Комплексна терапія пізнього акне у жінок

Актуальність теми

Протягом десятиліть акне розглядалося як захворювання осіб переважно молодого віку, широко застосовувався термін «юнацькі акне», з чітким визначенням повного одужання віком 20–24 років. Проте останніми роками відзначається неухильне зростання кількості пацієнток із пізніми формами акне [1⎼2].

Так, за даними дослідження, проведеного в США в період з 1990 по 1999 рік, було встановлено, що середній вік хворих на акне збільшився з 26,5 до 40,5 року. Однак при вивченні публікацій 30-40-річної давності, присвячених даному питанню, відомості про проблему пізніх акне нечисленні.

У докторській дисертації професора Ю. Корольова «Клініка, етіологія, патогенез та лікування себореї та її ускладнень» зазначено, що у жінок активізація акнеформних висипань розвивається у віці 18–26 років. Автор зазначав, що, як правило, передували розлади гормональної діяльності яєчників після вагітності, аборту, запальних захворювань матки і придатків, загальних тяжких захворювань, психічних травм [3].

Через десятиліття дерматологічна громадськість знову звернулася до цієї проблеми, але тільки останні десять років з'явилися серйозні дослідження, присвячені вивченню пізніх форм акне у жінок.

Накопичений досвід десятиліть, присвячений цій проблемі, призвів до створення в 2013 році консенсусу під назвою «Акне у жінок: нова парадигма» за участю таких загальновизнаних фахівців у цій галузі, як Dreno B., Layton A., Zouboulis CC Цей документ було переглянуто та оновлено новими даними у червні 2016 року [4⎼5].

Одним з головних питань, що обговорюються в літературі, присвяченій проблемі пізніх форм акне, є вік пацієнток, коли ми можемо з упевненістю говорити саме про це захворювання. Підсумовуючи дослідження, автори вважають, що даний дерматоз зустрічається у великої кількості жінок віком від 25 років.

Важливо відзначити, що на сьогодні виділяють три відомі підтипи пізніх акне у жінок, залежно від часу дебюту:

• персистуючі акне (безперервно продовжуються або рецидивні з підліткового віку) - 80%;
• акне з пізнім дебютом, або пізні акне, що вперше з'явилися в дорослому віці, - 20-40% випадків;
• рецидивні акне, або акне "зі світлими проміжками", - третій підтип акне у жінок, що виділяється S. Preneau і B. Dreno. Вони розвиваються у жінок, у яких в анамнезі були акне в підлітковому віці і вирішилися протягом кількох років, характеризуються тривалим періодом ремісії і знову з'являються у зрілому віці (але, на жаль, цей підтип акне найменш вивчений).

Для всіх типів характерно запалення, порушення пігментації та поява рубців.

Принципові відмінності пізніх акне

На наш погляд, важливим питанням є принципові відмінності морфологічних та топографічних ознак пізніх акне у жінок. У цій віковій групі осередки ураження локалізуються переважно в нижній частині обличчя: в області щік, навколо рота та нижній частині підборіддя, набагато рідше залучається середня та верхня частина обличчя. Залучення до патологічного процесу спини, грудей, плечового поясу спостерігається значно рідше, як правило, після механічної дії, застосування масел для масажу, комедогенних засобів догляду за тілом, інтенсивних навантажень у спортивному залі, внаслідок зловживання протеїновими коктейлями та біологічно активними добавками, вітамінними комплексами. .

Слід зазначити, що пізні акне у жінок характеризуються переважанням папульозних елементів запального та незапального характеру, вузли, комедони та особливо пустули зустрічаються значно рідше.

З урахуванням постійного перебування пацієнток цієї групи у стані хронічного стресу, що нерідко супроводжується психовегетативними порушеннями та дезадаптацією, характер скарг превалює над об'єктивізацією клінічної картини. Нерідко пацієнтки відзначають виражену болючість, відчуття розпирання, тиску, пульсацію в осередках ураження, виражений свербіж та печіння, що, у свою чергу, веде до значного зниження якості життя.

