Жирна шкіра: від підлітків до дорослих

Персоніфікований підхід допоможе уникнути багатьох дерматологічних проблем

Logo

Визначення типу шкіри та її поточного стану — основа персоніфікованого косметологічного догляду та успішності проведення програм естетичної корекції.

Тип шкіри (жирна, суха, нормальна) генетично зумовлений і обумовлений більшою мірою інтенсивністю продукції секрету сальних і потових залоз.

Поточний стан шкіри — додаткова характеристика, що відображає зміну статусу шкіри внаслідок різноманітних екзо- або ендогенних чинників (чутлива, пігментована, зневоднена, пересушена, старіюча). Досить часто буває комбінація типів і станів шкіри, що ускладнює вибір адекватного впливу.

Проблема жирної шкіри обличчя має особливу актуальність у зв'язку з анатомічними особливостями цього топографічного регіону (кількість сальних залоз на обличчі досягає 900 на 1 кв. см, порівняно з тильною поверхнею кисті, де їх не більше 20), віковими характеристиками секреції сальних залоз, яка активізується в пубертаті (фізіологічна гіперандрогенія), досягає максимуму до 18-20 років, потім поступово знижується. У жінок перименопаузального віку (45+) відзначається короткочасне підвищення активності сальних залоз за рахунок нетривалої гіперандрогенії внаслідок прогресуючої неминучої гіпоестрогенії. За певних ситуацій на тлі жирної шкіри можуть розвинутися себорея, раннє (вугрова хвороба) і пізне акне (acne tarda), що становлять не тільки естетичну, а й дерматологічну проблему.

Як визначити стан шкіри?

Алгоритм діагностики стану шкіри включає:

● опитування та визначення проблеми як очима пацієнта, так і фахівця (косметична, дерматологічна, пов'язана з гормональними порушеннями, харчовими або іншими факторами);

● первинний огляд шкіри з визначенням її поточного стану (можливо, за допомогою дерматоскопа);

● проведення та оцінка шкірних тестів;

● висновок про стан шкіри;

● розробка персоніфікованої програми корекції стану шкіри (тільки топічними впливами або в поєднанні із системною терапією).

Огляд за допомогою дерматоскопа дає змогу об'єктивізувати оцінку мікрорельєфу та мікросудин шкіри, її пористості та стану пір, видимої та прихованої пігментації шкіри та її характеру тощо. Візуалізація поточного стану шкіри іноді дає змогу мотивувати пацієнта дотримуватися запропонованих рекомендацій фахівця та вибору програми естетичної корекції.

Шкірні тести інформативні, зручні та прості у виконанні — це тест на жирність, ротаційно-компресійний тест, визначення шкірної складки.

Тест на жирність виконують на чистій (без декоративної та іншої косметики) шкірі, за кілька годин після вмивання, у кількох точках: трьох точках у центральній і двох точках у бічних зонах обличчя. Інтенсивність жирності шкіри оцінюється як слабка, помірна або виражена.

Ротаційно-компресійний тест характеризує тургор шкіри, що особливо важливо в осіб віком 35+. Його здійснюють так: великий палець прикладають до шкіри середньої третини обличчя і, злегка натискаючи, акуратно відводять убік. У разі відчуття опору тиску та ротації результат розцінюють як негативний; у разі появи тонких зморшок, які після припинення тиску поступово зникають, — як слабко позитивний; якщо шкіра легко піддається тиску і відмічається вільна ротація пальця, — тест позитивний.

Шкірна складка — це тест, що характеризує тонус шкіри, його здійснюють так: двома пальцями проводять легке стискання шкіри в бічній частині центральної зони обличчя. Якщо шкірну складку отримати складно, шкіра за своєю еластичністю нагадує гуму — тонус чудовий; якщо шкірна складка утворюється й одразу ж вирівнюється — тонус добрий; якщо ж складка на шкірі обличчя формується легко, але довго зберігається й повільно вирівнюється — шкіра млява.

Характерні особливості жирної шкіри

Переважна локалізація цього типу шкіри — Т-зона обличчя; йому характерний жовтуватий відтінок кольору; жирний блиск, інколи до вираженого саловиділення; нерівність мікрорельєфу завдяки нерівномірному потовщенню рогового шару (гіперкератозу) та збільшенню розміру сальних залоз; крупнопористість завдяки розширеним гирлам сальних залоз і сально-волосяних фолікулів; часто присутні комедони (відкриті або закриті); можуть бути запальні фолікулярні папули та/або пустули (елементи акне), точкові втягнуті рубчики, вогнищева післязапальна і перифолікулярна пігментація (синдром постакне).

За жирної шкіри сповільнений цикл оновлення епідермісу, порушені функції злущування рогового шару. Усе це загалом створює враження недоглянутої, неохайної шкіри. Під час пальпації може бути відчуття щільної «зернистої» шкіри за рахунок гіперпроліферації сальних залоз. Шкірна складка зазвичай збільшена в об'ємі. До інших особливостей жирної шкіри можна зарахувати погану фіксацію макіяжу (він «пливе», особливо під час спеки), швидшу пігментацію під час перебування на сонці, але вищу резистентність до ознак старіння, пізніше утворення зморщок і повільне формування в'янучої шкіри.

Вікова жирна шкіра

Для зручності оцінки вікової жирної шкіри було запропоновано «чеську» класифікацію, що поєднує оцінку клінічних особливостей жирної шкіри та ступеня вираженості вікових змін. Відповідно до цього запропоновано виділяти 3 варіанти жирної вікової шкіри:

● сutis dysseborrhoica normotonica;

● сutis dysseborrhoica hypotonica;

● сutis dysseborrhoica atonica.

