Чутлива шкіра: від теорії до практики

Ольга Ольшанська, лікар дерматовенеролог, косметолог

Вперше термін «синдром чутливої шкіри» запропонували та почали використовувати у 1977 році відомі дослідники P. Frosch та A. Kligman. Однак більшістю вчених досі ще не сформовано остаточну думку щодо класифікації підвищеної чутливості та немає чіткого визначення самого цього поняття.

Підвищену чутливість можна визначити як гіперергічну реакцію на звичайні стимули, які в нормі не розглядають як тригери. При цьому гіперчутливість не є постійним станом шкіри та не визначає її тип. Ця проблема може виникнути за будь-якого типу шкіри, як у здорових людей, так і у пацієнтів з обтяженим дерматологічним анамнезом.

До клінічних проявів симптомокомплексу чутливої шкіри відносять такі ознаки: шкірна еритема, лущення, наявність вогнищ подразнення, відчуття дискомфорту (стягнутість, «обпаленість», свербіж і т.д.), при цьому ці ознаки можуть бути всі одночасно або бути самостійними в окремих клінічних випадках.

Існуючі класифікації чутливості ґрунтуються на особливостях клінічної картини, етіології. Відповідно до етіологічної класифікації виділяють такі основні причини розвитку чутливості шкіри .

1. 1.Стресозалежна: поява симптомів пов'язана із зовнішнім стресом, прийомом алкоголю, дефіцитом сну, різкою зміною клімату, вживанням деяких харчових продуктів, ультрафіолетовим випромінюванням. Найбільш значущими харчовими подразниками виступають продукти, що містять кофеїн, і гістамінолібератори: кава, шоколад, прянощі, копченості, цитрусові, червоне вино. Має значення і температура їжі – прийом гарячої їжі також є тригерним фактором у розвиток чутливості шкіри.
2. 2.Температурозалежна: відбувається реакція на різке охолодження або перегрівання, несприятливі кліматичні умови (вітер, різкі перепади температур), прямий потік повітря з кондиціонера.
3. Контактна: симптоми з'являються та/або посилюються після використання зовнішніх подразнюючих засобів. Такими продуктами можуть виступати засоби косметичного та гігієнічного призначення, що містять деякі хімічні речовини, що виступають подразниками для чутливої шкіри (диметилсульфоксид, бензоїлпероксид, саліцилова кислота, амілдиметиламінобензойна кислота, метоксициннамат, ретинол, лаурилсульфат). Подразниками можуть також виступати механічні подразники, наприклад скраби.
4. Гормонозалежна: симптоми виникають у певні дні менструального циклу, під час вагітності та лактації, при настанні пубертату або менопаузи.

Нижче представимо класифікації, основою яких лягли особливості клінічної картини і течії аналізованої проблеми.

Класифікація Yokota et all (2003):

• тип 1 - чутлива шкіра зі зниженою бар'єрною функцією;
• тип 2 - чутлива шкіра з нормальною бар'єрною функцією, але з вираженою запальною реакцією;
• тип 3 - «Псевдоздорові», або люди зі скаргами на гіперреактивність шкіри.

Класифікація Baumann et all (2007):

• тип 1 - «акне» тип, з переважанням комедонів та запальних акне;
• тип 2 - "розацеа" тип, характеризується розвитком стійкого почервоніння обличчя у відповідь на гостру їжу, високу температуру навколишнього повітря, емоції та ін;
• тип 3 - шкіра, що характеризується суб'єктивними відчуттями поколювання, печіння у відповідь на різні стимули;
• тип 4 – шкіра з порушеними бар'єрними властивостями.

Патофізіологічними причинами виникнення підвищеної чутливості можуть бути порушення бар'єрних властивостей шкіри, особливості нейрорецепторного апарату шкіри, а також характер запальних процесів та судинної реакції у відповідь на дію подразника.

При порушенні бар'єрних властивостей шкіри переважно страждає функціонування рогового шару епідермісу. Погіршення бар'єрної функції пов'язане як з якісними, так і кількісними порушеннями у структурі ліпідів рогового шару, так і з ушкодженням гідроліпідної мантії шкіри.

Нормальна будова верхнього шару шкіри передбачає наявність високоспеціалізованих і унікально організованих міжклітинних ліпідів, представлених керамідами, холестерином, жирними кислотами, а також фосфоліпідами та ін. Вони формують основний бар'єр для води, перешкоджають трансепідермальній втраті вологи, грають роль особливо рогових конвертів і визначають цілісність шкіри. Склад керамідів у роговому шарі шкіри не є постійною ознакою, залежить від раси, супутніх соматичних захворювань, віку, навколишнього середовища та інших факторів. При цьому до функцій керамідів відносять не лише утримання води в шкірі, а й регуляцію диференціювання та десквамації кератиноцитів.

Порушення бар'єрних властивостей шкіри, а, відповідно, і формування підвищеної чутливості, можливе при постійному використанні агресивних миючих засобів, надмірному застосуванні пілінгових продуктів та ін. Так, при екземі виявлено зниження біосинтезу всіх епідермальних ліпідів та окремих вільних керамідів, а при атопічному дерматиті зареєстровано зменшення вільних керамідів, пов'язаних із лінолевою кислотою. Порушення з боку ліпідів рогового шару та трансепідермальна втрата води призводять до посилення проникності шкіри, у тому числі для тригерних факторів. Не випадково в осіб з генетично обумовленою чутливою шкірою виявлено більш тонкий роговий шар і доведено його підвищену проникність для різних речовин.
Чутлива шкіра характеризується підвищенням проникності шкіри як речовин із високим, і з низьким рівнем проникності, що важливо враховувати щодо призначення коштів на зовнішнього лікування.