В даний час виділено дві основні клінічні форми пізніх акне у жінок:

• Запальна форма: за даними літератури, зустрічається у 58% жінок. Дана форма характеризується появою папульозно-пустульозних елементів, у вкрай поодиноких випадках – вузлів. Підвищена робота сальної залози у вигляді себореї виражена незначною мірою;
• незапальна (ретенційна) форма, що зустрічається значно рідше. При цій формі, як правило, спостерігаються відкриті та закриті комедони, на тлі підвищеного відділення шкірного сала запальні елементи зустрічаються рідше [6].

При оцінці клінічних проявів пізніх акне значним аспектом, на наш погляд, є наявність ознак гіперчутливості шкіри, таких як осередки почервоніння та лущення, наявність судинного компонента у вигляді телеангіектазій. Також слід враховувати явища фотоушкодження та хроностаріння шкіри. Ознаки дегідратації шкіри, характерні для даної вікової групи, можуть посилюватися медикаментозним лікуванням, що проводилося раніше, а також нераціональним базисним доглядом за шкірою.

Всі вищеперелічені аспекти досі не дозволяють зупинятися у вивченні цього питання і змушують нас шукати нові і нові методи корекції цієї проблеми.

Лікування хворих на акне в будь-якому віці проводиться з урахуванням клінічної картини, ступеня тяжкості, а також має бути спрямоване на базисну корекцію домінуючих ланок розвитку захворювання. При цьому ми повинні пам'ятати про те, що топічна терапія та лікувальна косметика є дуже важливим компонентом терапії супроводу, а надалі можуть виконувати роль активної профілактики рецидивів захворювання. За останні роки в арсеналі дерматологів та косметологів з'явився широкий спектр засобів для догляду за шкірою, схильною до акне.

Усі препарати можна умовно поділити на дві великі групи: фармацевтичні та косметичні (або парафармацевтичні). З препаратів першої групи лікар конструює схему лікування в кожному конкретному випадку. При цьому необхідно пам'ятати, що кожен препарат впливає на свою ланку патогенезу та має свою «родзинку». Призначення других – допоміжний догляд, підтримання шкіри у стані як під час лікувальних процедур, і після того, як лікувальний ефект досягнуто.

При гострому процесі першочергове завдання лікаря – зняти запалення. З цією метою застосовуються зовнішні антибактеріальні препарати: "Зінеріт" (цинк з еритроміцином), "Базирон" (в нього входить бензоїлпероксид, а також пом'якшувальні, зволожуючі добавки), "Далацин-Т", "Делекс-акне". Останній препарат цікавий тим, що містить сірку, що традиційно застосовується в терапії вугрів, яка пригнічує розвиток кліщів демодекс, швидко знімає запалення і має розсмоктуючу дію.

Коли гострий запальний процес купіровано, залишається проблема ліквідації глибоких пробок. У цей момент варто призначати препарати з протизапальною та кератолітичною діями. Це може бути «Діфферін» (на початковій стадії – у гелевій формі, пізніше – у вигляді крему). «Діфферин» («Адапален») цікавий своєю здатністю «витягувати» глибокі закупорки сальної залози, також забезпечує краще видалення закритих комедонів при чищенні. «Скінорен» використовується при більш поверховій закупорці сальної залози, відкритих комедонах, при легкій формі висипу вугрів.

Нарешті, на наступному етапі, коли шкіра загалом очистилася, постає завдання реабілітації. У цьому випадку ми також застосовуємо «Скінорен», але довго – протягом 2–3 місяців. Він видаляє останні запальні елементи та допомагає надати шкірі гладкого та здорового вигляду, вирівнює поверхню шкіри, регулює її кислотність. Крім того, цей препарат має легку відбілюючу дію, що дозволяє позбутися посттравматичної пігментації, що нерідко зустрічається.