Cutis dysseborrhoica normotonica. Поверхня шкіри, особливо в середній частині обличчя, блискуча, з грубою структурою, помірно або сильно вираженими порами, заповненими сально-роговими пробками. Тест на жирність у середній і латеральних зонах обличчя позитивний. Шкіра гладенька, без зморщок. Ротаційно-компресійний тест негативний. Шкірна складка робиться з усиллям, шкіра еластична. Такий тип шкіри зустрічається у віці 18-30 років. У пубертаті нерідко розвиваються запальні процеси, спочатку в гирлах сальних залоз і сально-волосяних фолікулів, потім захоплюють більшу частину сальної залози, що призводить до появи запальних папул і пустул (акне). Сальний блиск і підвищена жирність шкіри нерідко призводять до необґрунтованого застосування спиртових розчинів, які провокують підвищення сальної секреції, пересушування шкіри і формування синдрому чутливої шкіри в подальшому. Ось чому в пубертатному віці важливо навчити підлітка правильно очищати шкіру, що може запобігти або зменшити ступінь вираженості дерматологічних або естетичних проблем у подальшому. Після 30 років з'являється в'ялість шкіри та змінюється її стан.

Cutis dysseborrhoica hypotonica. Жирність шкіри та її ознаки аналогічні попередньому типу, але тест на жирність у бічних зонах обличчя може бути негативним. Мімічні зморшки поступово фіксуються, шкіра повік млява, ротаційно-компресійний тест слабо позитивний. Шкірну складку отримати можна, але вона втрачає еластичність. У більшості випадків шкіра стає чутливою, схильною до запальних процесів. Вона потребує специфічних методів очищення та особливого догляду. Процес старіння протікає повільно.

Cutis dysseborrhoica atonica. Характерні ознаки жирної шкіри, як і за попередніх типів, але більш виражені млявість шкіри та мімічні зморшки. Ротаційно-компресійний тест різко позитивний, шкірні складки легко формуються. Звичайні косметичні методи догляду недостатньо ефективні, показані попереджувальні ін'єкційні впливи, спрямовані на відновлення порушеного функціонування клітин шкіри, зміцнення волокнистого каркаса і судин мікроциркуляторного русла дерми, попередження ушкоджень екзогенних впливів, які можуть пошкодити шкіру (наприклад, препарати з гіалуроновою кислотою, комбіновані препарати, які містять фактори росту, регуляторні пептиди, коктейлі, які поліревіталізують, — NCTF тощо).

Етіологія проблеми

Жирна шкіра — це завжди шкіра з порушеним балансом захисно-бар'єрних чинників, що створює передумови до активації умовно-патогенної флори (Demodex foll. — на поверхні шкіри, в гирлах сально-волосяних фолікулів, Propionіbacterium acnes — у глибині сальної залози, вторинне приєднання стрепто- та стафілококів). Тому, поряд з обов'язковим дотриманням правил асептики й антисептики, виправданим є застосування технологій, спрямованих на ексфоліацію сенесцентних клітин епідермісу, що впливають на рН шкіри і метаболізм кератиноцитів (хімічні пілінги, топічні ретиноїди, неінвазивна карбоксітерапія тощо).

Першопричина жирності шкіри — гормональний дисбаланс, який може бути зумовлений як фізіологічними віковими змінами (пубертат, клімакс), так і патологічними (гіпоестрогенія різного ґенезу, синдром гіперандрогенії різного ґенезу).

Основним патогенетичним фактором формування жирної шкіри є гіперпродукція шкірного сала сальними залозами внаслідок гіперандрогенії (підвищеної сприйнятливості до тестостерону поверхневих рецепторів клітин сальної залози — дигідротестостерон/ДГТ-чутливих рецепторів та/або підвищеної активності ферменту 5-альфа-редуктази, що трансформує тестостерон, який циркулює у крові, в ту форму, яка зв'язується з ДГТ-рецепторами).

Практично важливо, що рівень тестостерону в периферичній крові (нормальний або підвищений — гіперандрогенемія) для розвитку жирності крові не значущий, важливим є те, як тестостерон «працює на периферії» (активність ферменту та/або чутливість рецепторів). І жоден лабораторний аналіз у рутинній практиці це не визначає. Для ідентифікації причини та/або виключення гормональних порушень потрібна допомога гінеколога (гінеколога-ендокринолога), ендокринолога та ін. У низці випадків призначена гормональна корекція (комбіновані оральні контрацептиви з естрогенами, замісна гормональна терапія, фіто- або гомеопатичні препарати) дає змогу істотно підвищити естетичні результати косметологічних впливів. Якщо ж цих порушень немає, у дерматологічній практиці є препарати з доведеним впливом як на активність ферменту 5-альфа-редуктази, так і на блокування ДГТ-чутливих рецепторів — це ароматичні ретиноїди, які можна призначати особам як з гормональними порушеннями, так і без них.

Неконтрольована жирність шкіри, зумовлена гіперфункцією сальної залози, рано чи пізно призводить до розвитку ранніх акне (вугрової хвороби), пізніх акне (acne tarda), себореї, себорейного дерматиту, демодекозу тощо. Тому дуже важливо в будь-якому віці ідентифікувати причину гіперандрогенії та вторинної жирності шкіри. При цьому відіграють роль також стрес (стрес-індуковане акне), харчування, хвороби печінки, шлунково-кишкового тракту, особливості догляду за шкірою тощо.

За матеріалами журналу «Косметолог»

Читайте також