Чи є кореляція між порушенням рівня рН шкіри та клінікою акне?

Світлана Ткаченко , к. м. н., доцент кафедри дерматології, венерології та медичної косметології Харківського національного медичного університету (Харків)

Враховуючи активне зростання Propionibacterium acnes при легкому олужуванні шкіри, можна припустити важливість нормальних кислих значень рН на поверхні шкіри для стримування колонізації пропіонібактерій та маніфестації акне. Зниження рівня кислотності шкіри за допомогою мікроіонофоретичної системи продемонструвало значний терапевтичний ефект у хворих на висип угрів, що дозволило розглядати цей метод як ад'ювантне (допоміжне) лікування акне поряд з хімічними пілінгами.

Добре відомо, що підвищення рН (тобто залужування) може асоціюватися з патогенезом та тяжкістю багатьох дерматозів, включаючи гостру екзему, контактний та атопічний дерматит, іхтіоз, акне, кандидози.

Вільні жирні кислоти себуму частково залучені до створення кислотної мантії шкіри. Враховуючи надлишок себуму у пацієнтів, які страждають на акне, можна розраховувати на закислення поверхні їхньої шкіри, проте дані науково-медичної літератури говорять про інше. Тому, пам'ятаючи про активацію росту P. acnes при легкому олужуванні шкіри, можна припустити важливість підтримки нормальних значень рН поверхні шкіри для стримування її колонізації і, водночас, маніфестації акне.

Аналіз результатів досліджень

В останні роки були відзначені спроби виявити бактерію, що не культивується раніше, відповідальну за розвиток вугрів. Дослідники вивчали бактерії, зібрані з фолікулів пацієнтів, які страждають на акне, і пацієнтів, які не страждають на акне. При цьому у фолікулах здорових людей (без акне) були виявлені тільки P. acnes , а ось у фолікулах пацієнтів з вуграми були виявлені і P. acnes, і епідермальний стафілокок, і багато інших різновидів бактерій (в цілому, поверхневі зразки шкіри хворих на акне показали приблизно 12-16 різновидів бактерій). Не культивується раніше бактерії у хворих на акне виявити так і не вдалося. Таким чином, з вугровою хворобою на сьогоднішній день асоціюється виявлення міксту бактерій, а не власне P. acnes .

Великим інтересом є дослідження асоціації між виникненням себосекреції та експансією P. acnes у популяції у дітей 5,5–12 років. У проведених дослідженнях кількість P. acnes на шкірі мала тенденцію до збільшення у дітей віком від 9 років, а кількість P. acnes у носовій порожнині достовірно підвищувалася з віком, але не з пубертатними стадіями. Початок себосекреції та експансія P. acnes виникали набагато раніше у дітей, які страждають на вугри, ніж у дітей того ж віку та пубертатної стадії, які не страждають на вугри. Це дослідження підтвердило, що віддалення себосекреції та експансії P. acnes шкіри аж до пубертату може бути шляхом профілактики вугрової хвороби та мінімізації ступеня її тяжкості.

Кореляція рівня pH шкіри та активності ферментів рогового шару

Співдружність між кислотною мантією та резидентною флорою на сьогоднішній день вивчена вже досить добре. У той же час, деяка біологічна активність рогового шару залежить від варіацій кислотності поверхні шкіри. Функціональна спроможність корнеального шару вимагає комбінованої дії багатьох ензимів, які виробляються в зернистому шарі та здебільшого локалізуються в інтеркорнеальному просторі.

Розрізняють дві основні групи ензимів: ліпідні модифікатори та протеази – і всі вони відіграють важливу роль у бар'єрному гомеостазі та десквамації корнеоцитів. Хімотриптичні ензими рогового шару, фосфоліпаза А2 та стероїдна сульфатаза - нейтральні ензими, що активуються при рН 7; кислі ензими (глюкоцереброзідаза, сфінгомієліназа, ацилкоензим А трансферазу) активуються при рН 5. Зниження градієнта рН в епідермісі (з нейтральним рН у базальному шарі і кислим рН у роговому) є переломним фактором в активації і.

Підвищення активності сальних залоз, надмірне зростання резидуальної мікрофлори, як і гіперкератоз – основні патогенетичні механізми розвитку акне вульгаріс. Підвищення рН поверхні шкіри може впливати не тільки на зростання мікроорганізмів в інфундибулярній частині (між сальною залозою та поверхнею епідермісу), але також на тонке налаштування локальної активності ферментів рогового шару. Таким чином, рН поверхні шкіри може брати участь у патогенезі акне.