Системна терапія

Показання до пероральної терапії серед хворих на акне охоплюють як хворих з помірно вираженими та тяжкими формами захворювання, так і хворих з легкими формами захворювання. Пероральна терапія включає антибіотики, антиандрогени та ретиноїди («Роаккутан»). Вибір лікування ґрунтується, по-перше, на тяжкості захворювання і, по-друге, на обліку реакції пацієнта на раніше проведену терапію. Так, при тяжкій вузликово-кістозній формі лікування повинне починатися з ізоретиноїну («Роаккутану») якомога раніше, оскільки ефект від антибіотикотерапії, навіть у великих дозах, буває незначним.

Багаторічний досвід показав, що найважчі форми вугрів чудово виліковуються негормональним препаратом, що містить ретиноїди, – «Роаккутаном». Мабуть, зараз цей препарат – один із найвідоміших у світі для лікування вугрової висипки, що пов'язано з його стійким ефектом. Лікування цим лікарським засобом вимагає від лікаря великого досвіду, оскільки кожного пацієнта підбирається індивідуальна доза залежно від тяжкості, форми захворювання і ваги кожному етапі лікування. У процесі лікування лікар коригує дозу з урахуванням індивідуальної чутливості пацієнта до Роаккутану.

Мезотерапія

Включення гомеопатичних та антигомотоксичних препаратів до мезотерапевтичних схем лікування вугрового висипу підвищують ефективність роботи косметолога. Дуже важливо те, що дані ін'єкції можуть проводитися не тільки в проблемну зону, а й за точками акупунктури на тілі та кінцівках, які впливають на стан тканин обличчя. Усе це посилює результат мезотерапії. Небажано проводити мезотерапію в гострому стані на тлі гіперемії, набряклості, пустулізації, а лише після зняття гострих запальних явищ. Мезотерапія найчастіше використовується для відновлення шкіри при постакні.

матеріали та методи

Мал. 1

Під нашим спостереженням перебувало 30 пацієнток віком від 25 до 37 років (рис. 1):

• у 13 (43%) пацієнток було встановлено рецидивні акне;
• у 10 (33%) хворих спостерігалися акне з пізнім дебютом;
• у 7 (24%) – персистуючі акне.

Всім пацієнткам проводилося комплексне обстеження: загальноклінічні аналізи, дослідження гормонального профілю на 3–5-й та 21-й день менструального циклу, стероїдний профіль сечі визначався у 2-й фазі менструального циклу, УЗД органів малого тазу – на 5–10-й день менструального циклу також проводилася консультація гінеколога-ендокринолога.

Дослідження функціональних властивостей шкіри (себометрія, корнеометрія, рН-метрія) проводилися до та після проведеної терапії на апараті Soft Plus (Італія). Для візуальної оцінки та фотодокументування використовувався апарат цифрової дерматоскопії Fotofinder (Німеччина).

Статистична обробка даних проводилася із застосуванням програми Statistica 6.

Дизайн дослідження

За результатами обстеження у 19 пацієнток (63%) було виявлено ендокринну патологію:

• гіперандрогенію яєчникового генезу було визначено у 6 хворих (32%);
• гіперандрогенія надниркового генезу мала місце у 4 жінок (21%);
• у 1 пацієнтки (5%) було виявлено гіперандрогенію нейроендокринного генезу;
• у 8 жінок (42%) було виявлено гіперандрогенію змішаного генезу.

Терапія цієї групи пацієнток проводилася разом із гінекологом-ендокринологом, корекція включала замісну гормональну терапію, підібрану фахівцем залежно від виду гіперандрогенії.

До другої групи – 11 жінок (37%) – увійшли пацієнтки без змін гормонально-ендокринного статусу.

Щоденний догляд пацієнток обох груп включав дбайливе очищення гелем, що очищає, потім тонізування лосьйоном для жирної і проблемної шкіри. Протизапальний та підсушуючий «Концентрат чистоти» наносився локально лише на запальні елементи 1–2 рази на добу.

