Поєднання ін’єкційних, апаратних і ліфтингових процедур

Старіння – фізіологічний процес, що супроводжується зниженням функціональних можливостей усіх органів, зокрема шкіри. Сучасне розуміння причин і механізмів старіння шкіри дозволяє поєднати методи естетичної медицини в єдину anti-age програму. 

Загальна кількість наявних гіпотез і теорій старіння становить понад 300. У різних джерелах виділяють два основні види старіння: фізіологічне (природне, біологічне) і фотостаріння. Термін «фізіологічне старіння» (хроностаріння) означає природний початок і поступовий розвиток вікових змін. Під передчасним старінням (фотостаріння виникає внаслідок впливу УФ-випромінювання) розуміють будь-яке часткове або загальне прискорення темпу вікових змін, що призводить до того, що людина «випереджає» середній рівень старіння своєї вікової групи. Причини цього (факторами ризику) можуть бути як внутрішні, у тому числі генетично обумовлені, так і зовнішні (соціальні, екологічні, спосіб життя, хвороби).

Клінічними проявами хроностаріння є зниження тонусу шкіри, еластичності й поява поверхневих зморшок.

Фотостаріння розвивається під впливом зовнішнього агресивного чинника – ультрафіолетового випромінювання. УФ-промені спектра А проникають у дерму, змінюючи колаген й еластин. УФ-промені спектра В значно впливають на епідерміс. Пошкоджена шкіра забезпечує меншу підтримку судинам, внаслідок чого вони розширюються і стають видимими телеангіектазіями. Клінічними проявами фотостаріння є сухість шкірних покривів, наявність пігментації та глибоких зморшок.

Патогенез старіння шкіри

Стисло зупинимося на основних патоморфологічних і патофізіологічних особливостях процесу старіння шкіри.

Епідермальний шар

• Епідерміс ущільнюється
• Знижується кількість шипуватого й зернистого шарів
• Змінюється морфологія, клітини щільніше прилягають одна до одної, є ядерна атипія
• Зменшується кількість клітин Ларгенгенса, що призводить до зниження імунної відповіді
• Зменшується кількість меланоцитів
• Роговий шар стає пухким й ущільнюється, зменшується гідрофільність

Шар дерми

• Дерма тоншає
• Знижується кількість й активність фібробластів, що призводить до зменшення колагенових й еластичних волокон
• Змінюються співвідношення між окремим гліканами, гіалуроновою кислотою, хондроїтин-6-сульфатом, гепарином і геперан-сульфатом; спостерігається виражена зміна ГАГ у 30-45 років
• Відбувається зменшення кількості капілярних петель і венул у сосочковому шарі. Це пов’язано зі зниженням продукції гепарину опасистими клітинами
• Судини стають крихкими
• Знижується кількість колагену на 1 % на рік, що призводить до зменшення гідратації, сухості, тургору й еластичних властивостей шкіри

Підшкірно-жировий шар 

ПЖШ може зазнавати як гіпертрофічних, так і атрофічних змін залежно від локалізації. Відбувається трансформація розміру й кількості жирових клітин.

Волокна дерми 

З віком зникає впорядкованість орієнтації колагенових волокон, характерна для молодої шкіри, порушується архітектоніка колагенових волокон, які розташовуються товстими, грубими, сплутаними пучками, що пов’язано зі втратою основної речовини, яка зазвичай займає простір між окремими пучками – це є важливим показником вікових змін. Змінюються співвідношення різних типів колагену: спостерігається збільшення колагену III типу та зниження колагену I типу.

Старіння шкіри пов’язане зі збільшенням продукції тканинних інгібіторів металопротеїназ, які сприяють руйнуванню волокон колагену й еластину у поєднанні з сигнальною передачею трансформуючого фактора росту (TGF-β), що зменшує синтез колагену.

