,3 см

Курс біорепарації, проведеної за поданим протоколом, добре поєднується з ліполітичною мезотерапією – мезоперфузією та мезодеструкцією, які можна доповнити ботулінотерапією нижньої третини особи та шиї, векторним ліфтингом, використанням філерів.

Висновок

Інноваційні технології, що стали основою створення нового класу ін'єкційних препаратів, дозволяють впливати на широкий спектр проблем і досить швидко досягати бажаного естетичного результату. Зокрема, курс біорепарації дозволяє не лише покращити такі показники, як вологість та еластичність шкіри, створити оптимальні умови для її нормального функціонування, а й одночасно впливати на складні естетичні проблеми, зокрема жирові відкладення в області обличчя та гравітаційний птоз.

Метод ліполітичної біорепарації дає чудові та довготривалі результати, що дозволяють нашим пацієнтам після одного курсу лікування виглядати на 10–15 років молодше.


Вперше опубліковано : Les Nouvelles Esthetiques Україна, №3 (79), 2013

Читайте також