Несприятливі кліматичні умови, зокрема, холодний вітер, викликає рефлекторне звуження судин обличчя з подальшим їх розширенням. Вплив здійснюється через численні нервові закінчення: тільця Мейсснера, тільця Руффіні, тільця Фатер-Пачіні, які знаходяться в дермі та епідермісі та знаходяться в тісному контакті з капілярами. Передача нервового імпульсу здійснюється за допомогою нейромедіаторів, які у шкірі представлені речовиною Р та пептидом, синтез якого кодується геном кальцитоніну (CGRP). Добре відомо, що надлишковий викид нейротрансмітерів викликає продукцію прозапальних цитокінів і, як наслідок, посилення запальної реакції. Є вказівки на підвищену чутливість різних структур шкіри до надлишку нейротрансмітерів при акне, розацеа та інших дерматозів.

Теплова дія призводить до тривалого розширення капілярів і, як наслідок, вираженої гіперемії обличчя. Еритема, що виникає при чутливій шкірі, є результатом розширення та посилення проникності дрібних кровоносних судин у ділянці сосочкового шару дерми.

Механізм дії харчових подразників пов'язаний із подразненням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, що сприяє надмірному виділенню з ентероендокринних клітин кишечника катехоламінів (норадреналіну, адреналіну, дофаміну), гастрину та вазоактивних пептидів. Найбільш значущим з пептидів є VEGF-фактор зростання ендотелію судин - цитокін, який викликає розширення судин та формування нових клітин. До такого ж результату призводить і зловживання гарячими напоями та їжею, що провокує почервоніння та почуття припливу до шкіри обличчя. Дуже часто подібна клінічна картина зустрічається і при системному прийомі деяких лікарських засобів, що мають побічні дії у вигляді судинних реакцій: препарати нікотинової кислоти, пентоксифілін, нітрогліцерин, препарати простагландинів, розчини, що містять етанол.

Відомо, що VEGF взаємодіє з рецепторами на поверхні ендотеліоцитів кровоносних судин, результатом чого є утворення нових судин. Фактор зростання ендотелію судин збільшує судинну проникність у 50.000 разів сильніше, ніж гістамін (у рівних молярних концентраціях). Крім того, VEGF має стимулюючу дію на синтез ферментів - колагенази, або матриксних металопротеїназ, здатних руйнувати волокнисті структури дерми, внаслідок чого звільняється місце для зростання новостворених судин. Дія VEGF розглядається і при нормальних станах (ембріогенез, менструальний цикл, загоєння ран та ін), а також при низці захворювань (розацеа, вроджена геморагічна телеангіектазія, деякі судинні пухлини і т.д.).

Отже, враховуючи особливості формування реакцій гіперчутливості, передбачається, що тривала персистенція цього стану призводить до прискорення темпу природного біологічного старіння. Порушення бар'єрної функції, посилення трансепідермальної втрати вологи, посилення синтезу колагеназ та руйнування колагену досить швидко можуть призвести до формування ранніх ознак старіння, зниження еластичності та тонусу шкіри.

У зв'язку з існуванням безлічі причин та варіантів формування чутливої шкіри, косметологічний підхід починається з ретельного збору анамнезу та консультування суміжними фахівцями для виявлення супутньої патології (найчастіше потрібні консультації гінеколога, ендокринолога, гастроентеролога).

Другим моментом є виконання рекомендацій щодо корекції режиму. Пацієнту необхідно обмежити відвідування лазень та саун, уникати різких перепадів температур, уникати тривалого перебування на сонці, дотримуватись дієтичних рекомендацій: не приймати гарячу їжу, обмежити прийом алкоголю, пряних, гострих страв.

Наступна косметологічна корекція включає такі етапи:

1. відновлення бар'єру рогового шару, за необхідності, корекція себопродукції;
2. корекція кислотно-лужної рівноваги шкіри;
3. зниження активності запальних реакцій та інгібування медіаторів запалення;
4. ангіопротекція та зниження судинної проникності.

Засоби для домашнього та професійного застосування для таких пацієнтів повинні мати захисну дію, містити компоненти для відновлення цілісності рогового шару (цераміли, холестерол, поліненасичені жирні кислоти). Але при цьому текстура доглядових продуктів повинна залишатися легкою і добре вбиратися, щоб залишки препаратів на шкірі не чинили механічної дратівливої дії і не посилювали існуючого стану. Косметика не повинна містити потенційно подразнюючих речовин, перелік активних інгредієнтів у продукті має бути мінімальним.

Як протизапальні, ангіопротекторні компоненти найчастіше застосовуються рослинні екстракти (кінський каштан, липа, ромашка, екстракт кудзу), компонент рослинного походження (бета-гліцирицинова кислота, рутин), протизапальні пептиди.

При складанні програм косметологічної корекції важливо уникати маніпуляцій, що мають дратівливу дію: хімічні пілінги, мікродермабраїю, лазерні омолодження, вапоризацію та інші процедури, що викликають посилення мікроциркуляції та появу еритеми на шкірі.

Правильна тактика ведення пацієнтів із чутливою шкірою дозволить не лише покращити їхній зовнішній вигляд та якість життя в даний момент, але й профілактуватиме передчасне погіршення якості шкіри.

Вперше опубліковано Косметолог 4/2016