Окситаланові еластичні волокна є найтоншими і розташовуються перпендикулярно поверхні шкіри, безпосередньо під епідермісом. Їхнє руйнування  клінічно проявляється формуванням поверхневих зморшок. Елаунінові та справжні волокна, орієнтовані вздовж ліній Лангера, розташовуються паралельно поверхні шкіри, глибше в дермі, і руйнування цього типу волокон призводить до більш глибоких зморшок.

Таким чином, зміни відбуваються у всіх шарах шкіри, і до основних проблем вікової шкіри можна віднести:

• втрату пружності (колагену);
• деформації (ушкодження еластичних волокон, зсув жирових пакетів і шкіри);
• атрофію м’язів у місцях гіпотонусу. Мімічні м’язи, що розташовуються безпосередньо під шкірою, не мають сполучнотканинних оболонок. У результаті під час скорочення вони зсувають ділянки шкіри, що надає обличчю певного виразу (міміка). М’язи обличчя раніше за інших знижують свій тонус через маленькі розміри і низьке рухове навантаження. У поєднанні зі зменшенням еластичності й тонусу шкіри це призводить до утворення мімічних зморшок;
• фотопошкодження (поява гіперпігментованих плям);
• порушення трофіки (гіпоксія, ламкість судин, що призводить до тьмяного кольору обличчя, гіперкератоз, телеангіектазії, атрофія);
• оксидантний стрес (гормони, токсини, гіподинамія);
• глікацію.

Морфотипи старіння

Класифікація за Terman ( 2001 рік) передбачає три морфотипи старіння: Sinker, Wrinkler, Sagger.

Згідно з класифікацією морфотипів за І. Кольгуненко (1974 рік), виділяють п’ять основних морфотипів старіння:

• втомлений;
• дрібнозморщкуватий;
• деформаційний;
• мускульний (м’язовий);
• змішаний (комбінований).

Втомлений морфотип зустрічається у близько 30 % пацієнтів. Такий варіант більш характерний для струнких жінок із овальною формою обличчя. Старіння обличчя проявляється зниженням тонусу м’яких тканин обличчя й шиї. Вранці воно виглядає молодим, а надвечір набуває втомленого вигляду. Кути рота мають тенденцію до опущення; виражена носогубна складка. З віком добре візуалізується носослізна борозна. Форма обличчя  залишається практично без змін, хоча округлість зникає. Спостерігається в’янення тканин, схильність до набряків через порушення лімфовідтоку. Тип шкіри, як правило, нормальний або комбінований;

Переважною ознакою старіння за дрібнозморшкуватого морфотипу є зморшки: виражені «гусячі лапки», зморшкуватість верхньої й нижньої повіки. Цей морфотип зустрічається у близько 20 % пацієнтів, характерний для європейського й американського типажів. За дрібнозморшкуватого морфотипу немає надлишку обсягів, відсутні складки й борозни. Шкіра характеризується сухістю, часто буває тонкою, чутливою. Спостерігається купероз, дерматопороз, атрофія й дегідратація, руйнування колагенового каркасу. Спастичні порушення мікроциркуляції (спазм артеріол і венул) призводять до нестачі надходження рідини в дерму, а також недостатнього очищення клітин від продуктів розпаду.

Деформаційний морфотип зустрічається у понад 40 % слов’янських пацієнтів, зазвичай проявляється у жінок щільної статури, схильних до повноти. Характеризується переважанням набряклості тканин обличчя, вираженою в’ялістю, особливо у нижній третині обличчя. Поряд з цим утворюються статичні зморшки, виражена ПЖК, яскраві носогубні складки та брилі, птоз верхньої повіки. З віком відбувається перерозподіл обсягів жирових пакетів, зміни зв’язкового апарату, кістки стають крихкіші. Тип шкіри, як правило, жирний або комбінований. М’язи обличчя леватори втрачають свою активну функцію, депресори при цьому перебувають у гіпертонусі. Відбуваються атонічні порушення мікроциркуляції, зокрема розширення артеріол, збільшення об’єму крові в них, підвищення тиску в резистивних судинах, недостатній тонус венул (відтік), затримування рідини в дермі.