Закислення шкіри та клініка акне

«Кислі» косметичні продукти

Добре відомо, що поверхневі хімічні пілінги (pH 2–3), які супроводжуються використанням кислих косметичних продуктів з рівнем pH нижче 4, сприяють очищенню папулопустульозних акне без сильного подразнення – згадайте давно відомий кератолітичний ефект саліцилової кислоти або альфагідроксикислот. У зв'язку з цим цікаво встановити, чи не будуть кислі синтетичні миючі засоби (СМС) надавати сприятливий вплив не тільки на шкіру здорових добровольців, а й на шкіру осіб, схильних до утворення вугрів?

Ми маємо дані дослідження, автори якого аналізували вплив мила і кислого синдету (синтетичного очищувального засобу, що не містить лугу та мила) на розвиток вугрів у осіб, схильних до такого захворювання. У відкритому порівняльному контрольованому дослідженні добровольці протягом 12 тижнів користувалися або шматковим СМС, або звичайним милом. Тривалість застосування очищувального засобу становила 1 хвилину щоранку та щовечора.

У ході дослідження проводився підрахунок запальних та незапальних вугрових поразок, а також оцінювалася побічна дія СМС (свербіж, почервоніння, лущення). У групі осіб, які користувалися милом, середня кількість папул та пустул на обличчі зросла з 14,6 до 15,3. У групі осіб, які користувалися СМС, кількість акнеелементів зменшилася з 13,4 до 10,4 (p<0,0001).

Таким чином, експерименти показали, що використання при очищенні шкіри кислого СМС дозволяє зменшити кількість запальних вугрів, шкіра реагує на такий догляд більш толерантно. Потрібно відзначити, що дія кислих миючих засобів пояснюється саме їхньою кислотністю, а не рецептурою. Однак не можна не брати до уваги інгредієнти, що входять до складу миючих засобів.

Закислювальна мікроіонофоретична система

«Чистим» експериментом, що вивчає вплив закислення шкіри на клінічні прояви акне, є робота німецьких учених з використанням закислюючої мікроіонофоретичної системи.

Дослідження проводили в одній із німецьких клінік з жовтня 2005 року до березня 2006 року. Кислотність висипань вимірювалася докладанням плоского скляного електрода рН-метра прямо на поверхню акне-елемента і врівноважувалося протягом 7 секунд. Рівень рН шкіри фіксували в часовому проміжку між 11 та 14 годинами, щоб не допустити добових коливань. Папули та пустули вважалися на обох щоках у фіксованих зонах (8х8 см).

Для лікування акне застосовували працюючу від батарейки мікроіонофоретичну систему (МФС) , що створює електричне поле з дуже слабким струмом, яка дозволяє знижувати кислотність у потрібній області на 2 одиниці (ця система була спочатку розроблена для лікування лабіального герпесу на ранніх стадіях розвитку). Сліпий перехресний дизайн дослідження включав домашнє використання цієї мікроіонофоретичної системи та її макета (плацебо). Пацієнти використовували МФС як мінімум 3 рази на день безпосередньо на акне-висип. Волонтери були проінструктовані про заборону використання будь-яких інших антиакнепрепаратів у курсі цього лікування.

Усього в експерименті брали участь 30 молодих людей з І-ІІ фототипом за шкалою Фіцпатрика, яких розділили на 2 рівні групи. Співвідношення чоловіків та жінок було 1:1. Таким чином, ні стать, ні вік не впливали на результати. Учасники також не використовували топічних засобів для кислого очищення шкіри або використовували 1 раз на день при необхідності. Таким чином, було мінімізовано вплив зовнішніх факторів, які можуть змінювати висипання рН. Проте домашнє лікування було виключено повністю. Анатомічною частиною дослідження були щоки та спина, багаті на сальні залози, оскільки секреція себуму може дійсно відбиватися на рН шкіри.

Хід дослідження

У перші три тижні пацієнти групи А лікувалися за допомогою МФС, а пацієнтів групи В отримували плацебо. Після закінчення цього терміну фахівці підрахували кількість акнеелементів у пацієнтів обох груп. Рівень рН описували згідно з протоколом цього перехресного дослідження. У наступні три тижні пацієнтам обох груп змінили лікування: група А отримувала плацебо, а група – МФС. До кінця лікування знову було підраховано кількість акне-висипів та виміряно рівень рН.