Завершальним етапом щоденного догляду було нанесення себорегулюючого та зволожуючого крему для жирної та проблемної шкіри.

Як декоративну косметику всі пацієнтки застосовували виключно себорегулюючий тональний крем, особливістю якого є лікувальна дія та одночасна відсутність комедогенного ефекту.

Професійний догляд пацієнткам проводився 1 раз на 7–10 днів в умовах клініки та включав додаткове застосування бактеріостатичної адсорбуючої маски для жирної та проблемної шкіри, ампул «Антиакне», альгінатної моделюючої кріогенної маски для жирної та проблемної шкіри.

Результати та дослідження

На тлі терапії в обох групах відзначалася позитивна динаміка патологічного процесу на шкірі (фото 1):

• зменшилася кількість запальних і комедогенних елементів висипу, що знову з'явилися, особливо в групі пацієнток, які отримують базисну терапію, призначену гінекологом-ендокринологом;
• покращився колір шкіри, зменшилася кількість розширених пір;
• зменшення відокремлюваного шкірного сала підтверджувалося об'єктивно за даними себуметрії;
• в обох групах відзначалося підвищення показників зволоженості шкіри;
• також пацієнтками було відзначено покращення тургору та еластичності шкіри, відсутність явищ почервоніння та подразнення шкіри;
• об'єктивно відзначалася нормалізація рівня рН (слабокисле середовище).

Висновки

Проблема пізніх акне у жінок залишається однією з найбільш значущих у сучасній дерматології. Пізні акне мають чіткі клініко-морфологічні відмінності та особливий характер перебігу захворювання порівняно з акне у підлітків. Терапевтичний підхід у цієї групи пацієнток повинен мати комплексний характер, поєднувати призначення системної терапії та адаптованої лікувальної косметики.

Список літератури:

1. Корольов Ю. Ф. Себорея та вугри. ⎼ Мінськ: Білорусь. ⎼ 1972. ⎼ 144 с.
2. [Korolev YF Seboreya i ugri. ⎼ Minsk: Belarus. ⎼ 1972. ⎼ 144] .
3. Dreno B., Layton A., Zouboulis C. та ін. Adult female acne: a new paradigm.
4. ⎼ JEADV. ⎼ 2013; 27: 1063⎼1070.
5. Baldwin HE, Kawata AK, Daniels SR, Wilcox TK, Burk CT, Tanghetti EA
6. Impact of female acne on patterns of health care resource utilization // J Drugs Dermatol. ⎼ 2015, Feb. ⎼ 14 (2): 140⎼8.
7. Dumont-Wallon G., Dreno B. Specificity acne in women older than 25 years //
8. Presse Med. ⎼ 2008; 37: 585⎼591.
9. Prunieras M. Precis de cosètologie dermatologique ed // Masson. ⎼ 1981. ⎼ Р. 21.
10. Chivot-Helain M/ L'acné dans: Bartoletti CA та Legrand JJ Manuel pratique de médecine esthétique, ed. // Ste Française de Médecine Esthétique. ⎼ 1981. ⎼ Р. 39⎼47.
11. Bjorck L. Proc. of Symposium on natural antimicrobial systems, 2. ⎼ 1985. ⎼ 18⎼30.
12. Les Nouvelles Esthetiques Україна3 (103)/2017
13. Аліна Мантула, к. м. н., завідувачка відділення універсальної дерматологічної клініки «Євродерм» (Україна)
14. Богдан Литвиненко, директор ТОВ «Інститут псоріазу та хронічних дерматозів» (Україна)
15. KOSMETIK international journal, №4(38), 2009
16. Тамара Корчова – кандидат медичних наук, лікар-дерматокосметолог, директор Клініки вугрів та реабілітації шкіри, Центру лікувальної косметології «Дана» (Росія, Москва)