Мускульний (м’язовий) морфотип спостерігається у близько 10 % пацієнтів, характерний для чоловіків і жінок азіатського типажу. За цього морфотипу добре розвинені м’язи обличчя та незначно виражена ПЖК. Старіння обличчя проявляється раннім розвитком глибоких зморшок, складчастістю верхньої й нижньої повіки. Контури овалу обличчя зберігаються до глибокої старості.

Вибір косметологічних методик, спрямованих на профілактику гравітаційного птозу тканин, й обґрунтування методів корекції має визначатися об’єктивними факторами, а саме:

• анамнез;
• морфотип;
• тимчасовий фактор;
• фінансові питання;
• очікування пацієнта.

Розглянемо кілька клінічних прикладів поєднання ниткового ліфтингу, ін’єкційних та апаратних процедур у протоколах комплексної корекції.

Клінічні випадки

1. Пацієнтка О., 54 роки, стомлений морфотип. Звернулась зі скаргами на опущення верхньої повіки, в’ялість періорбітальної області, зморшки навколо очей, наявність молярних мішків, знижений тонус тканин, суху й тьмяну шкіру, зморшки верхньої третини обличчя, опущення куточків рота. Протокол корекції передбачав використання дренажних препаратів зменшення набряків – 5 процедур, 1 процедура на  7 днів; мезотерапію препаратами з ПДРН в області очей – 5 процедур, 1 процедура на  7 днів; біоревіталізацію – 3 процедури, 1 процедура на 2 тижні. Проводилася ботулінотерапія верхньої третини обличчя, контурна пластика скроневої, середньої третини й періоральної зон. Лазеротерапія передбачала процедуру PhotoFraction – поєднання двох методик: IPL-терапія (560 фільтр, 19-23 mJ) і фракційне лазерне омолодження на ербієвому лазері (250/25 mJ). Було проведено 3 процедури, 1 процедура на місяць. 
2. Пацієнтка Т., 52 роки, змішаний морфотип. Основний запит пацієнтки – повернення чіткості овалу, корекція набряклості обличчя, скарги на зморшки верхньої третини обличчя й навколо очей, виражені носогубні складки, на втрату еластичності шкіри. Після зменшення набряків й обсягів за допомогою дренажних препаратів (5 процедур, 1 процедура на 7 днів) була проведена біоревіталізація (1 процедура на 9 місяців). Омолодження обличчя за допомогою лазера передбачало СО2-шліфування (1 прохід, DEEP MODE: 10 MJ, DENSITY 10 %) і неаблятивний ербієвий лазер (250/25mJ) – поєднаний протокол (за Франческою Данжелес). З метою стимуляції неоколагеногенезу такий протокол скорочує реабілітаційний період. Було проведено 1 процедуру.

Наступним етапом корекції стали: нитковий ліфтинг (використовувалися армувальні й ліфтингові нитки); ботулінотерапія верхньої та нижньої третини обличчя (робота з платизмою); контурна пластика середньої третини обличчя й темпоральної області.

Висновки

Підбиваючи підсумки, хочеться зазначити, що сучасна косметологія потребує комплексного підходу. А це означає, що спеціалісти естетичної медицини мають проводити роботу спільно з суміжними фахівцями – ендокринологом, гінекологом, нутриціологом тощо.

Своєчасне обстеження органів і систем – запорука здоров’я. Сьогодні актуальним є вираз «краса через здоров’я». Світ прагне натуральності у всіх її проявах, тому сучасні косметологічні процедури мають бути менш інвазивними, з більш коротким реабілітаційним періодом і не позбавляти людину індивідуальності.

Статтю вперше було опубліковано в Les Nouvelles Esthetiques Україна, №1 (131), 2022