Перед лікуванням рН шкіри пацієнтів становив 53-61. Група A мала рН висипань 5,66±0,24, загальна кількість висипань становила 22,5±0,1 папули та пустули на обох щоках. Група мала кислотність шкіри 5,72±0,25, загальна кількість акне-елементів налічувала 21,6±8,0 папули і пустули на обох щоках. Таким чином, до початку дослідження не було статистичної різниці у кількості висипів та рівні рН в обох групах.

Через три тижні лікування кількість висипань у групі А (МФС, що користувалася) знизилася до 14,5±5,7 (p<0,01), рівень рН зменшився до 4,84±0,33. У групі, що використовувала плацебо, природно, статистично значущих змін не відбулося. Потім групи змінилися апаратами.

Після повного дослідження, що тривало шість тижнів, рН висипів групи А становив 5,48±0,19, кількість висипів – 19,9±6,8. Ну, а в групі кількість висипань знизилося з 20,5±8,0 до 13,6±6,0, (p<0,01), що супроводжувалося зниженням рН від 5,63±0,19 до 4,96 ±0,39 (p<0,001).

Таким чином, була зареєстрована статистично достовірна різниця рівня рН (p<0,001) та кількості акне-висипів (p<0,05) при порівнянні обох груп до кінця дослідження (табл. 1). Кількість акне-висипань знижувалася при щоденному використанні МФС, що супроводжувалося зниженням рН шкіри у цій галузі. Успіх лікування залежав від тривалості застосування (при припиненні лікування ефект припинявся і запальні елементи знову з'являлися). Лікування МФС супроводжувалося незначним печінням, а застосування апарату-плацебо – ні.

Вважається постулатом, що шкірна сухість поєднується з підвищенням рН шкіри може впливати на бактеріальну флору. Staphylococcus aureus оптимально росте при pH 7,5; Propionibacterium acnes – при pH 6,0–6,5. На початку дослідження pH акне-висипів становив 5,7±0,2, що могло посилювати ріст P. аcnes. Після МФС pH знижувався до 4,84±0,33, налічувалося 14,5±5,7 висипів. Ця позитивна кореляція кількості P. acnes та шкірного pH може пояснювати клінічний ефект МФС при акні. З підвищенням рН поверхні шкіри порушуються бар'єри, що супроводжується запальними реакціями, тому зниження рН у вугрових висипаннях може бути патогенетично важливішим при акні, ніж придушення бактеріального росту. Таким чином, згідно з результатами перехресного дослідження, МФС може бути альтернативним лікуванням запальних акне.

Таблиця 1. Результати використання МФС у пацієнтів з акне

Підсумок

Сучасний менеджмент акне включає неабляційні хімічні пілінги . Ефект, що накопичується, більш ніж двох поверхневих пілінгів при акні не пошкоджує сальну секрецію. Поверхнева хемоексфоліація істотно не впливає на шкірний рН.

У сучасних оглядах провідних акнетологів зміна кислотності шкіри не згадується в ролі одного з механізмів розвитку акне, загострення акне або збільшення ступеня тяжкості акне, в рекомендаціях лікування вугрів ацидотерапія також не знайшла свого відображення. Однак з таблиці 1 випливає простий висновок: зниження рівня рН шкіри при акні супроводжується зменшенням кількості висипів і навпаки. Тим не менш, все ще загальноприйнята стандартна терапія запальних акне топічним еритроміцином, який має лужний рН (більше 7), а лікарі рекомендують «розмилювання» господарським милом. Згідно з останніми роботами з раціонального лікування вугрів, очищення акне-ураженої шкіри повинно включати кислотні синтетичні клінзери рН 5,5 більшою мірою, ніж мила. Більш того, інгредієнтами таких шкірних продуктів повинні бути нікотинамід, молочна кислота, триетилацетат/етиллінеолат, рослинні екстракти та пребіотики, що різними механізмами впливають на патогенез акне. Перспективними у цьому плані є біологічні методи, а саме включення пребіотиків до рецептур антиакне-препаратів.

Безумовно, нормалізація кислотності шкіри за допомогою хімічних, електричних або бактеріальних факторів видається більш м'яким та фізіологічним методом лікування вугрів, ніж антибіотикотерапія. Тим не менш, цей новий напрям вимагає вивчення в різних групах хворих, при різних ступенях тяжкості та формах захворювання.

Вперше опубліковано : Les Nouvelles Esthetiques Україна, №3 (67), 2011